Психологічні основи методики

Психологічною основою методики є вчення психологів та психолінгвістів про розвиток мовних функцій, усвідомлення мови дітьми (Л.С. Виготський, С.Л. Рубінштейн, Н.І. Жинкін, Д.Б. Ельконін, А.К. Маркова, Г.М. Леушина, С.М.Карпова, Ф.О.Сохін і.т.д.).

Вперше розмежування понять мови і мовлення в лінгвістичну науку ввів швейцарський вчений Фердінанд де Соссюр: «розрізняючи мову і мовлення, ми тим самим відокремлюємо соціальне від індивідуального».

Мовознавець Л.В. Щерба розробив тричленну мовну систему. Виділив: мовну організацію, мовну систему і мовний матеріал (мовленнєва діяльність). Під мовною діяльністю він розумів «сукупність актів говоріння й розуміння».

Психологічна характеристика мовної діяльності дана О.О.Леонтьєвим. Він виділяє «мовну здібність» (відображення системи мови в свідомості мовця), «мовний процес» (реалізація мовної здібності), «Мовний стандарт» (мова як система). Мовну здібність автор розглядає як механізм мовної діяльності. Мовна діяльність має таку ж структуру як і інша діяльність: постановка мети, планування, реалізація плану, зіставлення мети і результата) – це є «різновидністю інтелектуального акта». Мовленнєвий акт включає два взаємообумовлених процеси – говоріння і слухання., які здійснюються на будь-якому рівні комунікації: організованому (в процесі навчальної діяльності на заняттях з рідної мови) чи стихійному (в ході спілкування дітей в процесі режимних процесів).

Заняття з навчання дошкільників рідної мови являють собою одну з форм організації навчальної діяльності. Проте діяльність ця специфічна, вона протікає на мовному рівні, в сфері комунікації, у процесі якої відбувається навчання дітей дошкільного віку рідної мови як засобу спілкування. Навчально-мовленнєва діяльність дошкільників складається з різних видів говоріння (відтворююча чи творча розповідь, переказ, розмова, запитання та відповіді) і слухання.

Під час навчання переказу, дитина має оволодіти специфічними навчально-мовленнєвими діями:

- слухати текст, зрозуміти його зміст, встановити логічні зв’язки і взаємозв’язки окремих його частин;

- співвіднести поставлене педагогом запитання зі змістом прослуханого тексту;

- побудувати мовний вислів у відповідності з поставленою метою (тобто оволодіти діями переказу);

- передати зміст послідовно, логічно, близько до тексту, не пропускаючи основних моментів:

- оцінити поведінку і вчинки героїв;

- розповідати без пауз.

Кожна мовна дія обслуговується відповідними операціями. Наприклад, дія слухання тексту включає такі операції:

- осмислення почутого,

- розкриття смислових зв’язків,

- запам’ятовування тексту в ході слухання. Тощо.

Дії переказу літературного твору потребують контролю. В ДНЗ в дошкільному віці контроль за якістю переказу здійснює переважно вихователь. Контроль тісно пов'язаний з оцінкою. Отже, переказ як вид говоріння має мотиваційно-спонукальну, аналітимко-синтетичну та виконавчу сторони. Предметом переказу виступає думка, викладена в тексті, його результатом є мовне повідомлення.

Отже, кожне з занять, що проводиться з навчання дітей рідної мови у ДНЗ, являє собою один із видів навчально-мовленнєвої діяльності.

Різні сторони психології мовлення та мовленнєвої діяльності розкриті у фундаментальній праці Л.С. Виготського «Мовлення і мислення».

Мовленнєві функції (за Виготським):

- голосне мовлення, яким дитина супроводжує свої дії, як би розмовляючи сама із собою;

- організація та регуляція дій і мислення;

- поступово мова набуває скороченого, згорнутого характеру, вона стає шепітним і переходить у внутрішнє мовлення.

Змінюються і її функції. На кінець дошкільного віку, на думку вченого, центральним якісним новоутворенням психологічного розвитку дитини є поява плануючої, контролюючої мовної функції.

С. Л. Рубінштейн у статті «Мовлення» розкриває психологічне розуміння мовних функцій: комунікативної, сигнівікативної, функції вираження та емоційного впливу. На його думку, педагогам слід особливу увагу звернути на розвиток у дитини функції емоційного впливу та вираження, оскільки вони є основою спілкування.

С.Л.Рубінштейн разом з Г.М. Леушиною) розкрив психологічну аспекти зв’язної мови та її розвиток у дітей дошкільного віку, який йде від ситуативного до контекстного мовлення. Його вчення є основою методики навчання дітей-дошкільників зв’язного мовлення. Отже, дитина від виключного планування (до чотирьох років) ситуативного мовлення переходить до планування контекстного (після п’яти років).

За даними Г.М. Леушиної, З.М. Істоміної, протягом дошкільного віку в наочній ситуації переважає ситуативне мовлення, під час самостійних творчих розповідей дитина вдається до контекстного мовлення.

Психологічну періодизацію мовного розвитку дитини дає А.К. Маркова. В основу покладено – становлення, диференціацію функцій мови та обслуговуючих їх форм. Під мовними функціями розуміють види мовної діяльності з різними завданнями, цілями, які витікають з більш широких сфер спілкування.

Форми мови – це система спільно вироблених засобів для здійснення мовної діяльності. А.К. Маркова виділяє поняття «мовний вік», пов’язує його з мовною періодизацією та провідною діяльністю. В кожний віковий період з’являються нові функції мови, їх усвідомлення дитиною, нові мовні форми.

Немовлячий вік (до одного року). Мовні функції – соціально-емоційний контакт з дорослими, називання предмета словом (тобто експресивна та номінативна функції), на кінець року з’являється індикативна функція (називання ознак предметів). Форми мови: гукання, гуління, лепет, складовий контур слова, слова.

Ранній вік (від одного до трьох років). Мовні функції – узагальнююча (слово вживається по відношенню до групи, класу предметів), вказівна (це м’яч). Форми мови: речення, ситуативне та діалогічне мовлення.

Дошкільний вік (від трьох до шести-семи років). Мовні функції – соціальний контакт, регулююча, плануюча функції мови.

Розвиток плануючої функції мови протягом дошкільного віку (Л.С. Виготський, Р.Є.Лєвіна) проходять три етапи:

- планування для інших (звертаючись до дорослих називає свою майбутню дію),

- планування для себе (промовляє собі, що вона буде робити),

- внутрішньомовне планування.

Форми мови: монологічне, контекстне, внутрішнє мовлення, мовлення –повідомлення (Д.Б.Ельконін), мовлення – пояснення (М.М. Поддьяков, Н.І. Кузіна), мовлення – міркування, мовлення – інструкція.

Методика розвитку мови дітей дошкільного віку керується і вченням психологів (Д.Б. Ельконін, С.М. Карпова, Р.Є. Левіна, Ф.О. Сохін та ін.) про раннє усвідомлення дитиною звукового складу рідної мови.

Р.Є. Левіною описані етапи розвитку мовної свідомості дитини. На першому етапі повністю відсутнє розуміння мови та диференціація звуків. Це фонемна стадія розвитку мови.

На П - етапі з’являється розрізнення більш далеких фонем, але відсутня диференціація близьких. Вимова неправильна, спотворена. Дитина чує звуки інакше, ніж дорослі. Діти не помічають неправильної вимови звуків.

На Ш – етапі дитина чує звуки у відповідності з їх фонематичними ознаками. Впізнає неправильну вимову звуків, хоч сама ще багато звуків не вимовляє.

На ІУ – етапі дитяче мовлення стає правильним. Дитина диференціює правильну і неправильну вимову звуків, намагається їх виправити.

На У – етапі завершується процес фонематичного розвитку, дитина чує і говорить правильно. З’являється усвідомлення звукової сторони мови.

Перші три етапи дитина проходить до трьох років, два наступні – в дошкільному віці.

О.М. Гвоздєв відмічав, що дитина двох-трьох років уже починає усвідомлювати особливості своєї вимови і навіть «виступає» за правильну вимову інших. Досить рано у дітей з’являється здібність до звукового аналізу мови. Ю. І. Фаусек відмічає, що дитина чотирьох років легко виконує завдання на звуковий аналіз мови. Це підтвердили дослідники А.В. Детцової і Н.А. Хохлової, проведені під керівництвом Д.Б. Ельконіна. В ході навчання дитина легко виділяє окремі звуки в словах, визначає їхню кількість і характер.

Отже, за даними психологів, розвиток усвідомлення мовної сторони мови є центральним моментом засвоєння мови в дошкільному віці. Воно є основою формування граматичної сторони рідної мови, а також виступає передумовою володіння звуковою стороною мови – навчання грамоти.

На основі раннього усвідомлення дитиною звукової сторони мови Д.Б. Ельконін розробив нову методику навчання звуковому аналізу слів та читання.

Дата добавления: 2014-01-06