Визначення поняття, його загальна характеристика

Поняття є найпростішою формою теоретичного пізнання (мислення). Воно в загальному вигляді відбиває найістотніші властивості предметів та явищ, відбиває (називає, позначає) предмети в їх сутнісних ознаках.

Ознаками виступають певні властивості предметів, завдяки яким вони є подібними чи відрізняються.

Слід зазначити, що ознаки поділяють на істотні та неістотні. В понятті відбивається сукупність істотних ознак, тобто таких, кожна з яких є необхідною, а їх сукупність – достатньою для виділення даного предмета з сукупності інших. Таким чином, без істотних ознак предмет втрачає свою якість і мусить називатися по-іншому (іншим поняттям). Наприклад, студентом є людина, яка має нечисленні істотні ознаки – вона мусить навчатися у вищому навчальному закладі. Без таких ознак людина студентом не є.

Неістотні ознаки – це ті характеристики, які не впливають на якість об’єкта – без них він може існувати як такий. Вони можуть бути випадковими або ні. Скажімо, студент може бути різної статі, фаху навчання, курсу тощо.

Мовним еквівалентом поняття є окреме слово або словосполучення, що вказує на певний предмет, їх окремий клас, певну ознаку предмета, наприклад: «викладач», «маркетолог», «фінансист», «релігія», «кандидат у майстри спорту», «добрий», «розумний», «цінні папери», «закон», «формальний лідер» тощо. При цьому слово завжди вживається в однині.

Разом з цим наука більш схильна розглядати у якості понять специфічні теоретичні інструменти мовлення – терміни, які доведені до певної раціональної досконалості, завершеності, наприклад «есенція», «демократія», «тиранія», «право», «ринок праці».

Зауважимо, що поняття утворюються шляхом таких розумових процесів:

1. аналіз – розумове (уявне) розчленування предметів на складові, виділення в предметі окремих властивостей (при цьому кожний отриманий компонент і окрема ознака називається окремим поняттям);

2. синтез – зворотній процес об’єднання складових предмета у ціле;

3. порівняння – встановлення подібності або розбіжності предметів (поняття, отримані таким чином вказують на істотні чи неістотні ознаки);

4. абстрагування – виділення в предметі певних істотних ознак – при цьому увага від неістотних відвертається – таким чином отримують самоназви (імена) об’єктів;

5. узагальнення – розумове об’єднання окремих предметів у сукупне поняття, яке вказує на клас (однорідну групу) об’єктів.

Перераховані вище логічні прийоми використовуються при формуванні нових понять як у науковій діяльності, так і при опануванні знаннями в процесі навчання.

Слід уникати помилки – не ототожнювати поняття і слово, бо перше – це форма мислення, а слово її лише відбиває вербально.

2. Об’єм та зміст поняття, види понять, взаємовідношення між ними

Логіка встановлює дві базові параметральні характеристики поняття – його ОБ’ЄМ і ЗМІСТ – знання цих ознак буде вкрай важливе для розуміння всього подальшого курсу лекцій.

Об’єм поняття означає клас (сукупність) предметів, які узагальнюються у даному понятті. Іншими словами об’єм – це кількість предметів, які мисляться у даному понятті і називаються відповідним словом.

Наприклад, об’єм поняття «студент» включає всіх студентів, які жили, живуть та будуть жити; поняття «конституція держави» включає всі конституції (всіх держав), які існували, існують та будуть існувати; поняття «водойма» – всі водойми, які... і т.д.

Зміст поняття – це сукупність істотних властивостей, які притаманні відображеному у даному понятті класу предметів.

Іншими словами, якщо ми хочемо визначити об’єм поняття, ми мусимо відповісти на питання «Скільки таких об’єктів існує?», а якщо хочемо визначити зміст – відповісти на питання «Яке воно є?» або «Чим воно є?».

Таким чином зміст поняття:

«конституція держави» – базовий закон країни, який юридично закріпляє систему соціальних інститутів, декларує базові права і обов’язки громадян;

«водойма» – ємність з водою;

«референта група» – сукупність людей, з поглядами яких суб’єкт узгоджує свої вчинки;

«ринок» – з точки зору маркетологів – певним чином упорядкована економічна діяльність.

Як бачимо, між змістом та об’ємом поняття існує зворотній діалектичний взаємозв’язок – чим більшим є об’єм, тим меншим є зміст поняття і навпаки (див. Таблицю 2.1.)

Таблиця 2.1. Приклад об’єму і змісту поняття

Поняття	Об’єм	Зміст
водойма	Мільйони різноманітних об’єктів, які мисляться у даному понятті	Ємність з водою
ринок	Всі можливі різновиди ринкових відносин, а також локально-географічні назви ринків	Певна форма організації економічних відносин
Вуз	Всі вузи, які існували, існують та будуть існувати	Учбовий заклад, в якому студенти мають змогу отримати вищу освіту
ДонНУ	Один об’єкт	Вищій учбовий заклад, який має певний профіль, певну адресу, певний професорсько-викладацький склад, певну унікальну структуру тощо.

Різновиди понять за об’ємом і змістом

В залежності від величини об’єму, поняття можуть бути пустими, одиничними та загальними.

ü Пустими (нульовими) називають поняття, об’єми яких не включають жодного реального предмета, явища чи події. Такі поняття означають міфічні створіння або артефакти («вічний двигун», «кентавр», «еліксир молодості», «машина часу», «мавка», «чоботи-скороходи»), граничні фізичні характеристики (абсолютний нуль, абсолютно чорне тіло тощо), абсурдні досі неіснуючі речі («Президент України-жінка», «Москва-столиця Албанії»).

Зазначимо водночас, що у випадку доведеності факту існування досі неіснуючої речі, відповідне поняття перестає вважатися пустим (наприклад, якщо Президентом України буде обрана жінка).

ü Одиничним є поняття, об’єм якого включає лише один предмет, явище або подію. Це, як правило, власні назви – «Афіни», «Найбільше місто в світі», «Фундатор формальної логіки», «Сучасна столиця України» тощо.

ü Загальними є поняття, об’єм яких включає понад один предмет – «країна», «студент», «наука», «місто», «менеджмент», «сервіс», «формула» тощо.

За дещо іншим підходом серед понять виділяють реєстровані і нереєстровані. Реєстрованими є такі, в яких кількість предметів піддається реальному обліку – «твори Т.Г.Шевченка», «міста України», «мер міста». Нереєстровані поняття не піддаються такому обліку – «людина», «зірка», «крапля», «тварина» тощо – їх перелічити в принципі неможливо.

Крім цього, до числа загальних належать також універсальні поняття, об’єм яких настільки значний, що його неможливо перевищити. До таких понять належать, наприклад, філософські категорії «час», «простір», «рух», «Всесвіт», «матерія», «свідомість» та інші. Кожна наука має власні категорії – тобто універсальні поняття (рослина, цінні папери, санкція тощо).

У свою чергу за змістом формальна логіка виділяє вісім видів понять, які для зручності поєднані у чотири антагоністичні пари:

Конкретні – абстрактні;

Позитивні – негативні;

Відносні і безвідносні (парні і непарні);

Сукупні і несукупні

Охарактеризуємо їх докладніше.

ü Конкретними є поняття, які називають матеріальний або ідеальний об’єкт – «книга», «гроза», «Хомутенко Микола Григорович», «ДонНУ», «менеджер», «колектив», «конституція», «психіка», «свідомість» тощо.

ü Абстрактні поняття вказують не на об’єкт, а окремі його властивості. Вони відволікають увагу від предмета власне і зосереджуються на його якостях – «доброта», «успішність», «краса», «червоний», «недбалий», «начитаний», «небезпечний» тощо.

ü Позитивними є поняття, в яких відбиваються присутні в предметі ознаки (без врахування їх етичної цінності), або ними вказується на предмет як такий – «учень», «освічений», «лідер», «злий», «шкідливий», «порядок», «добрий», «банк», «статистика», «етикет», «правосвідомість» тощо.

ü Негативними називають поняття, в яких наявність ознаки заперечується – «недобрий», «неписьменний», «некультурний», «небілий», «недобрий», «незлий», «неправомірний» тощо. Тут слід пам’ятати, що поняття, які позначаються словами, що без «не» (або «без») не вживаються вважаються позитивними – скажімо «ненависний».

ü Відносні (парні) поняття має органічну єдність з іншими і не може мислитися окремо – тоді вони втрачають сенс – «батьки – діти», «право - ліво», «начальник – підлеглий», «верх – низ», «південний – північний» і т.ін.

ü Безвідносні (непарні) поняття мисляться поза будь-яким зв’язком і не мають логічної пари – «троянда», «лопата», «книга», «студент», «економіст», «підприємець» тощо.

ü Сукупні поняття називають групу, клас однорідних предметів як одне ціле – «композиція», «колекція», «стадо», «отара», «колектив», «сузір’я», «група», «табун» і т. ін.

ü Несукупні означають предмет в однині – «водій», «студент», «професор», «спортсмен» тощо. Зауважимо, що загальний обсяг цих понять не впливає на їх визначення як несукупних за змістом.

Таким чином кожне поняття може бути характеризоване з позицій об’єму і змісту. Наприклад:

«Колектив» – загальне за об’ємом, конкретне, непарне, сукупне і позитивне поняття за змістом;

«Радіостанція» – загальне за об’ємом, конкретне, позитивне, непарне, за змістом - несукупне поняття;

«Добрий» – загальне, абстрактне, позитивне, парне, несукупне.

Взаємовідношення між обсягами понять

Обсяг понять легко і наочно може бути зображений графічно у вигляді кола (кола Ейлера). Скажімо, змальовуючи поняття «банк», ми можемо виділити у ньому різновиди: комерційний, центральний, крові тощо.

У такому випадку, ми можемо говорити, що існує родове поняття і видові – його представники, різновиди.

Таким чином, родове поняття об’єднує у собі певну кількість (множину) видових – включає в себе їх обсяг.

Тут слід пам’ятати, по-перше про те, що видових понять не існує в одиничних за обсягом, а по-друге про те, що видові поняття є не частинами, а різновидами родового.

Як вже було зазначено вище, у різних понять бувають загальні істотні ознаки – те, що їх об’єднує або відрізняє. Скажімо «студент» і «спортсмен» мають загальну ознаку – це люди – тоді це поняття є відносно них родовим.

Якщо у понять немає загальних істотних ознак, то їх називають непорівнюваними – співставляти їх об’єми абсурдно.

Такими є, скажімо, поняття «герань» та «доменна піч» – відносин між ними бути не може. Графічне зображення таких понять нескладне – їх об’єми розташовані відокремлено.

Взаємовідношення є між обсягами понять, які мають загальні істотні ознаки - такі поняття називають порівнюваними.

Між обсягами таких понять існують взаємовідношення сумісності – об’єми їх повністю або частково співпадають і несумісності - об’єми їх не співпадають в жодному з елементів.

Наведемо нижче варіанти типів взаємовідношень між сумісними поняттями:

1. тотожність (рівнозначність) – їх об’єми повністю співпадають, наприклад: «Аристотель» = «Стагирит» = «Творець формальної логіки»; «М.В.Гоголь» = «Український письменник, який написав твір «Мертві душі»; «юрист» = «правознавець»;

2. перетину (часткового співпадіння або перехрещення) – їх-об’єми частково співпадають: «студент», «поет», «спортсмен», «турист», «колекціонер» – може бути одна і та ж людина;

3. підлеглості (субординації, підпорядкування) – об’єм одного поняття повністю входить до об’єму іншого, але менше його. Наприклад: «студент» – «студент-заочник», «викладач» – «викладач логіки», «дерево» – «дуб»; «менеджер» – «менеджер у непромисловій сфері», «ссавець» - «дельфін» тощо.

Між несумісними поняттями, у свою чергу, є такі види відношення:

1. співпідлеглість (суборждинація або співпідпорядкування) – декілька видових понять входять до одного родового поняття, їх об’єми не перетинаються і не співпадають. Наприклад: «людина» – «чоловік», «жінка»; «вчений» – «аспірант», «кандидат наук», «доктор наук», «санкція» - «догана», «штраф»;

2. протилежними називають поняття, одне з яких має певні ознаки, а інше ці ознаки заміняє на протилежні: «біле» - «чорне», «добрий» – «злий», «відкритий» - «закритий»;

3. у протиріччі (суперечності) знаходяться поняття, які просто заперечують ознаки одне одного, не замінюючи їх на інші – «чорне» – «не чорне», «добрий» – «не добрий», «розумний» – «нерозумний», «комерційний» - «некомерційний»;

Для полегшення сприйняття цих даних представимо їх графічно.

3. Операції з поняттями

Дата добавления: 2014-01-05