Лекція 1. Основні категорії і поняття вікової психології

1. Вік. Вікові кризи. Типи вікових перетворень.

2. Чинники|фактори| психічного розвитку. Сензитивні періоди розвитку.

3. Поняття про соц. ситуацію р-ку, провідну д-ність та вікові новоутв. ос-ті

4. Проблеми вікової психології

У віковій психології як науці про розвиток виділяються два базових поняття:

· онтогенез - індивідуальний розвиток;

· філогенез - розвиток виду і людини як представника виду.

Отже, в онтогенезі людини мають місце не тільки кількісні (ріст), але і якісні зміни психічних функцій. Це - теж предмет вікової психології.

Приклад - з віком не тільки росте обсяг мислення, кількість розумових операцій, але і відбувається зміна переважного типу мислення - від наочно-діючого в раннім дитинстві до абстрактного в зрілості.

И.М. Сєченов уперше звів різні фази розвитку людини в єдиний цикл. До нього у віковій психології окремо розглядалися 2 періоди - дитячий вік і старість; у той же час період дорослості (акме - розквіт; звідси модне нині назва "акмеологія") узагалі сприймався як окам'янілий, коли психіка взагалі не розвивається. Після нього величезний внесок у вікову психологію внесли Л.С. Виготський і засновник ленінградської школи Б.Г. Ананьев.

Вік - це якісно своєрідний період фізичного, психологічного і поведінкового розвитку, що характеризується властивими тільки йому особливостями.

Вік - кількість прожитого років від моменту народження. Він накладається на стрілу часу і, відповідно, має її основні характеристики - необоротність і односпрямованість. Це, зокрема, виключає розуміння старості як зворотного розвитку.

Б.Г. Ананьев виділив для віку 2 характеристики:

· метрична (індивідуальна і середня тривалість життя, тривалість окремих фаз життєвого циклу);

· топологічна (місце розташування окремих фаз життєвого циклу на стрілі часу, тобто в композиції з усім людством).

Іншими словами, вік є функцією як біологічного, так і історичного часу, а вікові зміни - одночасно й онтогенетичні, і біологічні. Як говорив Б.Г. Ананьев, "вік - взаємопроникнення природи й історії".

Приклад - жінка, що має біологічний вік 30 років, сьогодні сприймається як молода, а в 19 столітті – як літня (це прекрасно відбито в романі О.Бальзака "Тридцятирічна жінка")

Вік - найбільш інтегральна характеристика людини. Він описує особистісні особливості, особливості людини як суб'єкта діяльності і т.д. Тому вікова характеристика входить практично в усі соціопсихологічні дослідження (приклад - перетворення віку космонавтів зі зміною розв'язуваних ними задач).

У психології існує декілька підходів до віку: хронологічний (біолог., фіз.) вік, психолог. вік і соціальний вік.

Хронол. вік характеризує час життя дитини у роках. Цей вік фіксує певні стадії розвитку організму, оптимальний рівень розвиненості рухів, фізичного здоров'я, нервової системи, будови тіла. Ці показники визначаються за медичними нормами.

Психол. вік фіксує стадії психічного розвитку в залежності від того, якою мірою дитина оволодіває мовленнєвими, трудовими навичками, якою мірою розвинуті у неї психічні процеси та особисті якості. Основними складовими психол. віку є соціальна ситуація розвитку діяльності дитини і новоутворення у сфері свідомості та особистості. Виготський визначив психол. вік як новий етап побудови особистості, її діяльності, ті психічні й соціальні зміни, які вперше виникають на даному віковому етапі і які в найголовнішому визначають свідомість дитини, її відношення до середовища, її внутр. й зовн. життя, весь хід її розвитку в даний період.

Соц. вік фіксує місце, яке займає маленька людина в певній групі (сім'я, дитсадок, шкільний клас), які ролі вона виконує, яку відповідальність спроможна брати на себе, яку користь приносить оточуючим

Особливості вікових змін психіки:

· різна інтенсивність і різне значення їх в окремі фази життя (швидше і важливіше всього ці зміни в дитини, мінімальні по силі і важливості - у дорослого);

· виявляються в єдності з індивідуальною варіативністю. Чим старше дитина і складніше психічні процеси, тим більше роль індивідуальних особливостей, тим значніше індивідуальні розходження. Особливо це характерно для всіх періодів зрілості, вікові розходження між якими як би перекриваються типом індивідуального розвитку, характером практичної діяльності.

Те ж має місце при переході від зрілості до старості: передчасне старіння одних - і інтелектуальна активність і молодість інших, що визначається головним чином мірою соціальної зрілості людини, образом його життя як особистості і суб'єкта діяльності.

Дата добавления: 2014-01-07