Детермінанти екологічної злочинності

Якщо виходити з того, що злочинність виникає з існуючих у будь-якому суспільстві суперечностей, то витоки екологічної злочинності знаходяться насамперед у протиріччях багатоаспектного процесу природокористування. Він охоплює усі сторони взаємодії людини з довкіллям. Суперечності найбільш загального характеру полягають у тому, що люди, будучи частиною біосфери, виділились із неї у суспільство, яке в цілому протистоїть екосистемі, що їх породила.

Отже, загальні детермінанти екологічної злочинності беруть свій початок з протиріч, що виникають при взаємодії людини і природи. Такі суперечності існують між людиною як частиною природи і природою як цілим; між можливостями суспільства, держави, регіону щодо використання природних ресурсів і суспільними потребами; між станом довкілля і наявними засобами його освоєння; між інтересами суспільства, соціальних груп і окремих індивідів як відносно самостійних суб'єктів природокористування. Вказані фактори в умовах екстенсивного, нераціонального економічного розвитку створюють стійкі передумови для неправомірної, в тому числі злочинної, екологічної поведінки.

В контексті загальних детермінант екологічних правопорушень доречно звернути увагу на усталену систему поглядів, яка несе в собі яскраво виражені деформації суспільної свідомості. До них, у першу чергу, можна віднести: явну переоцінку можливостей людини оптимально впливати на навколишнє середовище, своєчасно пізнавати його закони; хибну думку про невичерпність природних ресурсів і їх здатність повної регенерації; орієнтацію на сумнівні пріоритети в сфері взаємодії людини і природи; байдуже ставлення до довкілля і природоохоронного законодавства.

Збільшення екологічної злочинності стимулює також недосконалість чинного законодавства (велика кількість відсилочних норм, невідповідність між різними правовими актами та нормами, відсутність механізму їх реалізації тощо). Державні органи, ухвалюючи ті чи інші рішення, рідко узгоджують їх з природоохоронними органами. Прийняття таких рішень без попередньої екологічної експертизи вже саме по собі є порушенням чинного законодавства. Як наслідок, розгортається хаотичне будівництво підприємств, приватних будинків, котеджів, руйнується природно-заповідний фонд. І взагалі, законодавче регулювання суспільних відносин у нас орієнтоване здебільшого на усунення негативних наслідків господарської діяльності, а не на їх запобігання, що невиправдано ні з екологічної, ні з економічної точок зору.

Встановленню специфічних чинників екологічних злочинів багато в чому може сприяти їх якісний аналіз. Так, екологічні злочини, що скоюються посадовими особами, відрізняються підвищеною суспільною небезпекою, заподіюючи величезну шкоду довкіллю. Пов'язано це із неналежним виконанням організаційно-управлінських або адміністративно-господарчих обов'язків. Саме в цій сфері здійснюються функції планування, розподілу, створення структур контролю, техніко-технологічного і ресурсного забезпечення взаємодії суспільства і навколишнього середовища.

До чинників цієї злочинності треба також віднести:

— недосконалість системи державних органів управління у сфері охорони навколишнього середовища та природокористування, їх малоефективну діяльність;

— непослідовність у реалізації законодавче закріпленого принципу розмежування контрольно-наглядових і господарсько-розпорядчих функцій у названій сфері;

— недостатнє матеріально-фінансове забезпечення контрольно-інспекційних служб природоохоронних органів;

— відсутність ефективного механізму участі громадськості у профілактиці екологічних злочинів та інших правопорушень.

Злочини проти довкілля можуть скоюватися як умисно, так і з необережності. Для осіб, які їх вчиняють умисно, характерні: егоїзм, зневажливе ставлення до суспільних інтересів, ігнорування екологічного законодавства, незадовільна фахова підготовка, невиправдана жорстокість, самодурство тощо. Вказані властивості особи часто-густо мають у кінцевому підсумку корисливу спрямованість (у минулому - план за будь-яку ціну, сьогодні - прибуток і, як результат, незаслужені премії та просування по службі). Екологічні злочини з необережності вчиняються здебільшого особами, яким притаманні легковажність, зневажливе ставлення до правових норм, що регламентують природоохоронну діяльність, низька фахова підготовленість, почуття безкарності та безконтрольності.

Незаконні рибальство, полювання, морський промисел, лісозаготівля детермінуються факторами, до яких, зокрема, відносяться: серйозні недоліки в плануванні та здійсненні різноманітних промислів; відсутність достатньо розвинених правомірних способів задоволення цих потреб; висока прибутковість указаної категорії злочинів; малоефективна протидія цій злочинній діяльності з боку органів контролю; висока латентність, а значить і безкарність зазначених діянь.

Чинники названих злочинів тісно пов'язані з еколого-географічними умовами, за яких здійснюється протиправна діяльність. Це території, де ще збереглася можливість масового добування фауни і флори.

Останнім часом набули поширення такі види злочинів, як незаконна розробка надр, заготівля деревини, збір ягід, лікарських рослин, передноворічна вирубка ялинок тощо. Ця діяльність носить хижацький характер і обумовлена існуванням "чорного ринку", спроможного забезпечити збут будь-якої кількості природних цінностей, добутих браконьєрським способом. Наприклад, понад 70 % злісних браконьєрів, що займаються ловом осетра і білуги в акваторії Азовського моря, мають постійних перекупників ікри, які реалізують цю продукцію за добре відпрацьованою схемою.

Проте тут варто зазначити, що збитки від техногенного впливу на водойми (технологічні порушення при експлуатації електростанцій, залпові чи систематичні скидання забруднюючих речовин тощо) значно перевищують розмір шкоди, яка завдається рибним запасам браконьєрством.

Аналіз детермінації екологічного вандалізму свідчить, що наразі взаємодіють: відчуття вседозволеності; сприятлива ситуація для задоволення спонтанних бажань, пов'язаних із противоправною екологічною діяльністю, а також безкультур'я, егоїзм, правовий нігілізм, цинічне ставлення до природних цінностей.

Не кращим чином на стані екологічної злочинності позначаються недоліки у застосуванні кримінального законодавства. Зокрема, не забезпечується принцип невідворотності відповідальності за екологічні злочини, не виявляються всі особи, причетні до їх вчинення, внаслідок чого лишаються безкарними організатори і пособники. Непоодинокі факти призначення м'яких мір покарання злісним порушникам, неправильної кваліфікації їх дій. Не в усіх необхідних випадках конфіскуються знаряддя злочину та відшкодовуються заподіяні збитки.

Дата добавления: 2014-01-06