Практичні завдання спеціальної психології

До числа важливих практичних завдань спеціальної психології входять:

♦ виявлення дітей з порушеннями в розвитку;

♦ їх диференціальна діагностика;

♦ розробка відповідних психодіагностичних методик.

Принципи, якими слід керуватися при обстеженні дітей з порушеннями в розвитку:

Ø принцип комплексного вивчення дитини;

Ø принцип динамічного вивчення дитини (дослідження ЗБР і ЗАР; приймається повчальний експеримент);

Ø принцип цілісного, системного навчання, виявляється первинний дефект і вторинне порушення, вивчення відбувається в процесі діяльності;

Ø принцип якісно-кількісного підходу при аналізі даних, отриманих в процесі психолого-педагогічної діагностики.

Необхідність реалізації цих принципів сформувала об'єктивну потребу в створенні психологічної служби в системі спеціальної освіти, націлену па профілактичну, діагностичну, розвиваючу, коректувальну і реабілітаційну роботу з особою.

На сьогоднішній день актуальний підхід: від діагностики відбору — до діагностики специфічних особливостей психічного розвитку.

Спеціальна педагогіка спирається на відповідні загальні педагогічні принципи організації освіти і управління пізнавальної діяльністю, такі, як науковість, доступність, наочність, зв'язок з життям і ін. Їх реалізація в системі спеціальної освіти має відмінності, пов'язані з особливостями структури і ступенем порушень у дітей.

Перерахуємо і охарактеризуємо специфічні принципи спеціальної педагогіки.

1. Принцип педагогічного оптимізму пов'язаний з високим рівнем наукового і практичного знання про потенційні можливості осіб з особливими освітніми потребами; сучасними педагогічними можливостями абілітації і реабілітації дітей і дорослих з відхиленнями в розвитку; правом кожної людини, незалежно від його особливостей і організаційних можливостей життєдіяльності, бути включеним в освітній процес.

Діти з особливими освітніми потребами, як правило, вчаться повільніше, але можуть вчитися і досягають високих результатів. Принцип спирається на ідею Виготського про зону найближчого розвитку (ЗБР). Відкидає теорію «стелі». Сучасна спеціальна педагогіка стверджує, що дітей, яких не можна навчити, немає. Людина з особливими освітніми потребами відповідно до цього принципу — це особистість, що благополучно розвивається і соціально повноцінна, якщо цього хоче суспільство або якщо воно може забезпечити для цього необхідні умови.

2. Принцип ранньої педагогічної допомоги. Виявлення і діагностика відхилень в розвитку дитини для визначення його особливих освітніх потреб. Сучасну спеціальну освіту передбачає максимальне скорочення розриву між моментом виявлення первинного порушення в розвитку дитини і початком цілеспрямованої корекційно-педагогічної допомоги. Необхідно враховувати сензитивні періоди в розвитку, що доводяться на ранній шкільний вік.

3. Принцип корекційно-компенсуючої спрямованості освіти. Опора на здорові сили тих, що навчаються, побудова освітнього процесу з використанням збережених аналізаторів, функцій і систем організму відповідно до специфіки і природи недоліку розвитку (тобто природовідповідно). Корекційна робота направлена на виправлення або ослаблення недоліків психофізіологічного розвитку, створює додаткові можливості для процесу компенсації. Корекційно-компенсуюча спрямованість відбита в змісті, методах, організації і організаційних формах спеціальної освіти. Це менша наповнюваність класу, збільшення терміну навчання, охоронний лікувально-педагогічний режим і т.д.

4. Принцип соціально-адаптуючої спрямованості освіти. Соціально-адаптуюча спрямованість спеціальної освіти дозволяє подолати і зменшити «соціальне випадання», сформувати різні структури соціальної компетентності і психологічно підготувати до життя в соціокультурному середовищі. Знайти соціальну нішу, в якій недолік розвитку і обмеження можливостей максимально компенсуватимуться. Дозволяє вести незалежний соціальний і матеріально гідний спосіб життя. Дана спрямованість забезпечується змістом стандартів, формами і засобами корекційно-освітнього процесу.

5. Принцип розвитку мислення, мовлення і комунікації як засобів спеціальної освіти. Будь-яке порушення розумового і фізичного розвитку негативно позначається на розвитку у дитини
уміння спілкуватися, мислення, мови, і, отже, дані діти потребують коректувально-педагогічної допомоги з метою успішної соціокультурної адаптації.

6. Принцип діяльнісного підходу в навчанні і вихованні. Наочно-практична діяльність в системі спеціальної освіти — специфічний засіб компенсаторного розвитку дитини.
Спеціальна психологія реалізує теорію про діяльнісну детермінацію психіки і, слідуючи принципу єдності освіти з розвитком мовлення, мислення, комунікації, організовує освітній
процес на наочно-дієвій основі.

7. Принцип диференційованого і індивідуального підходу. Індивідуальний підхід — окремий випадок диференційованого підходу і направлений на індивідуальні особливості кожної дитини, на
специфічні особливості, властиві дітям з даною категорією i порушення розвитку (особливості ВНД, темпераменту і характеру; об'єм протікання розумових процесів, рівень сформованості знань і навиків; працездатність; уміння вчитися; мотивація; рівень розвитку емоційно-вольової сфери і т. д.). Принцип індивідуального підходу дозволяє не виключати з освітнього процесу дітей, для яких загальноприйняті способи корекційної дії виявляються неефективними. Завдяки індивідуальному підходу з особливим темпом і організації навчання, з використанням специфічних прийомів і способів коректувально-педагогічної роботи стає можливим розвивати дітей з важкими і множинними порушеннями. Диференціюючий підхід припускає наявність в класах однорідних по своїх характеристиках мікрогруп (учбовий-пізнавальні можливості, пізнавальна активність, специфіка особливих освітніх потреб). Для кожної мікрогрупи підбирається відповідний зміст і організація учбово-коректувальної роботи, її темп, об'єм, складність, методи і прийоми роботи, форми і способи контролю і мотивація учення.

8. Принцип необхідності спеціального педагогічного керівництва.

Учбово-пізнавальна діяльність дитини з будь-яким відхиленням в розвитку відрізняється від учбово-пізнавальної діяльності звичайної дитини, оскільки має особливий зміст, глибоку своєрідність протікання і потребує особливої організації і способів її реалізації. Тільки спеціальний педагог і психолог знають специфіку розвитку і можливі шляхи і способи корекції і можуть організувати процес учбовий-пізнавальної діяльності і управляти нею. В більшості випадків самостійна діяльність неможлива або утруднена.

Дата добавления: 2014-01-07