Сучасна структура банківського нагляду Національного банку України

Державне регулювання банківської діяльності здійснюється перш за все в межах банківської системи та виражається у впливі центрального банку на комерційні. У більшості ринкових економік законодавчі й норма­тивні акти, що регламентують діяльність центрального банку, покла­дають на нього функцію регулювання банківської діяльності.

Вплив центрального банку на діяльність комерційних здійснюється за такими основними напрямами:

Ø створення законодавчих та інших умов, які б дозволили банкам реалізувати свої економічні інтереси (організаційно-правовий напрям);

Ø встановлення економічних нормативів та нагляд за їх дотриманням з метою забезпечення ліквідності банківської діяльності (напрям опосередкованого економічного впливу).

В Україні функцію банківського регулювання та нагляду згідно із Законами "Про банки і банківську діяльність" та "Про Національний банк України" здійснює Національний банк України. Закріплення за Національним банком функцій банківського нагляду дає можливість підняти його організацію на досить високий рівень об'єктивності, який визначається досягнутим рівнем правової та економічної незалежності самогоНБУ.

Згідно зі Статутом Національного банку України одним з основних його завдань є здійснення контролю за додержанням банками, їх філіями і установами положень і економічних нормативів, встановлених відповідно до Закону України “Про банки і банківську діяльність”. Серед основних функцій НБУ визначено його право на здійснення ліцензування та організацію роботи банківського нагляду, де вказується, що НБУ:

Ø визначає порядок реєстрації банків і видачі ліцензії;

Ø дає дозвіл на створення банків за участю іноземних юридичних осіб й іноземних громадян.

НБУ виконує свої функції у цій сфері шляхом реалізації таких повноважень:

ð здійснює у сі види перевірок на місцях банків, інших фінансово-кредитних установ в Україні, а також перевірку достовірності інформації, що надається юридичними та фізичними особами при реєстрації банків та ліцензуванні банківських операцій;

ð може вимагати від банків та інших фінансово-кредитних установ проведення загальних зборів акціонерів і визначає питання, за якими мають бути прийняті рішення;

ð може брати участь у роботі зборів акціонерів, засіданні спостережної ради, правління і ревізійної комісії банку та іншої фінансово-кредитної установи з правом дорадчого голосу;

ð може висувати вимоги щодо здійснення обов'язкових аудиторських перевірок банків, отримує висновки незалежних аудиторських організацій про результати діяльності банків тощо;

ð дає дозвіл банкам на відкриття їх філій і представництв як на території України, так і за її межами;

ð встановлює банкам економічні нормативи та порядок їх розрахунку.

За умови систематичного порушення встановлених нормативів, невиконання розпоряджень Національного банку, у разі виникнення ситуації, що загрожує інтересам вкладників, кредиторів банку, НБУ має право:

· ставити перед засновниками банку питання щодо вжиття заходів з фінансового оздоровлення банку, його реорганізації або припинення діяльності;

· призначити тимчасову адміністрацію з управління банком на період фінансового оздоровлення;

· підвищувати норму обов'язкових резервів; стягувати штраф відповідно до розмірів прибутків, отриманих внаслідок неправомірних дій банку;

· виключати банк із книги реєстрації банків, валютних бірж та інших фінансових установ, анулювати ліцензії на здійснення банківських операцій.

Наглядові та регулятивні функції можуть здійснюватися Національним банком безпосередньо або через створений ним орган банківського нагляду.

Процес формування банківського нагляду в нашій державі відбувався паралельно з формуванням банківської системи. З початку 90-х років XX ст. у процесі становлення банківської системи виникла потреба і в організації служби банківського нагляду, якої на той час у системі колиш­нього Державного банку СРСР не було (якщо її оцінювати за критеріями міжнародної практики). У 1992 р. в Національному банку України було організовано Управління банківського нагляду, яке розпочало роботу над створенням нормативної бази щодо нагляду за комерційними банками. Першими нормативними документами, в яких розкривались основні положення про банківський нагляд і контроль були - Тимчасове поло­ження "Про порядок створення, реєстрацію банків і здійснення нагляду за їх діяльністю", затверджене Правлінням Національного банку України (протокол № 16 від 17.07.1992р.), Положення "Про економічні нормативи регулювання діяльності банків", затверджене Правлінням Національного банку України (постанова № 114 від 21.12.1993 р.) та "Банківський нагляд. Функції банківського нагляду Національного банку України" від 12.06.1993 р. В останньому документі було визначено, яку саме звітність необхідна для здійснення нагляду і коли банки повинні надавати до Національного банку, а також питання стосовно повноважень регіональних управлінь НБУ з питань проведення ними нагляду за діяльністю комерційних банків та ліцензування. В 1994 р. було прийняте "Положення про службу банківського нагляду Національного банку України", затверджене наказом Голови Правління Національного банку України від 12.07.1994р. №110. В цьому положенні визначені функції, права, обов'язки, мета та завдання нагляду з урахуванням аналізу стану справ у банківській системі та вимог щодо забезпечення її стабільності, а також конкретні форми контролю для здійсненні контрольно-наглядових функцій (вступний, попередній, поточний).

З розвитком банківської системи починаючи з 1995 р. розпочалася подальша розбудова інфраструктури банківського нагляду. Вона мала забезпечити банківський нагляд організаційною структурою, мето­дологією, нормативними актами та відповідною інформацією. Так, у 1996 році створено департамент з питань роботи з проблемними банками, який зосередив зусилля передусім на фінансовому оздоровленні низки банків і на ліквідності всіх банківських установ.

Інфраструктура банківського нагляду в значній мірі залежала від введення у 1998 р. в банківську систему України міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та звітності. Відповідно до цього у банківському нагляді утворено нові підрозділи методології, які покликані були розробляти нові методологічні процедури здійснення банківського нагляду.

Розбудова системи банківського нагляду, її методологічних положень, принципів взаємодії з аудиторськими фірмами знайшла своє відображення в постанові НБУ від 13 грудня 1997 р. "Про роботу департаменту безвиїзного нагляду Національного банку України щодо удосконалення системи внутрішнього та зовнішнього аудиту в комерцій­них банках", а також у Положенні "Про організацію внутрішнього аудиту в комерційних банках України" затвердженого Правлінням НБУ 20 березня 1998 р. Прийняття таких рішень покращило механізм здійснення комерційними банками внутрішнього аудиту та контроль за цією діяльністю з боку НБУ.

Для створення ефективної системи банківського нагляду Постановою Правління НБУ від 17 листопада 1997 р. було визначено оптимальну структуру системи банківського нагляду Національного банку України, до якої входили:

Ø заступник Голови Правління НБУ;

Ø відповідні департаменти банківського нагляду НБУ;

Ø начальник регіонального управління НБУ;

Ø Комісія з питань нагляду та регулювання діяльності банків при регіональному управлінні НБУ;

Ø відділ банківського нагляду регіонального управління НБУ.

Національним банком України було створено на основі одного департаменту банківського нагляду чотири спеціалізовані департаменти та управління координації з питань банківського нагляду.

Наприкінці 1998 р. була здійснена ще одна реорганізація служби банківського нагляду. З огляду на значні обсяги банківських операцій, велику клієнтську базу та потребу в пильному та детальному нагляді за найбільшими банками України було створено управління нагляду за великими банками.

Для забезпечення успішного функціонування українських комерційних банків, надійного захисту інтересів їх вкладників і кредиторів, прогно­зування змін у банківській системі України та своєчасного реагування на них було створено Комісію з питань нагляду та регулювання діяльності банків і затверджено відповідне положення, яким визначено її завдання, права та регламент роботи. Крім цієї комісії в систему банківського нагляду входять ряд департаментів та управлінь центрального апарату Національного банку України, а також відділи банківського нагляду обласних управлінь НБУ.

З метою підвищення самостійності та ефективності служби банків­ського нагляду, поступового наближення її до стандартів, визнаних світовим співтовариством та на виконання Указу Президента України від 14.07.2000 №891/2000 "Про заходи щодо зміцнення банківської системи України та підвищення її ролі у процесах економічних перетворень" Національним банком України була проведена ще одна реорганізація системи банківського нагляду. Наприкінці 2000 р. створено Генеральний департамент банківського нагляду, який визначив єдину стратегію подальшого розвитку і політику банківського нагляду, єдині методологічні підходи тощо. Завдяки реструктуризації банківського нагляду в 2000 р. вдалося чіткіше визначити функції різних підрозділів нагляду. Так, макроекономічним аналізом банківської системи стало зай­матися спеціально створене для цього управління економічного аналізу та звітності, а не управління безвиїзного нагляду. Це дало змогу безвиїзним аналітикам зосередитися на завданнях безпосереднього наг­ляду за діяльністю конкретних банків, а також отримувати повніше уявлення про стан усієї банківської системи.

Подальша реорганізація служби банківського нагляду передбачала реорганізацію Генерального департаменту банківського нагляду шляхом приєднання до нього скасованого департаменту валютного контролю та ліцензування, що повинно було сприяти більш скоординованій роботі підрозділів НБУ та оптимізації всієї системи банківського нагляду в Україні.

Сьогоднішня структура служби банківського нагляду затверджена Постановою Правління Національного банку України від 9 лютого 2005 року. Вона представлена на рівні центрального апарату Національного банку України чотирма департаментами банківського нагляду (рис.2) та відповідними управліннями і відділами у складі головних управлінь (по м. Києву та Київській області та по АР Крим) та обласних управлінь Національного банку України.

Рішення, що приймаються Національним банком України за резуль­татами банківського нагляду, затверджуються відповідними постановами Правління Національного банку України. Частину таких повноважень Правління Національного банку України згідно з положеннями Законів України "Про Національний банк України" та "Про банки і банківську діяльність" делегувало Комісії Національного банку України з питань нагляду і регулювання діяльності банків. Очолює зазначену комісію заступник Голови НБУ – куратор служби банківського нагляду, а до її складу входять керівники департаментів банківського нагляду, бухгалтерського обліку, юридичного та начальник Головного управління НБУ по м. Києву та Київської області.

Для організації ефективної роботи банківського нагляду рішенням Правління Національного банку України всі банки за розміром загальних активів було розподілено на 4 групи, зокрема:

Рис. 2. Організаційна структура банківського нагляду НБУ

ð найбільші банки (І група);

ð великі банки (ІІ група);

ð середні банки (III група);

ð малі банки (IV група).

При цьому нагляд за діяльністю банків першої та другої груп (най­більші і великі банки) покладено безпосередньо на Департамент банківського регулювання і нагляду, а третьої та четвертої груп (середні та малі банки) - безпосередньо на територіальні управління Національного банку України (ТУ НБУ) і опосередковано (методологія, координація, загальний аналіз і застосування превентивних заходів впливу) - на Департамент банківського нагляду.

Для прийняття рішень щодо діяльності середніх та малих банків відповідні комісії створені при територіальних Управліннях Національного банку України. Очолюють їх заступники начальників територіальних управлінь, а до складу включені керівники відповідних структурних підрозділів.

Процес прийняття рішень з питань регулювання діяльності банків і банківського нагляду наведений на рис. 3.

Ефективність банківського нагляду Національного банку України базу­ється на правовій інфраструктурі, до складу якої входять такі три рівні:

Ø чинне законодавство -ЗаконУкраїни "Про Національний банк України", та "Про банки і банківську діяльність", які надають Національному банку України широкі офіційні прача в галузі здійснення нагляду за діяльністю банків, що дозволяє зробити висновок про наявність повномасштабного законодавчого процесу у банківському регулюванні та нагляді;

Ø регулятивні правила - визначення службою банківського нагляду інтерпретуючих вимог або обмежень для банків відповідно до її повноважень, які затверджуються постановами Правління Національного банку України;

Ø тимчасові роз'яснення, які використовуються службою банківського нагляду стосовно деталізації своїх дій відповідно до чинного законодавства або регулятивних правил і мають вигляд листів, телеграм тощо.

Рис. 3. Схема прийняття рішень з питань банківського нагляду

Працівники служби банківського нагляду можуть надавати рекомен­дації і поради банкам, але це приносить позитивні результати лише при наявності відповідного законодавства та чітких регулятивних правил. Політика банківського нагляду Національного банку України має комплексний, скоординований, зважений і послідовний характер, що дає змогу прогнозувати і своєчасно реагувати на зміни, які відбуваються у банках країни. Служба банківського нагляду Національного банку України має право і необхідні владні повноваження проводити дієвий нагляд, починати швидкі та ефективні дії відносно проблемних банків.

Наглядові функції служби банківського нагляду спрямовані, перш за все, на оцінку і недопущення чисельних ризиків при здійсненні банківських операцій. Їх основна мета полягає в недопущенні неплатоспроможності, збитковості, неліквідності і банкрутства банків.

Дата добавления: 2014-01-07