Складання проекту нормативно-правового акта

3.1. Складання проекту починається з визначення кола питань, які слід вирішити у новому акті. До нього включаються правові норми, які відносяться до одного чи декількох питань, безпосередньо пов’язаних між собою змістом. Необхідно також визначити вид акта (наказ, положення, інструкція тощо).

3.2. З початку роботи над проектом доцільно вивчити законодавчі акти України, які відносяться до його теми, практику застосування цих актів для виявлення оптимальних напрямів їх вдосконалення, уточни­ти, які з них зберігають чинність, встановити прогалини, протиріччя та інші недоліки нормативних актів, визначити проблеми, що можуть ви­никнути на практиці у зв'язку з прийняттям нового акта, та врахувати їх при підготовці проекту.

3.3. Структура проекту повинна забезпечити послідовний розви­ток теми правового регулювання, а також правильне розуміння та за­стосування нормативного акта, що складається.

Текст нормативно-правового акта повинен містити аргументовану інформацію, викладену стисло, грамотно, зрозуміло та об'єктивно, без повторень та вживання слів і зворотів, які не несуть змістового наван­таження,

3.4. Проект повинен мати відповідну його змісту коротку назву. Якщо є потреба у роз’ясненні мети та мотивів прийняття акта, у проекті подається вступна частина. Положення, що мають норма­тивний характер, до вступної частини не включаються.

Залежно від змісту та обсягу проект може складатися з розділів та підрозділів, які, як правило, мають заголовки.

Розділи і підрозділи нумеруються відповідно однією чи двома арабськими цифрами та складаються із пунктів, які нумеруються у розділах двома, а у підрозділах трьома цифрами. Пункти можуть поділятися на абзаци. При визначенні порядкового номера абзацу вра­ховується кожна правова норма, яка написана з абзацу.

3.5. Текст проекту викладається державною мовою, однозначною, чіткою та зрозумілою термінологією. Коли якийсь термін має різні зна­чення, то з тексту повинно бути зрозуміло, в якому з них застосо­вується він у даному акті.

3.6. Посилання на інші пункти проекту, а також на раніше видані відомчі акти, робиться лише у тих випадках, коли необхідно показати їх взаємний зв'язок або уникнути повторення. Посилання на раніше виданий акт повинно містити його найменування, дату та номер акта, назву органу, що видав акт, а також дату та номер державної реєст­рації (відомчого акта).

3.7. Кожний пункт проекту повинен містити, як правило, одну пра­вову норму.

Декілька пов’язаних між собою правових норм доцільно вміщува­ти до одного пункту в тих випадках, коли це необхідно для їх правиль­ності розуміння та застосування. Кожний самостійний пункт акта пови­нен мати повний та закінчений зміст.

Викладати правові норми у зносках не допускається.

3.8. Якщо у проекті необхідно навести переліки (осіб, органів, робіт тощо), таблиці, графіки, карти, зразки документів, бланків, схем, вони як правило, містяться у додатку. У відповідних пунктах проекту нор­мативного акта на додатки даються посилання.

3.9. Найменування організацій та інших об’єктів вказуються у про­екті у точній відповідності з їх офіційним найменуванням, передбаче­ним статутами та положеннями про їх правовий статус, рішеннями про їх утворення та іншими актами.

Використання їх скорочених найменувань допускається у тих ви­падках, коли вони є офіційними (передбачені відповідними актами).

3.10. У випадках, коли при підготовці нового акта необхідно вне­сти зміни до раніше прийнятого акта, доцільно дати нову редакцію відповідних пунктів чинного акта. Якщо пункти, які потребують зміни, немає необхідності повністю викладати в новій редакції, до їх тексту вносяться уточнення (зокрема, шляхом виключення, доповнення або заміни окремих слів, речень). Можуть бути також викладені у новій редакції окремі частини пунктів, абзаців.

Доповнення, що містять нові правові норми, оформляються, як правило, у вигляді окремих пунктів та абзаців.

У проекті нового акта не рекомендується передбачати правові норми із зазначенням про те, що вони приймаються "на зміну", "у часткову зміну", "на додаток" відповідного пункту чинного акта.

3.11. Якщо є значна кількість актів, які підлягають визнанню таки­ми, що втратили чинність, або до яких необхідно внести зміни чи до­повнення (більше трьох), їх переліки доцільно викладати у додатку.

3.12. При підготовці пропозицій про визнання актів такими, що втра­тили чинність, або про зміни чи доповнення раніше прийнятих актів та їх частин, необхідно встановити, чи поширювалася їх дія наступними актами на інші організації, категорії працівників та врахувати ці обста­вини для того, щоб скасувати також акти про їх поширення.

3.13. Відомчі нормативні акти, видані спільно чи за узгодженням з іншими органами, змінюються, доповнюються або визнаються таки­ми, що втратили чинність, спільно або за узгодженням з відповідними органами.

3.14. Нормативно-правовий акт затверджується розпорядчим до­кументом та розміщується на чистих аркушах паперу, без титульного аркуша.

3.15. Під час затвердження нормативного акта розпорядчим доку­ментом на акті зазначається гриф за такою формою:

Затверджено

наказ Міністерства фінансів

Дата добавления: 2014-01-07