Інші види класифікації умислу

Умисел у злочинах з формальним складом

Відмінність прямого умислу від непрямого

	Інтелектуальний момент (перша ознака)	Інтелектуальний момент (друга ознака)	Вольовий момент
Прямий умисел	Усвідомлює суспільну небезпечність свого діяння	Особа передбачає, як правило, неминучість настання наслідків, і тільки в деяких випадках може передбачати реальну можливість настання суспільно небезпечних наслідків	Особа бажає настання суспільно небезпечних наслідків
Непрямий умисел	Особа передбачає тільки реальної можливості, але не передбачає неминучість	Особа не бажає настання суспільно небезпечних наслідків, але свідомо допускає їх настання

B злочинах з формальним складом зміст умислу звужується до психічного ставлення особи тільки до суспільно небезпечного діяння. Психічне ставлення особи до суспільно небезпечних наслідків не враховується.

B злочинах з формальним складом можливий тільки прямий умисел і при цьому він має наступну конструкцію: особа усвідомлює суспільну небезпечність свого діяння і бажає його вчинити.

Залежно від моменту виникнення прийнято виділяти:

Заздалегідь обдуманий умисел – такий умисел, який виник у особи за певний час до початку вчинення злочину.

Раптово виниклий – це такий умисел, який формується безпосередньо при вчиненні злочину.

Але умисел виникає з моменту, коли особа спричиняє суспільно небезпечне діяння.

Залежно від ступеня конкретизації характеру і розміру суспільно небезпечних наслідків, які передбачаються особою:

Визначений (більш конкретизований) – умисел, при якому особа чітко передбачає характер та розмір суспільно небезпечних наслідків свого діяння.

Не визначений (не конкретизований) – цей вид умислу має місце тоді, коли особа чітко передбачаючи характер суспільно небезпечних наслідків не точно передбачає їх розмір і бажає, або свідомо допускає настання суспільно небезпечних наслідків у будь-якому розмірі. Якщо злочин вчиняється з невизначеним умислом він кваліфікується залежно від тих наслідків, які фактично настали.

Альтернативний умисел – має місце там, де особа передбачає можливість настання одного з двох чи більше суспільно небезпечних наслідків, що є різними за своїм характером і бажає, або свідомо допускає настання будь-якого з цих наслідків.

Необережність, як форма вини

Необережність, як форма вини, визначається ст. 25 ККУ. Дана форма вини має два види:

Злочинна самовпевненість (ч. 2 ст. 25 ККУ) – необережність є злочинною самовпевненістю, якщо особа передбачала суспільно небезпечні наслідки свого діяння, але легковажно розраховувала на їх відвернення.

Дата добавления: 2014-01-05