Тема 10

Тема 9

Управління якістю проектів

1. Концепція управління якістю.

2. Нормі і стандарти якості.

3. Забезпечення якості в управлінні проектами.

1. Концепція управління якістю.

З переходом України до ринкових відносин з проблемою управління якістю проекту зіткнулися практично всі вітчизняні виробники товарів і послуг. Вусі частіше споживачі віддають перевагу іноземній продукції, а не вітчизняній - навіть якщо вона дешевша. Над багатьма вітчизняними виробниками нависнула загроза банкрутства, викликаного неконкурентоспроможністю продукції.

Яку ж роль у цьому відіграє управління проектами? І чим нова система може допомогти? Виявляється, багато чим. Забезпечення необхідного рівня якості - це завдання організаційно-економічне і проект-менеджер - саме та фігура, що, озброївшись методологією управління проектами, може навести належний лад доладному і часто хаотичному середовищі проекту.

Забезпечення якості на належному рівні – це завдання пронизує весь життєвий цикл проекту. На кожній його фазі існують свої, специфічні прийоми вирішення. Мі розглянемо не стільки технологічні прийоми забезпечення якості (це функція спеціальних технологічних дисциплін), скільки методи організації бездефектних процесів на основі методології управління проектами.

Нова політика засновується насамперед на розумінні самими учасниками проектів (працівниками компаній) життєвої необхідності забезпечення якості.

Візначимо сім основних принципів нової концепції:

­ якість – невід'ємний елемент проекту в цілому, а не самостійна функція управління;

­ якість - це ті, що диктує споживач, а не виробник;

­ відповідальність за якість повинна бути адресною;

­ для реального підвищення якості потрібні нові технології;

­ підвищити якість можна тільки зусиллями всіх працівників підприємства;

­ завжди ефективніше контролювати процес, а не результат (продукцію);

­ політика щодо якості повинна бути частиною загальної політики підприємства.

На вищенаведених принципах заснований найбільш популярний сьогодні метод системного управління якістю, відомий на Заході під назвою Total Quality Management (ТQМ) і запроваджуваний спеціалізованими фірмами за контрактом з підприємством. Відповідно до цього методу встановлюється єдина схема розробки і впровадження системи. Цей метод передбачає здійснення таких процедур:

1. Проводитися обстеження виробництва і готується спеціальна доповідь.

2. На основі обстеження й аналізу фактичного стану виробництва здійснюється вибір системи управління якістю і розробляється програма якості.

3. Розробляється посібник з реалізації програми якості, в якому викладено механізм функціонування системи управління якістю.

4. На спеціальній нараді за участю спеціалізованої фірми обговорюється виконання програми якості та керівництва, вносяться необхідні корективи та приймаються рішення (у тому числі з питань навчання й атестації персоналу).

5. Заходь програми якості та керівництва включаються до загального плану проекту.

6. Програма якості і керівництво запускаються у виробництво; спеціалізована фірма проводити періодичні перевірки, документально оформляючи їхні результати із внесенням необхідних уточнень.

7. У процесі реалізації програми і керівництва спеціалізована фірма підтримує системи і захищає інтереси підприємства.

Суть роботи проект-менеджер в рамках системи полягає в порівнянні потокового рівня якості із запланованим. Основою для такого порівняння є інформація, взята в результаті врахування й аналізу витрат, пов'язаних із забезпеченням якості. Ці витрати класифікують відповідно до їх функцій:

­ попереджувальні витрати призначені для задоволення вимог замовника щодо виробництва якісної продукції. Це витрати на забезпечення якості проектного навчання, програму якості худе;

­ інформаційні витрати пов'язані з інформованістю замовника (споживача) щодо розвитку процесу в потрібному напрямку (інспекційні перевірки, лабораторний контроль, операційний контроль);

­ витрати на усунення дефектів, що виникають через внутрішні заподій, націлені на коригування процесу і доведення якості продукції до норми, прийнятної для замовника;

­ витрати на усунення дефектів, пов'язаних з незадоволенням вимог замовника.

Наведена класифікація цікава насамперед своєю адресністю. На її основі легко побудувати систему управління якістю.

Процес управління якістю значною мірою комп'ютеризований. За допомогою обчислювальної техніки вирішуються такі питання:

­ розподіл у часі та за видами продукції витрат, пов'язаних із забезпеченням якості;

­ визначення видів і вартості продукції (проектів), що потребують підвищених витрат;

­ динаміка зміни собівартості продукції;

­ ступінь задоволеності споживачів продукцією проекту.

2. Нормі і стандарти якості.

Усі роботи по забезпеченню якості засновані на використанні стандартів Міжнародної організації по стандартизації (ІSO), визнаних у 1988 р. в СРСР як національні. У рамках систем управління якістю використовують серію стандартів ІSO 9000 та еквівалентну їй серію.

Створена в 1947 р. зі штаб-квартирою в Женеві (Швейцарія) ІSO є неурядовою організацією, мета якої - розробка світових стандартів, які мають сприяти поліпшенню міжнародних зв'язків і кооперації, а також прискореному розвиткові збалансованої і рівноправної міжнародної торгівлі. До складу ІSO входити 91 країна, частка яких у світовому промисловому виробництві становить 95%. Станом на січень 1994 р. нею розроблено близько 9 тисяч стандартів.

Пітаннямі якості в ІSO відає технічний комітет, який координує розробку стандартів і впровадження їх у системи контролю за якістю продукції. Він розпоряджається стандартами серії ІSO 9000 "Системі якості". Стандарті ІSO 9000-9004 мають найбільше поширення у світі і, можливо є найважливішими серед стандартів системи якості, оскільки прийняті більшістю промислово розвинутих країн світу. Фірми, зайняті в промисловості та у сфері послуг, вуса активніше підтримують діяльність технічного комітету ІSO 176 як важливий засіб розвитку міжнародної торгівлі.

Стандарті ІSO 9001 і ЕN 29001, покликані забезпечити якісне проектування, розробку, виробництво, монтаж, обслуговування, стосуються такого:

­ відповідальність керівників;

­ система якості;

­ аналіз контрактів;

­ управління проектуванням;

­ управління потоком інформації;

­ закупівлі (матеріально-технічне забезпечення проекту).

­ вироби, що постачаються замовником;

­ ідентифікація виробу;

­ управління процесом створення продукції;

­ контроль та випробування;

­ устаткування для контролю, вимірів та випробувань;

­ статус контролю та випробувань;

­ оформлення продукції, що не відповідає вимогам;

­ внесення змін;

­ зберігання, упакування і постачання;

­ документація щодо якості;

­ навчання;

­ обслуговування;

­ статистичні методи.

Стандарти ІSO 9002 і ЕN 29002 координують якість процесів виробництва і монтажу ІSO 9003 і ЕN 29003 - контролю кінцевої продукції та її випробування. Багато розвинутих країн і тихий, що розвиваються, керуються стандартами, еквівалентними ІSO та ЕN.

Нова українська система будівельних норм перебуває у стадії становлення. Вона регламентується "Будівельними нормами і правилами України. Основнімі положеннями" і містить:

­ державні нормативні документи (будівельні норми і правила, рекомендаційні нормативні документи, а також державні стандарти України);

­ адміністративно-територіальні нормативні документи (територіальні будівельні норми);

­ виробничо-галузеві нормативні документи (будівельно-технологічні норми і нормативні документи зі стандартизації, стандарти підприємств, об'єднань та науково-технічних товариств, а також технічні умови).

Особливістю нових нормативних документів у галузі будівництва є перехід до сучасних методичних принципів, запозичених з практиків будівельного нормування і стандартизації технічно розвинутих країн. Традиційний, так звань описовий, або розпорядчий, підхід потребував, щоб у нормативних документах наводився докладний опис конструкцій, методів розрахунку, застосовування матеріалів і т.ін. Нові будівельні норми і стандарти повинні місти ти, у деру чергу, експлуатаційні характеристики будівельних споруд і виробів, засновані на вимогах споживача, тобто на першому плані - цілі, а не методи їхнього досягнення.

Передбачається, що нормативні документи поступово змінюватимуться: у них не буде вказівок щодо проектування й будування, а встановлюватимуться певні вимоги. Обов'язковімі залишаться вимоги щодо гарантій безпеки життя і здоров'я громадян, охорони довкілля, надійності та довговічності будинків і споруд, сумісності і взаємозамінності продукції та застосовуваних у будівництві технічних рішень.

Обсягово-планувальні, конструктивні, технологічні й інші технічні рішення, що раніше регламентувалися нормами, мають носити лише характер рекомендацій. Рішення повинні прийматися з урахуванням конкретних розуму відповідних виробництв, природно-кліматичних, соціальних та економічних особливостей різних регіонів України.

Система будується на методичних та організаційних принципах, що відповідають прийнятим у роботі міжнародних і національних організацій зі стандартизації.

3. Забезпечення якості в управлінні проектами.

Один з найважливіших факторів ефективності проекту - якість виконання всіх робіт з його реалізації. Складовими елементами управління якістю проекту прийнято вважати:

­ основні положення ("філософія" системи управління якістю), що сприяють узгодженню інтересів замовника і команди проекту;

­ забезпечення якості - комплекс управлінських заходів щодо забезпечення необхідних характеристик якості;

­ контроль якості - комплекс технічних і технологічних заходів щодо перевірки, аналізу і внесення необхідних коригувальних впливів.

Ще не так давно було прийнято вирішувати питання якості, не узгоджуючи його із системою управління проектом в цілому, поза рамками графіка. На практиці це призводило до поділу учасників проекту на відповідальних і безвідповідальних, - отже, персонал, що виконував основні роботи з проекту, практично не ніс відповідальності за якість. Якість, таким чином, ставала проблемою тільки того підрозділу, що відповідав за його забезпечення. Вісь чому важко було домогтися належної якості проекту в цілому. Саме тому і з'явилася концепція системного управління якістю, що зводилась до розуміння: кожний учасник проекту відповідає (у конкретних межах) за якість проекту в цілому.

Забезпечення якості проекту є головною турботою менеджера. Частину або всю роботу зі створення і виконання програми забезпечення якості він може доручити спеціалізованим фірмам, проте відповідальність залишається на ньому.

Повноваження і відповідальність окремих осіб та організацій, що впливають на якість проекту, мають бути чітко визначені і документально закріплені. Цього вимагає спеціальна програма забезпечення якості проекту, яка містить перелік заходів щодо забезпечення якості проекту, а також контролю якості.

Програмою має бути передбачено:

­ організаційну структуру, в межах якої вона буде виконуватися;

­ чіткий розподіл відповідальності і рівень повноважень окремих осіб, груп та організацій, що беруть доля в її виконанні.

Діяльність учасників проекту має бути спрямована на виконання як практичних заходів щодо досягнення необхідних показників якості, так і управлінських функцій:

­ ознайомлення виконавців з програмою забезпечення якості;

­ організація виконання програми;

­ перевірка виконання заходів щодо контролю, намічених програмою.

Особи й організації, що мають забезпечувати якість, повинні бути уповноважені:

­ формулювати ("бачити") проблеми якості;

­ розробляти і пропонувати рішення;

­ перевіряти виконання рішень;

­ припиняти постачання (або монтаж) устаткування, конструкцій і матеріалів, що не задовольняють обумовлені вимоги.

Персонал, що бере участь у забезпеченні якості проекту, повинен бути достатньо кваліфікованим, для чого, в міру необхідності, він отримує або підвищує кваліфікацію.

Програма контролю якості проекту передбачає такі заходи:

­ контроль розробки проектної документації;

­ контроль постачань устаткування, конструкцій та матеріалів;

­ початкова інспекція;

­ перевірка готовності до випробувань;

­ метрологічний контроль, перевірка контрольно-вимірювальної апаратури;

­ перевірка складування та зберігання;

­ контроль процедур проведення інспекцій, випробувань та приймання;

­ виявлення непридатного устаткування, конструкцій і матеріалів;

­ коригувальні заходь;

­ реєстрація заходів щодо забезпечення якості;

­ проведення ревізій (по можливості - сторонніми спеціалістами).

Цілісна система контролю якості, що існувала у Україні в минулому, трансформувалася нині в незалежні органи контролю, підпорядковані Держстандарту, Держбуду та Держміськтехнагляду України.

Організація проведення торгів за проектами

Торги застосовуються в основному для здійснення закупівель за наступними напрямками:

- закупівлі товарів, робіт та послуг в межах державного замовлення;

- закупівлі в межах реалізації проектів, що фінансуються за рахунок державних коштів;

- закупівлі, що здійснюються в межах проектів, які фінансуються міжнародними фінансовими організаціями;

- закупівлі ресурсів для інвестиційних проектів в межах проектного фінансування.

Підрядні торги – це спосіб закупівлі товару, розміщення замовлень і видачі підрядів, при якому вибір підрядчика (постачальника) здійснюється на конкурсній основі.

Об’єкт торгів – виробничий або невиробничий об’єкт, до якого належить предмет торгів.

Предмет торгів – конкретні види робіт та послуг, по яким проводяться торги.

Учасник торгів – особа, що має право приймати участь у торгах, в їх підготовці, проведенні та затвердженні результатів торгів.

Тендерна документація – комплект документів, що містить вихідну інформацію про технологічні, комерційні, організаційні та інші характеристики об’єкта та предмета торгів, а також про умови і процедуру торгів.

Оферта – пропозиція укласти договір у відношенні конкретного предмета торгів на умовах, визначених в тендерній документації.

Конкурс – спосіб розміщення замовлення на поставку товарів, виконання робіт, надання послуг, при якому замовник або організатор конкурсу тим чи іншим способом штучно створює умови для конкурентної боротьби між постачальниками-учасниками конкурсу за замовлення в цілях вибору найкращих умов придбання необхідних товарів, робіт, послуг.

Основними етапами закупівель є:

- проведення маркетингових досліджень;

- розробка конкурсної та допоміжної документації;

- повідомлення про проведення конкурсу;

- розповсюдження конкурсної документації;

- прийом конкурсних заявок;

- оцінка конкурсних заявок;

- присудження контракту;

- підписання контракту;

- повідомлення про результати конкурсу.

В залежності від способів організації торгів вони можуть виступати в наступних видах:

- відкриті торги;

- відкриті торги з попередньою кваліфікацією;

- закриті торги;

- одиничні торги.

Дата добавления: 2014-01-06