Уявна оборона ст. 37 ККУ

Спеціальні види необхідної оборони

Спеціальними видами необхідної оборони визнаються передбачені в ч. 4 та ч. 5 ст. 36 ККУ випадки необхідної оборони, при яких не встановлюються межі заподіяння шкоди:

Необхідна оборона, здійснювана особою в стані сильного душевного хвилювання, викликаного суспільно небезпечним посяганням.

Оборона від нападу озброєної особи.

Посягання озброєної особи має місце там, де посягаючий має та використовує холодну, бо вогнепальну зброю, або вибухові речовини, або будь-які інші предмети, що використовуються як зброя.

Оборона від посягання групи осіб (дві чи більше особи, незалежно від того, чи є вони суб’єктами злочину).

Необхідна оборона від протиправного (той, хто посягає не дійсного, ні гаданого права в проникнення в приміщення) насильницького (вторгнення, з подоланням певних перешкод) вторгнення в житло (будь яке постійне чи тимчасове приміщення, призначене для проживання, а також конструктивно поєднані та невіддільні від нього приміщення) чи інше приміщення.

Будь-яка шкода, заподіяна умисно, чи з необережності, при спеціальних видах необхідної оборони визнається правомірною, тобто перевищення меж необхідної оборони бути не може.

Має місце там, де реальне суспільно небезпечне посягання відсутнє і особа помилково оцінюючи дії потерпілого лише припускає наявність такого посягання (різновид фактичної помилки в характері власного діяння).

Оскільки уявна оборона заснована на помилці, правила про відповідальність залежать від характеру помилки:

Якщо помилка була вибачальною (виправданою), тобто обставини справи давали особі достатню підставу вважати, що має місце реальне суспільно небезпечне посягання, в такій ситуації уявна оборона за своїми кримінально-правовими наслідками прирівнюється до необхідної оборони. В цих випадках особа не підлягає кримінальній відповідальності, якщо заподіяна нею шкода у випадку реальності посягання була в межах необхідної оборони. Але особа підлягає кримінальній відповідальності за перевищення меж необхідної оборони, якщо при такому реальному посяганні заподіяна нею шкода була перевищенням меж необхідної оборони.

Якщо помилка була не вибачальною, тобто обстановка, яка склалася не давала достатніх підстав вважати, що має місце суспільно небезпечне посягання, і особа, яка оборонялася могла усвідомити, що суспільно небезпечне посягання відсутнє, то в такій ситуації за шкоду, заподіяну у стані уявної оборони ця особа підлягає відповідальності, як за злочин, вчинений з необережності.

Межі заподіяння шкоди злочинцю при його затримання:

При затриманні злочинця завжди правомірною визнається така шкода:

Будь-яка шкода, заподіяна злочинцю через необережність, аж до позбавлення його життя.

Будь-яка умисна шкода, не більш тяжка, ніж середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Умисне заподіяння тяжкої шкоди, тобто умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження або смерті злочинцеві, є правомірним лише тоді, коли це відповідало небезпечності скоєного злочину і обстановці затримання злочинця.

У всіх інших випадках має місце перевищення меж заподіяння шкоди при затриманні злочинця.

Дата добавления: 2014-01-05