Фази проекту

Тема 1

ВСТУП

Курс, група______

Миколаїв 20__р.

Перелік навчально-методичної літератури

Підручники і методичні посібники

1. Білявський Г.О., Падун М.М., Фурдуй Р.С. Основи загальної екології. Підручник для Вузів. – К. 1995.

2. Білявський Г.О.,Бутченко Л.І., Навроцький В.М.. Основи екології, теорія та практикум. Навчальний посібник. – К. 2002.

3. Джиги рей В.С. Екологія та охорона навколишнього середовища. Навчальний посібник. – 2000.

4. За польський А.К., Салюк А.І. Основи екологіїю – К. 2001.

5. Злобін Ю.А. Основи екології. – К. 1998.

6. Злобін Ю.А., Кочубей Н.В. Загальна екологія. Навчальний посібник. – Суми. 2003.

7. Кучерявий В.О. Екологія. – Львів., 2000.

8. Цебржинський О.І., Черно В.С. Вибрані лекції з екології.- Миколаїв,

МДУ, 2006.

Довідникова література

1. Андрейцев В.І., Пустовойт М.А. Екологічна експертиза, право і практика.

2. Барановський В.А. Екологічний атлас України. – К. 2000.

3. Сытник К.М. и другие. Словарь-справочник по экологии. – К.1994.

4. Екологія і закон. Екологічне законодавство України (у двох книгах). – К., 1998.

Наукова література

1. Вернадський В.И. Біосфера.- М., 1967.

2. Вернадський В.І. Философские мысли натуралиста. Сборник.- 1988.

3. Вернадский и современность. Отв. ред. А.Г.Назаров.- М., 1986.

4. Голубець.Г. Від біосфери до соціосфери., Львів., 1997.

5. Горшков В.Г. Устойчмвость биосферы и сохранение цивилизации./ Природа. – 1990, №7, стр. 23.

6. Данилов-Данильян В.И., Лосев К.С.. Экологический вызов и устойчивое развитие. – М., 2000.

7. Дідух Я.П. Популяційна екологія..- К., 1998.

8. Моисеев Н.Н. Судьба цивилизации. Путь раз ума. – М.,1998.

9. Програма дій «Порядок денний на ХХ1». – К.,2000.

10. Реймерс Н.Ф. Экология. Теории, законы, правила, принципы и гипотезы.- Россия молодая., 1994.

11. Шевчук В.Я. та інші. Ріо-де-Жанейро – Йоганнесбург: паростки нооферезу і відповідальність за майбутнє. – К., 2002.

З м і с т

1. Вступ..................................................3

2. Тематика курсу «Основи екології».......................... 4

3. Програма навчальних елементів першого змістового модуля... 5

4. Програма навчальних елементів другого змістового модуля.... 6

5. Програма навчальних елементів третього змістового модуля.... 7

6. Навчальне навантаження студента........................... 8

7. Критерії оцінювання успішності............................. 8

8. Організація роботи студента з вивчення основ екології......... 11

9. Контрольні питання з курсу «Основи екології»................ 12

9.1. Перший модуль......................................... 12

9.2. Другий модуль......................................... 15

9.3. Третій модуль......................................... 18

10. Особливості праці студента на лекції....................... 20

11. Підготовка і робота студента на семінарському занятті........ 22

12. Самостійна робота студента............................. 24

13. Рекомендації з написання реферату....................... 26

14. Перелік навчально-методичноі літератури................. 29

Метою вивчення дисципліни „Управління проектами” є набуття знань про методи, техніку та інструментарій управління проектами.

Завдання: вивчення засад проектної діяльності підприємства, специфічних методів та інструментів проектного менеджменту; набуття вмінь виконання основних функцій управління проектами – організації, планування та контролю.

Предмет: методи і процеси управління проектами.

Зміст дисципліни розкривається в темах:

1. Загальна характеристика управління проектами.

2. Обгрунтування доцільності проекту.

3. Основні форми організаційної структури проектів.

4. Загальні підходи до планування і контролю проектів.

5. Структуризація проекту.

6. Сітьове і календарне планування проекту.

7. Планування ресурсів, витрат і проектного бюджету.

8. Контроль виконання проекту.

9. Управління ризиками в проектах.

10. Управління якістю проектів.

11. Організація проведення торгів за проектами.

12. Формування і розвиток проектної команди.

13. Програмне забезпечення процесу управління проектом.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА УПРАВЛІННЯ ПРОЕКТАМИ

1. Поняття проектного управління.

2. Класифікація проектів.

3. Життєвий цикл проекту.

4. Фази проекту.

5. Учасники реалізації та оточення проектів.

1. Поняття проектного управління.

У планово-централізованій економіці основу управління виробничо-господарською діяльністю підприємств складало управління формуванням і реалізацією їх виробничих програм.

В Україні нові умови господарювання, обумовлені переходом на ринкові відносини в економіці, істотно змінюють підходи до побудови системи і вживаних методів управління виробництвом.

Під проектами розуміються різні цілеорієнтовані комплекси господарських або інших заходів. Проектами є: будівництво нових підприємств, об'єктів, створення виробництв, їх реконструкція, модернізація. Але проектами можуть бути також і комплекс заходів щодо створення науково-технічної продукції (наприклад, нового матеріалу, виробу, нової технології виробництва будівельних матеріалів), і комплекс заходів по формуванню портфеля цінних паперів і його перепродажу в цілях збільшення фінансового капіталу, і організація випуску нового видання або видавництва та інше.

Наібільш широке визначення проекту наступне.

Проект – це одноразова сукупність дій і завдань з такими відмітними ознаками:

1. Чіткість цілей, які повинні бути досягнуті при одночасному дотриманні певних технічних, економічних й інших вимог;

2. Внутрішній і зовнішній взаємозв'язок завдань, робіт, операцій і ресурсів, що вимагають чіткої координації в процесі реалізації проекту;

3. Визначеність термінів початку і закінчення;

4. Обмеженість в ресурсах;

5. Певний ступінь унікальності мети, умов її досягнення;

6. Неминучість різних конфліктів.

Управління проектами – дисципліна, що по'єднує в собі як спеціальні знання, так і знання з інших сфер і галузей. Спеціальні знання відображають особливості тієї галузі діяльності, до якої належать проекти (будівельні, інноваційні, екологічні, дослідницькі, організаційні та інші).

Методи управління проектами дозволяють:

- визначити цілі проекту, провести їх обгрунтування, довести життєздатність;

- виявити структуру проекту (підцілі, завдання, необхідні роботи);

- визначити необхідні об'єми і джерела фінансування;

- підібрати виконавців, зокрема шляхом проведення конкурсів і процедур торгів;

- підготувати й укласти контракти;

- визначити терміни реалізації проекту, скласти графік його виконання, розрахувати необхідні ресурси;

- розрахувати кошторис і бюджет проекту;

- спланувати і врахувати ризики;

- забезпечити контроль за ходом реалізації проекту тощо.

Приведемо найбільш загальне (але не єдине) визначення сутності управління проектом.

Управління проектом – це мистецтво керівництва людськими і матеріальними ресурсами впродовж життєвого циклу проекту шляхом застосування сучасних методів і техніки управління для досягнення визначених в проекті результатів по складу і об'єму робіт, вартості, часу, якості і задоволенню учасників проекту.

Під управлінням проектом у сфері будівництва слід розуміти комплексну систему заходів по проектуванню, матеріально-технічному, фінансовому та іншому забезпеченню процесу зведення, реконструкції і модернізації, по капітальному ремонту будівель й інженерних споруд, виробництву будівельно-монтажних, пуско-налагоджувальних та інших робіт, що забезпечує отримання кінцевої продукції будівництва із заданими параметрами її споживчих якостей при заданих обмеженнях по витратам фінансів, умовам підключення до джерел енерго-, водопостачання тощо.

2. Класифікація проектів.

У теорії і практиці управління у принципі проекти класифікуються таким чином:

1. По типу (по основних сферах діяльності, в яких здійснюються проекти), проекти можуть відноситися до технічних, організаційних, економічних, соціальних, змішаних;

2. Масштабу (за розміром і кількістю учасників в ньому), проекти можуть бути дрібними, середніми, великими, дуже великими;

3. Класу (по складу, структурі і наочній області), проекти поділяються на монопроекти, мультипроекти і мегапроекти. Монопроект – окремий проект певного типа, вигляду і масштабу. Мультипроект – комплексний проект, що складається з декількох монопроектів і вимагає монопроектного управління. Мегапроект – цільова програма розвитку регіонів, областей, що включає ряд моно- і мультипроектов;

4. Тривалість здійснення: проекти прийнято поділяти на короткострокові (до 3 років), середньострокові (від 3 до 5 років) і довгострокові (понад 5 років);

5. По складності проекти ділять на прості, складні, дуже складні;

6. За галуззю здійснення проекти поділяють на інвестиційні, інноваційні, науково-дослідні, учбово-освітні та інші.

3. Життєвий цикл проекту.

У теорії і практиці управління проектами існує поняття життєвого циклу проекту.

Проект сам по собі, без реалізації, мало чого коштує. Саме здійснення є критерієм оцінки як задуму проекту, так і його результату. Кожен проект, незалежно від його складності і об'єму ресурсів, повинен пройти в своєму розвитку певні етапи: від стану, коли «проекту ще немає», - до стану коли «проекту вже немає». Іноді за початок проекту приймають момент зародження ідеї, особливо якщо він був пов'язаний зі скрупульозними пошуками. Ділові люди початком проекту вважають початок його реалізації і вкладення коштів в його виконання.

Складнішим є етап, пов'язаний із закінченням існування проекту. Дотепер таким вважався етап завершення робіт по його реалізації: введення в дію об'єкту, початок його експлуатації і використання результатів проекту. Проте останніми роками погляд на цю проблему змінився разом з усвідомленням того факту, що загальні витрати на його реалізацію значною мірою залежать від періоду використання результатів проекту аж до моменту виведення його з експлуатації.

Узагальнюючи вищевикладене, можна дати таке визначення життєвого циклу проекту.

Життєвий цикл проекту (проектний цикл) – це період часу між моментом виникнення проекту і моментом його ліквідації.

Він поділяється на фази, фази – на стадії, а стадії – на етапи.

У вітчизняній та зарубіжній літературі використовуються різні підходи при поділі реалізації проекту на фази.

Програмою промислового розвитку ООН (UNIDO) запропоновано своє бачення проекту як циклу, що складається з трьох фаз:

1. Доінвестиційна;

2. Інвестиційна;

3. Експлуатаційна.

Доінвестиційна фаза має такі стадії: визначення інвестиційних можливостей; аналіз альтернативних варіантів і попередній вибір проекту – попереднє техніко-економічне обгрунтування; висновок по проекту і рішення про інвестування.

Інвестиційна фаза має такі стадії: встановлення правової та організаційної основ для здійснення проекту; придбання і передача технологій; детальне проектне опрацювання і укладання контрактів; придбання землі; будівельні роботи і встановлення обладнання; передвиробничий маркетинг; набір і навчання персоналу; здача в експлуатацію та запуск.

Фаза експлуатації розглядається як у довгостроковому, так і в короткостроковому планах. У короткостроковому плані вивчається можливе виникненння проблем, пов’язаних із застосуванням обраної технології, функціонуванням обладнання або з кваліфікацією персоналу. У довгостроковому плані до розгляду береться обрана стратегія та сукупні витрати на виробництво і маркетинг, а також надходження від продажу.

Універсальним підходом до визначення робіт, які відносяться до різних фаз і стадій циклу проекту, є підхід Всесвітнього банку, згідно якого розрізняють шість стадій, які відіграють важливу роль у більшості проектів: ідентифікація, розробка, експертиза, переговори, реалізація та завершальна оцінка. Ці стадії об’єднані в дві фази: фаза проектування – перші три стадії; фаза впровадження – останні три стадії.

Принципово життєвий цикл будь-якого проекту, пов'язаного із здійсненням капітального будівництва, складається з чотирьох фаз:

1. Доінвестиційна;

2. Інвестиційна;

3. Експлуатаційна;

4. Ліквідаційна.

На доінвестиційній фазі проводяться:

- збір початкових даних по проблемі, аналіз існуючого положення і визначення потреби в здійсненні проекту; визначення цілей проекту, завдань, результатів, основних вимог до нього, визначення наявного ресурсного забезпечення проекту і наявних обмежень в умовах його здійснення;

- розробка техніко-економічного обгрунтування і оцінка ризику проекту;

- визначення і порівняльна оцінка альтернатив;

- розробка робочого проекту, експертиза проектних пропозицій;

- затвердження концепції і техніко-економічного обгрунтування;

- розробка бізнес-плану проекту;

- проведення підрядних торгів на виконання робіт за проектом;

- укладення договорів підряду на виконання робіт і договорів на постачання устаткування.

В період інвестиційної фази реалізації проекту проводяться:

- інженерні дослідження;

- підготовка до будівництва (відведення або звільнення земельної ділянки або території під забудову, надання фронту робіт для проведення ре конструкційних робіт, організація будівельного майданчика тощо);

- детальне проектування будівництва або реконструкції, технічного перевлаштування будівель і споруд;

- виробництво будівельно-монтажних робіт;

- пуско-налагоджувальні роботи;

- пробний випуск продукції і приймання об'єктів в експлуатацію.

Фаза експлуатації охоплює період, протягом якого відповідно до проекту, що реалізовується, випускається відповідна продукція, товари, надаються виробничі, побутові та інші послуги тощо.

Ліквідаційна фаза – це період ліквідації створеного виробництва по випуску продукції, наданню послуг у зв'язку з переходом на випуск іншої продукції, незатребуваністю вироблюваної продукції, послуг і з інших причин.

5. Учасники реалізації і оточення проектів.

Подііл усієї сфери діяльності, в якій виникає й розвивається проект, на власне проект і зовнішнє середовище є дещо умовним.

Учасники проекту – основний елемент його структури, бо саме вони забезпечують втілення його задуму.

Основними учасниками проекту є:

1. Замовник;

2. Інвестор;

3. Керівник проекту;

4. Проектні організації;

5. Підрядні будівельно-монтажні (проектно-будівельні) організації;

6. Підприємства і організації – постачальники технологічного і іншого устаткування;

7. Банк.

Замовник – конкретна організація – майбутній користувач і власник створюваних підприємств; підприємств, що реконструюються; розширюваних, модернізованих або капітально відремонтованих виробництв, окремих будівель і споруд та їх комплексів.

Інвестор – юридична або фізична особа, що вкладає свої грошові кошти й інший капітал в здійснення інвестиційного проекту.

Замовник і інвестор можуть бути однією особою або виступати як самостійні юридичні особи.

Керівник проекту (проект-менеджер) – юридична або фізична особа, якій за договором замовник і інвестор делегують повноваження по реалізації інвестиційного проекту. Керівник проекту створює команду проекту, яка під його керівництвом і з його безпосередньою участю планує, координує і контролює роботу всіх інших учасників інвестиційного проекту. Саме керівник проекту в своїй роботі використовує методологію управління проектами.

Проектні організації організовують виконання дослідницьких робіт і розробляють проектну документацію, необхідну для реалізації інвестиційного проекту. Як правило, замовник укладає генеральний договір на проектування з однією організацією, що спеціалізується на проектуванні підприємств і виробництв відповідних галузей виробництва або послуг. Дана генеральна підрядна організація по проектуванню (генпроектувальник), як правило, для розробки окремих частин проекту залучає інші проектні організації на правах субпідряду (субпроектувальників). Всю відповідальність за розробку проектної документації перед замовником при цьому несе генпроектувальник.

Для здійснення будівництва і організації підготовки до здачі підприємств, виробництв, окремих будівель, споруді їх комплексів замовник укладає договір генерального підряду з генеральною підрядною будівельно-монтажною або проектно-будівельною організацією (генпідрядником). Вказані організації на правах субпідряду для виконання відповідних робіт мають право привертати інші спеціалізовані підрядні організації (субпідрядників).

Підприємства і організації – постачальники технологічного і іншого устаткування виконують всі роботи по комплектації устаткування і організації його відвантаження в адресу споживача-замовника з діючими положеннями за договорами постачань.

Успішність реалізації інвестиційних проектів в цілому і їх проектних і будівельно-технологічних циклів багато в чому визначається не тільки якістю роботи і старанністю безпосередніх учасників проектів, в значній мірі вона залежить від оточення проекту.

У теорії і практиці проектного менеджменту під оточенням проекту розуміється зовнішнє і внутрішнє середовище його здійснення. Зовнішнє середовище проекту прийнято поділяти на ближнє і дальнє оточення.

Ближнє зовнішнє оточення проекту – це безпосереднє середовище, в якому він здійснюється. Якщо, наприклад, на існуючому підприємстві або в організації реалізується проект по реконструкції якого-небудь виробництва, будівництву або реконструкції окремого об'єкту, причому господарським способом, то найближчим для нього оточенням, середовищем реалізації буде існуюча інфраструктура підприємства, організації, що утворюють систему матеріального постачання, загальну систему адміністративного керівництва, систему фінансового забезпечення тощо. При будівництві об'єктів підрядним способом силами підрядних будівельно-монтажних організацій до найближчого оточення проекту крім інфраструктури замовника відносяться інфраструктура підрядчика, його система матеріально-технічного забезпечення, загальна система управління і господарювання.

До ближнього зовнішнього оточення відносяться також чинники економічної освоєнності території, де здійснюється будівництво, розвиненості транспортної мережі, засобів зв'язку, а також природні чинники.

До дальнього зовнішнього оточення проекту відноситься загальне економічне середовище в державі і на території, де здійснюється будівництво і реалізується інвестиційний проект. До конкретних чинників зовнішнього середовища відносяться чинне господарське законодавство, діюча податкова система, кредитна політика, стан фінансового ринку, ринку будівельних послуг.

Ближнє і дальнє зовнішнє оточення проектів істотно впливають на хід і результативність їх здійснення. Причому чим більше проект, більше тривалість його здійснення, тим вплив дальнього оточення на нього вище.

Внутрішнє середовище проекту складають конкретні умови його здійснення, які створюються безпосередніми його виконавцями, командою управління. У неї входять загальна прийнята система організації, стиль і методи управління проектом, інформаційне і нормативне забезпечення процесу управління тощо.

Дата добавления: 2014-01-06