А. Структурно-функціональна класифікація нирок залежно від ступеню злиття окремих нирочок у компактний орган

IV. Структурно-функціональна характеристика нирок

III. Загальна структурно-функціональна характеристика органів сечовиділення

II. Значення органів апарату сечовиділення для життєдіяльності організму

а) функція виділення – через нирки виділяються продукти неповного окислення жирів і вуглеводів, вода (98%), різні солі;

б) підтримка осмотичного тиску;

в) підтримка іонного складу і кислотно-лужної рівноваги;

г) участь у метаболізмі білків, жирів, вуглеводів, вітамінів;

д) утворення біологічно активних речовин – гормонів, які регулюють артеріальний тиск, еритропоез, гомеостаз електролітів.

Нирки разом із сечоводами, сечовим міхуром, сечівником (сечостатевим каналом) формують апарат сечовиділення – apparatus uropoeticus, де здійснюється вироблення сечі, тимчасове її зберігання і виділення з організму.

Таким чином, апарат сечовиділення складається з:

А) сечоутворювальної частини – кіркова зона нирки;

Б) сечовивідних шляхів – проміжна та мозкова зона нирки, сечовід, сечовий міхур, сечівник (самка) або сечостатевий канал (самець).

Добовий об’єм сечі: велика рогата худоба – 5-14 л, кінь – 3-13 л, свиня – 2-6 л, собака – 0,4-1,5 л, людина – в середньому 1,5 л. Для виділення 1,5 л сечі через нирки повинно пройти до 1500 л крові (біля 1 л за хвилину).

Нирки (ren, nephros) – компактні паренхіматозні органи, бобоподібної форми, червоно-бурого кольору

Вид тварин	Абсолютна маса нирок, г	Відносна маса нирок, %
Кінь	900-1500	0,14-0,20
Велика рогата худоба	1000-1400	0,20-0,25
Свиня	400-500	0,55
Собака	30-300	0,5-0,71
Людина		0,5

Чим більше білку в кормі, тим вища відносна маса нирок. В новонароджених досягає: кінь – 0,55%, верблюд – 0,58%.

1. Множинна нирка складається з великої кількості (часто більше 100) маленьких, повністю відокремлених одна від одної нирочок – renculi. Кожна нирочка побудована за загальним планом звичайної нирки, в ній є всі зони звичайної нирки і свій сосочок з чашкою. Кожна нирочка за допомогою стебельця підвішена до єдиного сечоводу. Нирочки з’єднані між собою сполучною тканиною і жиром, а зовні – загальною капсулою. Ниркової миски немає. Властива китоподібним, ведмедю, видрі.

2. Множинно-компактна нирка – перехідна форма від множинних до компактних нирок, коли деякі нирочки частково зростаються між собою, а більшість – не зростаються, відокремлюючись сполучнотканинними прошарками. Ниркової миски немає. Властива ластоногим (тюлень), бегемоту, носорогу.

3. Борозенчаста багатососочкова нирка утворюється в результаті злиття середніх ділянок нирочок. Межі між нирочками з поверхні формують борозенчастість, а всередині зберігається багатососочковий характер. Протоки (стебельці) короткі і впадають у два великих стовбура (ходи), які зливаючись формують сечовід. Іноді ходи в борозенчастій багатососочковій нирці називають нирковою мискою. Властива великій рогатій худобі, слону, деяким мавпам.

4. Гладенька багатососочкова нирка – в результаті подальшого злиття залишаються відокремленими лише сосочки нирочок. Кожен із сосочків має чашку, яка відразу відкривається в загальну ниркову миску. Властива людині, всеїдним.

5. Борозенчаста однососочкова нирка – нирочки з поверхні ще не злилися, проте сосочками вже об’єдналися в єдине ціле. Властива окремим хижаками (гієни).

6. Гладенька однососочкова нирка – всі зони нирочок злилися в одне ціле. Нирка має один, витягнутий у довжину гребенеподібний сосочок, спрямований у відкриту ниркову миску. Властива більшості ссавців (кінь, верблюд, дрібні жуйні, хижаки, більшість оленевих, мавпи, гризуни, комахоїдні).

Дата добавления: 2014-01-06