Безпека праці при будівництві доріг

При будівництві автомобільних доріг окремі ділянки прокладають із влаштуванням виїмок.

Безпека будівництва й експлуатації ділянок доріг у виїмках, насамперед, залежить від крутості укосів. Крутість укосу земляного спорудження, що зводиться, чинить також вплив і на безпеку виконання земляних робіт. Кути укосів, що обмежують земляні спорудження, залежать від щільності ґрунту й від висоти укосу. На укіс земляного полотна діє дві групи сил - що зрушують і втримують. До сил, що зрушують, належать складові власної ваги – ґрунти й навантаження, прикладені на краю земляного спорудження. Фільтраційна вода, що перебуває в ґрунті, також робить гідродинамічний вплив, що зрушує. До утримуючих належать сили внутрішнього тертя й зчеплення ґрунту. Стійкість укосу буде забезпечена, якщо сума утримуючих сил буде перевищувати суму сил, що зрушують. Ступінь стійкості укосу характеризується коефіцієнтом запасу на стійкість, що означає відношення суми утримуючих сил до суми сил, що зрушують. Коефіцієнт запасу звичайно приймають рівним 1, 2-1,4.

У практиці будівництва автомобільних доріг іноді потрібно розробляти ґрунт у виїмках із вертикальними стінками. Крім того, деякі земляні спорудження влаштовують із вертикальними стінками. При перевищенні гранично припустимої висоти вертикальної стінки може відбутися обвалення земляних мас. Для запобігання обвалів і зсувів, створення безпечних умов праці влаштовують постійні або тимчасові кріплення, як правило, з дощок.

Рисунок 15Б.1 – Кріплення виїмок з вертикальними стінками

Існує три типи кріплень залежно від розташування дощок:

- заставні кріплення у вигляді горизонтальних дощок, розташовуваних за вертикальними стійками, утримуваними розпірками;

- заставні кріплення у вигляді вертикальних дощок, розташовуваних за горизонтальними прогонами, утримуваних розпірками. До цього типу належать забійні вертикальні кріплення, коли нижні кінці вертикальних дощок забивають у ґрунт;

- шпунтові кріплення у вигляді вертикальних дощок, що щільно примикають один до одного за допомогою пазів і гребенів.

Кріплення підрозділяються також за характером розташування елементів, що втримують стійки й прогони:

- розпірні – стійки або палі втримують у вертикальному положенні за допомогою розпірок;

- анкерні – палі втримують у вертикальному положенні анкерами, закріпленими до верхніх кінців паль;

- підкісні – стійки або палі втримуються у вертикальному положенні за допомогою підкосів;

- рамні – замість розпірок і стійок приймаються дерев'яні рами.

При невеликій глибині виїмок (до 3 м) найбільш доцільні інвентарні кріплення. Вид кріплення варто вибирати залежно від стану ґрунтів: при природній вологості (за винятком сипучих) допускають горизонтальні кріплення із просвітом через дошку; при підвищеній вологості й сипучих – суцільні вертикальні або горизонтальні кріплення; для ґрунтів із сильним припливом ґрунтових вод – шпунтові огородження із забитими дошками у дно траншеї або котловану на глибину не менш 0,75 м.

Неінвентарні кріплення влаштовують із дощок товщиною не менш 4 см (при ґрунтах природної вологості) і не менш 5 см (при піщаних ґрунтах і ґрунтах підвищеної вологості). Дошки закладають за вертикальні стійки впритул до ґрунту. Стійки закріплюють у вертикальному положенні розпірками, відстань між стійками приймають не менш 1,5 м. По вертикалі розпірки встановлюють один від одного не більш ніж через 1 м.

На глибині траншеї й котлованів більше 3 м потрібно розробляти проект кріплення й виконувати розрахунок на міцність.

Рисунок 15Б.2 – Схема розміщення машин у брівок виїмок

Виконання земляних робіт за допомогою машин пов'язане з небезпекою обвалення земляних мас у результаті знаходження в межах призми обвалення землерийно-транспортних машин, складування ґрунту й ін. Така ж небезпека існує й при інших будівельно-монтажних і спеціальних роботах на дні або брівці виїмки. Небезпека обвалення земляних мас із цих причин буде відвернена, якщо вантаж розташований за межами призми обвалення.

Безпечна відстань від вантажу до краю виїмки l ₀ складається з відстані від вантажу до краю призми обвалення а й ширини призми b, тобто Ширина призми обвалення:

(15Б.1)

де Н – глибина виїмки, м;

a – кут укосу;

j – кут внутрішнього тертя ґрунту.

Значення а для автомобільних доріг приймають рівним половині ширини проїзної частини дороги плюс 0, 5-1,0 м.

Дата добавления: 2014-01-06