Чинники|фактори| психічного розвитку

Періодизація вікового розвитку

Прийнята у психології періодизація Виготського — Ельконіна має у своїй основі критерій провідної діяльності (предметно-маніпулятивна діяльність, гра, навчальна діяльність, спілкування та ін.). Однак психологічні дослідження останніх років дають підставу вважати, що принцип, за яким основним критерієм періодизації є провідна діяльність, дещо абсолютизований, за його межами залишились інші види діяльності, які можуть бути провідними (у структурі навчальної діяльності: спортивна, художня, музична, ігрова тощо) або можуть залишатися просто значущими, визначаючи спрямованість активності особистості.
У віковій і педагогічній психології використовують таку періодизацію вікового розвитку:

1. Пренатальний період — від зачаття до пологів.
2. Натальний період — пологи.
3. Період новонародженості — від народження до 2 місяців.
4. Вік немовляти — від 2 місяців до 1 року.
5. Ранній дитячий вік — від 1 до 3 років.
6. Дошкільний вік — від 3 до 6/7 років. Його поділяють на:
— молодший дошкільний вік — 4-й рік;
— середній дошкільний вік — 5-й рік;
— старший дошкільний вік — 6/7-й рік.
7. Молодший шкільний вік (зріле дитинство) — 1—4 класи (від 6/7 до 10/11 років).
8. Дорослішання:
— підлітковий (середній шкільний) вік — 4—8 класи (від 11 до 14 років) у дівчаток, 5—9 класи (від 12 до 15 років) у хлопчиків;
— рання юність (старший шкільний вік) -10-11 класи (від 15/16 до 17/18 років);
— зріла юність — від 18 до 20 років.
9. Дорослість:
— рання дорослість — від 20 до 40 років;
— зріла дорослість — від 40 до 60 років.
10. Старість — після 60 років.
У межах кожного вікового періоду спостерігаються суттєві індивідуальні відмінності, які є результатом впливу умов життя, характеру активності, виховання, природних й індивідуальних відмінностей. Хронологічні межі вікових періодів відносні, потребують уточнення, що зумовлене психічними, особистісними, статевими, соціально-економічними та історичними чинниками.

Найбільш загальним є поняття " розвиток ". Використовується воно найчастіше для позначення процесу руху від нижчого (простого) до вищого (складного). Під розвитком розуміють кількісні та якісні зміни живої людської істоти, зміни необхідні, послідовні, пов''язані з певними етапами її життєвого шляху, і прогресивні, що характеризують її структурне і функціональне вдосконалення.

Поняття " формування " застосовують насамперед для характеристики процесу розвитку індивіда під впливом зовнішніх соціальних факторів. У формуванні можна виділити стихійну компоненту (тобто зміни під впливом некерованих, випадкових факторів, наприклад, неформальних компаній, реклами, моди, музики тощо, характер і наслідки дії яких непередбачувані) і цілеспрямований процес змін особистості або ж її окремих сторін, якостей внаслідок спеціально організованих впливів (виховання).

Окрім названих часто використовують також поняття " дозрівання " та " становлення ". Під дозріванням розуміють насамперед зміни індивіда чи окремих його функцій і процесів внаслідок дії внутрішніх вроджених факторів. Так, можна говорити про дозрівання органічних функцій людини чи всього її організму.

Поняття " становлення " вказує на набуття нових ознак та форм у процесі розвитку. Можна говорити, наприклад, про становлення характеру людини, її мислення тощо, тобто це поняття доцільно застосовувати тоді, коли йдеться про розвиток якоїсь сторони чи якості особистості як про процес наближення до певного стану.

Психічний розвиток – поступові закономірності зміни психіки живих істот, які виявляються в її кількісних, якісних і структурних перетвореннях.

Вікова психологія відзначає кількісні і якісні зміни, які відбуваються в психіці людини при її переході з однієї вікової групи в іншу. Зазвичай ці зміни охоплюють значні періоди життя, від декількох місяців для немовлят до ряду років для людей більш старшого віку. Ці зміни залежать від так званих чинників, що «постійно діють»: біологічного дозрівання і психофізіологічного стану організму дитини (досягнутого рівня інтелектуального і особового розвитку).

Фізичний розвиток дитини|дитяти|, вдосконалення його пізнавальних процесів, діяльності і поведінки не можна розглядати|розглядувати| як окремі, незалежні один від одного процеси. Вони є|з'являються| взаємозв'язаними сторонами одного і того ж процесу психофізичного вдосконалення.

До чинників психічного розвитку відносяться також:

· рушійні сили психічного розвитку;

· умови психічного розвитку;

· чинники|фактори| педагогічного впливу;

· закони психічного розвитку людини.

Рушійні сили психічного розвитку - ті чинники, які визначають поступальний розвиток дитини, є його причинами.

Під рушійними силами розвитку розуміються потреби самої дитини, його мотивація, а також зовнішні стимули діяльності і спілкування, цілі і завдання, які ставлять дорослі в навчанні і вихованні дітей. Якнайкращі умови для розвитку з погляду рушійних сил створюються тоді, коли цілі виховання і навчання відповідають власній мотивації діяльності дитини і підсилюють її.

Умови розвитку – це ті внутрішні і зовнішні чинники, що постійно діють, які впливають на розвиток, направляючи його хід, формуючи його динаміку і визначаючи кінцеві результати. Від умов психологічного розвитку дитини залежать його індивідуальні особливості, використання і перетворення на відповідні здібності тих або інших завдатків, що є з народження, якісна своєрідність і поєднання психологічних і поведінкових властивостей, що набувають в процесі розвитку.

Одні і ті ж діти, рушійні сили розвитку яких однакові, в різних умовах, ймовірно|певно|, психологічно розвиватимуться по-різному. Це стосується швидкості їх розвитку і рівня досягнень. Чим сприятливіші умови для розвитку дитини|дитяти|, тим більшого він може досягти за один і той же період часу.

Чинники педагогічного впливу - сукупність методів і засобів навчання, організація і зміст навчання, рівень педагогічної підготовленості вчителів (все те ж можна сказати про виховання). Ці чинники можуть сприяти або перешкоджати розвитку дитини, прискорювати або, навпаки, уповільнювати цей процес.

Закони психічного розвитку - загальні і приватні закономірності, за допомогою яких можна описати психічний розвиток людини і, спираючись на яких, можна цим розвитком управляти.

Сензитивні періоди розвитку.

Сензитивність (чутливість) – властивість темпераменту людини, яка визначається найменшою силою зовнішніх впливів, необхідних для виникнення психічної реакції.

Для формування і розвитку кожної психологічної і поведінкової властивості індивіда є свій специфічний період, коли найрозумніше починати і активно вести навчання і виховання дітей. Він називається сензитивним періодом розвитку даної властивості.

Стосовно мови|промови| такий період охоплює вік від одного року до восьми - дев'яти років. Для більшості психологічних властивостей і поведінкових особливостей людини можна вказати свої сензитивні| періоди розвитку.

Дата добавления: 2014-01-07