Російська назва: фасоль обыкновенная

Російська назва: окопник лекарственный

Народна назва: жиловник, кість жива

Опис рослини. Багаторічна трав'яниста рослина заввишки до 1м, вкрита шорсткими волосками. Кореневище коротке, товсте з м’ясистим, галузистим коренем. Стебла високі, гранчасті, вгорі крилаті від листків. Нижні листки великі, звужені у крилатий черешок, верхні – сидячі. Листки чергові, цілокраї, видовжено-ланцетовидної форми, при розтиранні мають слабкий запах огірка. Квітки дрібні, правильні, пониклі, збрані в завійки на кінцях квітконосів. Чашечка п’ятироздільна. Віночок дзвониковидний, на початку цвітіння червоний, наприкінці – темно-блакитний, трапляється і білий. Плоди – чорні блискучі горішки, які розташовані по чотири квітки в чашечці. Цвіте рослина з травня по вересень.

Розповсюдження та місце зростання. Зустрічається по всій Європі. Росте на вологих луках, у заплавах річок, серед чагарників.

Правила заготівлі. Корені збирають рано навесні або пізно восени.

Основні охоронні заходи. При викопуванні коренів восени висівають насіння. Для відновлення заростей залишають декілька добре розвинених екземплярів рослини.

Первинна обробка. Сушіння. Зберігання. Викопані корені очищають, старанно миють і подрібнюють. Сушать при температурі, не нижчій 40⁰ С. При повільному сушінні корені всередині буріють і стають непридатними до вживання. Сухої сировини виходить 18 %. Термін зберігання 3 роки. Зберігають в сухому, добре провітрюваному приміщенні.

Опис сировини. Шматки коренів та кореневища різної довжини. Зверху сировина чорного кольору, поверхня зморшкувата, злам – білуватий, рівний. Запаху не має. Смак солодкуватий, слизистий, трохи в’яжучий.

Хімічний склад сировини. Містить слизи, крохмаль, сліди алкалоїдів (лазіокартин, ціноглосин), алантоін до 6 %, дигалову кислоту, дубильні речовини, галову кислоту, аспарагін, пектини, мінеральні солі, органічні кислоти, сліди ефірної олії тощо.

Фармакологічна дія та застосування. Алантоін, що міститься у коренях рослини, сприяє грануляції ран, виразок. Сировина використовується тільки зовнішньо у вигляді мазей, компресів при переломах кісток, вивихах, розтягненнях і розривах зв’язок; при наривах, чиряках, виразках.

Лікарські засоби та лікарські форми. Відвар.

Лушпиння квасолі Pericarpium Phaseoli

Трава квасолі Herba Phaseoli

Квасоля звичайна Phaseolus vulgaris L.

Бобові Fabaceae

Опис рослини. Однорічна трав’яниста рослина. Стебло невитке, розгалужене, прямостояче до 50см заввишки (кущові форми). Листки трійчастоскладні, довгочерешкові. Бічні листочки складного листка нерівнобічно-яйцевидні, кінцеві – трикутні. Листочки цілокраї, верхівка загострена. Стебла і черешки листка опушені. Квітки метеликового типу. Можуть бути білого, рожевого або фіолетового кольору, зібрані у пазушні китиці. Плід – біб, прямий або незначно зігнутий, сплющений або майже циліндричний, голий або короткощетинистий, з 3-7 насінинами різної форми та забарвлення. Цвіте рослина у липні-серпні. Плоди дозрівають в серпні-вересні.

Розповсюдження та місце зростання. Батьківщиною квасолі є Південна Америка. На Україні рослину культивують як харчову культуру. Рослина засухостійка, любить тепло.

Правила заготівлі. Сушіння. Зберігання. Траву збирають у фазу плодоношення. Лушпиння залишається після заготівлі плодів. Сировину сушать повітряно-тіньовим способом на відкритому повітрі. Термін зберігання лушпиння квасолі 3 роки.

Опис сировини. Трава – суміш стебел та листків зеленого кольору. Лушпиння квасолі продовгуваті, часто спірально закручені, з’єднані попарно плодоніжкою, частково подрібнені, прямі або жолобкуваті. На верхівці стулок є дзьобик різної форми (прямий, равликоподібний, кігтєвидний). На черевній і спинній сторонах стулок проходять опуклий судинний пучок. Зовнішня поверхня гладенька, іноді зморшкувата, матова, від світло-жовтого до жовтого кольору, зрідка з плямистістю або штрихованістю бурого або філетового кольору. Внутрішня поверхня блискуча, біла, вкрита тоненькою плівкою білого кольору, яка відлущується. Довжина до 19см, ширина до 2см, плодоніжка до 4см. Запах слабкий. Смак з відчуттям слизистості.

Хімічний склад сировини. Трава містить флавоноїди (кемпферол, кверцетин), органічні кислоти, кумарини, амінокислоти, мікроелементи. Лушпиння містить амінокислоти, холін, алантоін, вищі жирні кислоти та ненасичену дикарбонову травматинову кислоту.

Фармакологічна дія та застосування. Квасоля звичайна – продовольча, кормова та лікарська рослина. Завдяки високому вмісту калію в плодах її використовують у дієтичному харчуванні при атеросклерозах та порушеннях ритму серця. Препарати з трави та лушпиння квасолі знижують концентрацію глюкози в крові та збільшують діурез і застосовуються при захворюваннях нирок, ревматизмі, гіпертонії, порушенні сольового обміну та при цукровому діабеті.

Лікарські засоби та лікарські форми. З трави виготовляють препарат “Гліфазин”, лушпиння квасолі входить до складу збору “Арфазетин”.

Насіння гірчиці Semina Sinapis

Гірчиця сарепська (Гірчиця сиза)

Brassica juncea (L.) Czenn (Syn. Sinapis juncea L.)

Капустяні Brassicaceae

Дата добавления: 2014-01-06