Читач у системі редакторсько-видавничої діяльності

Важливий аспект концепції будь-якої книги полягає в закладеному у ній «образі» потенційного читача. Важливо пам’ятати, що стосунки читача з книгою є насправді взаємними. Усі звикли до формули «читання збагачує людину», але зрештою саме читач визначає долю книги – чи полюбить він її, чи порадить другові, чи захоче прочитати інші книжки, пов’язані із цією.

Останніми роками читання перестає бути пріоритетним заняттям, свідченням високої духовної культури і набуває певних нових, своєрідних ознак. В уподобаннях сучасного читача домінує компенсаторно– розважальна література, що набуває широкого розповсюдження. Значна частина читацького загалу демонструє свою прихильність до «легкої» книги, книги «для відпочинку», тобто більшість читачів звертається до літератури з метою психологічного захисту, зняття напруження.

Характерною особливістю нинішнього читання є зростання попиту на навчальну, довідкову та нормативно – правову літературу. Найчисленнішими і найактивнішими читачами цієї літератури є молодь, що навчається (школярі, ліцеїсти, студенти). Зокрема, в бібліотеках вони складають до 70% читачів. Соціологічні дослідження свідчать, що ставлення до навчання, особливо студентів, ліцеїстів стало серйознішим і відповідальнішим. Адже свій майбутній добробут вони тісно пов’язують з освітою. Тобто вибір літератури диктується суто прагматичною метою – навчанням. Звідси – читання навчальної, наукової літератури і зниження інтересу до читання «для душі», загального, духовного розвитку, підвищення культурного рівня особистості. Така однобічність спричинила обмеження попиту на художню літературу – читають лише ті твори, які передбачені навчальною програмою.

Нині відбуваються серйозні зміни у світі книг та читання.
Якщо раніше воно для багатьох було напруженою працею, то нині стає супровідним заняттям, найчастіше, і ми це поміча­ємо, міське населення читає в транспорті — по дорозі на роботу і з роботи, під час прогулянок, обідів, під час роботи тощо. Інтерес до «серйозної» літератури, в основному залишається у студент­ської молоді та науковців.

Усе більше читання задовольняє не естетичні потреби, а інформаційно-прагматичні. Розповсюдження нових технологій також призводить до зниження читацької активності. Проте най­головнішим фактором, що зумовив зміни в обсязі та інтенсивності читання, є соціально-економічний стан держави.

Наприклад, закарпатський письменник і журналіст Мирослав Дочинець (його «Многії літа, благії літа» активно купують у книгарнях, на розкладках та в електричках) вважає так:

Я ніколи не скиглю, що українці не читають. Це все дурниці. Український читач дуже проникливий, розумний. Його не можна обдурити. Бо в нашій країні справжній читач, як правило, бідний читач. Він дуже ощадливо придбаває книжки. Він купує лише те, що справді потрібно його душі та мозку.

Фахівцями соціологічної служби Державної бібліотеки України було проведено дослідження яке дало цінну соціологічну інформацію. Вибірково було охопле­но 6500 осіб, які репрезентували всі соціальні та вікові групи читачів з 25 районних, міських і сільських бібліотек Івано-Франківської, Лугансь­кої, Миколаївської, Тернопільської, Хмельниць­кої та Черкаської областей.
У процесі аналізу одержаних даних та підведення підсумків дослідження було здійснено спробу з'ясувати соціально-психологічні чинники сучас­ного читання: ціннісні орієнтації читача, його ставлення до читання, мотиви вибору книги, чи­тацькі інтереси, уподобання, ставлення до бібліотеки, читацька поведінка.

Відомо, що читання, яке розвиваючи інтелект, духовність та культуру конкретної людини, є склад­ним процесом, що відображає та зумовлює рівень
соціально – економічного розвитку суспільства. Різні читачі прагнуть досягти читанням певної мети, тому й оцінюють його неоднаково.
Що ж таке читання в житті сучасної людини, зокрема мешканця сіл і невеликих міст? Найбільша кількість читачів (40,5%) вважає, що це непоганий засіб для проведення дозвілля.

Очевидно, що в мотивації читання доволі сильні релаксаційні орієнтації (непоганий засіб для про­ведення дозвілля).

Для багатьох опитаних (21,2%) читання – джерело нових знань, необхідних для спілкування.

З погляду психо­логії читання – процес глибоко особистий, що ґрунтується на індивідуальному сприйнятті прочитаного. Одна й та ж книга може викликати у різних читачів неоднакові думки й почуття. По-різному оцінюються історичні факти та літературні твори. В результаті з'являється потреба обговори­ти прочитане, осмислити нову інформацію, поділитися з кимось своїми думками, поспереча­тися. Співбесідниками найчастіше стають друзі, знайомі, співробітники.

Значна кількість опитаних вважає читання засобом відійти від повсякденних життєвих про­блем і знайти душевне заспокоєння, що цілком закономірно при існуючому соціальному напру­женні.
14,6% читачів намагаються за допомогою кни­ги збагатити свій життєвий досвід, 10,9% – знайти відповідь на питання дійсності.
Можливо, що ці відповіді дали читачі, життєві устої яких формувалися під впливом кращих зразків літературної класики. Умовно цю групу можна визначити як «читачі-оптимісти».

На жаль, доводиться констатувати, що є люди, які відповідають так: «Читання – не завжди виправдана трата часу, про те ж саме можна дізнатися
із телепередач чи радіо». Кількість подібних відповідей незначна (2,8%), і все ж це ознаки низької свідомості або й духовного зубожіння певної частини населення.

Особистість читача формує соціальна дійсність.
Дослідження зафіксувало підвищення читацького інтересу до української літератури, передусім до книг з історії України, мемуарної, художньої літератури. Цей інтерес відображає соціальне й інтелектуальне пробудження суспільства, що неможливе без вивчення та переосмислення нашої історії.. У читанні ху­дожньої літератури поменшала питома вага російської, зарубіжної і, особливо, літератури народів колишнього Союзу. Збільшилась – української. Зріс інтерес до науково-популярної літератури. Отже, читацькі інтереси змінюються і пріоритети в читанні відображають складні проце­си розвитку суспільства.

Дата добавления: 2014-01-07