Злочини у сфері господарської діяльності

ТЕМА 9.

1. Загальна характеристика злочинів у сфері господарської діяльності.

2. Кримінально-правова характеристика порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю.

3. Кримінально-правова характеристика незаконного обігу дисків для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання та сировини для їх виробництва.

4. Кримінально-правова характеристика фіктивного підприємництва.

5. Кримінально-правова характеристика ухилення від повернення виручки в іноземній валюті.

6. Кримінально-правова характеристика контрабанди.

7. Кримінально-правова характеристика ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів.

8. Кримінально-правова характеристика порушення законодавства про бюджетну систему України.

9. Кримінально-правова характеристика порушення порядку випуску (емісії) та обігу цінних паперів.

1. Загальна характеристика злочинів у сфері господарської діяльності. Злочини у сфері господарської діяльності, відповідальність за які передбачена розділом VII Особливої частини КК, є самими небезпечними посяганнями на суспільні відносини, що складаються в цій сфері. Законодавство України визначає господарську діяльність як діяльність фізичних і юридичних осіб, пов'язану з виробництвом або реалізацією продукції (товарів), виконанням робіт або наданням послуг з метою отримання прибутку (комерційна господарська діяльність) або без такої мети (некомерційна господарська діяльність). Підприємницька діяльність є одним з видів господарської діяльності, обов'язкові ознаки якої - безпосередність, систематичність її здійснення з метою отримання прибутку.

Конституція України в ст. 42 закріпила право кожного на підприємницьку діяльність, не заборонену законом, гарантуючи при цьому державний захист конкуренції, недопущення зловживання монопольним положенням на ринку, неправомірного обмеження конкуренції і несумлінної конкуренції. Задачею держави є й захист прав споживачів, здійснення контролю за якістю та безпекою продукції і всіх видів послуг і робіт.

Встановлення кримінальної відповідальності за злочини у сфері господарської діяльності переслідує мету охорони від злочинних посягань цих найважливіших для суспільства і держави відносин, що складаються при її здійсненні.

Відносно самостійною групою суспільних відносин, відповідальність за посягання на які передбачена розділом VII Особливої частини УК, є державні фінанси - різновид економічних відносин, в процесі існування яких створюються і використовуються фонди грошових коштів суспільного призначення, необхідні для життєдіяльності суспільства і його окремих громадян.

Родовим об'єктом даних злочинів є система суспільних відносин, що складаються у сфері господарської діяльності.

Безпосередніми об'єктами цих злочинів виступають конкретні суспільні відносини, що складаються в процесі такої діяльності - захищаючі право і законні інтереси суб'єктів господарської, у тому числі і підприємницької, діяльності, права та інтереси споживачів товарів і послуг, а також забезпечуючи формування, розподіл і використовування державних централізованих і децентралізованих фондів суспільного призначення, регулювання грошового обігу, валютне регулювання і валютний контроль. Додатковими безпосередніми об'єктами в деяких складах злочинів у сфері господарської діяльності можуть виступати життя, здоров'я потерпілого, відносини власності, інтереси правосуддя та ін.

Предмет для більшості злочинів у сфері господарської діяльності є обов'язковою ознакою їх складу. В окремих випадках розмір предмету виступає критерієм, що відмежовує відповідний злочин від адміністративного правопорушення (наприклад, кримінальна відповідальність за порушення правил здачі дорогоцінних металів і коштовних каменів, здобутих з надр, одержаних з вторинної сировини, а також підняті та знайдені (ст. 214 КК), наступає тільки за умови їх великого розміру, який відповідно до примітки до цієї статті має місце у випадках, коли їх вартість перевищує п'ятсот не оподатковуваних податком мінімумів доходів громадян).

Об'єктивна сторона даних злочинів може характеризуватися здійсненням як дій, так і бездіяльності. Диспозиції переважної більшості злочинів у сфері господарської діяльності сформульовані як бланкетні, тобто для наявності об'єктивної сторони необхідно встановити порушення нормативних актів, що не є кримінальним законом. В таких випадках правильна кваліфікація цих злочинів неможлива без детального з'ясування змісту нормативних актів, регулюючих відповідні відносини, що дозволить вирішити питання про наявність або відсутність в діях особи порушення встановленого законом порядку здійснення господарської діяльності.

Значна кількість злочинів у сфері господарської діяльності сформульовані як злочини з матеріальним складом. Їх обов'язковими ознаками є разом із здійсненням суспільно небезпечного діяння настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді спричинення збитку - матеріального збитку державі, юридичним або фізичним особам, життю або здоров'ю потерпілих, а також наявність причинного зв'язку між суспільно небезпечними діяннями і суспільно небезпечними наслідками.

Суб'єктивна сторона злочинів у сфері господарської діяльності характеризується умисною формою вини. Виняток становить лише випуск або реалізація недоброякісної продукції (ст. 227 КК), при здійсненні якого можлива як умисна, так і необережна форма вини.

Суб'єктом цих злочинів є фізична осудна особа, що досягла 16 років. Для основної частини злочинів у сфері господарської діяльності суб'єкт є спеціальним: посадовець суб'єкта господарської діяльності, громадянин - засновник або власник суб'єкта господарської діяльності, громадянин - суб'єкт підприємницької діяльності та ін.

Систематизація злочинів у сфері господарської діяльності й їх розподіл на види повинно ґрунтуватися на видовому об'єкті цих злочинів. Проте чинне кримінальне законодавство, на жаль, не дозволяє збудувати чітку і несуперечливу систему цих злочинів, що обумовлене, з одного боку, незавершеністю процесу правового регулювання відносин у сфері господарської діяльності, з іншою - окремими недоліками самого кримінального законодавства в цій сфері. Тому пропонована система не є бездоганною, проте дозволяє все ж таки згрупувати дані злочини переважно за їх видовим об'єктом.

Суспільно небезпечні діяння, відповідальність за які передбачена розділом VII Особливої частини КК «Злочини у сфері господарської діяльності», як ми вважаємо, можна розділити на наступні види:

1. Злочини, що посягають на відносини, які забезпечують безпеку господарської діяльності:

- порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю (ст. 202 КК);

- зайняття забороненими видами господарської діяльності (ст. 203 КК);

- порушення законодавства, що регулює виробництво, експорт, імпорт дисків для лазерних систем зчитування, експорт, імпорт обладнання чи сировини для їх виробництва (ст. 203-1 КК);

- фіктивне підприємництво (ст. 205 КК);

- легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом (ст. 209 КК);

- умисне порушення вимог законодавства про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом (ст. 209-1 КК);

- порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом (ст. 213 КК).

2. Злочини, що посягають на відносини у сфері грошового обігу, валютного регулювання і валютного контролю:

- виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї (ст. 199 КК);

- незаконні дії з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, обладнанням для їх виготовлення (ст. 200 КК);

- ухилення від повернення виручки в іноземній валюті (ст. 207 КК);

- незаконне відкриття або використовування за межами України валютних рахунків (ст. 208 КК);

- порушення правил здачі дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння (ст. 214 КК).

3. Злочини, що посягають на відносини по мобілізації, розподілу і використовуванню засобів бюджетів і державних цільових фондів:

- контрабанда (ст. 201 КК);

- незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту підакцизних товарів (ст. 204 КК);

- ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів (ст. 212 КК);

- незаконне виготовлення, підроблення, використання або збут незаконно виготовлених, одержаних або підроблених марок акцизного збору чи контрольних марок (ст. 216 КК);

- порушення законодавства про бюджетну систему України (ст. 210 КК);

- видання нормативно-правових або розпорядчих актів, що змінюють доходи і видатки бюджету всупереч встановленому законом порядку (ст. 211 КК);

- шахрайство з фінансовими ресурсами (ст. 222 КК).

4. Злочини, що посягають на відносини, які забезпечують свободу господарської діяльності, недопущення проявів монополізму і несумлінної конкуренції:

- протидія законній господарській діяльності (ст. 206 КК);

- примушення до антиконкурентних узгоджених дій (ст. 228 КК);

- незаконне використання знака для товарів і послуг, фірмового найменування, кваліфікованого зазначення походження товару (ст. 229 КК);

- незаконне збирання з метою використання або використання відомостей, що становлять комерційну таємницю (ст. 231 УК);

- розголошування комерційної або банківську таємницю (ст. 232 КК).

5. Злочини, що посягають на суспільні відносини у сфері банкрутства суб'єктів господарської діяльності:

- фіктивне банкрутство (ст. 218 КК);

- доведення до банкрутства (ст. 219 КК);

- приховування стійкої фінансової неспроможності (ст. 220 КК);

- незаконні дії у разі банкрутства (ст. 221 КК).

6. Злочини, що посягають на відносини, які складаються при здійсненні діяльності на ринку недержавних цінних паперів:

- порушення порядку випуску (емісії) та обігу цінних паперів (ст. 223 КК);

- виготовлення, збут та використання підроблених недержавних цінних паперів (ст. 224 КК);

7. Злочини, що посягають на відносини, які забезпечують захист прав та законних інтересів споживачів товарів і послуг:

- незаконне виготовлення, збут або використання державного пробірного клейма (ст. 217 КК);

- обман покупців та замовників (ст. 225 КК);

- фальсифікація засобів вимірювання (ст. 226 КК);

- випуск або реалізація недоброякісної продукції (ст. 227 КК).

8. Злочини, що посягають на відносини у сфері приватизації державного та комунального майна:

- незаконна приватизація державного, комунального майна (ст. 233 КК);

- незаконні дії щодо приватизаційних паперів (ст. 234 КК);

- недотримання особою обов'язкових умов щодо приватизації державного, комунального майна або підприємств та їх подальшого використання (ст. 235 КК).

9. Інші злочини у сфері господарської діяльності:

- підроблення знаків поштової оплати і проїзних квитків (ст. 215 КК).

2. Кримінально-правова характеристика порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю. Об'єкт злочину - встановлений в Україні порядок зайняття господарською та банківською діяльністю.

Об'єктивна сторона злочину полягає у здійсненні: 1) без державної реєстрації, як суб'єкта підприємницької діяльності, що містить ознаки підприємницької, та яка підлягає ліцензуванню; 2) без одержання ліцензії видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до законодавства; 3) таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, якщо це було пов'язано з отриманням доходу у великих розмірах. Злочин вважається закінченим з моменту отримання від такої діяльності доходу у великих розмірах, яким відповідно до примітки до ст. 202 КК є дохід, коли сума у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Склад злочину - матеріальний.

Суб'єкт злочину - загальний, фізична осудна особа незалежно від громадянства, яка досягла 16 років. Ним можуть бути особи, які займаються зареєстрованою підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи або службові особи юридичних осіб - підприємницьких та інших господарських структур, які приймають та (або) реалізують рішення про здійснення господарської діяльності без ліцензії або з порушенням умов ліцензування.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Особа усвідомлює суспільну небезпечність свого діяння, передбачає та бажає настання суспільно небезпечних наслідків. Спеціальна мета - одержання від не зареєстрованої у встановленому порядку, безліцензійної або пов'язаної з порушенням умов ліцензування діяльності доходу у великих розмірах.

Кваліфікуючими ознаками цього злочину є вчинення його: 1) без державної реєстрації; 2) без спеціального дозволу; 3) з порушенням умов ліцензування, якщо це було пов'язано з отриманням доходу у великих розмірах (ч. 2 ст. 202 КК).

3. Кримінально-правова характеристика незаконного обігу дисків для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання та сировини для їх виробництва. Об'єктом злочину є встановлений законодавством порядок виробництва, експорту, імпорту дисків для лазерних систем зчитування, експорту, імпорту обладнання чи сировини для їх виробництва.

Об'єктивна сторона злочину - виробництво, експорт, імпорт обладнання чи сировини дисків для лазерних систем зчитування, експорт, імпорт обладнання чи сировини для їх виробництва. Злочин вважається закінченим з моменту вчинення суб'єктом злочину будь-яких вище зазначених дій у великих розмірах. Під великим розміром розуміють вартість дисків для лазерних систем зчитування, обладнання чи сировини для їх виробництва, що у три тисячі разів і більше перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Суб'єкт злочину - загальний, фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

4. Кримінально-правова характеристика фіктивного підприємництва. Об'єкт злочину - встановлений законодавством України порядок здійснення підприємницької діяльності, а також відповідні інтереси фізичних або юридичних осіб, суспільства, держави залежно від того, якою незаконною діяльністю займається фіктивний підприємець.

Об'єктивна сторона - створення або придбання суб'єктів підприємництва (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона. Фіктивність - відсутність у осіб, які стояли за створенням або придбанням суб'єкта підприємництва, справжнього наміру здійснювати діяльність, зафіксовану в установчих документах і пов'язану з виробництвом товарів, виконанням робіт або наданням послуг.

Суб'єкт злочину - загальний, фізична осудна особа, яка досягла 16 років. Ним може бути: 1) особа, яка виступає як засновник або набувач суб'єкта підприємництва - юридичної особи або за допомогою чужих чи підроблених документів реєструє (придбаває) такий суб'єкт; 2) службова особа підприємства або організації, яка прийняла рішення про створення чи придбання іншої юридичної особи; 3) власник (засновник) юридичної особи, який прийняв таке рішення.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Особа усвідомлює суспільну небезпечність свого діяння, передбачає та бажає настання суспільно небезпечних наслідків. Спеціальна мета - прикриття незаконної або забороненої підприємницької діяльності. Прикриваючись юридичною особою як ширмою, суб'єкти прагнуть приховати свою незаконну діяльність.

Кваліфікаційними ознаками злочину є вчинення його: 1) повторно; 2) із заподіянням великої матеріальної шкоди державі, банкові, кредитним установам, іншим юридичним особам або громадянам (ч. 2 ст. 205 КК).

5. Кримінально-правова характеристика ухилення від повернення виручки в іноземній валюті. Об'єкт злочину - встановлений в Україні порядок використання валютної виручки і надходжень в іноземній валюті на користь резидентів України. Предмет злочину - виручка в іноземній валюті від реалізації на експорт товарів (робіт, послуг), а також товари або інші матеріальні цінності, отримані від цієї виручки.

Об'єктивна сторона злочину - умисне ухилення службових осіб підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності або осіб, які здійснюють господарську діяльність без створення юридичної особи, від повернення в Україну у передбачені законом строки виручки в іноземній валюті від реалізації на експорт товарів (робіт, послуг), або інших матеріальних цінностей, отриманих від цієї виручки, а також умисне приховування будь-яким способом такої виручки, товарів або інших матеріальних цінностей.

Склад злочину - формальний. Строк повернення такої виручки визначається в контрактах, але він не може перевищувати 90 календарних днів з дати митного оформлення. Приховування валютної виручки - це неповідомлення відповідних органів про одержання валютної виручки. Злочин вважається закінченим з моменту: 1) ненадходження виручки в іноземній валюті на рахунок уповноваженого банку у належний строк; 2) фактичного вчинення дій, які полягають у приховуванні виручки чи відповідних матеріальних цінностей; 3) недекларування доходів в іноземній валюті.

Суб'єкт злочину - спеціальний. Це: службові особи підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності - резиденти України, якими від реалізації на експорт товарів одержана виручка в іноземній валюті чи імпортуються товари за експортними бартерними договорами. Суб'єктами також можуть бути особи, які здійснюють господарську діяльність без створення юридичної особи і якими одержана зазначена виручка чи імпортуються товари.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Особа усвідомлює суспільну небезпечність свого діяння, передбачає та бажає настання суспільно небезпечних наслідків.

Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його: 1) повторно; 2) за попередньою змовою групою осіб; 3) у великих розмірах (ч. 2), а особливо кваліфікуючою ознакою - вчинення його в особливо великих розмірах (ч. 3 ст. 207 КК).

6. Кримінально-правова характеристика контрабанди. Об'єкт злочину - встановлений в Україні порядок переміщення товарів та інших речовин і предметів через митний кордон України. Додатковим факультативним об'єктом контрабанди можуть виступати встановлений порядок обігу предметів дозвільної системи, порядок сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів, громадська безпека, здоров'я населення.

Предмет злочину - товари у великих розмірах (якщо їх вартість у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян); історичні та культурні цінності; отруйні, сильнодіючі, радіоактивні або вибухові речовини; зброя та боєприпаси; стратегічно важливі сировинні товари, щодо яких законодавством встановлено відповідні правила вивезення за межі України. Товари - будь-яка продукція, що має споживчу вартість, у тому числі дорогоцінні метали та дорогоцінне каміння.

Об'єктивна сторона злочину - переміщення через митний кордон України, який збігається з її державним кордоном (за винятком меж спеціальних митних зон), вище перелічених предметів, поза митним кордоном або з приховуванням від митного контролю. Переміщення поза митним кордоном - це переміщення поза місцем розташування митниці або поза часом здійснення митного оформлення, або з незаконним звільненням від митного контролю. Переміщення з приховуванням від митного контролю - це використання тайників та інших сховищ; надання одним предметам вигляду інших; подання митному органу підроблених документів на переміщення товарів або інших предметів тощо. Склад злочину - матеріальний.

Суб'єкт злочину - загальний, фізична осудна особа, яка досягла 16 років, у тому числі особа, яка користується правом дипломатичного імунітету.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Недекларування відповідних предметів, вчинене з необережності, не містить ознак цього злочину. Не може бути притягнута до кримінальної відповідальності за контрабанду особа, яка добросовісно помиляється щодо того, чи є той чи інший предмет культурною цінністю або отруйною речовиною.

Кваліфікуючими ознаками цього злочину є вчинення його: 1) за попередньою змовою групою осіб; 2) особою, раніше судимою за цей злочин (ч. 2 ст. 201 КК).

7. Кримінально-правова характеристика ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів. Об'єкт злочину - встановлений законодавством України порядок оподаткування юридичних і фізичних осіб, який забезпечує за рахунок надходження податків, зборів та інших обов'язкових платежів формування доходної частини державного та місцевих бюджетів, а також державних цільових фондів. Предмет злочину - податки, збори, інші обов'язкові платежі, що повинні сплачуватися юридичними та фізичними особами, якщо несплата їх призвела до фактичного ненадходження до бюджетних чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах, тобто якщо суми їх в тисячу і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Об'єктивна сторона злочину характеризується сукупністю трьох ознак: 1) діяння - ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, що входять до системи оподаткування; 2) суспільно небезпечні наслідки у вигляді фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних (ч. 1), великих (ч. 2) або особливо великих (ч. 3 ст. 212 КК) розмірах; 4) причинний зв'язок між діянням і наслідками. Способи ухилення можуть бути різними і на кваліфікацію не впливають. Склад злочину - матеріальний. Обов'язковий наслідок - ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах. Під значним розміром коштів слід розуміти суми, які в тисячу і більше разів перевищують встановлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Суб'єкт злочину - спеціальний, службові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, на яких покладені обов'язки щодо ведення та подання документів для обрахування та сплати обов'язкових платежів до бюджетів і державних цільових фондів.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Особа усвідомлює суспільну небезпечність свого діяння, передбачає та бажає настання суспільно небезпечних наслідків.

Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його: 1) групою осіб; 2) особою, раніше судимою за вчинення такого злочину (чч. 2, 3 ст. 212 КК)

8. Кримінально-правова характеристика порушення законодавства про бюджетну систему України. Основний безпосередній об'єкт злочину - встановлений законодавством порядок виконання державного і місцевих бюджетів, порядок використання бюджетних ресурсів, покликаних з фінансового боку забезпечувати виконання державними органами та органами місцевого самоврядування покладених на них завдань та функцій. Додатковим обов'язковим об'єктом злочину виступають конституційні права і законні інтереси громадян, порядок здійснення службовими особами службових повноважень. Предмет злочину - бюджетні кошти у великих розмірах, що включаються у бюджети всіх рівнів незалежно від джерела їх формування. Великим розміром бюджетних коштів відповідно до примітки 2 до ст. 210 КК вважається сума, що в тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Об'єктивна сторона злочину можлива у чотирьох формах: а) використання бюджетних коштів усупереч їх цільовому призначенню; б) використання цих коштів в обсягах, що перевищують затверджені межі видатків; в) недотримання вимог щодо пропорційного скорочення видатків бюджетів усіх рівнів, як це встановлено чинним бюджетним законодавством; в) недотримання вимог щодо пропорційного фінансування видатків бюджетів усіх рівнів. Склад злочину - матеріальний. Перші дві форми вчинюються шляхом дій - недотримання встановлених бюджетним законодавством вимог; третя і четверта - можуть полягати як у діях, так і у бездіяльності службової особи.

Суб'єкт злочину - спеціальний, службова особа, на яку покладено виконання функцій розпорядника бюджетних коштів.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Особа усвідомлює суспільну небезпечність свого діяння, передбачає та бажає настання суспільно небезпечних наслідків.

Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його: 1) в особливо великих розмірах; 2) повторно; 3) групою осіб (ч. 2 ст. 210 КК).

9. Кримінально-правова характеристика порушення порядку випуску (емісії) та обігу цінних паперів. Об'єкт злочину - встановлений законодавством України порядок випуску (емісії) цінних паперів, порушення якого може призвести до дестабілізації ринку цінних паперів, погіршення загальної економічної ситуації, заподіяння майнової шкоди громадянам та юридичним особам. Предмет злочину: 1) цінні папери, випуск (емісія) яких має здійснюватись у формі відкритого розміщення за умови реєстрації випуску уповноваженими державними органами; 2) документи, які подаються для реєстрації емісії цінних паперів.

Об'єктивна сторона злочину полягає у випуску (емісії) громадянином або службовою особою суб'єкта господарської діяльності цінних паперів у формі їх відкритого розміщення без реєстрації емісії у встановленому законом порядку. Злочин вважається закінченим за ч. 1 цієї статті з моменту здійснення випуску цінних паперів без реєстрації у встановленому законом порядку та передачі емітентом чи торговцем цінними паперами покупцеві хоча б одного сертифіката незареєстрованих документарних цінних паперів. Злочин за ч. 2 цієї статті є закінченим з моменту заподіяння великої матеріальної шкоди інвестору. Склад злочину - матеріальний.

Суб'єкт злочину - загальний, а також службова особа. Його співучасниками, крім службових осіб юридичної особи - емітента цінних паперів, можуть бути і відповідні працівники юридичної особи, яка веде реєстр власників цінних паперів, якщо вони внесли до реєстру дані про власників цінних паперів, знаючи, що ці цінні папери випущені без належної реєстрації.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Особа усвідомлює суспільну небезпечність свого діяння, передбачає та бажає настання суспільно небезпечних наслідків. Мотив - корисливий.

Кваліфікуючою ознакою злочину є вчинення його із заподіянням великої матеріальної шкоди (ч. 2 ст. 223 КК).

Література до теми

1. Берзн П. Визначення складу та розміру доходів в злочинах у сфері господарської діяльності. // Підприємство,господарство і право. - 2003. - № 3. - С. 98.

2. Грищенко О. Проблеми боротьби із “відмиванням брудних грошей” // Юридичний журнал. - 2005. - № 7. - С. 100.

3. Дубинський М., Коваль А. Екскурс до історії законодавства про кримінальну відповідальність за порушення права на торгівельні марки // Юридичний журнал. - 2005. - № 11. - С. 78.

4. Дудоров О. Непрямі методи оподаткування і кримінальна відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів та обов’язкових платежів. // Підприємство,господарство і право. - 2003. - № 8. - С. 81.

5. Дудоров О.Заохочувальна норма, передбачена ч. 4 ст. 212 Карного кодексу: до питання по запровадження, тлумачення і застосування.// Підприємство,господарство і право. - 2003. - №2. - С. 73.

6. Кримінальне право України: Бібліографія. 1991-2002 / Уклали: М.В. Галабала, В.О. Навроцький, С.В. Хилюк. - К.: Атака, 2004. - С. 144-188.

7. Кримінальне право України: Практикум: Навч. посіб. / Андрушко П.П., Шапченко С.Д. та ін.; За ред. С.С. Яценка. - 2-е вид., пере раб. і допов. - К.: Юрінком Інкрет, 2004. - С. 79-89.

8. Процюк О. Контрабанда культурних цінностей, проблеми кваліфікації // Підприємство,господарство і право. - 2003. - № 8. - С. 89.

9. Щавінський В. Особливості встановлення предмета незаконної емісії цінних паперів. // Підприємство, господарство і право. - 2003. - № 8. - С. 92.

Дата добавления: 2014-01-07