Напрями й форми розвитку економічних зв'язків в АСЕАН

На дату створення АСЕАН торгівля між її учасницями була не­суттєвою. Але внаслідок успішного застосування схеми СЕРТ во­на зросла від 43,7 млрд дол. у 1993 р. до 86,4 млрд у 2002 p., що свідчить про зміцнення їхнього співробітництва та розширення інтег­раційних зв'язків. Картину економічного потенціалу Асоціації у 2004 р. подає таблиця 16.1.

Сільське господарство і донині є провідного галуззю еко­номіки Камбоджі, Лаосу та М'янми: питома вага його у структурі ВВП складає 40—50 %, а зайнятість у цій галузі досягає 70—80 % населення вказаних країн. Основний продукт їхнього експорту — рис та цукор. Серед інших експортних товарів можна виділити морські продукти, лісоматеріали, нафтопродукти. Особливістю сучасної структури експор­ту Камбоджі та Лаосу є переорієнтація від експорту сировинних товарів до експорту одягу, частка якого у загальному обсязі експорту Камбоджі складає 85,5 %, Лаосу — 77,5 % (відповідно М'янми — 39,5 % і В'єтна­му - 15,1 %).

Крім того, у 1994 р. США зняли ембарго в торгівлі з В'єтнамом. Унаслідок таких дій імпорт США із В'єтнаму зріс від 210 млн дол. у 1995 р. до 2,6 млрд у 2002 р. Схожа ситуація була у торговельних відносинах між США та Камбоджею.

Від початку формування зони АФ1А цент­ральні позиції у внутрішньорегіональній торгівлі займають Сінгапур та Малайзія. Тільки на ці дві країни у 2002 р. припадало майже 65 % із 98,5 % внутрішньорегіонального експорту АСЕАН-6. Дещо ниж­ча питома вага цих країн у загальному обсязі їхнього зовнішнього екс­порту (27,2 % для Сінгапуру і 23,7 % для Малайзії). Для порівняння:

І частка експорту М'янми у загальному обсязі зовнішньої торгівлі АСЕАН складає 49,8 %, а у внутрішньорегіональній торгівлі — лише 1,4 %.

Так, у 2002 р. була підписана рамкова угода з Китаєм про створення зони вільної торгівлі (ЗВТ) до 2010 р. За підрахунками економістів, це дасть можливість створити загальний ринок із 1,7 млрд населення, 2 трлн дол. ВВП та 1,23 трлн дол. товарообігу. При цьому обсяг експорту з АСЕАН до Китаю може зрости на 48 %, а експорт із Китаю - на 55 %.

Аналогічна угода про створення ЗВТ була підписана між АСЕАН, Індією та Японією. У 2002 р. обсяг індійського експорту в країни АСЕАН розширенні торгівлі та ПІ І. У сфері торгівлі за останні десятиліття регіональна інтеграція характеризується майже неухильним зростан­ням. Таблиця 16.2 показує динаміку питомої ваги внутрішньорегіо­нальної торгівлі різних угруповань у світі за період 1980—2003 pp.

Як видно із таблиці, питома вага внутрішньорегіональної торгівлі як частка в загальній торгівлі регіону Східної Азії (плюс Японія) за період понад 20 років збільшилася від 34,7 до 54 %. Незважаючи на те, що нині майже 55 % усього торговельного обороту Східної Азії припа­дає на країни даного регіону, їхня частка у внутрішньорегіональній торгівлі поступається ЄС-15, але вища порівняно з НАФТА.

Таблиця 4

Частка внутрішньорегіональної торгівлі у загальній торгівлі регіонів, %*

Регіони/Роки
Східна Азія-15**	34,7	40,2	45,6	55,5	54,0	55,4	57,3	54,0
Східна Азія-14	21,6	29,1	36,4	43,7	43,4	45,6	47,5	44,1
НІК-4	7,7	10,7	14,3	18,1	16,4	17,5	17,1	16,1
АСЕАН-10***	18,0	20,3	18,9	24,1	25,7	24,1	24,4	24,0
НАФТА	33,8	38,7	37,9	43,2	48,8	49,0	48,3	46,0
ЄС-15	52,4	52,3	58,6	56,8	62,2	62,1	62,4	64,4

Як зазначалось, розширенню торгівлі в регіоні Східної Азії сприя­ють двосторонні договори поза межами АСЕАН, в основі яких лежить лібералізація імпортного режиму за рахунок зниження тарифних і нетарифних бар'єрів. Особливо активно цей процес відбувався протягом 1980—1990-х років. Так, Гонконг і Сінгапур практикують по суті віль­ний режим торгівлі. Малайзія на початку 80-х років мала відносно низький середньозважений тариф, який на кінець 90-х становив: на сировинні товари — 10 %, промислові вироби — 5,5 % і на всю продукцію — 5,8 %. Досить високі тарифи на початку 80-х років установлю­вали Індонезія і Таїланд (від 14 до 35 % на різні товарні групи). Упродовж наступних двадцяти років Індонезія стрімко знижувала митні бар'єри, зупинившись на ставці 2,8 % для сировинних, 6,6 % для про­мислових товарів і 5,4 % — для всієї продукції.

Політика Таїланду була пов'язана із хвилеподібним зменшенням тарифів, які становили: для сировини — 7,7 %, для індустріальних ви­робів — 10,1 % і 9,7 % для всіх товарів. Особлива тарифна політика ха­рактерна для Китаю, де середні розміри тарифів на початку 1980-х ся­гали 50 %, а на початку нового століття зупинилися в діапазоні 15 %.

Приплив ПІІ в регіон Східної Азії відчутно сприяє,регіональній економічній інтеграції. Головними інвесторами в регіон у період 1995—2004 pp. були корпорації промислово розвинутих країн.

Згідно з даними рисунка 16.1 майже 2/3 обсягу ПІІ, який загалом склав 241,8 млрд дол., було залучено із ЄС, США та Японії. Серед членів АСЕАН за той самий період найбільша частка залучених ПІІ із усіх джерел припадала на Сінгапур (49,5 %), Малайзію (16,8 %) і Таїланд (13,8 %). '

•' Серед пріоритетних галузей вкладення ПІІ в АСЕАН можна виділи­ти обробну промисловість, фінансове посередництво і послуги, торгівлю, частка яких у 1999—2004 pp. відповідно складала 33,9, 23,1 і 11,4 %.

Сферою особливої уваги інвесторів в АСЕАН є також електронна індустрія, що характерне для Малайзії та Сінгапуру, де частка ПІІ у цю галузь відносно загальної кількості залучених ПІІ у промисловість пе­ревищує 50 %.

Іншим способом розширення обсягу інвестицій є процеси транс­кордонних злиттів і поглинань (ЗІП), ініційовані корпораціями розвинутих країн. Для регіону Східної Азії ці процеси посилилися після

Можна зазначити дві групи факторів, які сприяють розширенню зовнішньої торгівлі та прямих іноземних інвестицій у Східній Азії. Найважливішими є внутрішні фактори, пов'язані з лібералізацією як торговельного, так і інвестиційного режимів. Крім того, слід назвати макроекономічне середовище, яке забезпечує відносно стабільний рівень цін, передбачувану бізнесову сферу, підтримку приватного сек­тора, добре розвинуту інфраструктуру, нарешті — значну пропозицію добре підготовленої та низькооплачуваної робочої сили.

Дата добавления: 2014-01-07