Потреби поваги, шанування

План

1. Психологія як наука

2. Предмет психології та її завдання

3. Основні напрями в сучасній психології. Структура (галузі) психології та її зв’язок з іншими науками

4. Основні методи психологічного дослідження

5. Поняття про особистість. Склад і структура особистості

6. Активність особистості та її джерела, спрямованість особистості

7. Природа психіки і предмет психологічної науки: історичні аспекти розвитку психології; рефлекторна природа психіки; основні форми прояву психіки (самостійна робота № 1)

8. Основні теорії особистості (самостійна робота № 2)

9. Свідоме та несвідоме. Самосвідомість особистості (самостійна робота № 3)

10. Розвиток і виховання особистості. Періодизація психічного розвитку та етапи життєвого шляху особистості (самостійна робота № 4)

1. Психологія як наука

Кожний, хто вивчає психологію і хоче глибше оволодіти цією цікавою наукою, має усвідомити, для чого йому потрібні ці знання. Саме усвідомлення особистісного значення психологічних знань сприятиме засвоєнню складних понять і категорій та їх ефективному використанню в житті, навчанні та професійній діяльності.

По-перше, психологічні знання необхідні для глибшого розуміння себе та інших.

По-друге, психологічні знання необхідні для самовдосконалення, пристосування до змін у навколишньому середовищі.

По-третє, вивчення психології потрібне для підвищення ефективності власної професійної діяльності, найповнішого використання особистісного потенціалу людини, налагодження стосунків між членами колективу.

Ці чинники визначають незаперечну важливість психологічних знань для кожного студента.

______________________________________________________

______________________________________________________

______________________________________________________

______________________________________________________

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

ü Виникнення слова «психологія»

Своєю назвою та першим визначення психологія зобов’язана грецькій міфології. Існує такий міф (легенда):

Єрот, син Афродіти, закохався у дуже гарну молоду жінку Психею. Афродіта була незадоволена, що її син, бог-небожитель, хоче поєднати свою долю з простою смертною, і застосовувала усі зусилля, щоб розлучити закоханих, змушуючи Психею пройти через ряд випробувань. Але кохання Психеї була така сильна, а її прагнення знову зустрітися з Єротом так велике, що це призвело враження на богів і вони вирішили допомогти їй виконати усі вимоги Афродіти. Єроту, у свою чергу, вдалося переконати Зевса – верховне божество греків – перетворити Психею у богиню, зробивши її безсмертною. Так закохані поєдналися назавжди.

Для греків цей міф був класичним зразком справжньої любові, вищою реалізацією людської душі. Тому Психея – смертна, яка отримала безсмертя, – стала символом душі, яка шукає свій ідеал.

Офіційно термін “психологія”, _______________________________

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

ПСИХОЛОГІЯ (гр. psyche – душа, logos – вчення) – _________________

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Шлях розвитку психології як науки можна розподілити на два періоди:

________________________________________________________________________________________________________________________________

ОСНОВНІ ЕТАПИ СТАНОВЛЕННЯ ПСИХОЛОГІЇ ЯК НАУКИ

І етап		Таке визначення психології дано понад дві тисячі років тому. Наявністю душі намагалися пояснити всі незрозумілі явища в житті людини
ІІ етап		Виникла у VII ст. у зв'язку з розвитком природничих наук. Здатність думати, бажати називали свідомістю. Основним методом вивчення вважали спостереження за собою (інтроспекція), опис фактів
ІІІ етап		Виникла у XX ст. Завдання – спостереження за тим, що можна побачити, а саме: поведінкою, вчинками, реакцією людини. Мотиви, що зумовлюють дії людини, не враховувалися
ІV етап		Сформувалася на базі філософії діалектичного матеріалізму. Основою сучасної психології є теорія відображення

2. Предмет психології та її завдання

Як наука, психологія виникла на межі XIX і XX ст., експериментальне вивчення психічних явищ і закономірностей почалося з середини ХІХ ст., а предметом психології людство цікавиться протягом всього свого розвитку. Тому в цілому в своєму історичному русі психологія відстоювала самостійність і чистоту свого предмету серед інших наук, неодноразово вимушена була самовизначатися.

Предметом психології – _____________________________________

___________________________________________________________

________________________________________________________________

Етапи становлення предмета психології як науки

Час виникнення	Провідне поняття	Стисле визначення
		Двійник тіла, що живе власним життям та покидає тіло під час сну, смерті, непритомності
		Нематеріальна, не залежна від тіла пізнавальна та життєдайна основа. В античну епоху ототожнювалась з атомом, вогнем, повітрям, а в епоху середньовіччя – із свідомістю як здатністю до рефлексії.
		Сукупність мотиваційних, пізнавальних та емоційних властивостей індивіда
		Сукупність реакцій у відповідь на зовнішні подразники. Згідно з поглядами біхевіористів має бути протиставлена свідомості
		Система уявлень індивіда про себе, що регулює його стосунки з іншими людьми, ставлення до себе, образ власного “Я” з притаманними йому когнітивними, емоційними та оцінково-вольовими компонентами
		Соціально зумовлена система психічних якостей індивіда, яка формується і виявляється у предметній діяльності та спілкуванні. Містить комунікаційні, мотиваційні, характерологічні, самосвідомі сні, інтелектуальні, досвідні, психофізіологічні властивості суб’єкта творчої діяльності

Психіка – _______________________________________________

________________________________________________________

________________________________________________________

________________________________________________________________________________________________________________________________

Для того, щоб скласти більш чітке уявлення про те, що таке «психіка», необхідно розглянути структуру (компоненти, форму) психічних явищ.

Основні компоненти прояву психіки

1. це різні форми чи види взаємодії внутрішнього і зовнішнього психічного, внаслідок чого у психіці відображаються предмети та явища. Психічні процеси є компонентами діяльності людини, що часто стають особливими діями (перцептивними, мнемічними, розумовими, вольовими та ін.). До психічних процесів відносяться: пізнавальні психічні процеси (відчуття, сприймання, пам’ять, мислення, уява) та емоційно-вольові (емоції, почуття, воля).

2. це різні види інтегрованого відображення людиною взаємодії внутрішніх і зовнішніх психічних впливів у певний статичний період часу. Причому більшість із них існує без чіткого усвідомлення відображеного предметного змісту. До психічних станів відносять бадьорість, втому, апатію, депресію, ейфорію, відчуження, нудьгу, страх, відчай, сум тощо. Психічні стани так чи інакше характеризують психіку людини, визначають своєрідність різних психічних процесів

3. сталі психічні утворення людини, що формуються в процесі життєдіяльності, виховання та самовиховання. Наприклад, на ґрунті будь-якого психічного процесу (відчуття, сприймання, пам’яті, уяви, мислення й волі) можуть виявитися такі властивості людини, які виражаються у формі чутливості, сприйнятливості, уважності, емоційності, балакучості, мовчазності, вдумливості, розсудливості, фантазерства тощо. Так, до психічних властивостей особистості відносяться: темперамент, характер, здібності.

ЗАВДАННЯ ПСИХОЛОГІЇ:

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

3. Основні напрями в сучасній психології. Структура (галузі) психології та її зв’язок з іншими науками

Основні напрями в сучасній психології

	Напрям, що досліджує сферу несвідомого. Структуру особистості утворюють три основні компоненти: „Воно", „Я", „Над-Я"
	Напрям, згідно з яким вважається, що психологія повинна вивчати поведінку, доступну для об'єктивного спостереження. Основною схемою біхевіоризму є принцип „стимул - реакція"
	Вивчає цілісні структури свідомості, образи
	Напрям у психології, що вивчає духовний розвиток людини, її особистісний ріст, питання самоактуалізацїї
	Досліджує закономірності процесів пізнання
	Напрям, у відповідності до якого психолог самостійно обирає, який підхід застосовувати в конкретній ситуації
	Об'єднує вчених, для яких психіка – функція мозку, явище, що виникає в процесі життєдіяльності особистості

Сучасна психологія – це розгалужена система наукових галузей, пов’язаних з різними сферами практичної діяльності людини. Нині налічується близько 50 психологічних дисциплін. психологія праці, спорту, медична, юридична, військова психологія, психологія аномального розвитку, соціальна психологія тощо. За своєю суттю це самостійні науки, але всі вони ґрунтуються на загальній психології, яка вивчає загальні закономірності виникнення, функціонування і розвитку психіки.

Деякі галузеві науки стануть у пригоді медичним працівникам. На окремих із них ми коротко зупинимось.

Основну систему психологічної науки становлять історія психології та загальна психологія. Загальна психологія є теоретичною базовою наукою, результати дослідження якої використовуються прикладними дисциплінами, останні, в свою чергу, збагачують її. Серед завдань загальної психології центральне місце посідає розробка методологічних основ, теорії і методик вивчення психологічних явищ.

Вікова психологія тісно пов'язана з педагогічною, вивчає особливості психіки людини на різних етапах її розвитку – з моменту народження і до смерті. Вона поділяється на дитячу психологію, психологію підлітка, психологію юності, психологію зрілого віку, геронтопсихологію тощо. Центральними проблемами вікової психології є створення методичної бази для контролю за ходом, повноцінністю утримання й умовами психічного розвитку дитини, а також організація оптимальних форм дитячої діяльності та спілкування, психологічної допомоги в періоди вікових криз, у зрілому віці і старості.

Педагогічна психологія вивчає психіку людини в процесі навчання і виховання її, встановлює і використовує закономірності психіки під час оволодіння знаннями, уміннями та навичками. Ця наука вивчає також психологічні проблеми управління навчально-виховним процесом. Педагогічна психологія поділяється на психологію навчання, яка досліджує закономірності засвоєння знань, умінь і навичок, і психологію виховання, – яка вивчає закономірності активного, цілеспрямованого формування особистості.

Історія психології – галузь психологічних знань, що вивчає розвиток психіки і знань про неї в історичному і логічному аспектах з акцентом на першому з них. Вона показує історичне становлення психологічних знань, відшуковуючи зв'язок з духовною і матеріальною культурою народів світу, визначає пріоритетні напрямки досліджень у зв'язку з "духом часу".

Соціальна психологія – галузь психології, яка вивчає закономірності поведінки й діяльності людей, зумовлені фактом об'єднання їх у соціальні групи. Виявляє психологічні закономірності взаємин особистості і колективу, визначає психологічну сумісність людей у групі; вивчає такі явища, як лідерство, згуртованість, процес прийняття групових рішень, проблеми соціального становлення особистості. її самооцінки, стійкості, навіюваності; ефективність впливу засобів масової інформації на особистість, особливості поширення чуток, моди, шкідливих звичок і обрядів.

Психологія праці вивчає психологічні закономірності формування конкретних форм трудової діяльності людини і ставлення її до праці, у тому числі медичної. Ця наука має кілька розділів, які, хоч і тісно пов'язані між собою, є самостійними.

Інженерна психологія вивчає процеси і засоби інформаційної взаємодії між людиною і машиною. Основні проблеми інженерної психології: аналіз завдань людини в системах управління, розподіл функцій між людиною та автоматичними пристроями, зокрема ЕОМ; дослідження спільної діяльності операторів, процесів спілкування та інформаційної взаємодії між ними; вивчення факторів, які впливають на ефективність, якість, швидкість, надійність дій операторів.

Авіаційна психологія розглядає психологічні закономірності трудової діяльності авіаційних спеціалістів, вивчає вплив факторів польоту на розвиток психічних станів, формування професійної придатності, психологічної адаптації членів екіпажу до умов праці.

Космічна психологія вивчає психологічні особливості праці космонавта, залежність цих особливостей від специфічних факторів (невагомості, гіподинамії тощо), а також способи цілеспрямованої організації психічної діяльності космонавта під час підготовки і здійснення космічних польотів.

Юридична психологія вивчає закономірності і механізми психічної діяльності людей у сфері регульованих правом відносин. Систему юридичної психології утворює кримінальна психологія, яка вивчає психологічні механізми поведінки і формування особистості злочинця, мотиви злочинів тощо; слідча психологія, яка займається психологічними особливостями поведінки учасників карного процесу (психологічні вимоги до ведення допиту; особливості показань свідків тощо); виправна психологія, яка розробляє проблеми виховання у виправно-трудовій колонії і вивчає психологію ув'язненого, що перебуває в ній, тощо.

Психологія особистості – галузь психології, яка вивчає психічні властивості людини як цілісного утворення, як певної системи психічних якостей, що має відповідну структуру, внутрішні взаємозв'язки, характеризується індивідуальністю та взаємозв'язана з навколишнім природним та соціальним середовищем.

Медична психологія – це прикладна галузь науки, яка займається психологічними взаємозв'язками проблеми лікувальної діяльності та доглядом за хворими, проблеми впливу на хворих у найрізноманітніших ситуаціях, що виникають у ході цієї діяльності, а також проблеми поведінки медичних працівників. У центрі уваги цієї дисципліни є взаємовідношення хворого із середовищем лікувального закладу (відношення між лікарем і хворим, медичною сестрою і хворим, лікарем – медичною сестрою – хворим).

Патопсихологія, яка вивчає структуру порушень психічної діяльності, закономірності розладу психіки порівняно з нормою, інтерпретуючи одержувані дані поняттями і категоріями психологічної науки (тобто розлади психіки людини вивчаються психологічними методами); олігофренопсихологію, яка вивчає порушення психічного розвитку та можливості його корекції в людей з тяжкими формами недорозвиненості мозку; сурдопсихологію, яка вивчає психічний розвиток глухих і тих людей, що погано чують, можливості його корекції в умовах навчання і виховання, шляхи запобігання розвитку німоти в людей з дефектами слуху, що виключають нормальне мовне спілкування, можливості заміни слухового сприймання зоровим тощо; тифлопсихологію, яка вивчає психічний розвиток сліпих і слабкозорих людей, шляхи і способи його корекції при навчанні та вихованні.

Психологія поводження з хворим – це та загальна дисципліна, що розповсюджується на діяльність лікарів та сестер, суть якої складають знання в області поводження з хворими і центром якої є уміння знайти ключ до особистості хворої людини, уміння знайти шлях до створення необхідного контакту з ним.

Різноманіття медичних спеціальностей та велика кількість проблем, що оточують діяльність лікаря, потребують виділити окремі види медичної психології.

Предметом клінічної психології дорослої людини є порушення поведінки, тобто розлади особистості та соціальної функції поведінки у регуляції відношень людини з соціальним середовищем. Виділяють, як правило, психічні та неврологічні порушення поведінки, а також розлади особистості при психопатіях, соціопатіях, характеропатіях.

Спеціалісти з дитячої психології працюють у системі охорони здоров'я (у лікарнях, психіатричних, педиатричних, неврологічних, нейрохірургічних консультаціях), у закладах Міністерства освіти та виховання, Міністерства юстиції, де вони займаються діагностикою та терапією порушень дитячої психіки; її експертизою.

Розвиток нейропсихології пов'язаний з досягненнями медицини у сфері порушень поведінки хворих із органічними дефектами мозку. Ця наука вивчає питання ролі нейродинамічних факторів у загальній картині порушень вищої нервової діяльності при її відновленні.

На жаль, не має чіткої градації психологічних дисциплін в усьому світі..

Зв'язок психології з іншими науками

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

4. Основні методи психологічного дослідження

Як і кожна наука, що є галуззю людського пізнання, психологія, крім предмету, має ще й свої методи дослідження.

Метод – це спосіб за допомогою якого можна отримати наукові факти, зафіксувати їх, проаналізувати, але завжди це той самий спосіб, який веде до розкриття закономірностей.

За рівнем застосування методи поділяються на:

________________________________________________________________________________________________________________________________

Універсальними методами називаються ті методи, які використовуються не тільки в психології, а й в інших галузях наукового знання.

ü Центральним методом універсальної групи є метод ____________ ______________________________________________________________________________________________________________________

Залежно від об’єкту спостереження, розрізняються два види методу спостереження:

____________________ (спостереження власного психічного життя; передбачає перехід від “внутрішніх” до зовнішніх проявів результатів дослідження, що виливається в формі “словесного звіту”);

_____________________ (безпосереднє спостереження за психічним життям інших людей, тобто за їх поведінкою, різними проявами та творчістю; спостереження спрямоване до зовнішньої сторони проявів психічного).

За допомогою методу спостереження вивчають психічні процеси (пам’ять, мислення, увагу), психічні властивості особистості (темперамент, характер, здібності), психічні стани (афекти, пристрасті).

Перевага цього методу полягає у тому, що під час спостереження не порушується природний перебіг психічних явищ; можливе використання різних технічних засобів; може бути короткочасним і тривалим, вибірковим і суцільним.

Недоліки: суб’єктивність результатів (залежність від дослідника); неможливість контролювати ситуацію, втручатися в хід подій; неможливість повторити спостереження.

ü Провідне місце серед методів психологічного дослідження займає _______________________ (лат. experimentum – проба, дослід) – ____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Такий метод характеризується можливістю активного втручання в досліджувану ситуацію з боку дослідника.

Експеримент поділяється на види:

________________________ вивчають наявні психічні факти без зовнішнього втручання.

_________________________ психічні якості особистості досліджують у процесі навчання і виховання.

За місцем проведення й особливостями оснащення експеримент поділяють на:

________________________(О.Ф.Лазурський, 1910) здійснюється у природних умовах діяльності людини і побудований так, що хворий не знає по те, що він є об’єктом психологічного дослідження.

_________________________ проходить в штучних (лабораторних) умовах, коли експериментатор сам: ініціює лікувальний процес, організовує ситуацію; штучно моделює всі необхідні умови, використовує спеціальну апаратуру.

Перевага методу:

- забезпечується висока точність результатів;

- можливі повторні дослідження в аналогічних умовах;

- здійснюється майже повний контроль за всіма перемінними;

- активна позиція експериментатора;

- можливість вносити зміни під час експерименту;

- можливість повторного проведення дослідження;

- можливість застосовувати апаратуру, щоб об’єктивно зафіксувати результати дослідження.

Недоліки цього методу (у випадку лабораторного експерименту) є негативний вплив «ефекту лабораторії» на психічний стан того кого досліджують, що відображається на одержаних результатах; умови діяльності не відповідають реальності; піддослідні знають про те, що вони є об’єктами дослідження.

Допоміжні методи:

ü Бесіда – __________________________________________________

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Особливість бесіди як наукового методу виявляється в тому, що завдяки безпосередньому контакту зі співрозмовником є можливість, не змінюючи мети, переформулювати запитання, одержані відповіді. Найкраще застосовувати для отримання відомостей про минуле людини, пояснення її теперішніх дій і вчинків.

Метод бесіди може дати цінні результати за таких умов:

1) чітке визначення дослідником мети бесіди;

2) чітке планування системи запитань;

3) система запитань має відповідати віковим та індивідуальним особливостям обстежуваних, бути динамічною, тобто зміст наступного запитання має залежати від змісту відповіді на попереднє тощо;

4) бесіда має бути невимушеною, доброзичливою.

ü Інтерв’ю (англ. interview – зустріч, побачення) – _________________

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

ü Анкетування (лат. inquerere – розслідувати, шукати) – ____________

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Анкети бувають:

________________________________________________________________________________________________________________________________

ü Біографічний метод у психології використовує ретроспективний погляд на життя особистості за допомогою системи дослідження, діагностики та проектування життєвого шляху людини.

Основним інструментом пізнання в даному методі виступає автобіографія. Автобіографії розподіляється на спонтанні (коли ініціатива перегляду свого життя належить самій особистості) та провоковані (коли особистість спонукають розповідати про себе за визначеним планом).

ü Аналіз продуктів діяльності – це метод психологічного дослідження, який спрямований на збір, систематизацію, аналіз та тлумачення продуктів діяльності людини. До нього відносяться аналіз малюнків, певних зображень.

Розглядаючи групу спеціальних методів психологічної діагностики в сучасній психології, можна зазначити, що одним з провідних є метод тестування.

Тест – __________________________________________________________

________________________________________________________________________________________________________________________________

Тестовий метод дає змогу з певною ймовірністю виміряти індивідуальні відмінності, встановити актуальний рівень розвитку необхідних знань, навичок, особистісних характеристик індивіда.

Термін “тест” ввів в лексикон вчений Д.Кеттел (1860-1944) у своїй статті “Розумові тести та виміри” в журналі “Mind” в 1890р.: “Психологія не може стати надійною та точною, як фізичні науки, якщо не буде базуватися на експерименті та вимірюваннях. Крок в цьому напрямку може бути зроблений шляхом застосування серії розумових тестів до більшості людей. Результати можуть мати значну наукову цінність у відкритті постійності психічних процесів, їх взаємозалежності та змін в різних обставинах”.

Тестування проводиться в три етапи:

1) вибір тесту;

2) проведення тесту;

3) інтерпретація результатів.

Тести поділяються на окремі групи. Вербальні та практичні – поділяються за особливостями задач, які використовуються в процедурі. Групові та індивідуальні – за формою процедур дослідження. Тести швидкості та результативності – розрізняються між собою залежно від довжини обмежень у часі, відведеному для проведення вимірюваних процедур.

Своєрідним представником психологічних методів, є метод соціометрії – використовується для оцінки міжособистісних емоційних зв’язків у групі. Методично соціометрія являє собою цикл вимірюваних процедур та математичних методів для обробки первинних даних опитувальної методики. Метод соціометрії використовується для вивчення соціальних ролей у малих групах та групі в цілому. Робочим інструментом в соціометричному дослідженні є так званий “соціометричний критерій”. Цей критерій поділяється на дві групи. До першої групи належать комунікативні та гностичні; до другої – офіційні та неофіційні.

5. Поняття про особистість. Склад і структура особистості

Для розуміння природи особистості потрібно з’ясувати співвідношення цього поняття з іншими поняттями, що використовуються у психології. Це насамперед поняття людина, індивід, індивідуальність.

________________________ – біосоціальна істота, наділена свідомістю, здатністю пізнавати довколишній світ і активно змінювати, перетворювати його.

________________________ – людина як одинична природна істота, представник виду Homo sapiens, продукт філогенетичного й онтогенетичного розвитку, єдності вродженого і набутого, носій індивідуально своєрідних рис.

__________________________ – це своєрідне, неповторне поєднання таких психологічних особливостей людини, як характер, темперамент, особливості перебігу психічних процесів (сприймання, пам’яті, мислення, мовлення, почуттів, волі), особливості її мотиваційної сфери та спрямованості, що утворюють її своєрідність, відмінність від інших людей.

_________________________ – це конкретний людський індивід, соціальна істота, суб’єкт пізнання, активний діяч суспільного розвитку, з індивідуально виявленими своєрідними розумовими, емоційними, вольовими та фізичними властивостями, яка має свідомість, самосвідомість, активно пізнає і перетворює навколишній світ відповідно до людських потреб.

Склад особистості

Питання про психологічний склад особистості є предметом дискусії між різними ідеалістичними течіями, з одного боку, і між ними та матеріалістичною наукою – з іншого. Деякі наукові теорії особистості доводили перевагу у одних особливостей над іншими, оскільки вважалося, що психічні властивості визначені вже від народження людини і вони незмінні. Більше того, виявлялося, що за одним лише зовнішнім виглядом можна повністю вивчити особистість.

Так, Ернст Кречмер, враховуючи будову тіла людини, розрізняв три основі типи:

1. пікнік – циклотимік – це “широка-тяжка” людина, для якої характерні недостатня емоційна стійкість, швидка зміна настрою, почуття колективізму, товаришування, і проекція на інших;

2. астенік – шизотимік – людина мало контактна з оточуючими, недостатньо реалістична, часто самовдоволена;

3. атлет – іксотимік – міцна, кістлява людина із спокійним характером, однак схильна різко “спалахувати”.

Уїльям Шелдон, представник фізичної типології особистості, враховуючи три шари клітин ембріона, з яких в процесі дозрівання організму людини домінує той чи інший, розрізняє три основних типи людей:

1) Ендоморфний тип – має великий живіт, розвинуті внутрішні органи, слабкі і короткі кінцівки. Як правило, це лагідна чуйна та комунікабельна людина.

2) Ектоморфний тип – худий, високий, з дуже розвинутою нервовою системою. Людина загальмована та інтровертна, схильна до самотності та розумової діяльності.

3) Мезоморфний тип – з потужним складом тіла, особливо грудей, розвинутими кінцівками, широкими долонями і стопами. Неспокійна і агресивна людина, сильна, схильна до ризику.

Того ж напрямку, але трохи з інших засад французький учений Сіго зробив спробу поділити всіх людей на запропоновані ним чотири групи залежно від розвитку різних систем органів. Згідно з цією класифікацією існують такі типи людей: дихальний, травний, мозковий, м’язовий. Для кожного з них характерними є свій тілесний склад, міміка, характер і свої хвороби.

Люди дихального типу мають великий ніс, дещо розширені вилиці, довгу шию, широкі плечі, їх грудна клітка подовжена і сплющена. У таких людей міміка зосереджена у середній частині обличчя. Вони переважно похмурі, стримані, енергійні, схильні до хвороб легень.

М’язовий тип – це люди з класичними пропорціями, гармонійні.

Тип травний – це здебільшого самовдоволений флегматик, у якого товсті губи і нижня частина обличчя вища і ширша за верхню.

Мозковий тип – люди з високим чолом, розширеною вгорі головою. Міміка у них зосереджена навколо очей. Вважають, що це основні постачальники видатних особистостей, але й кандидати в істерики і неврастеніки.

Однак чистих типів у дійсності дуже мало, а їх комбінації настільки різноманітні, що класифікація Сіго, по суті, виявилась малопридатною.

У ХІХ ст. Ледо поділяв не все тіло. А лише обличчя на п’ять геометричних типів: квадратний, круглий, овальний, трикутний, конічний. Кожен з цих типів, у свою чергу, поділявся на прямий, поздовжній і короткий. Квадратному типу властиві енергія, практицизм, різкість. Круглий тип – діяльний, імпульсивний, палкий. Овальний тип характеризують вередливість, вразливість. Люди, які мають трикутний тип обличчя, хитрі, люблять пригоди, часом дикуваті, а конічний тип – це в основному практики.

Структуру особистості розглядають по-різному. Одні вважають, що в ній доцільно розглядати лише психологічні компоненти (пізнавальні, емоційно-вольові, спрямованість), інші виокремлюють у ній ще й біологічні аспекти (типологічні особливості нервової системи, вікові зміни в організмі, стать), які не можна ігнорувати у процесі виховання особистості. Однак протиставляти біологічне соціальному в особистості не можна. Природні аспекти та риси існують у структурі особистості як соціально зумовлені її елементи. Біологічне та соціальне у структурі особистості утворюють єдність і взаємодіють.

У структурі особистості розрізняють:

типове – є тим найзагальнішим, що властиве кожній людині і характеризує особистість взагалі: її свідомість, активність, розумові та емоційно-вольові прояви тощо, тобто те, чим одна людина схожа на інших людей;

індивідуальне – це те, що характеризує окрему людину: її фізичні та психологічні особливості, спрямованість, здібності, риси характеру, тобто те. Чим людина відрізняється від інших людей.

На фактах, взятих з великої клінічної практики Зігмунд Фрейд простежив складність і багатоплановість структури особистості, значення в її історії внутрішніх конфліктів і криз, наслідків незадоволених бажань.

З.Фрейд уявляв організацію психічного життя у вигляді моделі, що має своїми компонентами різні психічні інстанції, визначені термінами:

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Психолог К.Платонов у структурі особистості виокремлює чотири підструктури:

Об’єднує відношення і моральні риси особистості. В ній необхідно розрізняти рівень, широту, інтенсивність, стійкість, дієвість. У формах спрямованості особистості проявляються як відношення, так і моральні якості

Охоплює індивідуальні особливості окремих психічних процесів, які формуються в процесі соціального життя

Включає знання, вміння, навички та звички, набуті в особистому досвіді, шляхом навчання

Об’єднує типологічні особливості особистості, статеві й вікові особливості, темперамент

Структура особистості (за С.Л.Рубінштейном):

Виявляється в потребах, ідеалах, переконаннях, домінуючих мотивах діяльності та поведінки, в світогляді

Проявляються в темпераменті, характері, здібностях

Набуваються в процесі життя й пізнавальної діяльності

Отже, психологічна структура особистості дуже складна і багатогранна. Пізнавальна, емоційно-вольова діяльність особистості, її потреби, інтереси, ідеали та переконання, самосвідомість – складові духовного життя особистості, які перебувають у складній взаємодії і в своїй єдності становлять її “Я”, яке керує всіма аспектами внутрішнього життя та проявами його в діяльності та стосунках з іншими.

6. Активність особистості та її джерела, спрямованість особистості

Активність живих істот – один з основних і необхідних проявів життя, внутрішня спонукальна сила, спрямована на задоволення потреб організму. Проте активність людини докорінно відрізняється від активності тварин. У тварин вона є проявом інстинктивних біологічних потреб організму людини провідними в її активності є свідомі й цілеспрямовані прагнення.

Активність людини і форми її виявлення розвинулись історично й мають соціально спрямований характер.

Щодо джерела активності особистості у психології існували різні погляди.

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Основні положення цієї теорії обґрунтовують думку, що джерелом активності людини є інстинктивні спонукання, які вона має від народження і які передаються спадково. Це світ інстинктів, біологічних і фізіологічних потягів, неусвідомлюваних імпульсів, природа яких «невідома». Засадовим стосовно його вчення є визначення пріоритету біологічного в людині. Позитивним у вченні З.Фрейда можна вважати його звертання до царини підсвідомого у психіці людини, яке істотно позначається на її життєдіяльності.

Розроблюючи проблему активності особистості, вітчизняна психологія виходить з визнання того, що джерелом активності особистості є:

ü Спрямованість – ___________________________________________

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Залежно від того, які мотиви в діяльності та поведінці відіграють домінуючу роль, розрізняють такі види спрямованості:

- особистісна спрямованість – характеризується переважанням у особистості мотивів, спрямованих на забезпечення особистого благополуччя. Наприклад, успішно закінчити навчання, щоб зробити хорошу кар’єру;

- колективна спрямованість – зумовлена переважанням мотивів, спрямованих на забезпечення успіху в спільній роботі. Наприклад, намагання здобути командну перемогу у змаганнях;

- ділова спрямованість – відображає переважання мотивів, які породжені діяльністю і зорієнтовані на неї: інтерес до праці, бажання оволодіти конкретним видом діяльності.

ü Потреба – _________________________________ _________________

________________________________________________________________________________________________________________________________

Так без задоволення елементарних потреб людина не могла б існувати як живий організм. Потреби людини дуже різноманітні. Це потреби в їжі, теплі, кисні, безпеці, продовженні роду, одержанні інформації, спілкуванні, любові, визнанні, повазі, авторитеті тощо.

Потреби людини мають індивідуальний характер, наприклад, фізіологічна потреба в їжі. Одним до вподоби гостра їжа, другим – солодка, третім – солона тощо. Є особи, які віддають перевагу стравам із м’яса, другі – з риби, треті – молочним стравам.

Однією з найвідоміших класифікацій у психології, яку запропонував Маслоу виділяють класифікацію людських потреб, яка ієрархічно побудована за групами, послідовність яких вказує на порядок появи потреб у процесі індивідуального розвитку.

Ієрархія людських потреб (за Маслоу)

ПОТРЕБИ У САМОАКТУАЛІЗАЦІЇ

Реалізація своїх цілей,

здібностей, розвиток

власної особистості

ЕСТЕТИЧНІ ПОТРЕБИ

Гармонія, симетрія,

порядок краса

ПІЗНАВАЛЬНІ ПОТРЕБИ

Знати, вміти, розуміти, досліджувати

Компетентність, досягнення успіхів,

схвалення, признання, авторитет

ПОТРЕБИ У НАЛЕЖНОСТІ ТА ЛЮБОВІ

Належність до суспільства,

знаходитися поруч із людьми,

бути визнаним та прийнятим до них

ПОТРЕБИ У БЕЗПЕЦІ

Відчувати себе захищеним,

позбутися страху, невдач, агресивності

ФІЗІОЛОГІЧНІ ПОТРЕБИ

Голод, спрага, статевий потяг

ü Мотив (від лат. moveo, movere – рухати, приводити в дію, штовхати)

_________________________ _______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

ü Інтерес (лат. interesse – бути всередені) – _______________________

____________________________ ____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

ü Переконаність особистості – _______________________________ __

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Формування переконань відбувається в процесі життя під впливом виховання, навчання і самовиховання, свідомої праці людини над собою.

Переконання як метод впливу на іншу людину через звернення до її свідомості, інтелекту широко використовується лікарями і має свої особливості. Передусім ми маємо закликати – переконуваного до його власного критичного судження. Щоб досягти мети, нам необхідно також надати йому інформацію, логічно впорядковану, яка може бути доведена і мати чіткі висновки. Але й цього для переконання не достатньо. Взагалі переконання та знання лише тоді й можна вважати істинними, коли вони злилися з почуттями і волею людини. Відсутність ясності, нещирість, неправда – головні недоліки, які стоять на перешкоді до досягнення мети в процесі переконання людей.

На основі інтересів, переконань людини складається власний ідеал, який є основним стимулом її самовдосконалювання та формування.

ü Ідеал – ___________________________________________ ______

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Ідеали людей формуються під впливом суспільних умов життя, у процесі навчання та виховання. Виховання тих чи інших ідеалів залежить від вольових якостей особистості і соціального середовища. Як ідеали, так і деякі інші якості особистості можуть змінюватися з часом лише частково.

Вагомий вплив в розвитку та становленні особистості відіграють установки, які вони набувають в процесі реальності.

ü Установка – _______________________________________________

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Соціальні установки формуються впродовж життя під впливом культурного середовища, виховання, на підставі власного досвіду, а також прочитаного чи почутого людиною. Установка до різних фактів життя може виявлятися у стандартизованих судженнях, некритично засвоєних людиною під час спілкування з іншими людьми, в упередженні, виокремленні того, що має для неї важливе життєве значення. Саме тому особистість може бачити в об’єктах та явищах життя те, що вона хоче бачити, а не те, що є насправді.

7. Природа психіки і предмет психологічної науки: історичні аспекти розвитку психології; рефлекторна природа психіки; основні форми прояву психіки (самостійна робота № 1)

8. Основні теорії особистості (самостійна робота № 2)

9. Свідоме та несвідоме. Самосвідомість особистості (самостійна робота № 3)

10. Розвиток і виховання особистості. Періодизація психічного розвитку та етапи життєвого шляху особистості (самостійна робота № 4)

Література:

1. Вітенко І.С., Вітенко Т.І. Основи психології. – 2001. – С. 9-32; 33-58; 74-146.

2. Вітенко І.С. Загальна та медична психологія. – К., 1994. – С. 5-18; 55-87; 184-189; 217-229.

3. Основи загальної та медичної психології / За ред. І.С.Вітенка, О.С.Чабана. – 2003. – С.8-21; 30-40.

4. Немов Р.С. Психология: Учебник для студ. высш. пед. учеб. заведений: В 3 кн. – 4-е изд. – М.: ВЛАДОС, 2003. – Кн. 1: Общие основы психологии. – С. 8-25.

5. Психология: Учебник для вузов / Л.Д.Столяренко. – СПб: Лидер, 2004. – С. 15-35.

6. Психологія: Підручник/ Ю.Л.Трофімов. – К.: Либідь, 2003. – С. 12-71; 75-102; 114-122; 139-151; 482-486.

7. Максименко С.Д., Соловієнко В.О. Загальна психологія: Навч. посіб. – К., 2001. – С. 4-29.

8. Сергєєнкова О.П., Столярчук О.А., Коханова О.П., Пасєка О.В. Загальна психологія. Навч. Посіб. – К.: Центр учбової літератури. 2012. – С. 5-33; 161-183

9. Степанов О.М., Фіцула М.М. Основи психології і педагогіки. – К., 2006. – С. 11-48; 82-108

Дата_____________________

ЛЕКЦІЯ № 2

ТЕМА: ТЕМПЕРАМЕНТ, ХАРАКТЕР, ЗДІБНОСТІ

Дата добавления: 2014-01-06