Поняття методу та методики науково-педагогічного дослідження

Науково-педагогічного дослідження

Тема 2. Загальна характеристика методів

1. Поняття методу та методики науково-педагогічного дослідження

2. Метод педагогічного спостереження

3. Метод бесіди та інтерв’ю

4. Психолого-педагогічний експеримент

5. Метод вивчення продуктів діяльності

6. Соціологічні методи (анкетування, узагальненя незалежних характеристик, рейтинг).

7. Тестування

8. Математичні методи

Поняття “метод” грецького походження, що означає “шлях дослідження, спосіб пізнання”. Отже, метод – це спосіб діяльності, спрямованої на досягнення поставленої мети.

Метод науково-педагогічного дослідження – спосіб дослідження психолого-педагогічних процесів формування особистості, встановлення об’єктивної закономірності виховання і навчання. Для того, щоб отримати різнобічні відомості про розвиток особистості, колективу потрібно підібрати комплекс методів, тобто методику дослідження.

Методика дослідження – це процедура, послідовність здійснюваних пізнавальних і перетворюючих дій, операцій та впливів, спрямованих на вирішення дослідницьких завдань.

Сучасна педагогіка використовує такі методи педагогічних досліджень: педагогічне спостереження, бесіда, інтерв’ю, психолого – педагогічний експеримент, вивчення продуктів діяльності, соціологічні методи, соціометричні методи, тестування, математичні методи.

3.1. Метод педагогічного спостереження, його характеристика.

Метод педагогічного спостереження – організоване дослідження педагогічного процесу в природних умовах. Головними його вимогами є: чіткість, систематичність, різнобічність, достатня кількість зафіксованих фактів, своєчасність, об’єктивність, економність, техніки запису, ретельне, вдумливе й детальне опрацювання зібраного матеріалу, врахування всіх впливів на перебіг досліджуваних явищ, відокремлення істотних, стійких, повторюваних фактів від другорядних та випадкових елементів, неупередженість у тлумаченні матеріалу, в оцінюванні фактів і висновків щодо них.

Наприклад, учений присутній на уроці і помічає, що коли вчитель подає матеріал цікаво, діти сидять тихо й уважно слухають. Одні учні на уроці ведуть себе активно, відповідають на запитання вчителя, а інші пасивні, неуважні. Спостерігаючи за цими явищами, дослідник робить попередні висновки про те, що увага учнів у більшості залежить від змісту уроку, що більш глибокі знання мають ті учні, які є уважними й активними. Тож спостереження дає можливість для глибокого вивчення певної ситуації та перевірки за допомогою інших методів.

Розрізняють такі види спостереження:

– пряме – вид спостереження, під час якого дослідник безпосередньо бере участь у досліджуваному процесі, діє разом з учасниками дослідження;

– опосередковане – вид спостереження, що не передбачає безпосередньої участі дослідника в процесі, який вивчається;

– самоспостереження – процес споглядання внутрішніх психічних процесів з одночасним спостереженням за їх зовнішніми виявами.

2 Методи безпосереднього спілкування

Бесіда – метод безпосереднього спілкування, який дає змогу одержати від співрозмовників інформацію, що цікавить учителя, за допомогою заздалегідь підготовлених запитань. За допомогою цього методу вчений з’ясовує думку і відношення як вихователів, так і вихованців до тих чи інших педагогічних фактів і явищ і намагається скласти більш глибоке уявлення про сутність і причини цих явищ. Наприклад, вище зазначена ситуація на уроці. То тут буде правильно скористатися бесідою з учителем і спробувати наштовхнути його на те, щоб він пояснив причини зазначених явищ, дізнатися його думку.

Метод інтерв’ю – метод отримання інформації за допомогою усного опитування. Інтерв’ю допомагає одержати глибинну інформацію про думки, погляди, мотиви, уявлення респондентів, дає змогу вести спостереження за їхніми психологічними реакціями.

Інтерв’ю бувають:

а) вільні – не регламентовані темою формою бесіди; тривала бесіда за загальною програмою без чіткою деталізації питань;

б) стандартизовані – близькі за формою до анкети із закритими запитаннями;

в) напівстандартизовані поєднують у собі особливості двох попередніх.

3 Особливості організації та проведення психолого-педагогічного експерименту

Психолого-педагогічний експеримент – це метод, що забезпечує спостереження за змінами психологічних характеристик дитини в процесі педагогічного впливу на неї. Експеримент дає змогу реєструвати факти, розкривати закономірності, механізми, динаміку, тенденції психічного розвитку, становлення особистості, виявляти можливості для оптимізації цього процесу.

Розрізняють такі види експериментів:

1 ) констатувальний проводиться, як правило, на початку дослідження і має на меті з’ясувати стан справ з тієї чи іншої проблеми, що вивчається. Він може включати ряд дослідницьких методик: бесіда та анкетування учнів, бесіда з батьками (наприклад, коли робиться дослідження із самоконтролю учнів за своєю навчальною роботою);

2) формувальний здійснюється за допомогою експериментальної моделі розвиваючих і формуючих впливів на предмет дослідження. За попередньо розробленим планом дослідники мають увести в навчальну роботу учнів прийоми самоконтролю, якщо це становить проблему для роботи школи, у якій проводився експеримент;

3) подальшим етапом у процесі дослідження цієї проблеми є перевірка отриманих даних у шкільній практиці. Ця задача вирішується за допомогою контрольного експерименту, тобто випробувана методика в хоті експерименту починає використовуватися в практиці роботи інших шкіл та учителів.

За місцем проведення розрізняють лабораторний і природний педагогічний експеримент. Лабораторний відбувається в штучних умовах, коли експериментатор моделює всі необхідні для його проведення умови. Особливе місце в методиці педагогічних досліджень займає так званий природний експеримент, засновником якого є відомий російський психолог О.Ф.Лазурський. Суть цього експерименту полягає в тому, що дослідник, аналізуючи ті чи інші педагогічні явища, констатує педагогічні ситуації таким чином, що вони не порушують звичного ходу діяльності учнів та вчителів і носять природний характер.

4 Характеристика методу вивчення продуктів діяльності

Вивчення продуктів діяльності – метод дослідження, за якого використовують систему процедур, спрямованих на збір, систематизацію, аналіз і тлумачення продуктів діяльності людини.

Він (метод) забезпечує:

– аналіз особистих документів (листів, фотографій, щоденників, автобіографій, особових справ, зошитів). Дає матеріал для психодіагностики, дослідження життєвого шляху особистості, її ставлення до навчання, рівень засвоєння знань, сформованості вмінь та навичок. А також аналіз класних журналів, відомостей успішності за минулі роки і т. д.;

– аналіз офіційних матеріалів групової, колективної та масової комунікації (дискусій, нарад, статутів, наказів, законів, газет, радіо, телепередач). Застосовується для вивчення соціальних процесів явищ та їх впливу на особистість, стан навчально-виховної роботи в школі;

– аналіз продуктів діяльності (творчих, професійних, поведінкових, суспільних). Ефективність його залежить від уміння дослідника знаходити в документах навчально-виховного закладу та матеріалах діяльності вихованців головне глибоко аналізувати їх, бачити за ними реальні факти й дії педагогів та учнів.

5 Соціологічні методи які використовує педагогіка

До соціологічних методів дослідження відносяться: анкетування, рейтинг (оцінювання), узагальнення незалежних характеристик. Наприклад, якщо потрібно з’ясувати, як використовують вільний час школярі, правомірно провести анкету і запропонувати їм відповісти на питання, що вони роблять у вільний від навчання час. Таким чином, можна швидко вивчити це питання і описати велику кількість учнів.

Залежно від характеру інформації та способів її отримання використовують такі типи анкетування:

– суцільне (охоплює великі групи населення) та вибіркове (здійснюють анкетування певної групи учасників);

– усне (за типом інтерв’ю), письмове (на бланках);

– індивідуальне та групове;

– очне (безпосереднє опитування) та заочне (поштою, телефоном).

За формою анкети бувають:

– відкриті – анкети, у яких інструкція не обмежує способу відповіді на запитання (напишіть назву професії, яку б ви обрали);

– закриті – анкети, що мають варіанти відповідей, із яких потрібно вибрати одну;

– напіввідкриті – коли можна вибрати одну з наведених відповідей, а також запропонувати свою;

– полярні – анкети, які допомагають визначити набір якостей особистості, оцінити їх за 4–5-бальною шкалою.

Рейтинг є основою для побудови найрізноманітніших шкал оцінок. За допомогою рейтингу відбувається первинна класифікація соціально-психологічних об’єктів за ступенем вираження загальної для них властивості – експериментних оцінок. Використовують рейтинг при оцінюванні популярності окремих учнів, значущості їх моральних якостей і т.д.

Метод узагальнених незалежних характеристик розроблений російським психологом К.Платоновим. Передбачає узагальнення відомостей про учнів, одержаних із різних джерел (учителів, батьків, особи, що спостерігали за учнями у важливих для дослідника ситуаціях, однолітків, друзів), зіставлення цих відомостей, їх осмислення. Різновидом даного методу є педагогічний консиліум, що передбачає колективне обговорення результатів вивчення вихованості учнів, з’ясування причин можливих відхилень у їхній поведінці, вироблення засобів щодо запобігання недоліків.

Соціометрія – галузь соціології, яка вивчає міжособистісні взаємними в малих групах кількісними методами, зосереджуючись на внутрігрупових симпатіях і антипатіях; це метод вивчення структури й рівня міжособистісних емоційний зв’язків у групі. Цей метод застосовують для дослідження міжособистісних стосунків і міжгрупових відносин з метою їх поліпшення. Він дає змогу вивчити особливості неофіційних стосунків, одержуючи соціологічну інформацію.

6. Тестування як метод науково-педагогічного дослідження

Тестування – метод діагностики із застосуванням стандартизованих запитань та завдань, що мають певну шкалу значень.

Розрізняють:

– тести інтелекту (призначені для виявлення розумового потенціалу людини);

– тести креативності (для вивчення та оцінювання творчих здібностей особистості);

– тести досягнень (визначають ступінь конкретних знань, навичок, умінь особистості);

– тести особистісні (визначають уподобання, цінності, ставлення, емоційні властивості особистості);

– проективні тести (передбачають стимули, реагуючи на які, людина виявляє найхарактерніші свої якості).

7 Математичні методи педагогічного дослі­дження

Математичні методи використовують для кількісного аналізу фактичного матеріалу, отриманого в процесі дослідження. У педагогіці використовують такі види математичних методів:

– метод реєстрування. Цей метод передбачає виявлен­ня певної якості в явищах даного класу і обрахування за наявністю або відсутністю її (наприклад, кількості скоє­них учнями негативних вчинків);

– метод ранжування. Означає цей метод розміщення зафіксованих показників у певній послідовності (змен­шення чи збільшення), визначення місця в цьому ряду об'єктів (наприклад, складання списку учнів залежно від рівня успішності та ін.);

– метод моделювання. Його сутністю є створення й дос­лідження наукових моделей - смислово представленої і матеріально реалізованої системи, яка адекватно відображає предмет дослідження (наприклад, моделює оптимізацію структури навчального процесу, управління навчаль­но-виховним процесом тощо);

– статистичні методи. Це методи математичної статистики, що використовуються для опрацювання експериментальних даних із метою підвищення обґрунтованості висновків.

Література

1. Волкова Н.П. Педагогіка: Посібник. – К., 2001.

2. Кузьмінський А.І., Вовк Л.П., Омеляненко В.Л. Педагогіка: завдання і ситуації: Практикум. – К.: Знання–Прес, 2003.

3. Кузьмінський А.І., Омеляненко В.Л. Педагогіка: Підручник. – К.: Знання–Прес, 2003.

4. Мазоха Д.С., Опанасенко Н.І. Педагогіка: Навчальний посібник. – К., Центр навчальної літератури, 2005. – 232 с.

5. Мойсеюк Н.Є. Педагогіка. -К.:Освіта, 1999.

6. Педагогіка: Навчальний посібник / Галузяк В.М., Сметанський М.І., Шахов В.І. – 2-е вид., вип.. і доп. - Вінниця:» Книга-Вега», 2003.- 416с.

7. Педагогика / Под ред. Бабанского Ю.К. - М.Педагогика, 1989.

8. Педагогіка: Хрестоматія / Уклад. А.І.Кузьмінський, В.Л.Омеляненко. – К.: Знання–Прес, 2003.

9. Фіцула М.М. Педагогіка. -К.: -Академія. -2000.

10. Щербань П.М. Прикладна педагогіка. – К., 2002.

Дата добавления: 2014-01-07