Порядок і умови виконання покарання у виді виправних робіт

Виправні роботи як вид кримінального покарання застосовува­лись досить давно. З часом змінювалася назва (обов'язкові, суспіль­ні, примусові, виправно-трудові, виправні роботи без позбавлення волі), відпадали або виникали деякі правообмеження, але основні риси залишалися незмінними. Зумовлено це тим, що, з одного боку, виправні роботи відзначаються досить сильним карним змістом і, та­ким чином, можуть застосовуватися як засіб впливу на осіб, які вчинили різноманітні злочини, що не становлять великої суспільної небезпеки, а з іншого — їх застосування не спричиняє тих негатив­них наслідків, які тягне за собою позбавлення волі. Сукупність пра-вообмежень, що їх повинен нести засуджений до виправних робіт, обумовлена кримінальним і виправно-трудовим законодавством, а також деякими нормативними актами, що регулюють відносини у сфері праці.

Основним елементом цього виду покарання є утримання части­ни заробітку засудженого на користь держави в розмірі, який вста­новлений вироком суду, але не більше 20%, що здійснюється за місцем роботи засудженого в строки, визначені вироком суду (від шести місяців до двох років).

Особи, засуджені до виправних робіт, користуються правами та обов'язками, передбаченими для громадян України з обмеженнями, що випливають із кримінально-виконавчого законодавства, вироку суду та режиму відбування покарання. Правообмеження визнача­ються режимом відбування покарання, в якому виражається сут­ність і зміст покарання. Хоча при виконанні такого виду покарання, як виправні роботи, в законодавстві не застосовується термін "ре­жим", доцільно мати його на увазі, оскільки режим включає в себе порядок і умови виконання покарання. Головними засобами виправ­лення, окрім режиму, є: суспільне корисна праця, загальноосвітнє навчання, професійно-технічна підготовка.

Покарання у виді виправних робіт відбувається на підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності за місцем ро­боти засудженого.

Виконання покарання у виді виправних робіт здійснюється на основі участі засуджених у суспільне корисній праці і контролю за їхньою поведінкою відповідно до вимог Виправно-трудового кодексу.

Контроль за виконанням покарання у виді виправних робіт по­кладається на кримінально-виконавчу інспекцію, а проведення інди­відуально-профілактичної роботи за місцем проживання засуджено­го — на органи внутрішніх справ.

Вироки до виправних робіт приводяться до виконання не пізніше десятиденного строку з дня набрання вироком законної сили або звернення його до виконання.

Кримінально-виконавча інспекція веде облік засуджених; роз'яс­нює порядок та умови відбування покарання; здійснює контроль за додержанням порядку та умов відбування покарання засудженими і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом за місцем роботи засудженого; бере участь у виховній роботі з засудженим; контролює поведінку засуджених; здійснює привід через органи внутрішніх справ засуджених, які не з'явилися за викликом до кримінально-виконавчої інспекції без поважних при­чин; організовує початковий розшук засуджених, місцезнаходження яких невідоме, та передає матеріали до органу внутрішніх справ для оголошення розшуку таких засуджених; застосовує заходи заохо­чення і стягнення; дає дозвіл на звільнення з роботи засуджених за власним бажанням.

Засуджені зобов'язані: виконувати встановлені порядок та умо­ви відбування покарання; сумлінно ставитися до праці; з'являтися за викликом до кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кри­мінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання; періо­дично з'являтися на реєстрацію до кримінально-виконавчої інспек­ції.

Протягом строку відбування покарання засудженим забороня­ється звільнятися з роботи за власним бажанням без дозволу кримі­нально-виконавчої інспекції. Дозвіл на звільнення може бути нада­ний після перевірки обгрунтованості заяви засудженого та за наяв­ності довідки з нового місця роботи про можливість його працевлаш­тування.

Особам, засудженим до покарання у виді виправних робіт, нада­ється щорічна чергова відпустка, час якої не зараховується до стро­ку відбування покарання.

Час відбування покарання у виді виправних робіт може бути включений судом до загального трудового стажу засудженого.

Засудженим забороняється без дозволу кримінально-виконавчої інспекції виїжджати за межі України.

Строк покарання у виді виправних робіт обчислюється роками, місяцями і днями, протягом яких засуджений працював і з його за­робітку провадилося відрахування. Число днів, відпрацьованих засу­дженим, має бути не меншим від числа робочих днів, що припада­ють на кожний місяць встановленого судом строку покарання. Якщо засуджений не відпрацював зазначену кількість днів і відсутні під­стави, встановлені цим Кодексом для заліку невідпрацьованих днів у строк покарання, відбування покарання триває до повного відпра­цювання засудженим призначеної кількості робочих днів. Початком строку відбування покарання вважається день, з якого фактично розпочато відрахування із заробітку засудженого.

У строк відбування покарання зараховується час, протягом яко­го засуджений не працював з поважних причин, і за ним, відповідно до закону, зберігалася заробітна плата, а також час, коли засудже­ному не надавалася робота на підприємстві, в установі, організації. Стосовно особи, яка стала непрацездатною після винесення вироку суду, кримінально-виконавча інспекція направляє подання до суду про заміну виправних робіт штрафом.

Стосовно особи, яка після винесення вироку суду досягла пен­сійного віку, а також жінки, яка стала вагітною, кримінально-вико­навча інспекція направляє подання до суду про звільнення такої особи від покарання.

У строк відбування покарання не зараховується час хвороби, спричиненої алкогольним, наркотичним або токсичним сп'янінням або діями, пов'язаними з ними, грубим порушенням правил техніки безпеки, умисним заподіянням собі тілесних ушкоджень; час відбу­вання адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт, а також тримання під вартою як запобіжного заходу з іншої кримінальної справи у період відбування покарання, у випадках, ко­ли вина у вчиненні злочину доведена у встановленому законом по­рядку.

На власника підприємства, установи, організації або уповнова­жений ним орган за місцем відбування засудженим покарання у ви­ді виправних робіт покладається:

— щомісячне відрахування визначеної вироком суду частини за­робітної плати і перерахування у встановленому порядку утриманої суми в доход держави;

— додержання порядку та умов відбування покарання, передба­чених цим Кодексом;

— своєчасне інформування кримінально-виконавчої інспекції про ухилення засудженого від відбування покарання, переведення засудженого на іншу роботу чи посаду, а також його звільнення;

— щомісячне інформування кримінально-виконавчої інспекції про кількість робочих днів за графіком на підприємстві, в установі, організації, кількість фактично відпрацьованих засудженим робочих Днів, розмір заробітної плати і утримань з неї за вироком суду, кіль­кість прогулів, кількість днів тимчасової непрацездатності за лист­ком непрацездатності та з інших причин;

— призначення працівника, який проводитиме із засудженим виховну роботу, контролюватиме виконання визначених для нього робіт та поведінку засудженого.

У разі систематичного неправильного або несвоєчасного відра­хування сум із заробітку засудженого, а також невиконання інших вимог цієї статті винні посадові особи притягуються до відповідаль­ності згідно з законом.

Кримінально-виконавча інспекція здійснює контроль за правиль­ністю і своєчасністю відрахувань із заробітку засуджених до виправ­них робіт і перерахуванням відрахованих сум у дохід держави.

Відрахування провадяться з усієї суми заробітку, незалежно від наявності претензій до засудженого за виконавчими документами, за кожний відпрацьований місяць при виплаті заробітної плати. В осіб, які працюють за сумісництвом, відрахування провадяться із за­робітку за кожним місцем роботи. Відрахування відповідно до виро­ку суду починаються з наступного дня після надходження вироку та повідомлення на підприємство, в установу чи організацію, але не ра­ніше ніж вирок набрав чинності.

Відрахування не провадяться з грошових допомог, які одержу­ються в порядку соціального страхування і соціального забезпечен­ня, виплат одноразового характеру, не передбачених системою оп­лати праці, сум, які виплачуються як компенсація за витрати, пов'я­зані з відрядженням, та інших компенсаційних виплат.

Власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган стосовно засуджених до покарання у виді виправних ро­біт може застосовувати заходи заохочення і стягнення, передбачені законодавством про працю.

Кримінально-виконавча інспекція за зразкову поведінку і сумлін­не ставлення до праці стосовно засуджених може застосовувати та­кі заходи заохочення:

— подання до суду матеріалів на засудженого щодо умовно-до­строкового звільнення або заміни невідбутої частини покарання штрафом;

— зарахування часу щорічної чергової відпустки у строк відбу­вання покарання.

Подання про умовно-дострокове звільнення засудженого від по­карання або заміну невідбутої частини покарання штрафом надсила­ється до суду кримінально-виконавчою інспекцією з урахуванням характеристики на нього власника підприємства, установи, органі­зації або уповноваженого ним органу за місцем роботи засудженого.

За порушення порядку та умов відбування покарання у виді ви­правних робіт до засудженого може застосовуватися стягнення у вигляді письмового попередження про притягнення до кримінальної відповідальності.

Стосовно осіб, які ухиляються від відбування покарання, кримі­нально-виконавча інспекція направляє прокурору матеріали для ви­рішення питання про притягнення до кримінальної відповідальності відповідно до статті 389 Кримінального кодексу України.

Ухиленням засудженого від відбування покарання у виді виправ­них робіт є:

— невиконання встановлених обов'язків;

— порушення порядку та умов відбування покарання;

— вчинення проступку, за який його було притягнуто до адмі­ністративної відповідальності;

— більше двох разів протягом місяця допущення прогулів, а та­кож більше двох порушень трудової дисципліни протягом місяця або поява на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або ток­сичного сп'яніння.

Засуджений до виправних робіт, розшук якого оголошено у зв'язку з ухиленням від покарання, може бути затриманий органом внутрішніх справ за постановою суду на строк до 30 діб.

Виконання покарання у вигляді виправних робіт кримінально-ви­конавчою інспекцією починається після отримання копії вироку (розпорядження, постанови) суду. У день надходження в криміналь­но-виконавчу інспекцію цих копій вони разом з додатками реєстру­ються в журналі обліку. Суду, який виніс вирок (ухвалу, постано­ву), кримінально-виконавча інспекція надсилає повідомлення про прийняття вироку до виконання. Після реєстрації копії вироку (ух­вали, постанови) на кожного засудженого заповнюється облікова картка та заводиться особова справа. Облікова картка вміщується в картотеку.

Про взяття засудженого на облік працівник кримінально-вико­навчої інспекції доповідає рапортом начальнику органу внутрішніх справ для проведення необхідних профілактичних заходів за місцем проживання засудженого. Про взяття на облік осіб, які підлягають призову на дійсну військову службу, надсилається повідомлення відповідному військкомату. Кожен засуджений після взяття його на облік підлягає виклику на бесіду, де йому роз'яснюються порядок та умови відбування виправних робіт, заходи заохочення і стягнення, які можуть до нього застосовуватися. Якщо засуджений проживає на території однієї кримінально-виконавчої інспекції, а працює в ін­шому місці, то він має перебувати на обліку в кримінально-виконав­чій інспекції за місцем роботи.

Якщо засуджений змінює місце проживання, кримінально-вико­навча інспекція, що обслуговує, надсилає повідомлення в кримі­нально-виконавчу інспекцію за новим місцем проживання, а якщо його адреса невідома, особова справа пересилається за запитом но­вої кримінально-виконавчої інспекції. Пересилання особових справ непрацюючих засуджених в кримінально-виконавчу інспекцію за місцем проживання забороняється. Підставою для пересилання є довідка з нового місця роботи.

Звільнення від пов'язаних із засудженням правообмежень ро­биться в день закінчення строку покарання, а при умовно-достроко­вому звільненні або заміні покарання більш м'яким — у день вине­сення рішення щодо такого.

Звільнення засуджених від відбування покарання за хворобою можливе, якщо засуджений захворів хронічною душевною або ін­шою тяжкою хворобою; захворювання настало після прийняття ви­року до виконання; захворювання перешкоджає виконанню пока­рання.

Кримінально-виконавча інспекція у день закінчення строку пока­рання пропонує адміністрації підприємства, де засуджений працю­вав, припинити відрахування з його заробітку та надає довідку. Час відбування покарання не підлягає зарахуванню в загальний та без­перервний трудовий стаж, про що адміністрація робить запис у тру­довій книжці звільненого. Але питання про включення цього часу в трудовий стаж може бути вирішене судом за клопотанням засудже­ного.

Особам, які відбули покарання у вигляді виправних робіт без по­збавлення волі, видається довідка про звільнення від покарання та оголошується про зняття з них правообмежень.

Дата добавления: 2014-01-06