Психологічні особливості різновидів злочинних груп

Розширення сфери впливу, територіальне розповсюдження злочинної діяльності, суперництво з іншими групами.

Суспільна небезпека злочинних груп порівняно з злочинцями-одинаками збільшується внаслідок того, що:

1) учасники груп надають один одному психологічну допомогу, тому кожен почуває себе більш впевнено. Це полегшує прийняття рішення про вчинення злочину.

2) у групі швидше відбувається передача та засвоєння злочинного досвіду.

3) групі доступні такі способи вчинення злочину, якими не може скористатися одна особа.

4) у групі зростають можливості втаємничення злочину, захисту учасників від правоохоронних органів

5) успішне функціонування об’єднань формує в її членів почуття безкарності, корпоративної належності й захищеності.

6) у процесі життєдіяльності злочинних груп складаються певні антигромадські правила і норми у формі злочинних звичаїв, обрядів, звичок.

Виділяють такі види організованих злочинних об”єднань:

- Бандитські угруповання (з точки зору психології характеризується найбільш підвищеною агресивністю, а головне жорстокістю)

- Злочинні угруповання корисливо-насильницької спрямованості

- Терористичні організації та групи

- Незаконні воєнізовані та збройні формування (ст.206 ККУ)

- Етнічні злочинні угрупування

- Спеціалізовані злочинні групи (кидали, наперсточники)

- Злочинні групи, що спеціалізуються стосовно вбивств на замовлення

- Злочинні групи вимагачів (рекетирів)

- Злочинні групи рецидивістів

- Злочинні групи контрабандистів

- Злочинні групи неповнолітніх і молоді.

Зазначені психологічні особливості, в тому числі й закономірності функціонування, стосуються злочинних груп загалом. Звичайно, в кожному конкретному випадку вони можуть набувати різних форм свого прояву та мати різний ступінь вираженості. Разом із тим, залежно від складу учасників та спрямованості злочинної діяльності, можна виділяти окремі різновиди злочинних груп, що матимуть свою специфіку.

1. Злочинні групи неповнолiтнiх i молодi.

Понад 70% злочинів неповнолітні вчиняють у групі - вчинення злочину підлітком-одинаком – швидше виняток, аніж правило.

Злочинні групи неповнолiтнiх i молодi виникають, переважно, на основі неформальних груп або “груп дозвілля”. Це пов’язано з такими елементами підліткової психологiї, як:

- підвищена схильнiсть до навіювання та наслідування,

- несталість емоційно-вольової сфери,

- орієнтованість на групу (конформізм),

- домінування потреби у спілкуванні з однолітками та переоцінка значимості їх схвалення,

- некритичність оцiнки своїх переваг i недоліків

- знижена здатнiсть до вибірковості свідомих дiй.

Саме в неформальній групі підлітки мають можливість виявити себе та самоствердитися як особистiсть. Антисуспільна група стає референтною, завдяки чому негативний вплив її посилюється, а вікові особливостi набувають викривлених форм: підвищена емоцiйнiсть виявляється у нестриманості, потреба самоствердження – у брутальності, цинізмі тощо.

Група, у свою чергу, впливає на своїх учасникiв, прищеплює їм антисуспільні погляди i установки, заохочує до злочинного способу життя – вiдбувається активний процес “перевиховання” (десоціалізація).

Полишена напризволяще, “дозвільна” група з великою ймовірністю може стати криміногенною, вчиняючи спочатку малозначні протиправні дiї, спричинені бешкетуванням та пустощами, потім – правопорушення корисливого і корисливо-насильницького характеру, нарешті – злочини.

У процесi переростання антисуспiльної групи неповнолiтнiх і молоді у злочинну в ній відбуваються важливі змiни:

- зменшується кiлькiсть учасникiв та підвищується ступінь їх ідентифікації з групою (“ми” на відміну від “вони”);

- зростає питома вага осiб із негативними соціально-моральними характеристиками (схильні до вживання алкоголю та наркотиків, раніше засуджені тощо);

- склад групи стає бiльш різнорідним за соціальним складом (учні загальноосвітніх шкіл і вищих закладів освіти, малокваліфіковані робітники, непрацюючі);

- учасники все бiльше часу проводять у місцях із кримінальним забарвленням;

- методи керівництва групою змінюються з демократичних на авторитарні.

2. Злочинні групи ранiше засуджених.

Даний різновид груп характеризується, передусім, тим, що вони спеціально створюються для вчинення злочину чи тривалої в часі злочинної діяльності. Цей процес ініціюється лідером – авторитетною особою, який відразу визначає груповий статус кожного з учасників, норми і правила поведінки в групі та її злочинну “спеціалізацію” (об’єкти злочинних домагань та засоби досягнення злочинної мети), тобто створює чітку функціонально-психологічну структуру. Завдяки цьому злочинні групи, що складаються з раніше засуджених, з самого початку свого існування стають організованими, “минаючи” попередні етапи групової динаміки.

Оскільки учасники названих груп мають злочинний досвід, відповідно, вони знайомі (особисто чи з розповідей товаришів у місцях відбування покарання) з методами оперативно-розшукової та слідчої дiяльностi правоохоронних органів, що дозволяє створити достатньо ефективну систему маскування та конспірації злочинних діянь, утруднює їх викриття і притягнення до кримінальної вiдповiдальностi.

Злочинні групи ранiше засуджених нечисленні (2-3 осби). Їх учасники понад усе ставлять безпечність дiяльностi, тому обмежують число причетних i уникають проникнення в групу сторонніх осіб.

Стосунки мiж учасниками базуються, передусім, на спільній злочинній діяльності, а також на злодійських традиціях i звичаях; емоційна сфера спілкування є другорядною або ж зовсім відсутня. Разом із тим, культивуються афективно-імпульсивні форми індивідуальної поведiнки (зухвалість, цинізм щодо оточуючих, п’янство та гуляння, оргії).

Виразно прослідковується ідентифікація (ототожнення) особистостi з групою, внаслiдок чого ще бiльше деформуються уявлення про загальнолюдські норми і цінності. В структурі особистісних властивостей та якостей діагностується неадекватна самооцінка, акцентуйовані та психопатоподiбнi риси характеру, висока тривожність, імпульсивність i демонстративність, емоційна нестійкість та iн.

Дата добавления: 2014-01-07