Інвестиції як джерело попиту на працю

Попит на працю випливає з природи самого виробництва. Капіталістичне суспільство розвивається за законами розширеного відтворення. Масштаби виробництва ростуть під впливом об'єктивних факторів. Ми вже говорили про те, що постійно зростаючі особисті і виробничі потреби рухають учинками людей. Для задоволення потреб, що змінюються, створюються нові галузі господарства і види зайнятості, а задоволення традиційних життєве важливих потреб вимагає, через ріст чисельності населення, розширення й удосконалювання існуючого виробництва. Підприємцем у цьому напрямку рухає прагнення одержувати більше прибутки і конкуренція. Розширення виробництва зв'язане зі збільшенням припливу основних факторів: праці, капіталу і знань. Частина чистого доходу приходитися направляти на покупку цих факторів, і ця частина, що накопичується, приєднується до первісного авансованого капіталу.

У ході нагромадження відбуваються істотні зміни в структурі капіталу, що зв'язані з науково-технічним прогресом. З введенням у виробництво усе більш зроблених машин і технологій збільшується кількість засобів виробництва в розрахунку на одного робітника, тобто росте технічне і змінюється органічна будівля капіталу. Ці зміни мають свої наслідки:

- по-перше, частина зайнятих робітників у даному виді виробництва може виявитися зайвою і звільненою;

- по-друге, ріст технічної озброєності спирається на більш складний по своїй кваліфікації і рівню підготовки праці. Нова техніка вимагає і нових робітників, що вміють її використовувати;

- по-третє, виникають нові робочі місця в галузях, що випускають цю нову техніку й освоюють нові технології;

- четверте, росте з цієї причини зайнятість населення в посередницьких фірмах, що робить послуги виробництву;

- п'яте, усіма цими процесами вносяться істотні корективи в систему підготовки і перепідготовки кадрів фахівців і робітників основних професій.

У змінах, що відбуваються в галузевій структурі робочої сили в останні десятиліття, просліджуються дві найважливіші тенденції: різке скорочення чисельності зайнятих у сільському господарстві й істотне збільшення їх у сфері послуг у зв'язку з її розширенням і перетворенням у ведучу сферу додатка суспільної праці. Так зайнятість у сільському господарстві США скоротилася з 6,5 млн. чел. у 1955 р. до 3,2 млн. чел. у 1990 р., у сфері послуг зросла за цей час з 30,1 млн. чел. до 85,3 млн. чол. (по західній статистиці до сфери послуг відносяться всі галузі економіки, крім обробної і видобувної промисловості, будівництва і сільське господарство).

У 70-80-х роках відбувався прискорений ріст зайнятості в наукомістких галузях економіки. Зміна галузевої структури зайнятості в несільськогосподарському секторі економіки США з 1955 р. по 1990 р. характеризувалося такими даними (у %) до загального числа зайнятих: видобувна промисловість - 1,6 і 0,6; обробна промисловість - 33,4 і 16,7; будівництво - 5,5 і 4,5; сфера послуг - 59,5 і 78,2; у тому числі: торгівля - 20,8 і 22,6;

фінансова система - 4,5 і 6,0; держустанови -13,6 і 16,1; інші послуги -12,3 і 24,2 і т.д.

За ці ж роки чисельність працівників переважно нефізичної праці ("білі комірці") зросла з 39% до 56,1%, у тому числі фахівці - 9,2 і 17,7, що керують, адміністратори -10,2 і 13,3;

чисельність працівників переважно фізичної праці скоротилося з 61,0% до 43,9%, у тому числі робітників ("сині комірці") - з 39,4 до 26,7% (Булатів А.С. "Економіка", М., 1995 р.).

У розвинутій економіці завжди існує попит на працівників одних професій і надлишок робочої сили на традиційних ділянках виробництва. Механізм взаємодії попиту на робочу силу і її пропозиції дуже складний. І було б неправильним бачити в цьому механізмі тільки одну сторону, зв'язану з вивільненням частини робітників з виробництва й утворенням резервної армії праці.

Коли людині надана воля вибору роду діяльності і місця роботи, у кожен момент частина працівників виявляється в положенні "між роботами". Вони добровільно змінюють місце роботи й у проміжку переходу "від одного до іншого" виявляються на якийсь час безробітними. Це стосується і молодих людей, що вперше шукають місце роботи. Цей тип поточного безробіття присущ будь-якій економічній системі.

До другого типу відноситься структурне безробіття. Ми вже говорили про те що в структурі споживчого попиту і в технології відбуваються важливі зміни, що, у свою чергу, змінюють структуру загального попиту на робочу силу. Через такі зміни попит на деякі види професій чи зменшується чи зовсім припиняється. Попит на інші професії, включаючи нові, що раніше не існували, збільшується. Виникає безробіття, тому що робоча сила реагує повільніше і її структура цілком не відповідає новій структурі робочих місць. Навички і досвід деяких робітників виявляються застарілими, що не відповідають попиту.

Для таких робітників необхідна перепідготовка.

Циклічне безробіття. Під нею розуміється безробіття, викликане спадом виробництва. Коли сукупний попит на товари і послуги зменшується, зайнятість скорочується, а безробіття росте. Економісти вважають поточне (фрикційне) і структурне безробіття зроблено невиправно. Тому "повна зайнятість" населення завжди буде менше 100 проц. робочої сили.

Визначену групу безробітних складають дорослі, що потенційно мають можливість працювати, але з якихось причин не працюючі і не шукають роботу.

Дата добавления: 2014-01-07