Методологічні основи діяльності з розвитку митної служби України

Діяльність з розвитку пов’язана з діяльністю зі створення нових якостей діяльності, або більш правильно – розвиток діяльності. Узагалі управління завжди пов’язане зі створенням нового або вирішенням проблем у діяльності з відтворення. Відповідно виділяють такі базові методологічні схеми організації управлінської діяльності:

− конструювання нових видів діяльності;

− розвиток видів діяльності, які вже склалися;

− упровадження інноваційних проектів нових видів діяльності;

− супроводження видів діяльності, які склалися (нормованих);

− підтримання суб’єктів у місцях розриву діяльності (комунікації), які склалася й окремих позиціях.

Схема розвитку видів діяльності, які склалися.

У якості основи схеми розвитку доцільно взяті ідеї нормативно-діяльнісного підходу Г.П. Щедровицького. Схема складається з наступних компонентів: соціальне середовище, на фоні якого здійснюється діяльність; норма діяльності, яка визначає посадову позицію суб’єкта діяльності (завдання норми передбачає: визначення завдань (функцій), для вирішення яких організована діяльність, визначення обов’язків суб’єктів діяльності; визначення прав і повноважень необхідних для виконання завдань і обов’язків; визначення відповідальності); суб’єкт діяльності (індивід, група, організація).

Для розвитку діяльності, пов’язаної з переходом на нову норму суб’єкт повинен вийти з колишньої у нову позицію (рефлексивну) для побудови нової моделі норм діяльності. У практиці управлінської діяльності рефлексивний вихід здійснюється колективами розробників, системних аналітиків, експертів або фахівців, які виконують основну діяльність.

Схема підтримання суб’єктів у місцях розриву діяльності (комунікації), яка склалася й окремих позиціях.

У відмінності від схеми розвитку діяльності, яка орієнтована на стратегічні питання реорганізації діяльності, схема підтримання суб’єктів діяльності призначена для тактичного та оперативного підтримання суб’єктів управлінської діяльності при вирішенні конкретних проблем. На відміну від розглядуваного раніше виду скоріше колективної діяльності, ця діяльність має переважно індивідуальний характер і уся відповідальність за результати лягає на суб’єкт управлінської діяльності. Перед суб’єктом виникають проблеми нового класу, де нормативна модель є спрощеною і необхідні більш складні підходи, які полягають в інтеграції нормативно-діяльнісного підходу (за Г.П. Щедровицьким) і суб’єктних підходів (за В.А. Лефевром та іншими).

Ця діяльність складається з двох діяльності суб’єкта управління та фахівців груп підтримки (системні аналітики, референти, помічники), які володіють основами творчого мислення, що дозволяє об’єднати соціальний, корпоративний та індивідуальний досвіди.

Відповідно, перспективи розвитку організації полягають у розумінні необхідності змін керівництвом, організовування ним комплексного підходу до розробки науково обґрунтованих програм та впровадження реального механізму (організаційного – на усіх рівнях управління) безперервного й творчого підходу до цього питання.

Дата добавления: 2014-01-07