Охорона винаходів, корисних моделей, промислових зразків

В історичному минулому Україна ніколи не мала власної правової охорони об'єктів промислової власності. У дореволюційній Росії (до якої належала більша частина території нинішньої України) патентна охорона винаходів була започаткована в 1812 році. В 1919 році більшовики права на винаходи, по суті, націоналізували. Під час НЕП, у 1924 році, радянська вла­да дещо відступила, й відбулося поновлення патентної охорони винаходів. З 1931 й до 1991 року винаходи вітчизняних заявників охоронялися, як правило, авторсь­кими свідоцтвами, які посвідчували виняткові права дер­жави на відповідні винаходи.

31 травня 1991 року Верховна Рада СРСР прийняла Закон «Про винаходи в СРСР», а 10 липня 1991 року — «Про промислові зразки», отож відбулося повернення приватної власності на винаходи і промислові зразки. В «Тимчасовому положенні про правову охорону об'єктів промислової власності і раціоналізаторських пропозицій в Україні» від 18 вересня 1992 року було зроблено спробу окреслити майбутній механізм охорони об'єктів промис­лової власності в незалежній Україні й перекинути місто­чок між правовою їх охороною в колишньому СРСР та новій Україні.

15 грудня 1993 року Верховна Рада України прийняла три Закони України з промислової власності. Два з них — «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” і „ Про охорону прав на промислові зразки” – настільки однотипні, що була навіть спроба наприкінці 1992 — на по­чатку 1993 року запровадити їх у вигляді одного Декрету Кабінету Міністрів України. Врешті-решт вирішили ви­находи й корисні моделі відрегулювати одним законом, а промислові зразки — іншим. Так простіше формулювати закон і зручніше його застосовувати.

Формулюючи умови надання правової охорони вина­ходам, корисним моделям і промисловим зразкам, зако­нодавці велику увагу приділили їх відповідності суспільним інтересам та принципам гуманності й моралі. Негуманне, антиморальне технічне чи художнє рішення не може претендувати в Україні на правову охорону, хо­ча з технічного боку воно може бути геніальним.

До об'єктів винаходу законодавці зарахували при­стрій, речовину, штам мікроорганізму, культуру клітин рослин і тварин, спосіб, а також застосування названого вище за новим призначенням.

Об'єктом промислового зразка може бути форма, ма­люнок чи розфарбування або їх поєднання, що визнача­ють зовнішній вигляд промислового зразка і мають слугу­вати задоволенню естетичних і ергономічних потреб.

Промисловим зразком в Україні є результат творчої діяльності людини в галузі художнього конструювання. Отже, не кожен малюнок може бути промисловим зраз­ком. Малюнок потрібно не малювати, а конструювати.

Об'єктом корисної моделі названо конструктивне ви­конання пристрою. Корисна модель — це «малий» ви­нахід. До неї не застосовується такий критерій патентоспроможності, як «винахідницький рівень». Простіше кажучи, корисна модель не обов'язково має бути таланови­тим результатом. Досить того, що вона є новою і промис­лово придатною. Для винаходу критерій «винахідницький рівень» є обов'язковим. До промислового зразка не застосовуються ті ж критерії патентоспроможності, що й до корисної моделі. Отже, чинне законодавство України пе­редбачає такі умови патентоспроможності:

- винахід — новизна, винахідницький рівень, промис­лова придатність;

- корисна модель і промисловий зразок — новизна, промислова придатність.

Патент — публічна монополія. Коли соціалістична держава була винятковим підприємцем, то могла дозво­лити собі встановлення різних видів авторських свідоцтв: звичайних, «для службового користування», «секретних». Патенти не можуть за своєю природою бути чимось сек­ретним. У всіх державах завжди були, є і будуть секретні об'єкти промислової власності. Не є винятком з цього правила й Україна. Такі об'єкти охороняються не патен­тами, а спеціальним законодавством.

1 червня 2000 року Верховна Рада України ухвалила Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» (№ 1771—ІП) у новій редакції. Він передбачає видання патенту (деклараційного патенту) на секретні винаходи й корисну модель. Але це — не звичайний па­тент, хоч би тому, що відомості про нього не публікуються. Доречніше було б такий документ назвати «свідоцт­вом» або «сертифікатом».

Згідно з нині чинним законодавством України патент видається за результатами експертизи по суті заявленого технічного рішення. Інша назва такої експертизи — кваліфікаційна експертиза. Деклараційний патент ви­дається за результатами формальної експертизи та екс­пертизи щодо локальної новизни заявленого рішення. Деклараційний патент на винахід з 2005 року не ви­дається.

Строк дії патенту України на винахід становить 20 років від дати подання заявки. Час дії патенту на винахід, об'єктом якого є лікарняний засіб, засіб захисту тварин, засіб захисту рослин тощо, може бути продовжено не більше ніж на 5 років.

Термін дії деклараційного патенту на корисну модель становить 10 років від дати подання заявки, промислово­го зразка — 10 років з можливістю подовження ще на 5 років.

Обсяг правової охорони винаходу й корисної моделі визначається формулою, тобто короткою словесною ха­рактеристикою винаходу (корисної моделі), складеною за встановленими правилами. Обсяг же правової охорони промислового зразка визначається сукупністю суттєвих його ознак, зображених на фотографіях виробу (його ма­кета, малюнка). Тлумачення ознак винаходу й корисної моделі відбувається в межах їхніх відповідних описів і креслень, а промислового зразка — сукупності суттєвих ознак, зображених на фотографіях виробу (його макета, малюнка).

Винахід може бути для фахівців неочевидним. Промис­лова придатність не означає, що винахід, корисна модель, промисловий зразок мусять обов'язково використовува­тися. Достатньо того, щоб вони потенційно могли вико­ристовуватися.

У третіх розділах Законів встановлюється, хто й коли має право на одержання патенту. Як бачимо, Україна на­лежить до авторської системи правової охорони. Право на одержання патенту перш за все фіксується за ви­нахідником (дизайнером), а права всіх інших осіб є похідними. Закони передбачають можливість співавтор­ства на винаходи, корисні моделі, промислові зразки. Право авторства охороняється без обмеження строку, тоді як виняткове право охороняється протягом обмеже­ного періоду, — терміни були названі вище.

На жаль, у наших Законах чітко не сформульовано те, що патенти можуть бути власністю найрізноманітніших комбінацій осіб: юридичних, фізичних (як вітчизняних, так і іноземних), хоча така можливість випливає із Зако­ну України «Про власність» від 7 лютого 1991 року.

Є і в нас службові винаходи, корисні моделі і промис­лові зразки. У статті 9 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» й у статті 8 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» якраз і йдеться про службові об'єкти промислової власності. Зро­зуміло, що вони сформульовані досить коротко й не охоплюють усього спектра правовідносин. Тобто того, що в англосаксонській системі права відоме як цехові права (shop-rights). Припустимо, що в Україні на службовий винахід патент все-таки видано винахідникові. То чи має відповідний роботодавець право на безоплатне його ви­користання у своєму виробництві? В англосаксонській системі права відповідь на це запитання позитивна. А в нас — прогалина.

Питання про службові винаходи настільки широке, що свого часу були плани створити в Україні спеціальний закон, який би їх стосувався. Можливо, він колись і з'явиться.

Отож уявімо собі, що народилися винахід, корисна модель, промисловий зразок. На них до Державного де­партаменту інтелектуальної власності (його представляє Інститут промислової власності) потрібно подати за вста­новленою формою заявку й комплект необхідних доку­ментів. Заявка проходить спочатку так звану «формальну експертизу», тобто перевірку комплектності, правиль­ності оформлення, наявності підписів, печаток тощо. Щодо корисних моделей і промислових зразків після проведення формальної експертизи й позитивних її наслідків приймається рішення про видачу патенту. Тоб­то Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України (законодавці назива­ють його «Установою») вірить заявникам, що їхні об'єкти є новими і промислово придатними. Якщо ж хтось цим незадоволений, то подасть до суду позов про визнання патенту недійсним, зваливши на свої плечі тягар доказів про невідповідність корисної моделі чи промислового зразка вказаним критеріям (іншими словами — умовам патентоспроможності). Публікується рішення про видачу патенту, відбувається його реєстрація й видача.

Щодо винаходів ситуація інша. Після подання заявки на видачу патенту повинна бути здійснена тільки експертиза по суті (з 2005 року).

У патентознавстві є таке поняття, як «вичерпання прав». Воно означає, що права патентовласника на пев­ний виріб вичерпуються першим продажем ним цього товару. Підкреслимо, що продажем саме конкретного фізичного товару, який продається на за­конних підставах. На ці ж запатентовані рішення, що втілені в інших товарах (як виготовлених, так і не виготовлених), зберігається виняткове право патентовласника.

Українське законодавство допускає можливість при­мусового відчуження прав на патенти (тобто надання примусових ліцензій). Сформульовані права, що випли­вають з патенту, й дії, які не вважаються його порушен­ням. Передбачене право попереднього користування й тимчасова пільгова охорона. Зафіксовані обов'язки, які випливають з патенту. Розроблено механізм припинення чинності патенту й визнання його недійсним тощо.

Слід, бодай коротко, згадати і Закон України «Про охорону прав на сорти рослин». Верховна Рада України прийняла його 21 квітня 1993 року і йому судилося стати першим в історії України законом у сфері промислової власності. Закон було викладено у новій редакції відповідно до Закону України «Про внесення змін до За­кону України „Про охорону прав на сорти рослин"», прийнятого Верховною Радою України 17 січня 2001 ро­ку № 2986-Ш (Офіційний вісник України. 2002. № 7).

Термін дії патенту розпочинається наступного дня після одержання державної реєстрації права й закін­чується в останній день:

а) тридцять п'ятого календарного року, який відрахо­вується від року, наступного після року державної реєстрації сорту, для сортів деревинних та кущових куль­тур, а також винограду;

б) тридцятого календарного року, який відраховується
від року, наступного після року державної реєстрації сор­ту, для всіх інших сортів.

Сорт має бути новим, відмінним, однорідним і стабільним. Автором сорту визнається громадянин, за­вдяки творчій праці якого цей сорт створено.

Власником патенту на сорт може бути автор, інша особа (за його згодою), роботодавець. Можливе відчужен­ня прав на сорт. Передбачена як формальна експертиза, так і експертиза по суті. Патент на сорт може бути визначений недійсним і достроково припинити свою чинність.

Окрім винаходів, корисних моделей, промислових зразків, сортів рослин, вітчизняному законодавству відомі ще й топографії інтегральних мікросхем. Останнім присвячено Закон України «Про охорону прав на топо­графії інтегральних мікросхем» (від 5 листопада 1997 р. № 621/97-ВР).

Згідно з чинним законодавством України інтеграль­ною мікросхемою (ІМС) вважається «...мікроелектронний виріб кінцевої або проміжної форми, призначений для виконання функцій електронної схеми, елементи і з'єднання якого неподільно сформовані в об'ємі і (або) на поверхні матеріалу, що становить основу такого виро­бу, незалежно від способу його виготовлення». Топо­графією ІМС є «...зафіксоване на матеріальному носії просторово-геометричне розміщення сукупності еле­ментів інтегральної мікросхеми та з'єднань між ними».

Охоронний документ на топографію ІМС називається свідоцтвом. Воно підтверджує реєстрацію Установою то­пографії ІМС і засвідчує виняткове право на цю топо­графію ІМС. Свідоцтво діє 10 років від дати подання за­явки до Установи або від дати першого використання то­пографії ІМС за умови, що від цієї дати до подання заяв­ки минуло не більше ніж 2 роки.

Топографія ІМС відповідає умовам охороноздатності, якщо вона є оригінальною. Законодавство передбачає права автора й роботодавця на реєстрацію топографії ІМС. Експертиза заявки відбувається за формальними ознаками. Якщо експертиза дає позитивні результати, то приймається рішення про реєстрацію заявленої топо­графії ІМС, про що повідомляється заявникові.

Передбачено механізм відхилення заявки. Можлива й експертиза топографії ІМС по суті (див. вище).

Про реєстрацію топографії ІМС Установа публікує відомості у своєму офіційному бюлетені.

Частина 3 статті 16 передбачає, що реєстрація надає власникові зареєстрованої топографії ІМС права:

• забороняти іншим особам використовувати топографію
ІМС без його дозволу, за винятком випадків, коли та­ке використання не визнається згідно зі статтею 17 цього Закону порушенням прав власника зареєстрова­ної топографії ІМС;

• передавати на підставі договору право власності на то­пографію ІМС будь-якій особі, яка стає правонаступ­ником власника зареєстрованої топографії ІМС;

• видавати будь-якій особі дозвіл (ліцензію) на викорис­тання зареєстрованої топографії ІМС на підставі ліцензійного договору.

Під використанням топографії ІМС слід розуміти:

• копіювання топографії ІМС;

• виготовлення ІМС з використанням даної топографії;

• виготовлення будь-яких виробів, що містять такі ІМС;

• ввезення таких ІМС і виробів, що їх містять, на митну територію України;

• пропонування для продажу, продаж, зберігання із за-­
значеною метою та інше введення в обіг ІМС, виготов­леної із застосуванням даної топографії, та будь-яких виробів, що містять такі ІМС.

ІМС визнається виготовленою із застосуванням за­реєстрованої топографії, якщо при цьому використано всі елементи, які визначають топографію ІМС оригінальною.

Закони, які розглянуто вище, безпосередньо не перед­бачають адміністративної чи кримінальної відповідаль­ності за порушення прав патентовласників і обмежують­ся лише цивільно-правовою відповідальністю. Але слід згада­ти також Кримінальний кодекс України. Так, стаття 177 «Порушення прав на об'єкти права інте­лектуальної власності» сформульована таким чином:

1. Незаконне використання винаходу, корисної мо­делі, промислового зразка, кваліфікованого зазначення походження товару, топографії інтегральних мікросхем, сорту рослин, якщо ці дії завдали матеріальної шкоди у великому розмірі — караються штрафом від ста до чотирьохсот неоподат­кованих мінімумів доходів громадян або виправними ро­ботами на строк до двох років, з конфіскацією незакон­но виготовленої продукції та обладнання і матеріалів, призначених для її виготовлення.

2. Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно або завда­ли шкоди в особливо великому розмірі — караються штрафом від двохсот до восьмисот неопо­даткованих мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до двох років, з конфіскацією незаконно виго­товленої продукції та обладнання і матеріалів, призначе­них для її виготовлення.

Дата добавления: 2014-01-05