Метод статистики

Методологія статистики – це комплекс спеціальних, властивих лише їй методів і засобів дослідження. Ґрунтується методологія на загально філософських (діал. логіка) і загальнонаукових (порівняння, аналіз, синтез) принципах матеріалізму.

Особливості методології:

- точне вимірювання та кількісне описування масових суспільних явищ;

- аналіз диференціації явищ;

- використання узагальнюючих показників для характеристики об’єктивних статистичних закономірностей.

Матеріалізм принципів статистичної методології:

- суспільні явища розглядаються не ізольовано одне від одного, а виходячи з їх взаємозв’язку та взаємозалежності (взаємозв’язок явищ та взаємозалежність між ними);

- виділяє різні типи та форми явищ, їх особливості, оцінює вплив факторів, які формують варіацію та динаміку явищ (диференціація, вплив факторів зміни та зростання);

- явища розглядають у їх розвитку, виявляють напрями та тенденції розвитку, перехід незначних кількісних змін у корінні якісні (розвиток, його напрями та тенденції).

Метод статистики поєднує аналіз та синтез.

З одного боку статистика:

- виділяє та окремо вивчає частини явищ, які відрізняються умовами та стадіями розвитку.

З іншого, за допомогою притаманних лише статистичним способам:

- узагальнює дані по всіх частинах, відображає явище в цілому, в усій сукупності його сторін, тенденцій і форм розвитку.

Перш ніж використовувати статистичні методи необхідно:

- визначити суть явища, що вивчається;

- визначити його властивості, якісну своєрідність.

Такий теоретичний аналіз дає уяву про природу та логіку предмету пізнання і стане об’єктивною основою методологічних рішень.

Етапи статистичного дослідження (4):

- збір первинного статистичного матеріалу шляхом реєстрації фактів чи опитування респондентів (статистичне спостереження);

- систематизація та групування зібраних даних (зведення);

- перехід від характеристики окремих елементів до узагальнюючих показників у формі відносних чи середніх величин;

- аналіз варіації, динаміки, взаємозалежностей у вигляді текстових описувань, таблиць, графіків.

Об’єднує всі чотири етапимета дослідження. На кожному етапі використовують ті методи, які спроможні дати глибоку і всебічну характеристику явищ, які вивчаються.

Арсенал методів статистики:

- вивчення варіації, диференціації та сталості;

- швидкості та інтенсивності розвитку;

- регресійні моделі і т.ін.

Всі методи статистики пов’язані з математикою. Спільним у цих наук є методи обробки та оцінки даних. Відрізняються вони різними предметами пізнання.

Математична статистика вивчає закономірності масових явищ в абстрактній формі.

Статистика як суспільна наука характеризує розміри та кількісні співвідношення суспільних явищ у конкретних умовах існування і розвитку.

4. Основні поняття в статистиці.

Поняття предмету статистики тісно пов’язане з двома іншими: статистичною закономірністю і статистичною сукупністю.

Статистична закономірність – це повторюваність, послідовність і порядок в явищах. Це друга форма закономірностей. (Перша – це динамічна закономірність, коли конкретному значенню будь-якого фактора завжди відповідає конкретне значення величини, яка залежить від цього фактора).

У статистичній закономірності будь-яке правило, закон, кількісне співвідношення знаходять своє відображення лише в масі подій. Настання окремої події тут пов’язане з деякою відомою ймовірністю (тобто подія може наступити, або не наступити). Але в масі явищ закономірність знайде своє відображення.

Закономірності масових соціально-економічних явищ характерні лише для сукупностей і по своїй природі вони статистичні. Вони відображають характер дії об’єктивних законів розвитку і можуть проявлятися як закономірності:

- розвитку (динаміки) явищ ( зменшення чисельності населення; зростання тривалості життя; зменшення середнього віку обрання шлюбу);

- структурних зрушень ( збільшення частки міського населення в загальній чисельності населення країни; збільшення частки населення похилого віку в сільській місцевості);

- розподілу елементів сукупності ( розподіл населення за віком;сімей за числом дітей;середньодушовим доходом);

- зв’язку між явищами ( залежність продуктивності праці від фондоозброєності;собівартості продукції - від продуктивності праці;врожайності - від родючості грунту).

Закономірності масового процесу характерні саме для сукупності.

Сукупність, а не окремий елемент є базою, відносно якої є можливість встановити конкретний закон.

Статистична сукупність – це певна множина елементів, поєднаних умовами існування і розвитку.

Приклад. Вивчення кваліфікаційного рівня робітників: елемент сукупності – робітник-носій кваліфікаційного рівня; межі сукупності – рамки підприємства.

У реальному житті спостерігається складне сплетіння сукупностей і елементів.

Приклад. Вивчаючи промисловість, статистика розглядає її як сукупність підприємств. А кожне підприємство - це сукупність робітників, верстатів і т.ін.

Специфічна особливість статистики – узагальнення даних по сукупності в цілому.Тому, щоб це виконати, необхідно виміряти явище, тобто приписати йому числове значення.

Властивості, якими характеризуються елементи сукупності, у с татистиціназиваються ознаками. Їх значення змінюються від елемента до елемента.

Ознака, яка в межах сукупності приймає різні значення, називається варіюючою, а відмінність, коливання значень ознаки – варіацією.

Склад елементів і спосіб їх об’єднання визначають структуру сукупності.

Отже, статистична сукупність – це співіснування елементів, повторюваність їх у часі, коливання значень ознаки від елемента до елемента, наявність певної якісної спільності між елементами та ознаками.

Ознаки у статистиці виділяють кількісні, атрибутивні (словесні), альтернативні, основні, другорядні, первинні, похідні, факторні, результативні.

кількісні – ті, що мають безпосереднє кількісне вираження;

атрибутивні – не мають кількісного вираження. Для них вимірювання – це реєстрація наявності чи відсутності властивості, що вивчається (категорійні підрахунки);

первинні – що лежать в основі програми збору первинних статистичних матеріалів;

вторинні (похідні) – що характеризуються в процесі обробки та аналізу даних;

альтернативні - протилежні по значенню варіанти.

Набір властивостей (ознак) і відповідних їм чисел називають шкалою вимірювання.

Теоретично існує багато типів шкал. За рівнем вимірювання і допустимими арифметичними діями виділяють:

- метричну. Це звичайна числова шкала вимірювання, яку використовують для вимірювання фізичних величин (ваги, довжини, часу) або результатів обчислення (середня заробітна плата, прибуток).

Ознаки цієї шкали: дискретні та неперервні. Дискретні мають окремі, ізольовані значення. Неперервні – будь-які значення в певних межах (від - до) і їх завжди можна представити дискретною ознакою;

- номінальну. Це шкала найменувань. Порядок розташування ознак значення не має. Оцифровка ознак відбувається так: подібним елементам відповідає одне й те ж саме число, а неподібним – різні числа. Найчастіше тут використовують штучні вимірники, значення яких “1” або “0”, залежно від наявності чи відсутності властивостей, що вивчаються;

- порядкову (рангову). Вона встановлює не тільки відношення подібності, а й послідовність інтенсивності прояву ознаки – порядку. Це відношення типу “більше ніж”, “краще ніж” тощо. Кожному пункту шкали приписується число – ранг, число балів або будь-яка монотонно зростаюча функція (-2, -1, 0, 1, 2), що відбиває послідовність значень у порядку збільшення чи зменшення їх інтенсивності, але не відстань між ними.

Кожен окремо взятий елемент будь-якої сукупностіхарактеризується практично необмеженим числом ознак. Але відносно мети дослідженняелементи мають загальні ознаки, що дає підставу розглядати їх як якісно однорідні.

Сукупність - це не механічне об’єднання елементів, а упорядкована система, в якій кожен елемент поєднує загальне та одиничне, необхідне та випадкове, а нові системні властивості відображають спільність і відмінність, сталість і мінливість, повторюваність і неповторність властивостей, зв’язків і співвідношень елементів.

Одним із основних у статистиці є поняття показника (тема 2).

Дата добавления: 2014-01-07