Лекція 3

Контроль –одна із важливих функцій менеджменту, застосування якої дає можливість керівнику стежити за ходом виконання прийнятих управлінських рішень і вносити необхідні корективи.

Контроль – це обов’язкова функція менеджменту, є заключною стадією управлінського процесу і відіграє роль зв’язуючої ланки між керуючою і керованою системами.

Суб’єктами контролю виступають державні, відомчі органи, громадські організації, колективні і колегіальні органи управління і т.д.

Об’єктами контролю є: управлінські рішення, процеси, функції і завдання, цілі і стратегії і т.д.

Контроль має своїм основним завданням забезпечити досягнення цілей і місії організації.

Для будь-якого контролю характерними є такі компоненти: об’єкт та суб’єкт контролю (що контролюється і хто контролює), процес контролю (здійснення в часі) і результати контролю.

Тема 2 ФУНКЦІЇ МЕНЕДЖМЕНТУ. МЕТОДИ МЕНЕДЖМЕНТУ (продовження)

Ключові питання

1. Загальна характеристика функцій організацій.

2. Функції та процес менеджменту.

3. Сутність, значення та класифікація функції менеджменту:

- визначення цілей

- планування

- організування

- оперативне регулювання

- мотивування

- контролювання

4. Сутність і значення методів менеджменту:

- економічні методи менеджменту.

-організаційно-розпорядчі методи менеджменту.

-соціально-психологічні методи менеджменту.

5. Взаємозв’язок функцій і методів менеджменту.

6. Планування та бізнес-планування господарської діяльності

Добре сплановане – наполовину зроблене

Афоризм менеджменту

Метод є порядок та послідовність дій,

що приводять до бажаного результату

Р. Декарт.

4. Методи менеджменту показують, якими практичними засобами реалізувати його закономірності і принципи під час діяльності підприємтсва.

Теорія і практика менеджменту виробила багато методів. Класифікація методів менеджменту дає можливість глибше зрозуміти їх суть.

Вміння застосувати той чи інший метод менеджменту для конкретної виробничої ситуації – це мистецтво управління.

В соціальних системах управління – це складний і динамічний процес, який здійснюється людьми для досягнення поставлених цілей.

Методом називають прийом або сукупність прийомів в якій-небудь сфері людської діяльності, способи досягнення якоїсь мети, шляхи вирішення якогось завдання.

Методи управління (менеджменту) – засоби цілеспрямованого впливу на трудовий колектив або на окремих працівників з метою досягнення цілей організації.

Методи менеджменту – це сукупність способів і прийомів впливу на колектив працівників та окремих виконавців з метою досягнення цілей організації та ефективного виконання її місії.

Методи менеджменту покликані забезпечити високу ефективність діяльності колективів, їх злагоджену роботу, сприяти максимальній мобілізації творчої активності кожного його члена, забезпечити своєчасну і дієву ліквідацію відхилень від накресленої програми дій.

Це відрізняє методи менеджменту від технічних і технологічних методів управління, які використовуються в процесі вирішення виробничо-господарських завдань.

Методи менеджменту є засобом практичної реалізації вимог об’єктивних економічних законів розвитку суспільства і відповідних їм закономірностей і принципів менеджменту.

Вони багатогранні, неперервно розвиваються і удосконалюються на основі критичного аналізу практики і експериментів.

- Економічні методи менеджменту – це сукупність прийомів, способів, що забезпечують використання об’єктивних економічних законів і інтересів у діяльності організації на основі товарно-грошових відносин з метою досягнення її цілей називається

В систему економічних методів входять практично всі важелі механізму господарювання: ціна, кредит, фінанси, прибуток, економічні стимули (заробітна плата, премії, тощо), податки, бюджет, плани.

Серед економічних методів відокремлюють методи прямого економічного впливу на працівників і економічні методи побічного регулювання діяльності організації.

Методи прямого економічного впливу – належать організаційно-виробниче планування, цільові комплексні програми організацій, бізнес-планування, комерційний розрахунок, система внутрішніх економічних регуляторів.

Методи побічного економічного регулювання – представляють загальнодержавні комплексні цільові програми, а також система загальнодержавних, місцевих і внутрішніх економічних регуляторів господарської діяльності.

Економічні методи орієнтовані на індивідуальні й колективні економічні інтереси людей.

Економічні методи менеджменту реалізуються через об’єктивні економічні закони і інтереси, які властиві конкретному способу виробництва.

Основною вімінною рисою економічних методів є можливість їх кількісного вимірювання.

В зв’язку з тим економічні методи дають можливість співвиміряти реакцію системи при тій чи іншій силі впливу на неї.

Серед підгрупи методів прямого економічного управління планування посідає провідне місце.

- Організаційно-розпорядчі методи менеджменту – система важелів та регуляторів, яку використовують для організування певної поведінки й діяльності індивідів, груп працівників і трудових колективів організацій.

Організаційно-розпорядчі методи - це сукупність засобів і прийомів прямого керування впливу на організаційні відносини між працівниками в процесі функціонування системи (виробництва, надання послуг) з метою керування її стану у відповідності до умов, що змінюються.

Організаційно-розпорядчі методи інколи називають адміністративними.

Класифікація організаційно-розпорядчих методів:

1. Методи організаційного впливу:

- організаційне регламентування

- організаційне нормування

- організаційно-методичне інструктування

2. Методи розпорядчого впливу:

- накази

- розпорядження

- усні вказівки.

Організаційне регламентування полягає в складанні сукупності правил, які встановлюють порядок роботи підрозділів або виконавців; в в упорядкуванні виробничих процесів, що протікають, підпорядкування їх певним положенням. Оформляється організаційне регламентування у вигляді конкретних адміністративних актів, які розраховані на тривале користування: положення, статути, постанови.

Організаційне нормування проявляється в роботі, що виконується спеціалістами апарату управління з створення нормативів (норми амортизаційних відрахувань, тарифні розряди, ставки, оклади, тривалість робочого дня, величина відпустки і т.д.).

Організаційно-методичне інструктування в керуючій системі проводиться шляхом розробки і впровадження інструкцій, правил.

Накази можуть видавати тільки керівники підприємств, для яких таке право передбачено статутами, положеннями або повноваженнями вищестоящої організації.

Розпорядження – це вираження вимог до підлеглих з вирішення окремих питань короткочасного характеру. Вони видаються керівниками в межах наданих їм прав і повноважень, і з тих питань, які входять в коло їх безпосередніх обов’язків у відповідності з положеннями про лінійні і функціональні ланки управління.

Усна вказівка – її віддають своїм підлеглим керівники всіх рівнів управління. Вона відноситься безпосередньо до підлеглого і вказує хто, де, коли і як повинен діяти.

Об’єднуючи їх за роллю в процесі менеджменту, можна відокремити дві підгрупи організаційно-розпорядчих методів менеджменту:

-організаційно-стабілізуючі

-розпорядчі.

Організаційно-стабілізуючі методи менеджменти – система важелів нормативного впливу на трудовий колектив, групи працівників, індивідів для організування спільної діяльності.

Розпорядчі методи менеджменту – система важелів поточного регулювання діяльності об’єкта управління у формі директив, постанов, наказів, розпоряджень, вказівок, резолюцій.

- Соціально-психологічні методи менеджменту – це способи впливу на колективи людей, які основані на використанні наукових досягнень соціальної і загальної психології в управлінні виробництвом.

Соціально-психологічні методи менеджменту можна поділити на дві основні групи методів: соціальні, психологічні.

Соціальні методи менеджменту – система засобів і важелів впливу на соціально-психологічний клімат у колективі, на трудову та соціальну активність працівників.

Соціальний прогноз – конкретне уявлення про стан колективу в майбутньому, інформація про цілі соціально-економічного розвитку, необхідні для їх досягнення засоби.

Соціальне прогнозування передбачає визначення: об’єкта прогнозу; інтервалу прогнозу; можливих форм використання результатів прогнозу; аналіз тенденцій розвитку і виявлення чинників, які стимулюють чи гальмують його і т.д.

Соціальне планування – конкретизація цілей соціального розвитку колективу організації та розроблення стратегії й тактики їх досягнення.

Соціальне нормування – науково обґрунтоване регулювання соціальних процесів за допомогою соціальних норм і нормативів, які визначають порядок поведінки окремих осіб і їх груп у колективі.

Соціальне регулювання – засоби соціального впливу керівника і колективу на окремих працівників та їх групи для активації соціальної ролі, трудової активності і продуктивності, підтримання соціальної справедливості в організації.

Соціальні методи спрямовані на формування поведінки людей шляхом впливу на їх діяльність. В неї включаються потреби, ідеали, цілі, інтереси, задатки, нахили і т.д.).

Психологічні методи: кожний керівник може приймати правильне рішення лмше в тому випадку, якщо він володіє мистецтвом управління, буде знати і враховувати в своїх діях психологію колективу і окремих виконавців.

Психологічні фактори в значній мірі зумовлюють фізичний, душевний і моральний стан людини, продуктивність праці.

При доброму настрої робітника робота виконується у 1.5 раза продуктивніше.

Центральне завдання управління полягає у формуванні в працівників внутрішніх стійких мотивів до високопродуктивної праці.

Мотиви – це сукупність психологічних моментів, які визначають поведінку людини.

Формування мотивів базується на використанні інтересів і бажань людини: його матеріальних інтересів і духовних.

Створити мотиви – значить перетворити потреби людини в стимули до трудової діяльності.

Якщо нема потреб, то не може бути і мотивів.

5. Методи менеджменту органічно пов’язані із загальними та специфічними (конкретними) функціями менеджменту і є інструментами їх реалізації. Застосування окремих методів і їх груп неможливе за нереалізованості їх функцій. Це засвідчує існування між функціями і методами менеджменту прямих і зворотних зв’язків. Для реалізації одних функцій використовують комплекси різних методів менеджменту, інші потребують незначної їх кількості.

Наприклад, функції «визначення цілей» і «планування» реалізують передусім через застосування економічних методів – планування, комплексних цільових програм, комерційного розрахунку.

Функцію «мотивування» втілюють за допомогою соціальних методів, орієнтованих на активізацію трудових зусиль індивідів, груп працівників.

Здійснення функції «контролювання» потребує застосування таких методів менеджменту, як планування, регламентування, інструктування, розпорядництво тощо.

6. Планування у менеджменті – конкретизація цілей у системі показників соціально-господарської діяльності організації та розроблення стратегії й тактики виробничої, управлінської діяльності, орієнтованої на досягнення цілей менеджменту і виконання розроблених планів.

Економічне планування полягає в розробленні системи найважливіших, визначальних показників господарської діяльності, які охоплюють усі сфери діяльності організації: виробництво, реалізацію, закупівлю сировини, матеріалів і товарів, фінанси, запаси товарів і матеріалів, робочу силу та ін.

Планування як метод менеджменту має такі специфічні ознаки:

- цільова спрямованість (кожний показник вказує виконавцям, яких результатів бажано досягти);

- конкретна адресна спрямованість (планове завдання завжди адресоване конкретному виконавцю – працівнику, групі, колективу);

- часовий інтервал дії (рік, квартал, місяць, декада чи інший проміжок часу).

Ринок передбачає всебічний розвиток підприємництва у найрізноманітніших формах.

Підприємництво – особливий стиль поведінки та дій, який відзначається ініціативністю й інноваційністю суб’єктів у виробництві продукції, послуг.

У світовій практиці плани реалізації підприємницьких проектів отримали назву бізнес-планів.

Бізнес-план – документ, який містить систему взаємопов’язаних у часі та просторі й узгоджених з метою і ресурсами заходів і дій, спрямованих на отримання максимального прибутку внаслідок реалізації підприємницького проекту (угоди).

Бізнес-план – невід»ємна складова підприємницьких угод виробничого, торгово-комерційного та фінансово-кредитного характеру. Він є документом, який за допомогою слів і цифр виражає задум майбутнього проекту.

Бізнес-планування здійснюють з метою з»ясування таких питань:

- у чому полягає сутність і мета проекту (угоди);

- чи піддається підприємницька ідея практичній реалізації;

- як буде організована реалізація проекту;

- чи має передбачуваний бізнес переваги перед конкурентами;

- якими є ці переваги для підприємця, а якими – для інвесторів;

- чи достатній ринок збуту для прогнозованої продукції;

- чи відповідає кваліфікація працівників та керівників підприємства організації бізнесу;

- яких фінансових затрат вимагає реалізація проекту;

- як залучити інвестиції;

- що в бізнесі є привабливим для потенційних інвесторів;

- якого прибутку можна очікувати від його реалізації;

- яка ефективність проекту;

- за який час окупляться затрати.

Розробляють бізнес-план для власників, керівників та працівників організації з метою детального аналізу всіх аспектів організації нового бізнесу та оцінки очікуваних результатів, а також для потенційних інвесторів (банків, фондів, організацій і т.д.) з метою переконливої мотивації вкладення коштів у бізнес.

Практична робота № 1

Мета роботи: Для поглибленого розуміння поняття «менеджмент» пропонується провести роботу «Визначення рівня керівника на основі «Тесту Жарікова».

Слід зауважити, що на основі даного тесту здійснюється самооцінка менеджера.

Дата добавления: 2014-01-06