Методика навчання переказу художніх творів

Переказ — свідоме відтворення літературного тексту в усному мовленні. Це — складова діяльності, в якій задіяно пам”ять, уяву, мислення дитини. Для виконання завдання з переказу, дитина має навчитись: - уважно слухати літературний текст;

- розуміти йогог зміст;

- запам”ятовувати послідовність епізодів сюжетної лінії;

- свідомо, зв”язно та виразно відтворювати текст під час переказу.

Великого значення переказу надавали корифеї педагогіки К.Ушинський, Л.Толстой, І.Волощук, О.Коненко, М. Стельмахович вони зазначали, що ознайомлення з кращими зразками художнього слова має велике значення для розвитку в дитини вміння будувати власне висловлювання.

Завдання педагога: довести дітей до активного творчого наслідування чужого тексту, допомогти його засвоїти. За таких умов наслідування літературного зразка стає поштовхом до власної активної мовної діяльності. Під час навчання переказу літературних та фольклорних творів відбувається формування виразності мовлення.

Твори для переказу мають відповідати певним вимогам, головною з яких є добір літ. творів, які дитина здатна самостійно відтворити.

Вимоги до підбору твору:

-чіткість композиції в якій послідовно простежують основні події;

-динамічність сюжету;

-персонажі казок та оповідань з яскраво вираженими рисами характеру;

-зрозумілими мотивами вчинків;

-мова має бути простою для відтворення, але водночас образною, виразною, з використанням діалогів;

-не містити не знайомих складних для розуміння та відтворення слів.

Заняття з переказу літ.творів — одне з найскладніших з поміж інших мовленнєвих занять, оскільки один і той самий текст діти мають прослухати кілька разів.

Одноманітність ходу заняття може навіяти на дошкільників нудьгу і буде малоефективним.

Застосування різних способів переказу пожвавлять заняття і сприятиме активізації мовлення дітей.

Способи організації переказу:

· повний (цілісний) переказ- одна дитина переказує весь текст (коли текст короткий);

· переказ за частинами (командами) — вихователь, або діти створюють команду, члени якої домовляються між собою, хто яку частину переказуватиме. (задіяно більше дітей, вони слухають не тільки власне мовлення, а й висловлювання товаришів;

· колективний переказ — діти по черзі промовляють текст твору. Обсяг переказу визначає вихователь — це може бути речення, продовження думки попереднього мовця чи епізод.

· Інсценування за ролями. Цей спосіб застосовують у молодшій групі. Вихователь бере на себе роль автора, допомагає дітям розподілити ролі, підібрати атрибути, костюми, обговорює з ними характер персонажів, радить поміркувати над інтонацією. Водночас вихователь на одну роль може призначити кілька дублерів. Спостерігається висока активність дітей, живий інтерес до тексту, відбувається формування інтонаційної виразності мовлення;

· творчий переказ доцільно застосовувати у сташому віці, коли діти вже мають певний досвід відтворення текстів. Такий спосіб переказу це не дослівне відтворення тексту, а виконання творчих завдань, наприклад: - переказ від першої особи (від імені героя);

- придумування нового початку, закінчення чи епізодів, про які в тексті лише згадується;

- введення нових персонажів.

Методика проведення занять з переказу худ.творів.

Заняття можуть проводитися з метою навчання дітей зв”язного монологічного мовлення або на матеріалі добре знайомого дітям тесту (у молодшій групі та сер. гр.), або на матеріалі незнайомого тексту (у старшій гр.)

У мол. гр. виховательті діти на початку заняття-бесіди пригадують основні події, головних героїв добре знайомої казки, яку вони неодноразово слухали. Допоміжним матеріалом слугують ілюстрації, фігурки настільного характеру і обов”язково запитання.

Вимоги до занять. Заняття мають бути такими, щоб допомогти дитині відтворити центральну сюжетну лінію, послідовність подій, окремі фрагменти тексту (пісеньки, діалоги, описові моменти тощо. Отже, потрібно ставити конкретні запитання, використовуючи спонукальні слова: “Розкажіть...”, “Пригадайте, якими словами.....”, (казка “Рукавичка”)

Ефективним способом відтворення сюжетної лінії та полегшення процесу переказу є моделювання, а саме: використання кольорової моделі (фігурок однакової форми та розміру, але різних за кольором), моделі за формою (за допомогою різних геометричних фігурок зображають персонажів казки, трикутник — лисичку або півника; коло — жабку, овал — зайчика), моделі за розміром (однакові за формою та кольором фігури відрізняються розміром: великий прямокутник — це ведмідь тато, маленький — ведмежатко), намальованої моделі (на певній заго товці діти домальовують персонажів) (приклад ст.423 “Колобок”).

У середній гр. на занятті з переказу у вступній частині вихователь повідомляє про мету заняття, а також допомагає дітям пригадати твір (зміст твору оновити потрібно напередодні заняття). Бесіду за змістом проводять із використанням наочного матеріалу. Вимоги до запитань залишаються такими самими, як у мол.гр.

Педагог включає в бксіду запитання щодо характеру, настрою, стану персонажів, націлює дитину на вибір засобів виразного промовляння фраз. обв”язковим моментом є вказівки щодо вимог переказу:

· нічого не забувати та нічого не додавати від себе;

· переказувати голосно;

· змінювати голос за героєм, щоб було цікаво слухати;

· довго не думати над кожним реченням, щоб було зрозуміло (приклад, ст.424)

Дітям серд.гр. Можна запропонувати словесний план (добірка ілюстрацій). План є перехідним пунктом до самостійного переказування дитячого твору. (вихователь промовляє останню фразу, або ставить навідні запитання). Найдоцільнішим для дітей сер.гр. є переказ за ролями чи за частинами (командами). У завершальній частині заняття можна запропонувати дітям пограми у казку. Таким чином, від переказування можна плавно перейти у гру-драматизацію.

У старшому дошкільному віці можна використовувати незнайомі тексти, які мають відповідати певним вимогам: - бути невеликими за об”єом;

· з простим, легко відтворюваним сюжетом;

· яскравою, виразною мовою;

· позбавлені незнайомих та важких для промовлення слів.

Структура заняття складається з етапів:

· вихователь проонує послухати оповідання чи казку, націлює на уважне сприйняття тексту та викоання вказівок щодо виділення в ньому специфічних дій, слів, образів тощо, потім виразно читає текст;

· бесіда за змістом твору з використанням наочності для усвідомлення дітьми теми, ідеї, головної сюжетної лінії;

· повторне читання твору для кращого запам”ятовування та переказування;

· коротка бесіда з метою привернути увагу дітей до характерів персонажів, засобів інтонаційної виразності, що передають ці образи;

· складання плану переказу разом з дітьми.

· вихователь дає вказівку щодо вимог до переказу. Можливе застосування методу моделювання;

· вихователь керує дитячими переказами, оцінює й аналізує їх.

У ст. гр. до аналізу залучаються діти. Вони відзначають пропуски, порівнюють переказ із текстом, враховуючи такі критерії: самостійність, послідовність, повноту, плавність, виразність.

Автор О. Коненко стверджує, що застосування аудіозапис у казки у виконанні майстрів худ.слова на заняттях з переказу позитивно впливає на формування інтонаційної виразності мовлення. (приклад ст.426)

Дата добавления: 2014-01-06