Форми доходу на капітал, які отримують домогосподарства

Ціна ренти на землю визначається граничним про­дуктом землі. Це означає, що фірма збільшуватиме обсяг використання цього фактора до того часу, поки вартість гра­ничного продукту від нього не зрівняється з ціною ренти.

Рента (від лат. reddo) в перекладі означає повертати, сплачувати. У сучасному розумінні цей термін означає дохід від землі, який регулярно отримують її власники, не займаючись підприємницькою діяльністю.

Ціна землі як форма доходу є похідною від величини ренти, що є ціною за право на тимчасове використання спо­живних властивостей ресурсів.

Величина доходу від використання праці, землі й капіталу визначається величиною їхнього гранично­го внеску у виробництво певних товарів чи послуг.

Якщо ж на ринку ресурсів продаються не послуги, а ресурси (земля), то ціна землі залежить:

— від поточної вартості її граничного продукту;

— від вартості її граничного продукту в майбутньому.

Це означає, що ціна землі є дисконтованою поточною ціною ренти. Іншими словами, ціна землі прямо пропорційна величині ренти й обернено пропорційна величині процент­ної ставки. Це означає, що власник землі продасть її за ціною, яка не повинна бути меншою, ніж відсоток, який він отримає, альтернативне розмістивши виручений від продажу грошо­вий капітал (у даному випадку на банківському рахунку).

Сучасна економічна теорія поняття ренти застосовує не тільки стосовно землі, а й стосовно фізичного капіталу, най­маної праці та підприємницьких здібностей, якщо пропо­зиція цих ресурсів нееластична. Наприклад, видатні співа­ки, шахісти, спортсмени, програмісти, як і видатні організатори виробництва, а також власники капітальних ресурсів, що не можуть довільно збільшуватися впродовж певного часу, як і землі з особливими якостями, мають монополь­ний рентний дохід (ренту).

Разом з тим, фізичний капітал як фактор виробницт­ва, на відміну від землі, пропозиція якої визначається не самою економічною системою, а чинниками, що знаходять­ся поза її межами, створюється самою економічною си­стемою з метою примноження і прискорення створюваних за допомогою фізичного капіталу нових товарів та послуг. Для того щоб підкреслити відмінність між, економічною рентою на природні ресурси, пропозиція яких неелас-тична, та розміром орендної плати (ренти) на капітал, про­позиція якого є еластичною, дохід на капітал називають річною процентною ставкою.

На відміну від теорії К. Маркса, де прибуток (дохід на капітал) набирає форм підприємницького доходу (доходу функціонального капіталіста) і позичкового відсотка (дохо­ду позичкового капіталіста), сучасна економічна теорія роз­глядає відсоток як ціну капіталу, незалежно від того, хто його отримує: власник позичкового чи фізичного капіталу.

Пояснюється такий підхід тим, що в сучасних умовах, коли акціонерна форма капіталу стала панівною, доходи від акціонерного капіталу виступають як відсоток грошо­вого капіталу.

Ціна землі прямо пропорційна величині ренти і оберне­но пропорційна ставці позичкового відсотка. Так, якщо ділянка землі приносить щорічно R доходу (ренти), а став­ка позичкового відсотка дорівнює S, то поточна ціна (V) ділян­ки визначатиметься за формулою:

%

Якщо, приміром, річна відсоткова ставка дорівнює 8 %, а загальна вартість капітальних благ оцінюєть­ся в 1 млн грн., то річний дохід на капітал відповідно становитиме 80 тис. грн.

Класична та кейнсіанська теорії по-різному підходять до проблеми визначення відсоткової ставки. Загалом у тео­рії для розуміння факторів, що визначають відсоткову ставку, використовують поняття "чиста відсоткова ставка".

Чиста відсоткова ставка — це ціна, яку необхідно заплатити за отримання грошової позики з метою реалі­зації проекту без будь-якого ризику.

Винагорода, яку отримує підприємець, набуває форми підприємницького доходу, або прибутку.

Прибуток підприємця є платою за організаційну та управлінську діяльність, новаторство і ризик.

Підприємницький дохід (прибуток підприємця) набуває форм нормального та економічного прибутку.

Нормальний прибуток визначається як сума всіх мінімальних потенційних доходів, що є втратами від аль­тернативних варіантів використання можливостей підприєм­ця, тобто це альтернативні, або неявні, витрати. Отже, нор­мальний прибуток є елементом витрат і набуває форми ви­нагороди за використання підприємцем покладених на нього функцій.

Економічний прибуток —чистий прибуток, який зали­шається після вилучення з виторгу від реалізації всіх ви­трат, включаючи й нормальний прибуток.

Економічний прибуток — це власність підприємця, але він використовується ним не тільки для особистих цілей, а й спрямовується на розвиток виробництва, вирішення пев­них соціальних проблем тощо.

За маржиналістською концепцією розподілу доходів первинний процес формування факторних доходів здій­снюється на ринку ресурсів, а власниками ресурсів є домо-господарства, які, зокрема, пропонують капітал фірмам. На­справді власниками капіталу є підприємства, які його і ви­користовують у процесі виробництва. Саме підприємства одержують дохід на капітал, який потім у певному обсязі різноманітними шляхами переходить до домогосподарств.

Дивіденди — виплати акціонерові, що їх здійснює ком­панія, у формі готівки (cash) або у формі акцій (share). Гро­шовий дивіденд — це платіж із прибутку компанії після сплати нею встановленого податку на прибуток корпорації та відсотків за борговими зобов'язаннями. Зазвичай, диві­денд визначається у відсотках від номінальної вартості зви­чайної акції, а останнім часом дедалі більше в абсолютно­му розмірі на одну акцію.

Відсотковий дохід — це дохід, який виплачується влас­никам цінних паперів і банківських депозитів.

Завдяки перерахованим вище видам доходів домогос-подарства беруть участь у привласненні частини доходу на капітал.

Ринковий механізм визначення винагороди найманого працівника, землевласника і власника капіталу ґрунтуєть­ся на взаємодії попиту й пропозиції цих факторів.

Попит на кожний із факторів визначається вартістю граничного продукту, створюваного цим фактором.

Гранична вартість продукту, у свою чергу, залежить від пропозиції фактора.

За законом спадної граничної продуктивності (дохідності) фактор, який пропонується з надлишком, характеризується низьким граничним продуктом і низькою ціною цього фак­тора. Фактор, пропозиція якого обмежена, забезпечує висо­кий граничний продукт і продається за високою ціною.

Зобразимо ці залежності графічно (рис. 13.1).

Ціна ресурсу

S,

Рис. 13.1. Рівновага на ринку ресурсів та її зрушення залеж-нсг.від зміни пропозиції

Як видно із графіка, збільшення пропозиції будь-якого ресурсу зрушує криву пропозиції S₀ вниз праворуч до S₁, зумовлюючи, таким чином, зниження ціни на ресурс з Р₀ до Р₁. І, навпаки, зменшення пропозиції зрушує криву S₀ до S₂, збільшуючи ціну на ресурси з Р₀ до Р₂.

Якщо ж пропозиція на ресурс незмінна, то на ціну тако­го ресурсу впливає зміна попиту. Зобразимо цю залежність графічно (рис. 13.2).

Рис. 13.2. Рівновага на ринку ресурсів та її зміна під впли­вом зміни попиту

Графік показує, що за незмінної пропозиції збільшення попиту на ресурс зрушує криву попиту з D₀ до D₁, що зумовлює зростання ціни на цей ресурс з P₀ до Р. І, навпаки, скоро­чення попиту від D₀ до D₂ зменшує ціну на ресурс із Р₀ до Р₂.

У стані рівноваги кожний фактор забезпечує дохід, що дорівнює його граничному внеску у виробництво товарів та послуг.

Оскільки економічні ресурси до певної міри взаємо­замінні, то, наприклад, зміна пропозиції на один із ресурсів впливає на ринки інших факторів. Наприклад, зростання пропозиції капіталу на ринку ресурсів спричинить спад граничного продукту капіталу (МРК) та зниження процен­та на капітал, внаслідок чого доходи власників капіталу зменшаться (рис.13.1). Зростання пропозиції капіталу зумо­вить зростання попиту на працю, що сприятиме зростанню граничного продукту праці (MPL) і її рівноважної ціни — заробітної плати.

Функціональний розподіл доходів, згідно з маржиналістською концепцією, здійснюється пропорційно граничній про­дуктивності кожного з факторів, забезпечуючи справедливий розподіл доходів. Але практика свідчить, що диференціація у доходах членів суспільства має тенденцію до швидкого по­глиблення.

Дата добавления: 2014-01-05