Підготовчі дії щодо право (нормо) проектної роботи в управлінні

Однією з важливих умов удосконалювання законодавства є ово­лодіння системою певних вимог, пропонованих до процесу створення законів і підзаконних актів. Ці вимоги, вироблені протягом віків різни­ми державами, концентровано формулюються в галузі знання, імено­ваною законодавчою технікою.

З повною підставою можна стверджувати, що створення ефектив­ного, працюючого закону рівнозначно окремому відкриттю в науці. Законотворчість тільки в тому випадку добивається успіху, якщо ґрун­тується на науковому знанні, правовій культурі і законодавчій техніці.

Юридична техніка. Правова форма діяльності безпосередньо пов`язана з необхідністю використання різних методів і способів юридичної техніки, яка є системою засобів, правил і прийомів підготовки компетентними орга­нами юридичних актів. Розрізняють юридичну техніку в правотворчості та правозастосовній діяльності.

Юридична техніка в правотворчості охоплює нормативні акти (техніко-юридичні прийоми і правила при виробленні законів і підзаконних актів), а в правозастосовній діяльності – індивідуальні акти (техніко-юридичні прийоми і правила при виробленні судових актів, договорів).

Для забезпечення верховенства закону і його ефективної дії необ­хідний високий рівень законодавчої техніки.

Юридична техніка в правотворчості містить у собі методики роботи над текстами нормативно-правових актів, прийоми найдосконалішого викладу думки законодавця (інших суб`єктів правотворчості) у стат­тях нормативно-правових актів, вибір найдоцільнішої структури кож­ного з них, термінології і мови, способи оформлення змін, доповнень, повного або часткового скасування, об`єднання нормативно-правових актів тощо. Вона забезпечує юридичну досконалість нормативних документів.

Істотне значення має зведення до мінімуму кількості нормативних актів з одного й того ж питання, а також наявність спеціальних правових засобів, що забезпечують додержання нормативно-правового акта (організаційні заходи, заходи заохочення, контролю та ін.).

Найзагальнішими прийомами і правилами юридичної техніки є:

1) юридична термінологія;

2) юридичні конструкції;

3) форма нормативного акта, прийоми і правила викладу його змісту.

Юридична термінологія – це система юридичних термінів, тобто словесних позначень понять, що використовуються при викладі змісту закону, іншого нормативного акта. Вона допускає так звану терміно­логічну уніфікацію: однозначність, загальновизнаність, стабільність і доступність термінів, визначеність і чіткість у викладі нормативно-правового матеріалу, які виключають різне розуміння думки законо­давця.

Юридичні конструкції – це стійкі побудови нормативного матеріалу за особливими типами зв’язків його елементів, їх типовими схемами, моделями, в які втілюється "юридичний матеріал". Тобто юридичні конструкції – це чіткі, відпрацьовані наукою і законодавчою діяльністю, перевірені практикою типові схеми правовідносин. Особливі юридичні конструкції дозволяють включати в дію – залежно від обставин – різні юридичні норми. Відпрацьованість конструкцій – показник доскона­лості законодавства. Такими юридичними конструкціями є "криміналь­на недоторканність", "необхідна оборона", "суб`єктивні права" та ін.

В юридичній техніці поряд з важливістю правильного застосуван­ня юридичної термінології і юридичних конструкцій не менше значен­ня має форма нормативно-правового акта.

Прийоми і правила викладу юридичних норм у тексті нормативно-правового акта стосуються:

1) способів викладу;

2) формулювання заголовків назв статей і частин тексту;

3) юридичного стилю;

4) юридичної мови.

Існують два основних способи викладу юридичних норм у тексті закону:

1. Абстрактний – характеризується тим, що ознаки явищ, незважа­ючи на їх різноманіття, подаються в узагальненому виді, виражають­ся абстрактними поняттями;

2. Казуїстичний – характеризується урахуванням індивідуальних оз­нак явищ, їх видів, фактів; перелічуються ті чи інші випадки (казуси).

Абстрактний спосіб (прийом) викладу свідчить про вищий рівень юридичної техніки. Однак казуїстичний спосіб (прийом) дозволяє з більшою визначеністю і чіткістю регулювати суспільні відносини, точно визначати кількість випадків відповідальності тощо. Абстракт­ний і казуїстичний способи викладу юридичних норм доповнюють один одного у разі їх правильного застосування.

Загальні вимоги до форми нормативних актів (формулювання заго­ловків назв статей і частин тексту, юридичного стилю, юридичної мови):

- логічна послідовність і компактність викладу нормативних роз­поряджень, що містяться в нормативному акті; відповідність змісту закону його найменуванню;

- відсутність суперечностей усередині нормативного акта, а та­кож суперечностей з іншими нормативними актами; заповнення про­галин;

- наявність формальних реквізитів у нормативних актах: наймену­вання акта; органу, що його видав; місця видання; дати видання; підписів офіційних осіб; порядкового номера;

- наявність встановленої структури нормативного акта: глав, розділів і частин - у великих законах; статей – у всіх законах; пунктів – у підзаконних актах; заголовків у кожній статті – у законах, переваж­но в кодексах; а також можливість існування преамбул в окремих законах і додатків - у підзаконних нормативних актах.

- стислість викладу і разом з тим ясність, логічність, граматична правильність мови нормативного акта – без художньої красивості і декларативних положень: метафор, епітетів, порівнянь, абревіатур, ненормативних слів і словосполучень та ін.

Для юридичної мови характерним є наказовий стиль викладу.

Відступ від цих вимог призводить до юридичних помилок: прога­лин у нормативному акті, суперечностей між його статтями, нечітких формулювань, стилістичних погрішностей та ін., які знижують якість акта, ускладнюють його усвідомлення і роз'яснення (тлумачення), реалізацію норм права в конкретних відносинах.

Види юридичних (правотворчих) помилок такі.

1. Власне юридичні – прийняття декларативних норм, тобто норм, не забезпечених матеріальними ресурсами і необхідними юридични­ми засобами; наявність колізійних норм, тобто норм, що суперечать одна одній; відсилання до неіснуючих нормативно-правових актів або неповне закріплення життєвих обставин, що мають істотне значення для застосування норм права; прогалини та ін.

2. Логічні – наявність логічних суперечностей між окремими нормативними розпорядженнями, порушення домірності визначення по­нять; тавтологія – повторення одного терміна в іншому, наприклад, "живі тварини", "ліс як деревна рослинність"; визначення одного невідомого терміна через інший невідомий, наприклад, визначення оперативно-розшукової діяльності як виду діяльності, здійснюваної шляхом проведення оперативно-розшукових заходів, та ін.

3. Граматичні – наявність ненормативних словосполучень, громіз­дких конструкцій, що ускладнюють розуміння змісту статті норматив­ного акта, та ін.

Юридична техніка в правозастосовній діяльності містить:

1) методики роботи над текстами правозастосовних актів;

2) прийоми найдосконалішого викладу думки правозастосувача у нормативно-правових актах;

3) вибір найдоцільнішої структури правозастосовного акта, термі­нології і мови та ін.

Підготовка, державна реєстрація та облік нормативно-правових актів. Дане питання доцільно розглянути на прикладі відомчих нормативно-пра­вових актів. Підготовка підзаконних, зокрема відомчих, нормативно-правових актів регулюється Рекомендаціями з питань підготовки, державної реєстрації та обліку відомчих нормативно-правових актів, затвердженими постановою колегії Міністерства юстиції Ук­раїни від 27.03.1998 № 3.

Рекомендації розроблені відповідно до вимог законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів, Примірної інструкції з діловодства у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.1997 № 1153 (вона вже втратила чинність і зараз діє постанова КМУ від 30.11.2011 № 1242 "Про затвердження Типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади"), та з метою поліпшення організації роботи з питань підготовки нормативно-правових актів, їх державної реєстрації, а також обліку, зберігання та приведення у відповідність з Конституцією та законами України, іншими актами законодавства.

Дата добавления: 2014-01-07