Психологічні аспекти організованої злочинності

Психологічні особливості різновидів злочинних груп

Тема 6. Міжнародний кредит

Мета: визначити суть міжнародного кредитування та окреслити шляхи оптимального використання кредитів.

1. Суть, функції та класифікація міжнародного кредиту.

2. Умови, напрямки і види кредитування.

3. Світовий ринок позикових капіталів як складова частина світового фінансового ринку.

4. Кризи новітньої фінансової системи.

4. Конфлікти в організованих злочинних формуваннях.

Література:

1. Бандурка А.М., Бочарова С.П., Землянская Е.В. Юридическая психология. Учебник. Харьков, 2002.

2. Бедь В.В. Юридична психологія. Навчальний посібник. К., 2002.

3. Васильев В. Юридическая психология: Учебник для вузов / 5-е изд., перераб. и доп. СПб., 2003.

4. Еникеев М.И. Юридическая психология. Учебник для вузов. М., 2003.

5. Шиханцов Г.Г. Юридическая психология. М., 2003.

6. Энциклопедия юридической психологии. // Под ред. А.М.Столяренко. М., 2003.

7. Коновалова В.О., Шепітько В.Ю. Юридична психологія. Підручник. К., 2004.

8. Психологічні особливості організованих злочинних об’єднань (використання психологічних знань у протидії організованій злочинності) // за заг. ред. Я.Ю.Кондратьєва. К., 2002.

9. Рыбаков В.И. Некоторые особенности психологии преступной группы. Херсон, 1975.

10. Самонов А.П. Психология преступных групп. Пермь, 1991.

11. Хохряков Г.Ф. Парадоксы тюрьмы. М., 1991.

1. Поняття злочинної групи та її психологічна характеристика

Групова злочинна діяльність багатогранно вивчається різними науками. У кримінальному праві вона вивчається у плані вини і відповідальності осіб, які вчинили злочин у співучасті, кримінологія вивчає причини групової злочинної діяльності з метою попередження і профілактики, криміналістика вивчає можливості використання різних методів розкриття і розслідування групових злочинів.

Юридична психологія вивчає процеси утворення злочинних груп, їх різновиди, структуру, психологічну специфіку групової злочинної діяльності.

З позиції соціальної психології соціальна група – це відносно стійка сукупність людей, які мають загальні інтереси, цінності й норми поведінки. Скажімо, пасажири транспорту, глядачі опери не будуть вважатися соціальною групою.

Традиційно виділяють такі ознаки соціальної групи:

1. Усвідомлення кожним учасником своєї приналежності до групи;

2. Встановлення певних міжособистісних стосунків (симпатія, довіра, страх, підкорення).

3. Наявність функціональної структури, що включає виконання певних функціональних ролей, ієрархію стосунків, лідерство.

4. Наявність дії групового тиску, що спонукає учасників поводитись відповідно до прийнятих в групі норм, традицій.

У кримінальному праві поняття співучасті визначається як спільна умисна участь декількох суб’єктів у вчиненні умисного злочину (ст. 26 КК України), що спричиняє відповідальність за вчинення злочинiв групою осіб, групою осiб за попередньою змовою, організованою групою або злочинною організацією (ст. 28 КК).

З позицiй психологiї, злочинна група – це неформальне антисуспiльне об’єднання осiб для спільного вчинення злочинiв, що є єдиним, особливим суб’єктом дiяльностi. Саме спільність вчинення злочинiв певного виду (корисливих, корисливо-насильницьких, насильницьких) – головне, заради чого існує злочинна група.

У цьому визначенні наявні такi кваліфікаційні ознаки:

1) мала неформальна група, тобто нечисленна за складом спільність людей, стосунки у якій нормативно, офіційно не регулюються, підтримується безпосередній особистий контакт між учасниками;

2) об’єднання учасників вiдбувається завдяки спільній злочинній дiяльностi;

3) взаємодiя учасниківгрупи певним чином організована (вiд ситуативних груп, де групові структури ледве визначені, до складноструктурованих, де існують багатоманітні та багатопланові функціональні та психологічні взаємозв’язки);

4) група є єдиним особливим суб’єктом дiяльностi, тобто кожен учасник надає свій внесок вiдповiдно до координації та розподілу ролей – з одного боку, до кожного пред’являються певні вимоги – з iншого. Такі вимоги можна умовно поділити на загальнi й часткові. Загальними є вимоги здійснювати протизаконні дiї, беззастережно дотримуватись норм, що склалися в групі, та внутрiгрупової субординації; частковими – обачливість у поведiнцi, здібності та досвід вчинення злочинiв, наявність певних особистісних властивостей (рішучість, сміливість, відсутність жалю до потерпілих та iн.).

При аналізі групових злочинів повинні враховуватися наступні чинники:

1. Причини об”єднання декількох осіб у злочинну групу: (Кондратьєв, максименко)

- неможливість вчинення злочину самому;

- спільність сформованих антисуспільних (злочинних) інтересів учасників групи;

- особисті неформальні зв”язки і стосунки учасників у минулому;

- засуджені, які часто виступають ініціаторами утворення злочинних груп.

2. Рівень організованості злочинної групи:

– згуртованість,

- сталість,

- термін існування,

- тривалість і характер вчинених злочинів, їх спрямованість.

3. Кількість і склад групи (неповнолітні, дорослі, змішаний склад і хто переважає, наявність досвідчених злочинців та їх роль в групі та ін..)

4. Розподіл ролей і становище в групі окремих учасників:

– функції при здійсненні конкретних злочинів,

- ступінь авторитарності,

- сильні і слабкі сторони,

- наявність злочинних вмінь і навичок.

5. Стосунки в злочинній групі:

– рівень дисципліни, яким чином і ким вона підтримується,

- конфлікти та причини їх виникнення, можливості використання для розєднання групи

Злочинні групи достатньо часто формуються на основі неформальних об’єднань у сфері побутового спілкування (за місцем проживання), що виникають завдяки симпатіям, емоційній привабливості, спільності поглядів та інтересів i т.iн. Відомо, що неформальна група функціонує лише за умови позитивного ставлення учасників один до одного, iнакше спілкування стає безпредметним i втрачає сенс. Це стосується i даного виду злочинних груп: участь у них зумовлюється попередньою деформацiєю соцiальних властивостей особистостi, а групова злочинна діяльність стає її результатом.

Закономірності формування і розвитку злочинних груп (за Кондратьєвим):

1. Добровільність об’єднання учасників для здійснення злочинної діяльності. Звичайно, що лідери можуть примусово залучати окремих учасників до складу організованих злочинних формувань використовуючи наступні підстави:

- матеріальна залежність особи внаслідок попереднього надання їй матеріальної підтримки;

- психологічна підтримка і заступництво з боку лідера або іншого члена організації від дійсних або уявних образників;

- відстеження учасників інших злочинних формувань чи окремих злочинців, які вчиняють кваліфіковані злочини та їх підкорення під страхом видачі останні слідчим органам;

- загроза фізичної розправи, у тому числі як стосовно самої особи (у випадку відмови ввійти в організацію в якості потрібного фахівця, людини з зв”язками, творчими здібностями) так і його родичів або близьких осіб.

Рішення про участь в кінцевому рахунку приймається самостійно і свідомо. Існує два основних різновиди злочинних груп: неорганізовані та організовані (ОЗГ).

Психологічним механізмом об’єднання осіб в неорганізовану злочинну групу є, головним чином, зараження, навіювання та наслідування, за яких умисел на вчинення діяння виникає спонтанно, при відсутності чіткого розподілу ролей. Наприклад, юнак Р., йдучи з дискотеки побачив, що на подвір’ї кафе група підлітків б’є ногами юнака, який лежав на землі. Р. підійшов і також декілька разів вдарив по тулубу жертву й став співучасником вбивства.

Стаття 28 ККУ, частина 1: Злочин визнається таким, що вчинений групою осіб, якщо у ньому брали участь декілька виконавців без попередньої змови між собою. Така група за сучасною типологією ЗГ буде визнаватися ситуативною ЗГ без попередньої змови.

Організована злочинна група — це об’єднання двох чи більше осіб, що попередньо домовилися про вчинення одного чи декількох злочинів. (Андросюк). Основним способом формування організованої злочинної групи є груповий вплив (соціально-психологічний механізм, що діє в малій групі). Груповий вплив реалізується через переконання, навіювання, зараження та наслідування.

В цій категорії слід розрізняти такі типи ОЗГ:

А) Ситуативна злочинна група за попередньою змовою. Група існує тимчасово для досягнення певної мети, потім може припинити існування (стаття 28 ККУ, частина 2).

У ситуативних ЗГ відсутня чітка психологічна та функціональна структура. Злочин скоюється під впливом емоцій або певних сприятливих обставин.

Б) Організована злочинна група (ОЗГ) – виникає на основі попередньої злочинної змови і пов’язана з багаторазовим вчиненням злочинів (стаття 28 ККУ, частина 3). На відміну від ситуативної ЗГ в ОЗГ вже сформовані і чітко вбачається психологічна та функціональна структура.

В) Злочинна організація (ЗО) – стійке ієрархічне об’єднання декількох осіб (три і більше), члени якого або структурні частини якого за попередньою змовою організувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації, або керівництва чи координації злочинної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп (стаття 28 ККУ, частина 4). Тобто законом чітко визначена злочинна діяльність, яка включає не тільки вчинення злочинів, а й забезпечення функціонування, керівництво та координація. Це є однією з важливих ознак ЗО.

Крім того злочинна організація на відміну від ОЗГ має більш складну ієрархічну структуру, більшу ступінь стійкості та згуртованості, сувору дисципліну та захищеність.

2. Розвиток групи від простого об”єднання двох чи більше осіб для вчинення одиничного злочину до більш складних і організованих форм злочинних груп.Тобто йдеться про тенденцію посилення організованості і соціальної небезпечності. Чим більш організованою є злочинна група, тим складніше добровільно вийти з неї без ризику для життя. Кожен член такої групи контролюється іншими співучасниками і може бути ліквідований, якщо його запідозрять в намірах вийти.

Дата добавления: 2014-01-07