Тема 10. Державне регулювання розвитку основних сфер господарської діяльності

1. Сутність та цілі державної промислової політики.

2. Народногосподарські комплекси промислового виробництва та завдання державного регулювання промисловості.

3. Становлення відносин в агропромисловому комплексі та механізм його регулювання.

4. Державне регулювання сфери товарного обігу.

І. За показниками розвитку Україна належить до індустріально-аграрних країн світу. Промисловість виступає провідною сферою економіки країни, визначає рівень її економічного розвитку, можливість участі у світогосподарському житті. Вона включає біля 20 галузей (підгалузей): електроенергетика, нафтовидобувна, газова, вугільна, торф’яна, чорна металургія, кольорова металургія, хімічна та нафтохімічна, машинобудівна і металообробна, лісова, деревообробна та целюлозно-паперова, промисловість будівельних матеріалів, скляна та фарфоро-фаянсова, легка, харчова, борошномельно-круп’яна, комбікормова, мікробіологічна, поліграфічна тощо.

Державна промислова політика – цілісна система заходів, інвестеційно-структурних перетворень, що підкріплюються відповідними механізмами реалізації, спрямованими на розв’язання стратегічних і тактичних завдань розвитку реального сектору: зростання виробництва, підвищення конкурентоспроможності національної економіка та окремих галузей.

Об’єктом промислової політики виступає весь індустріальний комплекс країни як єдиний організм.

Цілі промислової політики:

1. Підтримка галузей індустрії, які забезпечують майбутнє економічне зростання.

2. Модернізація традиційних галузей.

3. Досягнення спеціальної прийнятності економічних процесів у депресивних, неперспективних галузях.

Світовий дослід переконує, що залежно від ситуації, яка складається у реальному секторі, держава може вдаватися до тактики „пристосування” або тактики „активного формування”, здійснювати галузевий або горизонтальний підходи до реалізації цілей промислової політики.

Тактика „пристосування ” – поступове скорочення виробництва у певній галузі з метою попередження занадто великих соціальних потрясінь.

Тактика „активного формування ” – активне стимулювання державно-ринкових процесів впровадження нових технологій, підпорядкування розвитку певних галузей суспільним цілям.

Галузевий підхід – захист та стимулювання розвитку окремих галузей, протекціонізм у міжнародній торгівлі.

Горизонтальний підхід – створення загальних сприятливих умов для забезпечення конкурентоспроможності підприємств на світовому ринку.

Дата добавления: 2014-01-05