Україна і міжнародне право в сфері інформаційних технологій

Роль ООН у розповсюдженні інформаційних технологій як інструменту розвитку інформаційного суспільства

Нині переконання ООН, щодо того, чому всі країни мають вступити в IT революцію, сформовані та перевірені практичним досвідом. ООН постійно займав активну позицію, заздалегідь визначивши важливі умови для ефективності своїх дій, а також проблеми та перешкоди, які необхідно подолати для забезпечення ефективності й стійкості внеску IT у розвиток всіх країн світу.

Нині всі провідні країни прагнуть забезпечити для себе авангардні позиції в інформаційному суспільстві, що формується. Критичним чинником при цьому є час — відставання загрожує втратою конкурентоспроможності на світовому ринку з усіма витікаючими звідси наслідками для економіки, соціальної сфери, науки, культури і освіти.

Як вже було відзначено вище, Європейський шлях розвитку інформаційного суспільства визначається прийнятою: Євросоюзом політикою і реалізується за допомогою виконання і впровадження науково-дослідних проектів Єврокомісії. Конкурентоздатні технології і послуги, що є результатами виконання цих проектів, стають доступними для населення країн Європейського союзу.

З погляду розвитку комунікаційної інфраструктури Україна зробила великий крок вперед — введені в експлуатацію і продовжують будуватися міжнародні оптоволоконні канали зв’язку, отриманий прямий (минуючи Москву) міжнародний доступ до країн світу, впроваджуються нові цифрові АТС та ін. За останні роки в Україні побудовано багато волоконно-оптичних ліній. За цей же час великий розвиток отримали радіотехнології. Впроваджується цифровий мобільний зв’язок. Системою мобільного зв’язку охоплено територію, на якій проживає більше 60% населення України. Таким чином, в Україні нині утворені інфраструктурні можливості для участі в програмах і проектах Єврокомісії, тим більше, що зовнішньополітичний курс країни спрямований на зближення з ЄС.

Головна роль в організації цього процесу має належати громадським організаціям, суспільній ініціативі та українським органам державного управління.

Інформаційне суспільство — термін, що характеризує системні зміни в соціальній, економічній, політичній, правовій, культурній структурі суспільства. Саме в силу масштабності та глибини необхідних змін вони можуть бути здійснені лише при активному сприянні органів державного керування, Держава, у силу своїх зобов’язань, координує всі процеси, котрі торкаються суспільства в цілому, перетворюючи його основи. Держава ж представляє інтереси українського суспільства на міжнародному рівні, зокрема, під час підписання декларативних, нормативних та інших документів.

У цьому напрямку український уряд працює надзвичайно активно. До успіхів можна віднести те, що нині Україна представлена в таких впливових міжнародних організаціях, як Міжнародний союз електрозв’язку, Європейський інститут телекомунікаційних стандартів і Регіональна співдружність у галузі зв’язку. Успіхом також є підписання Паризького меморандуму взаєморозуміння щодо розвитку інформаційного суспільства. Відповідно до нього, високий пріоритет у відносинах між Єврокомісією та нашою країною відтепер належить побудові в Україні інформаційного суспільства. Держава також виступає центром усіх генеруючих дій, що розпочинаються в Україні в напрямку участі в міжнародному русі з гармонізації національних правових Систем, відповідно до вимог інформаційного суспільства. Суспільним же організаціям у галузі права, професійним об’єднанням і державним профільним підструктурам надається роль виконавців програм і проектів, прийнятих на державному і міжнародному рівнях. Те ж стосується інформаційного перетворення економічних відносин, освітньої системи та системи охорони здоров’я, переходу органів влади всіх рівнів на онлаиновии режим взаємодії з громадянами, інших змін, пов’язаних із широким впровадженням інформаційних технологій.

Без розробки основних принципів економічної і будь-якої іншої діяльності в кіберпросторі, широке, але непродумане впровадження IT, загрожує численними ускладненнями, найбільш тривожним з яких є руйнування тендітної суспільної злагоди, котру вдалося установити за роки кропіткої роботи українських парламенту та уряду.

У законодавчому плані в Україні прийнятий вже цілий ряд важливих нормативних документів і ще ціла низка перебуває в стадії розробки та узгодження. Безумовно, одним з основних моментів був Указ Президента України „Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет і забезпеченні широкого доступу до цієї мережі в Україні”.

Та все ж незаперечний факт — керівникам галузі інформації і зв’язку необхідно розуміти всю важливість проблеми інформаційного суспільства для України та докладати чималі зусилля для того, щоб Україна в найближчі роки стала, якщо і не повноправним учасником Європейського інформаційного суспільства, то й не аутсайдером.

Необхідність переходу до інформаційного суспільства тісно пов’язана зі зміною характеру впливу науково-технічного прогресу на життя людей. Наприкінці XX ст. швидкість зміни технологічних укладів у виробництві, технологіях надання продукції і послуг та керуванні цими процесами істотно збільшилася. Якщо на початку і навіть у середині століття такі зміни відбувалися в періоди часу, що значно перевищують тривалість життя одного-двох поколінь, то нині зміна технологічного укладу відбувається за більш короткий термін. При цьому кардинально міняється спосіб життя більшої частини населення, соціально-психологічна модель поводження людей і суспільства в цілому. Особливо істотно починають відрізнятися моделі поводження нинішнього і майбутнього поколінь — відома проблема „батьків і дітей”. Очевидно, що одним із чинників, здатних деякою мірою послабити вплив на психіку людини подібних змін у способі життя, є рівень інформаційної підготовленості людини до прийдешніх змін.

Одним із найважливіших показників зміни способу життя в другій половині ХХ ст. є розвиток і використання нових інформаційно-комунікаційних технологій у всіх областях соціального життя та діяльності, рівень виробництва і споживання суспільством інформаційних продуктів та послуг. Очевидна зміна ставлення до інформації та розширення можливостей одержання і застосування інформації для посилення людського потенціалу та його розвитку в багатьох напрямках.

Усе вищесказане визначає виникнення і необхідність вирішення складної суспільне значимого завдання — створення соціально-психологічної моделі поводження члена інформаційного суспільства, виявлення „точок” і методів впливів, котрі забезпечать нормальну адаптацію і комфортне існування людини в умовах інформаційного суспільства, зменшать протиріччя між поколіннями.

Уявляється, що найбільш ефективно такий вплив робить система освіти, що має привчати дитину, підлітка і дорослого до необхідності постійних змін у способі життя, до сприйняття і збереження національних традицій і культурної спадщини своєї країни.

Дата добавления: 2014-01-07