Основи податкового права України

Податкове право - система правових норм, які регулюють відно­сини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повнова­ження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, відповідальність за порушення податкового законодавства тощо.

Систему податкового законодавства складають: Конституція Укра­їни, Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року, Бюджетний та Господарський кодекси України, закони, підзаконні нормативні акти.

Основним джерелом податкового права є Податковий кодекс України, який набрав чинності з 1 січня 2011 року. Він складаєть­ся із наступних розділів: І. Загальні положення; II. Адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів); III. Податок на прибуток підприємств; IV. Податок на доходи фізичних осіб; V. Податок на до­дану вартість; VI. Акцизний податок; VII. Збір за першу реєстрацію транспортного засобу; VIII. Екологічний податок; IX. Рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафто­проводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортуван­ня трубопроводами природного газу та аміаку територією України; X. Рентна плата за нафту, природний газ і газовий конденсат, що ви­добуваються в Україні; XI. Плата за користування надрами; XII. Міс­цеві податки і збори; XIII. Плата за землю; XIV. Спеціальні податкові режими; XV. Збір за користування радіочастотним ресурсом України; XVI. Збір за спеціальне використання води; XVII. Збір за спеціальне використання лісових ресурсів; XVIII. Особливості оподаткування платників податків в умовах дії про розподіл продукції; XIX. При­кінцеві положення.

Податковий кодекс визначає такі принципи оподаткування:

- загальність оподаткування - кожна особа зобов'язана сплачу­вати встановлені цим кодексом, законами з питань митної справи по­датки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу;

- рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких
проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підхо­ду до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної осо­би, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу;

- невідворотність настання визначеної законом відповідальнос­ті у разі порушення податкового законодавства;

- презумпція правомірності рішень платника податку в разі, як­
що норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на
підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-
правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування
прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів,
внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платни­
ка податків, так і контролюючого органу;

- фіскальна достатність - встановлення податків та зборів з ура­хуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його надходженнями;

- соціальна справедливість — установлення податків та зборів
відповідно до платоспроможності платників податків;

- економічність оподаткування - установлення податків та збо­рів, обсяг надходжень від сплати яких до бюджету значно перевищує
витрати на їх адміністрування;

- нейтральність оподаткування - установлення податків та збо­рів у спосіб, який не впливає на збільшення або зменшення конкурентноздатності платника податків;

- стабільність — зміни до будь-яких елементів податків та зборів
не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового
бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. По­
датки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть зміню­ватися протягом бюджетного року;

- рівномірність та зручність сплати - установлення строків сплати податків та зборів, виходячи із необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів для здійснення витрат бюджету та зручності їх сплати платниками;

- єдиний підхід до встановлення податків та зборів - визначен­ня на законодавчому рівні усіх обов'язкових елементів податку.

Податок - це обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до Подат­кового кодексу України.

Збір (плата, внесок) - обов'язковий платіж до відповідного бю­джету до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами міс­цевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особа­ми юридично значимих дій.

Податок характеризують наступні ознаки:

- примусовість та обов'язковість;

- безоплатність;

- безумовність;

- нецільовий характер;

- безповоротність.

ФУНКЦІЇ ПОДАТКІВ:

· Фіксальна

· Розподільча

· Регулююча

· Контрольна

Всю сукупність податків прийнято класифікувати за певними озна­ками. До них належать: характер платника, форма обкладання, вид органу державної влади, який їх установлює, характер використання, періодичність стягнення тощо. На основі вказаних критеріїв пропо­нується наступна класифікація податків та зборів:

1. За суб'єктним складом: '

- податки з юридичних осіб;

- податки з фізичних осіб;

- змішані податки.

2. За формою обкладання:

- прямі (податки, які сплачуються в процесі придбання та акуму­ляції матеріальних благ, що визначаються розміром об'єкту оподат­кування, включаються до ціни товару і сплачуються виробником чи
власником).

- непрямі (податки, які сплачуються в процесі використання мате­ріальних благ, що визначаються-розміром споживача і включаються у
вигляді надбавки до ціни товару та сплачуються споживачем).

Податковий кодекс України встановлює загальнодержавні та міс­цеві податки та збори.

До загальнодержавних податків та зборів належать: податок на прибуток підприємств; податок на доходи фізичних осіб; податок на додану вартість; акцизний податок; збір за першу реєстрацію тран­спортного засобу; екологічний податок; рентна плата за транспорту­вання нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України; рентна плата за наф­ту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні; плата за користування надрами; плата за землю; збір за користування води; збір за спеціальне використання лісових ресурсів; фіксований сільськогосподарський податок; збір на розвиток виноградарства, са­дівництва і хмелярства; мито; збір у вигляді цільової надбавки до ді­ючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенер­гії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками; збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності. До місцевих податків належать: по­даток на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; єдиний по­даток. До місцевих зборів належать: збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності; збір за місця для паркування транспорт­них засобів; туристичний збір. Установлення загальнодержавних по­датків та зборів, не передбачених Податковим кодексом України, за­бороняється.

Об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (при­буток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визна­чені податковим законодавством, з наявністю яких податкове зако­нодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку. База оподаткування — це фізичний, вартісний чи інший характер­ний вираз об'єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податково­го зобов'язання. Одиницею виміру бази оподаткування визнається конкретна вартісна, фізична або інша характеристика бази оподатку­вання або її частини, щодо якої застосовується ставка податку. Став­кою податку визнається розмір податкових нарахувань на (від) оди­ницю (одиниці) виміру бази оподаткування. Ставки податків і зборів (обов'язкових платежів) встановлюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищ­ними, міськими радами відповідно до Податкового кодексу України.

Платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юри­дичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори.

Облік платників податків і зборів (обов'язкових платежів) здій­снюється органами державної податкової служби та іншими держав­ними органами.

Платники податків зобов'язані:

- стати на облік у контролюючих органах в порядку, встановленому законодавством України;

- вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів;

- подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів;

- сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановле­них Податковим кодексом та законами з питань митної справи;

- подавати на належним чином оформлену письмову вимогу
контролюючих органів документи з обліку доходів, витрат та інших
показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (по­даткових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського
обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням
та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазна­чаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник
податків, та підстави для їх надання;

- повідомляти контролюючі органи про зміну місцезнаходження
юридичної особи та зміну місця проживання фізичної особи - під­приємця;

- допускати посадових осіб контролюючого органу під час про­
ведення ними перевірок до обстеження приміщень, територій (крім
житла громадян), що використовуються для одержання доходів чи
пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування, а також для прове­дення перевірок з питань обчислення і сплати податків та зборів у ви­падках, встановлених законом.

Платники податків мають право:

- безоплатно отримувати в органах державної податкової служ­би та в органах митної служби, у тому числі і через мережу Інтернет, інформацію про податки та збори і нормативно-правові акти, що
їх регулюють, порядок обліку та сплати податків та зборів, права та
обов'язки платників податків, повноваження контролюючих органів
та їх посадових осіб щодо здійснення податкового контролю;

- представляти свої інтереси в контролюючих органах самостій­но, через податкового агента або уповноваженого представника;

- обирати самостійно, якщо інше не встановлено законом, метод
ведення обліку доходів і витрат;

- користуватися податковими пільгами за наявності підстав у по­
рядку, встановленому Податковим кодексом;

- бути присутнім під час проведення перевірок, ознайомлюватися
та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими
органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевір­ки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів
(довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючо­му органу письмові заперечення в порядку, встановленому Податко­вим кодексом;

- оскаржувати в порядку, встановленому Податковим кодексом,
рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб),
надані контролюючими органами роз'яснення;

- на нерозголошення контролюючим органом (посадовими осо­бами) відомостей про такого платника без його письмової згоди та
відомостей, що становлять конфіденційну інформацію, державну, ко­мерційну чи банківську таємницю та стали відомі під час виконання
посадовими особами службових обов'язків, крім випадків, коли це
прямо передбачено законами;

- на повне відшкодування збитків (шкоди), заподіяних незаконни­ми діями (бездіяльністю) контролюючих органів (їх посадових осіб),
у встановленому законом порядку тощо.

Відповідальність за правильність обчислення, своєчасність спла­ти податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обов'язкових плате­жів) відповідно до законів України.

Дата добавления: 2014-01-05