Розвиток рухових якостей

Між розвитком рухових якостей (сили, швидкості, витривалості, спритності, гнучкості) і формуванням рухових навичок існує тісний взаємозв'язок. Освоєння нових рухів супроводжується вдосконаленням рухових якостей. Різні рухи вибірково впливають на руховий апарат людини і тому в нерівній мірі розвивають окремі м'язи і м'язові групи.

Формування рухових якостей в онтогенезі відбувається нерівномірно і гетерохронно і залежить від розвитку ряду систем організму. Наприклад, вдосконалення витривалості визначається значною мірою злагодженою діяльністю кровоносної, дихальної і серцево-судинної систем, а розвиток сили м'язів тісно пов'язаний із зростанням кісткової і м'язової тканин, з формуванням здатності керувати роботою м'язів. Кожному віку властивий певний рівень розвитку рухових якостей. Найвищі досягнення в силі, швидкості і витривалості досягаються в різні терміни.

Систематичне тренування прискорює розвиток рухових якостей, але приріст їх в різні вікові періоди неоднаковий.

Сила. Уперше максимальну довільну силу м'язів (МДС) при ізометричній напрузі вдається виміряти у віці 4-5 років. МДС згиначів і розгиначів кисті складає в середньому відповідно до 5,22 і 4,61 кг, стегна 6,0 і 7,9 кг, тулуби 8,17 і 14,65 кг

З віком відбувається нерівномірний розвиток сили окремих м'язів. Як видно з таблиці. 28, в 12-16 років приріст МПС у м'язів-розгиначів стегна більший, ніж у м'язів-розгиначів гомілки і стопи.

Максимальна довільна сила м'язів (кг) залежно від віку

Вік, років	Розгиначі стегна	Розгиначі гомілки	Розгиначі стопи

У кожному віковому періоді змінюється співвідношення (топографія) МДС різних м'язів, формується своєрідний м'язовий профіль. З 8 до 10 років підвищення МДС м'язів відбувається відносно рівномірно. До 11 років темпи зростання її збільшуються. Найбільш інтенсивний приріст МПС встановлений в період від 13-14 до 16-17 років. У наступні роки (до 18-20 років) темпи її зростання сповільнюються. У більших м'язів МДС збільшується дещо довше. До 16-17 років завершується формування топографії сили м'язів, характерної для дорослих.

Нині у зв'язку з акселерацією відзначається тенденція більше раннього розвитку сили окремих груп м'язів.

Разом із зростанням абсолютною МДС збільшується відносна МДС (на 1 кг маси тіла). Найбільш високий темп розвитку відносної сили відбувається від 6-7 до 9-11 років, а для деяких м'язів (розгиначі тулуба, підошовні згиначі стопи) до 13-14 років.

Швидкість. При виконанні спортивних вправ, як правило, відзначається комплексний прояв швидкості. Наприклад, результат в спринтерському бігу залежить від часу рухової реакції на старті, швидкості поодиноких рухів і частоти (темпу) кроків.

Уперше в окремих рухах час реакції вдається визначити у віці 2-3 років - 0,50-0,90 с. Але вже в 5-7 років воно знижується до 0,30-0,40 з, а до 13-14 років наближається до даних дорослих (0,11-0,25 с). Зміна з віком рухової реакції відбувається нерівномірно. До 9-11 років час її зменшується швидко, а в наступні роки, особливо після 12-14 років, - повільно.

Тренування сприяє поліпшенню швидкості рухової реакції. Найбільше зменшення часу реакції під впливом систематичного тренування відмічене у дітей 9-12 років. У цьому віці перевага дітей, що тренуються, перед тими, що не займаються спортом особливо велика. Якщо в цей час не розвивати швидкість, то в наступні роки, виникле відставання важко ліквідовувати.

В процесі розвитку організму підвищується швидкість поодиноких рухів. До 13-14 років вона наближається до даних дорослих,. у 16-17 років відзначається зниження її, а до 20-30 років - деяке підвищення. У юних спортсменів швидкість поодиноких рухів розвинена краще. Вже у віці 13-14 років відзначається явна перевага їх над тими, що не тренуються, яке зберігається в наступні вікові періоди. Найбільша ефективність розвитку швидкості поодиноких рухів встановлена в 9-13 років.

Важливим компонентом швидкості є частота (темп) рухів. Максимальна частота рухів (за 10 с) в ліктьовому суглобі збільшується з 4 до 1.7 років в 3,3-3,7 разу. У дітей 11 -12 років максимальна частота обертання педалей на велоергометрі складає в середньому 20 (за 10 с), потім підвищується і в 18-20 років рівна 33.

Взаємозв'язок в розвитку сили і швидкості досить повно проявляється в швидкісно-силових вправах, наприклад в стрибках в довжину і у висоту. Найбільший приріст результатів в стрибках спостерігається від 12 до 13 років (таблиця).

Результати (см) в швидкісно-силових вправах у хлопчиків залежно від віку

Вік, повних років	Стрибок вгору (поштовхом двох ніг)	Стрибок в довжину	Потрійний стрибок (з місця)

Таким чином, і- за даними швидкісно-силових вправ відзначається нерівномірний приріст результатів в різні вікові періоди.

Витривалість. Якнайповніше вікові зміни витривалості вивчені при статичних зусиллях різних груп м'язів, наприклад згиначів кисті, передпліччя, стегна. Встановлено, наприклад, що з віком збільшується час утримання згиначами кисті зусилля на динамометрі, рівного 50% від максимального (у 10-12 років час цього зусилля складає 96 з, а в 18 -" 20 років - 113.с).

Тривалість зусилля різних груп м'язів неоднакова і збільшується не одночасно. У віці від 8 до 11 років найбільшою витривалістю характеризуються м'язи-розгиначі тулуба; у 11 -14 років значно підвищується витривалість литкових м'язів, в 13-14 років дещо знижується статична витривалість згиначів і розгиначів передпліччя і розгиначів тулуба.

У міру розвитку організму збільшується час утримання основних гімнастичних поз - вису та упору. З 13 до 17 років гранична тривалість вису підвищується у хлопчиків в 4,3 разу, а у дівчаток - у 4 рази.

Витривалість в різні вікові періоди підвищується нерівномірно. Так, встановлено, що у вправах аеробної потужності найбільший приріст витривалості спостерігається у хлопців від 15-16 до 17-18 років. У вправах анаеробної потужності значне збільшення тривалості роботи відзначається від 10-12 до 13-14 років.

Юні спортсмени характеризуються не лише більшою витривалістю, але і значнішим її віковим приростом. Так, у дівчаток, що займаються плаванням, від 8 до 15 років працездатність у вправах на велоергометрі збільшується в 3 рази, а у хлопчиків - в 3,4 разу. При цьому чим старше юні спортсмени і чим більше у них стаж занять спортом, тим більше вони відрізняються від неспортсменов.

Спритність. Це рухова якість характеризується умінням управляти силовими, тимчасовими; просторовими параметрами рухів.

Одним з проявів спритності є точність орієнтації в просторі. Здатність до просторового диференціювання рухів помітно посилюється у віці 5-6 років. Найбільше зростання цієї здатності відзначається від 7 до 10 років. У 10-12 років вона стабілізується, в 14-15 років дещо погіршується, а в 16-17 років показники рухової орієнтації досягають даних дорослих. Систематичне тренування розвиває уміння якісніше аналізувати просторові параметри рухів.

З віком змінюється здатність диференціювати темп руху. У 7-8 років відзначається значна варіативна частоти обертання педалей велосипеда. До 13-14 років здатність відтворювати заданий темп рухів покращується і наближається до даних дорослих.

Про вдосконалення з віком спритності свідчить здатність диференціювати зусилля м'язів. У дітей 5-10 років точність відтворення заданого зусилля менша, ніж в наступні періоди розвитку. Найбільш досконале диференціювання рівня м'язової напруги характерна для хлопців 15- 17 років.

Під впливом тренування здатність керувати рухам покращується. Висока міра розвитку координації рухів обумовлює успішніше вдосконалення інших рухових якостей.

Гнучкість. У міру розвитку організму гнучкість змінюється нерівномірно. Так, рухливість хребетного стовпа при розгинанні помітно підвищується у хлопчиків з 7 до 14 років, а у дівчаток з 7 до 12 років. У більше старшому віці приріст її знижується. Рухливість хребетного стовпа при згинанні у хлопчиків 7- 10 років значно зростає, а в 11 -13 років зменшується. Високі показники гнучкості відзначаються у хлопчиків в 15 років, а у дівчаток - в 14 років. При. активних рухах гнучкість дещо менша, ніж при пасивних.

Дата добавления: 2014-01-07