Травлення в порожнині рота

Язик

Зуби

Зуб (dens) побудований з твердих та м'яких тканин. До твердих тканин належать емаль, дентин та цемент. М'якою тканиною є пульпа зуба.

Кожен зуб складається з коронки, яка виступає над ясна ми шийки — звужена частина зуба, оточена яснами, і кореня, який міститься в альвеолярних комірках верхніх і нижніх ще леп і фіксується за допомогою зубної зв'язки — періодонта.

Періодонт також виконує трофічну, захисну, амортизаційну і камбіальну (росткову) функції.

Всередині коронки зуба є порожнина, в якій виділяють ко­ронковий і кореневий відділи, останній має назву кореневого каналу. Кореневий канал відкривається на верхівці кореня верхівковим отвором.

Залежно від будови та функцій існують чотири основні різ­новиди зубів: різці, ікла, малі кутні та великі кутні зуби. Протягом життя людини змінюються дві генерації зубів. Пер­ша генерація так званих молочних зубів з'являється в дітей ві­ком 6—8 міс, а у віці 2—2,5 року їх кількість сягає 20.

У дітей 5—6 років молочні зуби починають випадати, і на їхньому місці з'являються постійні зуби, у дорослої людини в нормі в зубних альвеолах міститься 32 зуби.

Зубна формула молочних зубів:

2012 2102

Зубна формула постійних зубів: 2012 2102

3212 2123

3212 2123

У цих формулах вище від горизонтальної лінії представле­ні зуби верхньої щелепи, нижче від неї — нижньої щелепи. Вертикальна лінія поділяє їх на зуби правого та лівого боків. Першою цифрою позначають кількість різців, другою — іклів, третьою — малих кутніх зубів і четвертою — великих кутніх зубів.

Язик (lingua) — м'язовий орган, який бере участь у меха­нічному обробленні їжі, ковтанні, забезпечує звукоутворення та розпізнавання смаку.

Язик являє собою ущільнене тіло овально-витягнутої фор­ми, що майже повністю заповнює порожнину рота. У ньому виділяють дві частини: передню — тіло язика, що закінчуєть­ся кінчиком, і задню — корінь. На тілі розрізняють дві поверх­ні — верхню та нижню і два краї — правий та лівий. Верхня поверхня, або спинка, язика випукла і при закритому роті то­ркається піднебіння. Вздовж неї проходить серединна борозна язика, яка закінчується в задній третині сліпим отвором, від якого в обидва боки йде погранична борозна. Позаду від неї в слизовій оболонці знаходяться скупчення лімфоїдної тканини у вигляді фолікулів різної величини. Ці скупчення мають на­зву язикового мигдалика. Основну масу язика становлять м'я-зи (скелетні, які починаються від кісток і прикріплюються до апоневроза язика, та власні м'язи язика, що починаються і прикріплюються в його масі). М'язи парні, забезпечують здат­ність язика змінювати свою форму і переміщуватись. Зовні м'язи вкриті слизовою оболонкою. Причому на нижній повер­хні язика добре розвинута підслизова основа, що дозволяє сли­зовій оболонці язика зміщуватися щодо його м'язової основи Верхня та бічні поверхні язика вкриті слизовою оболонкою яка нерухомо зрощена з м'язовою основою язика. Верхівка спинка та краї мають бархатистий вигляд завдяки наявності численних випинів — язикових сосочків, які в людини мають різні розміри, форму, містять кровоносні судини й нерви. Роз­різняють ниткоподібні, конічні, листоподібні, грибоподібні, жолобуваті та сочевицеподібні сосочки.

Ниткоподібні сосочки найчисленніші, вони вкривають усю верхню поверхню язика і виконують механічну функцію (пе­решкоджають ковзанню їжі), а також забезпечують тактильну (дотикову) чутливість, оскільки на їхній поверхні є тактильні (дотикові) тільця. При різних захворюваннях процеси відша­рування зроговілих лусочок із поверхні ниткоподібних сосоч­ків можуть сповільнюватися, тоді язик вкривається білим на­льотом, що має назву обкладеного язика.

Конічні сосочки розташовуються серед ниткоподібних, во­ни дуже близькі до них за своєю будовою і функцією. Конічні сосочки затримують маленькі часточки їжі, у них містяться тактильні (дотикові) та больові рецептори.

Грибоподібні та сочевицеподібні сосочки також розміщують­ся серед ниткоподібних сосочків, містять смакові рецептори. Жолобуваті сосочки — це найбільші сосочки, розташовані у вигляді кута, який своєю вершиною спрямований до сліпого отвору. У цих сосочках міститься велика кількість смакових ци­булин — смакових рецепторів (від 40 до 150 в одному сосочку). Листоподібні сосочки розташовуються у задніх частинах країв язика і сприймають смакові відчуття.

У порожнину рота відкриваються вивідні протоки трьох пар великих слинних залоз: привушних, підщелепних і під язи­кових. Крім того, у слизовій оболонці міститься багато дріб­них залоз, які виділяють водянисту слину.

Слина — перший травний сік, який діє на їжу в порожнині рота. До складу слини входить секрет усіх залоз порожнини рота, тому її називають змішаною. Вона відрізняється від сли­ни, отриманої з вивідних проток тим, що у своєму складі міс­тить мікроорганізми і продукти їхньої життєдіяльності, злуще­ні епітеліальні клітини, слинні тільця тощо.

Склад слини різних залоз неоднаковий. Змішана слина мі­стить 99,4—99,5% води, решту становлять неорганічні та ор­ганічні речовини. До останніх належать ферменти (а-амілаза, мальтаза, які в слабколужному середовищі розщеплюють вуг­леводи; у невеликій кількості міститься ліпаза слизової оболо­нки язика, фосфатази, РНК-ази, ДНК-ази); муцин (глікопро­теїн), завдяки якому харчова грудка, зволожена слиною, стає слизькою, що сприяє ковтанню; у невеликій кількості в слині містяться білки, які за своїми властивостями схожі з аглюти­ногенами еритроцитів, лізоцим, завдяки якому слина має бак­терицидні властивості. Із речовин небілкової природи в слині містяться сечовина, аміак, креатинін тощо. Серед неорганіч­них речовин у слині переважають іони натрію, калію, каль­цію, хлору тощо.

У дорослої людини за добу утворюється 0,5—2 л слини.

Функції слини:

• слина формує та вкриває слизом харчову грудку і сприяє ковтанню;

• під впливом ферментів починається гідроліз вуглеводів;

• сприяє виникненню смакових відчуттів завдяки розчи­ненню харчових речовин і дії на смакові рецептори;

• екскреторна функція полягає в тому, що зі слиною мо­жуть виділятися деякі продукти обміну, лікарські речо­вини;

• захисна функція полягає у відмиванні подразнювальних речовин, які потрапляють у порожнину рота, бактерицидній Дії завдяки лізоциму і кровоспинній дії у зв'язку з наявністю тромбопластичних речовин.

Регуляція секреторної функції слинних залоз відбувається Рефлекторно. Розрізняють умовнорефлекторні та безумовноре­флекторні впливи. Умовнорефлекторне виділення слини зумо­влено запахом, виглядом страви та іншими подразниками, які зв'язані з їжею. Безумовно-рефлекторне виділення слини відбувається як реакція на подразнення рецепторів ротової по­рожнини. Від них імпульси передаються через волокна V, VII, IX і Х пар черепних нервів у центр слиновиділення, який міс­титься у довгастому мозку. Звідси по волокнах VII та IX череп­них нервів вони йдуть до слинних залоз, унаслідок чого виділяється велика кількість слини, яка містить багато солей ( реакція на вплив парасимпатичної нервової системи). Унаслі­док стимуляції слинних залоз через симпатичні нерви виділя­ється багато слини з високим вмістом органічних речовин.

У людини, на відміну від тварин, слина може виділятися не тільки від вигляду та запаху їжі, на дію звукових подраз-ників, пов'язаних з приготуванням їжі, але й під час розмови та спогадів про неї — це теж умовнорефлекторне виділення слини.

Травлення в порожнині рота відбувається паралельно з пе­режовуванням їжі та її аналізом. У ній здійснюється первинне оброблення їжі, тобто механічне подрібнення і змочування її слиною.

Слизовою оболонкою рота всмоктуються переважно деякі лікарські препарати та високотоксичні речовини, наприклад синильна кислота та її солі.

Дата добавления: 2014-01-07