Виховання і навчання дітей раннього віку: основні поняття

Основні питання навчання та виховання дітей раннього віку

План

Основні питання навчання та виховання дітей раннього віку

1. Виховання і навчання дітей раннього віку: основні поняття.

2. Особливості розвитку дітей раннього віку: загальні питання.

3. Соціальна адаптація дітей раннього віку в нових соціальних

умовах (в умовах дошкільного навчального закладу)

4. Взаємодія дошкільного навчального закладу та родини дитини раннього віку

Література

1. Аванесова В.Н. Обучение самых маленьких в детском саду. – М.: Просвещение, 1968. – 188 с.

2. Венгер Л.А., Мухина В.С. Психология: Учеб. пособие для учащихся пед. уч. – М.: Просвещение, 1988. – 336 с.

3. Волков Б.С., Волкова Н.В. Детская психология в вопросах и ответах. – М.: ТЦ Сфера, 2004. – 256 с.

4. Воспитание и обучение детей раннего возраста / Под ред. Л.Н.Павловой. – М., 1986. – 176 с.

5. Воспитание и обучение детей раннего возраста: Книга для воспитателей дет. сада / А.М. Фонарев, С.А. Новоселова, Л.И. Каплан и др.: Под ред. Н.Л. Павловой. – М.: Просвещение, 1986. – 176 с.

6. Воспитание и развитие детей раннего возраста / Под ред. Г.М.Ляминой. – М., 1981. – 224 с.

7. Губерт К.Д., Рысс М.Г. Гимнастика и массаж в раннем возрасте. – М., 1972. – 127 с.

8. Енциклопедія діагностичних методик щодо з’ясування стану розвитку дітей раннього віку. Дайджест 1 / Упор. К.Л. Крутій. – Запоріжжя: ТОВ „ЛІПС” ЛТД, 2006. – 152 с.

9. Зернятко. Програма.

10. Кононко Е.Л. В мире раннего детства. – К., 1985. – 119 с.

11. Корчак Януш. Як любити дітей. – К.: Рад. школа, 1976. – 159 с

12. Крутій К. Скарбничка ігор для розумних батьків і кмітливих дітлахів / Автори та укл. К. Крутій, Н. Маковецька. – 2-ге вид. – Запоріжжя: ТОВ „ЛІПС” ЛТД, 2004. – 204 с.

13. Лайданс С.Я. Физическая культура для малышей. – М.: Просвещение, 1987. – 160 с.

14. Ляшенко Г.Г. Фізіологічні особливості дітей дошкільного віку. – К.: Рад. школа, 1982. – 151 с.

15. Маляточко. Програма розвитку, навчання та виховання дітей раннього і переддошкільного віку. – 2-ге вид., виправл. – Запоріжжя: „ЛІПС” ЛТД, 2004. – 60 с.

16. Масару Ибука. После трех уже поздно. – М.: Знание, 1992. – 96 с.

17. Ионова О.М. Вальдорфская педагогика: теоретико-методологические аспекты. – Х.: «Бизнес Информ», 1997. – 300 с.

18. Монтессори. – М.: Изд. Дом Шалвы Амонашвили, 1999. – 224 с.

19. Новоселова С.Л., Реуцкая Н.А. Игры, игрушки и игровое оборудование для дошкольных образовательных учреждений. – М.: „Центр инноваций в педагогике”, 1977. – 64 с.

20. Печера К.Л. и др. Дети раннего возраста в дошкольных учреждениях: Кн. для воспитателя детсада. – М.: Просвещение. – 1986. – 144 с.

21. Развитие и воспитание ребенка от рождения до трех лет. – 2-е изд. / Под ред. Н.М. Щелованова. – М., 1969. – 181 с.

22. Развитие и обучение детей раннего возраста в ДОУ: Учебно-методическое пособие / Сост. Е.С.Демина. – М.: ТЦ Сфера, 2005. – 192 с.

23. Самые маленькие в детском саду: Сб. статей. – М., 1967. – 159 с.

24. Фонарева С.В. Воспитание детей раннего возраста. – М., 1970. – 39 с.

Пренатальний розвиток психіки – розвиток психіки дитини до народження, який визначається спадковістю та впливом внутрішньоутробного середовища.

Характерні особливості немовлячого періоду (від народження до 1 року):

· інтенсивний фізичний і психічний розвиток;

· підвищена вразливість організму дитини, недостатня морфологічна функціональна зрілість органів і систем;

· безпосередньо-емоційне (Л.С. Виготський), ситуативно-особистісне (М.І. Лісіна) спілкування;

· поява «комплексу пожвавлення»;

· прояви передумов становлення образу «Я»;

· криза 1–го року життя.

Сенсомоторна потреба (М.Ю. Кистяковська) – потреба у зовнішніх враженнях (зорових, слухових, тактильних) і в рухах. Виявляється у перші три місяці життя дитини.

Комплекс пожвавлення – одне з перших передособистісних утворень немовлячого віку; суттєвий показник нормального соціального розвитку дитини.

Прийоми формування потреби у спілкуванні:

· контакт поглядів;

· усмішка як найвиразніший, найкомунікативніший елемент міміки, що говорить про позитивне ставлення до партнера;

· фізичний дотик, який супроводжується лагідною розмовою;

· використання іграшки в акті мовленнєвого спілкування;

· паузи в процесі мовленнєвого спілкування для того, щоб дати дитині можливість «відповісти».

Послідовність виникнення рухів у дитини першого року життя:

розглядання іграшки > бажання одержати в руки річ, яку побачила, і діяти з нею > виникнення уміння переміщатися у просторі (повзання, сидіння, вставання, переступання, самостійне ходіння).

Госпіталізм – сукупність негативних впливів, що гальмують фізичний і психічний розвиток дитини, яка виховується в дитячому закладі закритого типу.

Ознаки госпіталізму:

· різке відставання дитини за основними показниками фізичного розвитку (вага, зріст, значна кількість захворювань тощо);

· психічна недорозвиненість (загальна кволість, мала рухливість, пізній розвиток рухів, мовлення, негативний емоційний стан тощо).

Характерні особливості раннього віку (від 1 до 3 років):

· освоєння предметних (орудійних) дій шляхом повторення, наслідування;

· зміна ставлення до дорослого (дорослий – зразок для наслідування);

· усвідомлення себе і прагнення реалізувати власне «Я»;

· потреба активної участі в житті дорослих;

· криза трьох років.

Симптоми кризи трьох років (за Л.В.Виготським):

1) негативізм;

2) непокірність;

3) впертість;

4) самовілля.

Негативізм – такі прояви у поведінці дитини, коли вона не хоче чогось робити лише через те, що це запропоновано дорослим; це реакція не на саму дію, а на дорослого.

Непокірність – прояви поведінки, які на відміну від негативізму безособистісні, спрямовані проти норм поведінки, що нав'язують дитині.

Впертість – реакція, коли дитина наполягає на чомусь не тому, що їй цього хочеться, а тому, що вона вимагає цього.

Самовілля – прагнення до самостійності, виражене в реакції «Я сам».

Основні педагогічні правила виховання дітей раннього віку:

1. Принцип єдності оздоровчої і виховної роботи.

2. Єдність підходу до виховання дитини з боку оточуючих її людей.

3. Індивідуальне звертання до дітей.

4. Врахування вікових та індивідуальних особливостей і можливостей дітей.

5. Виховання позитивного ставлення до пропозицій і доручень дорослих.

6. Шкідливість частих заборон, тривалих пасивних очікувань.

7. Своєчасне формування навичок самостійності та їх ускладнення.

8. Психологічна підготовка дитини до виконання вимог дорослого.

9. Поведінка дорослого – зразок для наслідування.

Адаптація – встановлення найбільш правильних співвідношень (біологічних та соціальних) між організмом і зовнішнім середовищем (Н.М. Аксаріна). Заснована на формуванні динамічного стереотипу поведінки.

Біологічна адаптація – перебудова фізіологічних систем організму, що забезпечує доцільне пристосування до нових умов життя. Здійснюється на основі вроджених механізмів.

Соціальна адаптація – здатність передбачити і заздалегідь підготуватися до змін зовнішнього середовища, що дає можливість швидко і без суттєвих порушень пристосуватися до нових умов, так само як впливати на них відповідно до своїх потреб. Ця висока адаптивна здатність людини не є вродженою, вона розвивається як наслідок зв'язків людини із середовищем, що постійно розширюються.

Ступені адаптації:

1) легкий – поведінка дитини нормалізується (протягом 10-15 днів) – фізіологічна, природна адаптація;

2) середній (протягом 15-30 днів) – дитина худне, хворіє, але не важко, без ускладнень;

3) важкий (триває від 2 місяців і більше) – патологічна адаптація.

Чинники біологічного та соціального характеру, що впливають па характер і тривалість адаптації дитини:

· обтяжена спадковість (психічні захворювання, алкоголізм батьків);

· патологія пологів;

· перенесені гострі захворювання;

· неправильна організація режиму дня вдома (сон, неспання);

· житлово-побутові умови (чистота повітря, освітленість приміщення, опалення);

· склад сім'ї.

Найбільш критичний вік для адаптації – від 9-10 місяців до 1 року 6 місяців і від 3 до 3,5 років.

Полегшення адаптації досягається:

1) максимальним наближенням режиму дня дитини до режиму дня дошкільного закладу;

2) привчанням її до активної участі в режимних процесах;

3) широким використанням комплексу загартовуючих процедур;

4) збільшенням рухової активності, необхідної для підвищення працездатності дитячого організму.

Режим – раціональний розподіл у часі та правильна взаємопослідовність задоволення основних фізіологічних потреб організму дитини (сон, прийом їжі, неспання), а також зміна видів діяльності.

Неспання – діяльний стан кори головного мозку, який підтримується подразниками із зовнішнього світу (І.П. Павлов).

Сон – активний процес, який виникає в результаті природної втомленості після достатнього за тривалістю (у відповідності з віком) неспання.

Фізіологічна основа режиму – динамічний стереотип (система умовних рефлексів на час).

Принципи побудови режиму для дітей раннього віку:

· забезпечення тривалості неспання, відповідної межі працездатності;

· забезпечення необхідної кількості денного та нічного сну;

· дотримання відповідних віку інтервалів між годуванням;

· забезпечення раціонального чергування сну, годування і неспання.

Показники педагогічно доцільного режиму:

1) відсутність у дитини негативних емоцій (плачу, вередувань, не­гативних реакцій тощо);

2) рівень діяльності малюка відповідає віку;

3) дитина спокійно переходить від одного стану до іншого (від не­спання до сну і навпаки), від одного виду діяльності до іншого;

4) у дитини гарний апетит, глибокий сон;

5) малюк бере активну участь у всіх режимних процесах і позитив­но до них ставиться.

Вікові підгрупи дітей першої групи раннього віку (1–й рік життя):

1) від 2 до 5–6 місяців;

2) від 5–6 до 9 місяців;

3) від 9 до 12 місяців.

Вікові підгрупи дітей другої групи раннього віку (2–й рік життя):

1) від 1 до 1,5 року;

2) від 1,5 до 2 років.

З дітьми 2–го року життя проводять заняття:

· з розвитку мовлення та ознайомлення з навколишнім;

· із сенсорного розвитку і розвитку дій з предметами;

· з розвитку рухів;

· музичні заняття;

· ігри-розваги.

З дітьми 3–го року життя проводять заняття:

· з розвитку мовлення і розширення орієнтування в оточуючому;

· з розвитку рухів (фізкультурні заняття);

· з розвитку зображувальної та конструктивної діяльності;

· з розвитку елементарної трудової діяльності;

· музичні заняття;

· дидактичні ігри (сенсорного змісту).

Дата добавления: 2014-01-07