Види уяви. Поняття про уяву та уявлення

Поняття про уяву та уявлення. Види уяви

УЯВА – ________________________________________________________

________________________________________________________________________________________________________________________________

Виникає і розвивається уява в процесі діяльності людини. У ній чітко виявляється суто людський характер діяльності: не уявивши результату праці, не можна розпочати роботу. Уява дає змогу передбачити заздалегідь не тільки результат праці, а й його проміжні форми. Мотивується уява потребами особистості.

УЯВЛЕННЯ – __________________________________________________

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

І.М.Сеченов називав уявлення "середніми результатами почуттєвого знання про предмет".

У психології уявлення визначається як образ предмета або явища, відтворення свідомості на основі минулих вражень або завдяки уяві, тобто образу раніше сприйнятого предмета або явища, а також образу, створеного творчою уявою.

Фізіологічно виникнення уявлень можна пояснити як дію визначеного подразника, що зафіксований у процесі сприйняття у корі головного мозку, та у наступному цей перший умовно рефлекторний зв'язок може оживлятися, відновлюватися, у результаті чого виникає образ раніше сприйнятого об'єкта, тобто уявлення.

Уявлення поділяються на зорові, слухові, нюхові, смакові, дотикальні.

Залежно від способу створення нових образів уяву поділяють на:

1.

Така уява створює образи, намічає програми поведінки, що не втілюються або не можуть бути втілені в життя. Вона виникає тоді, коли людним певних причин ухиляється від необхідності діяти, і поринає у світ фантастичних, далеких від реальності уявлень.

Залежно від участі волі в діяльності пасивної уяви її поділяють на:

  створення нових образів не керується спеціальною метою уявити певні події, предмети ми явища. Вона породжується діяльністю, спрямованою на досягнення інших цілей. Створення образів може зумовлюватися змістом розповіді, тексту, малюнка тощо. Нерідко причинами мимовільної уяви є малоусвідомлювані людиною потреби, потяги, установки. Вона виникає також при послабленні діяльності свідомості: у дрімотному стані, сновидіннях, при патологічних розладах свідомості.

  спрямована на створення певного образу, але не пов'язана з волею, необхідною для його втілення в життя. Прикладом такої уяви є марення – зумисне створені образи фантазії, не пов'язані з волею і не спрямовані на втілення їх у життя. Нерідко вони виникають тоді, коли потреби у людини є великими, а можливості їх задоволення – малими.

2.

Особливість її полягає в тому, що створені образи і намічені програми поведінки людина намагається реалізувати на практиці.

  передбачає самостійне створення нових образів, які реалізуються в оригінальних і цінних продуктах діяльності. Властиві самостійний добір матеріалу, його спеціальний аналіз, удосконалення образу в процесі діяльності. Цей вид уяви – найважливіший для творчої діяльності людини. Особливою формою творчої уяви є мрія – образ того, чого людина прагне, але не може досягти протягом певного часу.

  постає як процес створення образів, що відповідають опису. При цьому створений образ є лише суб'єктивно новим, а об'єктивно його вже створили інші люди. Побудова його відбувається на основі словесного опису об'єктів, сприймання їх зображень (карт, схем, креслень). Тобто репродуктивна уява здійснює перекодування інформації з однієї репрезентативної системи віншу, наприклад із слухової у зорову.

Залежно від характеру діяльності людини активну уяву поділяють на:

Отже, однією і причин виникнення уяви є необхідність для людини існувати й діяти в середовищі з неповною інформацією.

9. Емоції та почуття, їх вплив на психічний стан людини, фізіологічна сутність. Прояви емоційного стану людини. Вищі почуття

ЕМОЦІЇ – ________________________________________________

________________________________________________________

________________________________________________________________________________________________________________________________

Якщо предмети чи явища задовольняють потреби людини або полегшують задоволення їх, то в неї виникають позитивні емоції, якщо ні – негативні.

Розрізняють:

ü ___________________________________________ – це переживання, пов’язані із задоволенням або незадоволенням фізіологічних потреб. Задоволення від їжі, бадьорості, втоми, болю. Властиві і людям, і тваринам.

ü _______________________________________ виникають в результаті усвідомлення об’єкта, що викликав їх, розуміння їхнього життєвого значення.

ПОЧУТТЯ – ________________________________________________

___________________________________________________________

________________________________________________________________

________________________________________________________________

Природа емоцій і почуттів органічно пов'язана з потребами. Потреба завжди супроводжується позитивними чи негативними переживаннями.

Емоції та почуття як переживання людини складають прояви афективної сфери особистості. Кожна особистість живе у своєму афективному просторі, в якому будуються всі її взаємозв’язки з навколишнім світом, зумовлюючи неповторність особистості.

АФЕКТИВНИЙ ПРОСТІР – _____________________________________

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Властивості емоцій та почуттів:

2. емоції та почуття можуть бути стенічними – такими, які посилюють активність, спонукають до діяльності та астенічні – ті, які пригнічують людину, зменшують її активність, демобілізують

4. сила прояву емоцій та почуттів

1. вираженість позитивного або негативного відтінку переживання: “радість-горе”, “любов-ненависть”, “симпатія-антипатія”, “задоволення-незадоволення” (протилежність)

3. часові характеристики переживань, які можуть бути як тривалими, так і короткочасними

Функції емоцій та почуттів:

Як будь-які інші прояви психіки, афективна сфера людини має позитивні й негативні наслідки для особистості. Стосовно позитивів, то маємо такі аспекти їх проявів:

Однак має місце і негативний вплив афективної сфери на людину:

Фізіологічне підґрунтя емоцій і почуттів є:

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

За І. Павловим, однією з фізіологічних підвалин почуттів є динамічні стереотипи, тобто утворені за життя системи тимчасових нервових зв'язків. У виникненні та перебігу почуттів велику роль відіграє друга сигнальна система в її взаємодії з першою. Слово змінює наші настрої, збуджує захоплення, глибокі переживання. Усвідомлюючи ситуацію, що викликає певні почуття, та самі почуття, людина може зменшити силу переживань, стримувати, регулювати їх, але зовнішнє вираження емоцій, внутрішній емоційний і почуттєвий стан при цьому зберігаються.

Електрофізіологічні дослідження діяльності мозку дали змогу описати своєрідний механізм виникнення емоцій.

Види емоцій та почуттів

    реакція психіки на задоволену потребу: радість, насолода, задоволення

    наслідок незадоволеної чи недостатньо задоволеної потреби: сум, гнів, страх

    немає безпосереднього зв'язку між ступенем задоволення потреби та реакцією психіки: інтерес, здивування

    ті, що посилюють активність, пожвавлюють людину, спонукають її до діяльності: радість, гнів

    ті, що пригнічують людину, послаблюють її активність, демобілізують: сум, горе

Трапляється, що людина одночасно переживає протилежні емоції та почуття. Таке явище наука назвала амбівалентністю емоцій та почуттів

Прояви емоційного стану людини (форми). Вищі почуття

Прояви емоційного стану людини

Багатство емоційних станів виявляється у формах:

4.

2.

це сильне, короткочасне збудження, що виникає раптово, оволодіває людиною так сильно, що вона втрачає здатність контролювати свої дії та вчинки. Прикладом афектів може бути несподіване переживання – сильна радість, вибух гніву, страх. У стані афекту порушується саморегуляція організму, яка здійснюється ендокринною системою, діяльність внутрішніх органів, ослаблюються гальмівні процеси кори великих півкуль головного мозку. Афекти викликаються несподіваними гострими життєвими ситуаціями, в які потрапляє людина. Залежить певною мірою від індивідуальних особливостей людини – її темпераменту, характеру, вихованості. Розрізняють: фізіологічний афект (незважаючи на потрясіння, що виникло раптово, людина здатна керувати своєю діяльністю або контролювати її. Виникає як реакція організму на сильний і несподіваний подразник); патологічний афект (супроводжується значним руховим і мовним збудженням людини, порушуються змістові зв’язки між окремими словами, людина практично не контролює свої дії, не в змозі усвідомлювати свої вчинки, може образити, скоїти вбивство).

1.

це загальний емоційний стан, який своєрідно забарвлює на певний час діяльність людини, характеризує її життєвий тонус. Розрізняють настрої позитивні, які виявляються у бадьорості, і негативні, які пригнічують, викликають пасивність. Виразно не спрямований на щось конкретне. Причини настроїв – непідготовленість до діяльності, страх перед очікуваною невдачею, хворобливі стани, приємні звістки.

3.

емоційний стан, зумовлений ситуаціями значно сильного напруження – загрозою життю, фізичним і розумовим напруженням, страхом, потребою швидко приймати відповідальне рішення. Поведінка значною мірою дезорганізується, спостерігаються безладні рухи, порушення мовлення, помилки в переключенні уваги, у сприйманні, пам’яті та мислення, виявляється неадекватні емоції. Виходячи із тривалості впливу стресора, виділяють три стадії: реакція тривоги, стадія стійкості, стадія виснаження.

(від лат. frustratio – брехня, розлад, руйнування планів) – це своєрідний емоційний стан, характерною ознакою якого є дезорганізація свідомості та діяльності у стані безнадійності, втрати перспективи. Розрізняють такі види: агресивність, діяльність за інерцією, депресивні стани, характерними для яких є сум, невпевненість, безсилля, відчай. Виникає в результаті конфліктів особистості з іншими, особливо в колективі, де людина не має підтримки, співчутливого ставлення.

6.

емоційний стан, що виникає в ситуаціях загрози біологічному або соціальному існуванню людини і спрямована на джерело справжньої або уявної небезпеки. У психологічному стані страху змінює свою поведінку. Викликає депресивний стан, неспокій, прагнення уникнути неприємної ситуації, іноді паралізує діяльність. Під впливом страху виникають вегетативні дисфункції (серцебиття, тремтіння м’язів, рясне потовиділення), з’являється своєрідний вираз обличчя. Коли страх досягає сили панічного страху, жаху, він здатний нав’язати стереотипи поведінки (втеча, заціпеніння, захисна агресія). Неадекватні реакції страху спостерігаються при різних психічних захворюваннях (фобії)

7.

позитивний емоційний стан, пов'язаний і задоволенням актуальних потреб

9.

негативне переживання, пов’язане з неможливістю задоволення важливих для людини потреб

11.

стан, викликаний невідповідністю думкам оточуючих або власним принципам

10.

негативне переживання, що є реакцією на перешкоди, які раптово виникли на шляху до досягнення мети

8.

емоційна реакція на раптові, несподівані обставини

5.

це сильні, стійкі, тривалі почуття, які захоплюють людину, володіють нею і виявляються в орієнтації всіх прагнень особистості в одному напрямку, у зосередженні їх на одній меті.

В емоційній сфері людини особливе місце посідають вищі почуття. Вони є відображенням переживань ставлення до явищ соціальної дійсності.

За змістом ВИЩІ ПОЧУТТЯ поділяють на:

1.   це почуття, в яких виявляється стійке ставлення людини до суспільних подій, до інших людей, до самої себе. Належать такі почуття: обов’язку, доброзичливості до людей, співчуття, любові.

2.   це чуття краси в явищах природи, у праці, у гармонії барв, звуків, рухів, форм. Ці почуття викликають твори мистецтва. Поділяються на кілька форм їх вияву – почуття піднесеного, комічного, трагічного

3.   це емоційні переживання, пов’язані з розумовою діяльністю: почуття нового, здивування, впевненості в істинності рішення

4.   це переживання людиною свого ставлення до діяльності

10. Поняття про волю. Довільні дії та їхні особливості. Основні якості волі

ВОЛЯ – ________________________________________________

________________________________________________________

________________________________________________________________

________________________________________________________________________________________________________________________________

Фізіологічні основи волі включають в себе:

· діяльність рухових центрів, що знаходяться в лобних долях великих півкуль головного мозку і відповідають за регуляцію безпосередньо дій людини;

· роботу ІІ сигнальної системи, яка забезпечує усвідомлення та регуляцію цільового та мотиваційного компонентів вольової дії;

· ряду складних умовнорефлекторних зв'язків, що виробляються під впливом набуття життєвого досвіду внаслідок соціалізації дитини.

Довільні дії та їх особливості

У вольовій діяльності розрізняють дії:

    неусвідомлювані дії та рухи. рухи не усвідомлюються, а отже, не контролюються. Найчастіше це буває тоді, коли подразники діють раптово, несподівано.

    завжди свідомі. Вони характеризуються цілеспрямованістю та відповідною організованістю. У процесі свідомого виконання завдання рухи контролюються, стають довільними.

Аналіз складної вольової дії

Вольові дії людини визначаються свідомо поставленою метою. Діючи, людина ставить перед собою завдання, планує їх виконання, добирає засоби, за допомогою яких вони здійснюються. Щоб успішно навчатися, учень повинен усвідомлювати мету навчання, свої шкільні завдання, вміти організовувати їх виконання, бути наполегливішим.

Кожна вольова дія чимось мотивується. Мотив – це рушійна сила, яка спонукає людину до дії, до боротьби за досягнення поставленої мети. Мотивами дій є людські потреби, почуття, інтереси, усвідомлення необхідності діяти.

Чіткість мети, розуміння справи, усвідомлення завдання, його важливість завжди породжують силу, енергію і рішучість дій. Чим більшого суспільного значення набуває завдання, тим більшої енергії та завзяття люди докладуть у боротьбі за його здійснення. Пристрасна любов до своєї справи спонукає людей до творчої праці.

Вольові дії бувають:

  це така дія, яка не потребує особливого напруження сил і спеціальної організації дії. Вона характеризується безпосереднім переходом бажання в рішення та у здійснення цього рішення. Наприклад, захотівши пити, людина одразу наливає води у склянку і п’є, якщо їй холодно, вона вдягає пальто. Ці дії не потребують складних засобів для їх виконання.

  потребує значного напруження сил, терплячості, наполегливості, вміння організовувати себе на виконання дії. Так, наприклад, розв’язуючи математичні завдання, щоб досягти бажаного успіху, необхідно здійснювати низку вольових дій. Складність вольової дії залежить від складності завдання, на виконання якого вона спрямована.

Щоб зрозуміти сутність вольових дій, дуже важливо знати структуру (етапи) вольового акту:

1) ___________________________________________________________

2) ___________________________________________________________

3) ___________________________________________________________

4) ___________________________________________________________

5) ___________________________________________________________

6) ___________________________________________________________

7) ___________________________________________________________

Вольовий акт складається з таких елементів: імпульсу мети, мотиву, способу і засобу діяльності, прийняття рішення і виконання його.

Кожна людина має свій індивідуальний набір вольових якостей, від яких залежать не тільки дії, а й вчинки особистості.

ВОЛЬОВІ ЯКОСТІ – ____________________________________________

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Основні якості волі:

2.

виявляється в умінні людини керуватися у своїх діях і вчинках стійкими принципами і твердими переконаннями, в істинності яких вона впевнилася і які прийняла як керівництво до дій. Принципові люди в повсякденному житті твердо відстоюють свою позицію, свої думки і погляди, не йдуть на сумнівні компроміси. Негативною вольовою якістю є безпринципність.

3.

спроможність приймати рішення та виконувати його, покладаючись на самого себе. Несамостійність є типовим проявом слабовілля. Вона виразно виступає у формі навіюваності – схильності легко піддаватися чужим впливам і порадам.

1.

визначається принциповістю та переконанням людини і виявляється у глибокому усвідомленні нею своїх завдань і необхідності їх здійснювати. Є підґрунтям сильної волі. Протилежна якість – недостатня цілеспрямованість – є ознакою слабовілля. Люди без чіткої цілеспрямованості, твердих переконань, принципів, якими б вони керувалися у своїй діяльності, часто перебувають під впливом випадкових бажань, підпадають під вплив інших.

5.

4.

здатність самостійно ставити перед собою завдання й без нагадувань і спонукань інших виконувати їх.

7.

здатність тривалий час системно йти до поставленої мети. Ненаполегливі люди легко пасують перед труднощами, піддаються сумніву і перестають діяти. Наполегливість відрізняється від впертості – необґрунтованого, нерозумного відстоювання малопродуктивних рішень.

уміння стримувати свої почуття, якщо це потрібно, гальмувати імпульсивні дії, підкоряти себе поставленій меті. Протилежною, негативною, рисою є нестриманість.

6.

здатність людини володіти собою, керувати власною поведінкою та діяльністю

12.

можливість впорядковувати свою поведінку відповідно до суспільних вимог

13.

здатність дотримуватися певних норм і відповідати за наслідки своїх дій

11.

дотримання свого слова і вчасне виконання певної дії

10.

здатність діяти, не зважаючи на загрозливі обставини (небезпека життя, здоров’я, престижу)

8.

дає змогу особистості виконати прийняте рішення без зайвих вагань. Важливою умовою рішучості є сміливість, тобто готовність людини йти на виправданий ризик. Рішучість має ґрунтуватися на глибокій розсудливості і лише тоді вступати в дію, коли людина остаточно вирішує, що їй потрібно. Протилежна риса – нерішучість, є проявом слабкої волі. Нерішуча людина завжди вагається, приймає рішення або надто повільно, або дуже поквапливо. Вона схильна відтягувати прийняття остаточного рішення чи його неодноразово переглядати.

9.

вміння планувати і впорядковувати свої дії

11. Нейрофізіологічні механізми відчуттів та сприймання (самостійна робота № 6)

12. Індивідуальні особливості та розлад мислення (самостійна робота № 7)

13. Шляхи формування творчого мислення та його якості (самостійна робота № 8)

14. Психологія мислення і дослідження в галузі штучного інтелекту (самостійна робота № 9)

15. Фізіологічні основи уяви. Уява та органічні процеси. Фантазія (самостійна робота № 10)

16. Зв’язок пізнавальної та афективної сфер особистості (самостійна робота № 11)

17. Регулятивне значення емоцій і волі в самотворенні особистості (самостійна робота № 12)

18. Загальна характеристика регуляторних процесів (самостійна робота № 13)

19. Стрес. Ступені стресу. Комплексні способи подолання стресу (самостійна робота № 14)

Література

1. Вітенко І.С., Вітенко Т.І. Основи психології. – 2001. – С. 109-184.

2. Вітенко І.С. Загальна та медична психологія. – К., 1994. – С. 91-107.

3. Корольчук М.С., Крайнюк В.М., Марченко В.М. Психологія: схеми, опорні конспекти, методики. – К.: Ельга, Ніка-Центр, 2007. – С. 29-38.

4. Максименко С.Д., Соловієнко В.О. Загальна психологія. – К., 2001. – С.130-218.

5. Основи загальної і медичної психології / За ред. І.С.Вітенка, О.С.Чабана. – 2003. – С. 15-150.

6. Степанов О.М., Фіцула М.М. Основи психології та педагогіки: Навчальний посібник. – К.: Академвидав, 2006. – С. 109-193.

7. Столяренко Л.Д. Основы психологии. – Ростов н\Д: Феникс, 2004. – С. 132-198, 233-251.

Консультація № 1

Розлади відчуттів та сприймання

Розлади відчуттів:

1) гіпестезія – зниження поверхневої чутливості, виникає при підвищенні порогів больових відчуттів;

2) гіперестезія – підвищена чутливість;

3) анестезія – відсутність чутливості;

4) парестезія – відчуття заніміння, поколювання, печіння, “повзання мурашок”, що виникають спонтанно. Вони зумовлені порушенням нервових провідників;

5) свербіж – видозмінене больове відчуття, що викликає потребу почухувати певні ділянки шкіри і слизових оболонок. Можуть спричиняти різні захворювання внутрішніх органів, токсикози, алергічні фактори. Несприятливо впливає на психіку людини, викликає дражливість, гнів, злобність. Такі хворі важко вступають в контакт з медпрацівниками і потребують чуйного, терпеливого ставлення до них;

6) біль – сигналізує організмові про небезпеку, реакція людини на больові відчуття залежить від особливостей нервової системи, психологічної настроєності.

Розлади сприймання:

1) галюцинації та псевдогалюцинації – часто нагадують ілюзії, це яскраві чуттєві переживання бачених і не бачених предметів і явищ. Хворі проектують галюцинаторний образ у просторі. Цей образ рухається, має рельєф, і хворі дивуються, чому ніхто з оточуючих не бачить того, що бачать вони.

Зміст найрізноманітніший. Хворий може бачити предмети, процеси, події, яких об’єктивно не існує, чути розмови, відчувати запахи, смак їжі, ставиться до галюцинацій, як до чогось, що існує насправді. Він може коритися «почутому» наказові, розмовляти з голосами, гнати від себе звірів тощо.

Галюцинаторний образ виникає мимовільно. Хворий не може його контролювати, довільно викликати галюцинацію і припиняти її. Крім того, не можна переконувати хворого в нереальності галюцинаторного образу. Від галюцинацій слід відрізняти псевдогалюцинації, під час яких образи не проектуються у зовнішній світ, а перебувають “у голові” хворого. Голоси хворий чує «внутрішнім» слухом, зображення бачить «духовними» очима.

2) Агнозія – порушення процесів упізнавання предметів і явищ при збереженні свідомості і функції органів чуття. Спостерігається слухова, зорова, смакова, больова, нюхова, тактильна агнозія. Зорова агнозія характеризується неможливістю впізнавання предметів та їхніх зображень, не впізнаванням добре знайомих облич, порушенням здатності орієнтуватися у просторі. Слухова агнозія виявляється нездатністю розрізняти звуки мови і впізнавати предмети за характерними для них звуками. Агнозія спостерігається при ураженні певних відділів кори великого мозку.

3) Дереалізація – розлади психічної діяльності, що виявляються в тяжкому відчутті нереальності, оманливості, непричетності хворого до навколишнього світу. Предмети, явища природи, люди сприймаються як неіснуючі, неприродні, штучні, змінені, дивні, невиразні, нерельєфні. Голоси і звуки глухі, чужі, нереальні. Незнайоме (предмети, люди) ніколи не бачене сприймається як уже знайоме, а знайоме сприймається як зовсім незнайоме. Плин часу сприймається хворим як спинений, застиглий або здається дуже швидким, в інших випадках – сповільненим.

4) Парейдолії – це зорові ілюзії фантастичного змісту, виникають, як правило, коли людина розглядає хмару, плями на стіні, малюнок на шпалерах. Від ілюзії парайдолії відрізняються тим, що тут наявні елементи фантазії, яка не виходить за межі плями. Виникають при різних психічних захворюваннях, але можуть спостерігатися і в здорових людей внаслідок перевтоми у стані тривоги.

Особливістю тактики медичного працівника з хворими з різними видами розладів відчуття та сприймання полягає в уважному вислуховуванні їх скарг. Іноді не слід переконувати хворих та сперечатися з ними. Якщо розлад виявлених вперше, необхідно сказати лікарю, який лікує хворого, якщо це спостерігалося раніше необхідно діяти згідно з показаннями лікаря.

Консультація № 2

Розлади емоцій та почуттів, поведінка медичного працівника з хворими

Патологічна зміна емоцій і почуттів виявляється по-різному:

q Депресія – афективний стан, що характеризується негативним емоційним фоном. Супроводжується пригніченим настроєм, мислительною і руховою загальмованістю. Хворі на депресію охоплені почуттями неприємного характеру, в усіх подіях вбачають лише негативні відтінки. Іноді туга в них досягає сильного душевного болю, через що може статися меланхолічний вибух, який спричиняє самознищення. Трапляються випадки, коли хворий перед тим, як убити себе, спочатку намагається вбити своїх близьких, кривдників. Депресія виникає внаслідок деяких психічних і соматичних захворювань, а також людей практично здорових як реакція на неприродну тяжку життєву ситуацію.

q Маніакальний синдром – це стан, протилежний за емоційним фоном депресії. Характеризується стійким підвищенням настрою, надмірною рухливістю і прискореним темпом мислительної діяльності. Хворий не реагує на неприємні події зниженням настрою. Вони для нього просто не існують. Навіть смерть близьких не може викликати у нього скорботи. Більше того, він може організувати вечір і сам виступити з веселою, розважальною промовою.

q Маніакально - депресивний психоз (МДП) – психічне захворювання, що характеризується наявністю фаз депресії (або) манії приступами складного поєднання цих фаз, які змінюються повним відновленням психічної діяльності.

У практиці для позначення змін емоційного стану вживають спеціальні поняття:

q Ейфорія – піднесений настрій, стан вдоволення і безтурботності, що не відповідає об’єктивним обставин. Характеризується мімічним і загальним руховим пожвавленням, психомоторним збудженням. За певних умов стан ейфорії може виникати і в здорових людей, наприклад, після підйому людини високо в гори, внаслідок кисневої недостатності. Часто ейфорія виникає також на початкових стадіях алкогольного сп’яніння, під час наркозу, при захворюваннях, пов’язаних із кисневим голодуванням (туберкульоз, анемія)

q Дисфорія – пригнічений настрій, що характеризується дратівливістю, озлобленістю, похмурістю, підвищеною чутливістю до дій оточуючих, схильних до вибухів агресії. У клініці дисфорія спостерігається у хворих на епілепсію, внаслідок органічних уражень головного мозку, а також при деяких формах психопатій. В окремих випадках хворий може становити небезпеку для оточуючих.

q Емоційна лабільність – легкий і швидкий перехід від піднесеного до пригніченого настрою. Часто емоційна лабільність спостерігається при серцево-судинних захворюваннях.

q Амбівалентність почуттів – неузгодженість, суперечливість кількох емоційних ставлень до певного об’єкта, що їх відчуває людина одночасно.

q Апатія – стан, який характеризується емоційною пасивністю, байдужістю, спрощенням почуттів, відсутністю інтересу до навколишніх явищ, подій та послабленням спонук. Цей стан іноді виникає внаслідок деяких органічних уражень головного мозку, слабоумства, а також тривалого соматичного захворювання. Характерні для хворих на шизофренію.

q Дратівливість, інфантилізм (дорослий хворий нагадує своєю поведінкою дитину) – нездатність стримувати емоції, перехід від сміху до ридання, постійний безпричинний гнів. Іноді соматичні рефлекси не відповідають справжньому настрою. Людина, переживаючи неприємну звістку, висловлює стурбованість, виявляє занепокоєння і одночасно посміхається. Спостерігається також роздвоєння мімічних реакцій на обличчі – очі плачуть, а губи посміхаються.

Поведінка лікаря:

Особливої уваги потребує депресія. Хворі на депресію прагнуть до самотності, рухова і психічна діяльність їх загальмована. Часто в таких хворих можуть виникати суїцидальні думки і спроби, тому їх не можна випускати з поля зору.

При маніакальному стані хворі рухливі, гомінливі, розгальмовані, тому порушують режим у лікарні, створюють труднощі для оточення, в тому числі і для медичних працівників.

Якщо соматичне захворювання не дає змоги перевести хворого в психіатричну лікарню, за ним встановлюють постійний нагляд і відповідний контроль.

Особи з виявленою емоційною лабільністю передусім потребують чуйного ставлення з боку медичних працівників. Цю категорію хворих слід оберігати від сильних емоційних потрясінь. Доброзичливий вираз обличчя, обережні рухи рук, ласкаве слово медичного працівника повертають хворому, як правило, гарний настрій. Позитивні естетичні відчуття входять до комплексу терапевтичних заходів. Велике значення мають і зовнішній вигляд медичного працівника, відповідне оформлення приміщень та кабінетів, і освітлення палат, колір стін, розстановка меблів.

Дослідження емоцій передбачає передусім огляд хворого. Звертають увагу на вираз обличчя, позу, особливості мовлення. На шкірі хворого можуть бути рубці – сліди спроб самогубства (в ділянці серця, ліктьових вен, шиї). Після огляду з хворим ведуть бесіду, детально розпитують про його настрій. Мають значення міміка і пантоміма (швидка, повільна, скупа) під час бесіди й огляду. Підбиваючи підсумки, оцінюють ступінь емоційно-моторної стійкості. Додаткові відомості можна одержати в бесіді з родичами хворого, співробітниками, іншими хворими цієї палати.

Спеціальних експериментальних методів для вивчення ступеня емоційної збудливості, які міг би застосувати практичний лікар немає. Існує кілька непрямих методів вивчення емоційної діяльності, а саме: асоціативний експеримент, тест Розенцвейга, метод Роршаха, рівень тривожності.

Консультація № 3

Порушення вольової сфери, поведінка медичного працівника

Серед патологічних змін вольової сфери виділяють:

q Гіпобулія – стан психіки, що виявляється в зниженні бажань і спонукань до діяльності. Такі хворі завжди мляві, рухова активність у них виявляється мало, увага ослаблена. Може бути одним із перших симптомів захворювання. Виникає внаслідок виснаження нервової системи і при деяких соматичних розладах у людей, які довго і тяжко хворіють.

q Гіпербулія – стан психіки, для якого характерне значне підвищення активності хворого, що виявляється в прожектерстві, рухливості, незвичній для тієї або іншої конкретної людини.

Так, хворі з маніакальним синдромом багато рухаються, ходять від одних знайомих до інших без потреби, знайомляться на вулицях і розповідають, наприклад, про свої проекти, винаходи. Якщо оточуючі не знають про захворювання людини, її вважають дуже діяльною і зацікавленою проблемами. Більш детально знайомство з цією категорією хворих свідчить, що підвищена активність у них поєднується з дуже низькою продуктивністю. Хворі, як правило, не доводячи обрану справу до кінця, беруться за іншу. Хворим на параною властива цілеспрямована діяльність. Так, хворі з манією переслідування наперед обмірковують план, як нищити своїх ворогів, і протягом тривалого часу намагаються здійснити його. Супроводжується також інтенсивними емоційними станами, жестикуляцією і мімікою.

q Абулія – патологічне порушення психічної регуляції дій.

Виявляється у відсутності спонукань до діяльності, в нездатності прийняти рішення і виконати потрібну дію, хоч необхідність її усвідомлюється. Глибокий прояв абулії характеризується повною відсутністю у хворих зовнішніх рухових реакцій – вони нерухомо сидять або лежать. Тому без допомоги медичного персоналу вони не в змозі задовольняти елементарні життєві потреби. Загальмовані і мовні реакції.

q Ступор (від лат. stupor – заціпеніння) – психопатичний розлад, який супроводжується пригніченням психічної активності, що виявляється у повній нерухливості, зниженні всіх видів чутливості, відсутності мовлення.

Форми ступору:

Депресивний – спостерігається при маніакально-депресивному психозі. Хворі не здатні до будь-яких дій, рухів, на запитання відповідають неохоче, окремими словами, на обличчі застиглий вираз туги і скорботи.

Психогенний – хворі нерухомі, відсутнє мовне спілкування з оточенням, але під час розмови про травмуючи ситуацію, яка замовила цей стан, хворі виявляють ту або іншу емоційну і вегетативну реакцію (плачуть, червоніють, бліднуть).

Кататонічний – хворі нерухомі, вони годинами можуть сидіти, лежати або стояти, не міняючи пози. Внаслідок підвищення тонусу м’язів спроба змінити положення тіла не вдається. Найбільш чітко стан рухової загальмованості виявляється в тому, що хворі спонтанно прибирають так звану внутріутробну позу з притиснутими до тулубу кінцівками. Рухова пасивність, при якій тонус м’язів знижений і хворому легко можна надати будь-якого положення, в якому він застигає, називається каталепсією, або восковою гнучкістю. Може супроводжуватися симптомом негативізму. Хворий чинить немотивовану протидію за будь-якої спроби вплинути на нього, наприклад, при проведені медичних процедур, годуванні, одяганні.

q Сексуальні збочення: мазохізм (бажання відчувати фізичний біль або моральне приниження, яких завдає сексуальний партнер), садизм (статеве задоволення досягається у процесі завдання партнерові фізичного болю); гомосексуалізм (сексуальний потяг до осіб своєї статі); зоофілія (здійснення статевого акту з тваринами).

Для вивчення порушення вольової сфери особистості застосовують спеціальні прийоми, за допомогою яких можна виявити ті чи інші патологічні зміни.

У клініці передусім звертають увагу на здатність людини виконувати певні дії з предметами (запалити сірника, показати, як користуватися ключем, розкрити і закрити портфель, пиляти дрова, забивати молотком цвяхи). У процесі бесіди з хворими вивчають його здатність впливати на іншу людину. Визначаючи патопсихологічний діагноз, лікар прагне також знати, чи здатний хворий виконувати безоб’єктивні дії (свистіти, стрибати) і аутокінетичні рухи (стиснути кулак, висунути язик), чи може він відтворити запропоновані йому рухи. Звертають увагу також на належність успішності виконання дії від складності запропонованого завдання.

Ряд порушень волі, і насамперед окремі сексуальні збочення, через цілком зрозумілі причини, розпізнати і вивчити непросто, що ускладнює і відповідну оцінку вольової сфери.

Дата_____________________

ЛЕКЦІЯ № 4

ТЕМА: МОВА. МОВЛЕННЯ. СПІЛКУВАННЯ. ІНДИВІДУАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ МІЖОСОБИСТІСНОГО СПІЛКУВАННЯ. ЗОНИ КОМФОРТУ. ТИПИ ПОВЕДІНКОВИХ РЕАКЦІЙ

Дата добавления: 2014-01-06