Переваги та недоліки функціональних організаційних структур управління

Переваги

Обмеження застосування

1. Висока компетентність спеціалістів, які відповідають за здій­снення конкретних функцій. 2. Розширення можливостей лінійних керівників у питаннях стратегічного управління виробництвом переданням ряду функцій спеціалізованим ланкам. 3. Створює можливість централізованого контролю стратегічних результатів. 4. Відповідність структури до стратегії. 5. Підвищує ефективність управління там, де завдання є повсякденними та повторюваними. 6. Легко реагує на потреби практики створенням нових функціональних служб.

1. Труднощі у підтримуванні постійних взаємо­зв'язків між різними функціональними службами. 2. Відсутність взаєморозуміння та єдності дій між працівниками функціональних служб різних виробничих відділень фірми. 3. Зменшення рівня відповідальності виконавців за роботу через подвійне підпорядкування. 4. Порушення принципу єдиноначальності. 5. Виникнення проблеми функціональної координа­ції, можливість міжфункціонального суперниц­тва, конфліктів. 6. Формування вузької точки зору менеджменту та вироблення дрібних, часткових рішень. 7. Перенесення відповідальності за прибуток на вищі рівні управління. 8. Наявність випадків неправильного визначення пріоритетів організації функціональними спе­ціалістами. 9. "Функціональна короткозорість» часто спрацьовує проти дієвого підприємництва, пристосування до змін.

Лінійно-функціональна структура. Це поєднання лінійної, функціональної структур). Заснована на розподілі повноважень і відповідальності по функціях управління та з прийняття рішень по вертикалі при вирішенні відповідних управлінських завдань. Делегуються при цьому не лінійні, а функціональні повноваження. цеху. Функціональні керівники мають право впливати на виконавців від свого імені.

Для того, щоб усунути можливість отримання виконавцями суперечливих вказівок: 1) або вводиться пріоритет вказівок лінійного керівника; 2) або функціональному керівникові передається лише певна частина повноважень; 3) або функціональному керівникові передається тільки право рекомендацій.

Переваги: поєднує переваги лінійних та функціональних структур; звільняє лінійного менеджера від перевантаження інформацією та виконання невластивих його посаді функцій.створює можливості для швидкого маневрування ресурсами.

Обмеження застосування: складність регулювання стосунків лінійних і функціональних керівників; в умовах реорганізації збільшується потік інформації і перевантаження керівників; така структура чинить опір здійсненню змін в організації; збільшення часу підготовки та прийняття рішень.

Бюрократичні організаційні структури управління. На початку XX ст. німецький соціолог Макс Вебер (1864— 1920) запропонував концепцію бюрократії як своєрідну нормативну модель, ідеал, назвавши її модель раціональної (традиційної) бюрократії, її характеризують такі особливості:

чіткий поділ праці, що забезпечує формування висококваліфікованих спеціалістів;

ієрархічність рівнів управління, за якої нижчий рівень контролюється вищим;

наявність взаємопов'язаної системи формальних правил і стандартів;

формальна безособовість, згідно з якою офіційні особи виконують свої обов'язки;

домінування кваліфікаційних вимог під час формування штатів організації.

Функціональний керівник Г: функція контролю. Відділ - контрольний

Дивізіональна організаційна структура. Дивізіональна організаційна структура відповідає умовам динамічного середовища та організаціям з великою кількістю виробництв, чий життєвий цикл відносно тривалий.

Групування видів діяльності тут здійснюється за допомогою принципу розподілу праці за цілями. Це означає, що навколо певного виробництва формується організаційна спільність (єдність) з автономією у здійсненні своєї повсякденної операційної діяльності.

Перехід до дивізіональної організаційної структури означає подальший розподіл управлінської праці, який відбивається у децентралізації оперативних функцій управління, що передаються виробничим підрозділам та централізації загальнокорпоративних функцій Існують такі групування організаційних одиниць: по виробництвах (продуктах); „продуктова”; по споживачах; по локалізації (місцерозташуванню), регіональна, або географічна.

Переваги та обмеження застосування усіх типів дивізіональних структур наведені у таблиці 3.

Таблиця 3

Дата добавления: 2014-01-06