Тема 8

Злочини у сфері службової діяльності

1. Загальна характеристика злочинів у сфері службової діяльності.

2. Кримінально-правова характеристика зловживання владою або службовим становищем.

3. Кримінально-правова характеристика службової недбалості.

4. Загальна характеристика хабарництва.

5. Кримінально-правова характеристика одержання хабара.

6. Кримінально-правова характеристика давання хабара.

1. Загальна характеристика злочинів у сфері службової діяльності. Злочини у сфері службової діяльності є суспільно небезпечними діяннями (дії або бездіяльності), що скоюються посадовцями з використанням наданих їм законом прав і повноважень всупереч інтересам служби або шляхом невиконання або неналежного виконання ними своїх службових обов'язків, які заподіюють істотну шкоду або містять реальну загрозу спричинення такої шкоди нормальному функціонуванню державних або самоврядних органів, підприємств, установ або організацій незалежно від форм власності. Таким чином, ознаками злочинів у сфері службової діяльності, що відрізняють їх від інших злочинних посягань, є:

1) ці злочини скоюються посадовцями;

2) злочини полягають у використовуванні цими особами наданих їм прав і повноважень всупереч інтересам служби або в невиконанні або неналежному виконанні своїх службових обов'язків;

3) вони заподіюють істотну шкоду або містять реальну загрозу спричинення такої шкоди нормальному функціонуванню державних або самоврядних органів, підприємств, установ або організацій незалежно від форм власності.

В розділ XVII Особливої частини КК «Злочини у сфері службової діяльності» поміщені наступні злочини:

- зловживання владою або службовим становищем (ст. 364 КК);

- перевищення влади або службових повноважень (ст. 365 КК);

- службове підроблення (ст. 366 КК);

- службова недбалість (ст. 367 КК);

- одержання хабара (ст. 368 КК);

- давання хабара (ст. 369 КК);

- провокація хабара (ст. 370 КК).

Переходячи до характеристики злочинів даної групи, слід звернути увагу на дві обставини:

по-перше, в цей розділ включені не всі злочини, що скоюються у сфері службової діяльності, а лише ті з них, які є загальними, тобто можуть бути вчинені будь-яким посадовцем. Злочини, які можуть бути вчинені лише посадовцями, що наділені додатковими специфічними ознаками, розташовані в інших розділах КК (наприклад, порушення законодавства про бюджетну систему України (ст. 210 КК) - в розділі VII «Злочини у сфері господарської діяльності», постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови (ст. 375 КК) - в розділі XVIII «Злочини проти правосуддя»);

по-друге, розташований в розділі «Злочини у сфері службової діяльності» склад давання хабара (ст. 369 КК) злочином у сфері службової діяльності не є, оскільки скоюється загальним суб'єктом. Розміщення його в даному розділі, викликано лише нерозривним зв'язком із злочином у сфері службової діяльності, передбаченим ст. 368 УК - одержання хабара.

Об'єктом злочинів у сфері службової діяльності є суспільні відносини, що забезпечують нормальне функціонування державних або самоврядних органів, підприємств, установ або організацій незалежно від форм власності. Додатковим об'єктом окремих злочинів можуть бути особа, власність, інші права та законні інтереси громадян.

Для окремих злочинів даної групи обов'язковою ознакою виступає предмет - хабар (одержання хабара - ст. 368 КК, давання хабара - ст. 369 КК, провокація хабара - ст. 370 КК), а також офіційні документи (службове підроблення - ст. 366 КК).

З об'єктивної сторони злочину у сфері службової діяльності, що відносяться до хабарництва (статті 368 - 370 КК), і службове підроблення без обтяжливих обставин (ч. 1 ст. 366 КК) сформульовані як злочини з формальним складом - вони є закінченими з моменту здійснення суспільно небезпечного діяння. Решта злочинів даної групи - зловживання владою або службовим становищем (ст. 364 КК), перевищення влади або службових повноважень (ст. 365 КК), службова недбалість (ст. 367 КК) і кваліфікований вид службового підроблення (ч. 2 ст. 366 КК) - є злочинами з матеріальним складом. Момент їх закінчення законодавець пов'язує з настанням суспільно небезпечних наслідків у вигляді спричинення істотної шкоди охоронюваних законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи суспільним інтересам, або інтересам юридичних осіб, або із спричиненням тяжких наслідків.

Істотна шкода охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян чи державним або суспільним інтересам, або інтересам юридичних осіб може бути виражений в:

- спричиненні матеріального збитку - прямих матеріальних збитків або збитків у вигляді упущеної вигоди, які в сто і більш раз перевищують не оподатковуваний податком мінімум доходів громадян (п. 3 примітки до ст. 364 КК);

- спричиненні нематеріального збитку (істотному обмеженні або порушенні конституційних прав і свобод людини і громадянина, підриві авторитету або престижу органу державної влади або місцевого самоврядування, тривалому порушенні роботи підприємства, установи або організації, порушенні суспільної безпеки і громадського порядку, приховуванні злочинів та ін.);

- спричиненні матеріального збитку, поєднаного із спричиненням нематеріального збитку.

До тяжких наслідків при здійсненні злочинів у сфері службової діяльності (ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 365, ч. 2 ст. 366 і ч. 2 ст. 367 КК) відносяться: спричинення матеріального збитку на суму, яка в двісті п'ятдесят і більше разів перевищує не оподатковуваний податком мінімум доходів громадян (п. 4 примітки до ст. 364 КК), спричинення потерпілому тяжких тілесних ушкоджень або смерті, доведення його до самогубства, банкрутство суб'єкта господарської діяльності, створення аварійної ситуації, яка призвела до людських жертв і т.ін.

Більшість злочинів, поміщених в розділ XVII Особливої частини КК, може бути вчинені тільки шляхом активних дій, і лише зловживання владою або службовим становищем (ст. 364 КК) і службова недбалість (ст. 367 КК) можуть бути вчинені як шляхом дій, так і шляхом бездіяльності.

Суб'єктивна сторона цих злочинів характеризується умисною формою вини, за винятком службової недбалості (ст. 367 КК), яка може бути вчинена і по необережності. Відношення посадовця до настання тяжких наслідків при здійсненні зловживання владою або службовим становищем (ч. 2 ст. 364 КК), перевищення влади або службових повноважень (ч. 3 ст. 365 КК) і при здійсненні службового підроблення (ч. 2 ст. 366 КК) може бути як умисним, так і необережним.

При скоєні окремих злочинів даного розділу обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони є мотив: корисливі спонуки або скоєння злочину в інших особистих інтересах або на користь третіх осіб при зловживанні владою або службовим становищем (ст. 364 КК), користь при одержанні хабара (ст. 368 КК).

Суб'єктом даних злочинів може бути тільки посадовець, за винятком давання хабара (ст. 369 КК).

Відповідно до п. 1 примітки до ст. 364 КК посадовцями є особи, які постійно або тимчасово здійснюють функції представників влади, а також обіймають постійно або тимчасово на підприємствах, в установах або в організаціях незалежно від форми власності посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов'язків, або виконують такі обов'язки за спеціальним повноваженням. Пункт 2 примітки до даної статті указує, що посадовцями також визнаються іноземці або особи без громадянства, які виконують обов'язки, зазначені в пункті 1 цієї примітки.

Таким чином, закон встановлює чотири види посадовців, якими можуть бути як громадяни України, так і іноземці або особи без громадянства:

1) представники влади;

2) особи, що обіймають посади, які пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих обов'язків;

3) особи, що обіймають посади, які пов'язані з виконанням адміністративно-господарських обов'язків;

4) особи, що виконують організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарські обов'язки за спеціальним повноваженням.

До представників влади відносяться, зокрема, працівники державних органів та їх апарату, які наділені правом в межах своєї компетенції пред'являти вимоги, а також ухвалювати рішення, обов'язкові для виконання юридичними або фізичними особами незалежно від їх відомчої приналежності або підлеглості (народні депутати, судді, прокурори, працівники міліції, інспектори державних інспекцій та ін.).

Організаційно-розпорядчі обов'язки - це обов'язки по здійсненню керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах або організаціях незалежно від форми власності. Такі функції виконують, зокрема, керівники міністерств, інших центральних органів виконавської влади, державних, колективних або приватних підприємств, установ і організацій, їх заступники, керівники структурних підрозділів (начальники цехів, завідуючі відділами, лабораторіями, кафедрами), їх заступники, особи, керівники ділянками робіт (майстри, виконроби, бригадири і т. ін.).

Адміністративно-господарські обов'язки - це обов'язки по управлінню або розпорядженню державним, колективним або приватним майном (встановлення порядку його зберігання, переробки, реалізації, забезпечення контролю за цими операціями і т. ін.). Такі повноваження в тому або іншому об'ємі є у начальників планово-господарських, постачальницьких, фінансових відділів і служб, завідуючих складами, магазинами, майстернями, ательє, їх заступників, керівників відділів підприємств, відомчих ревізорів і контролерів та ін.

Особа є посадовою не тільки тоді, коли вона здійснює відповідні функції або виконує обов'язки постійно, але і тоді, коли вона робить це тимчасово або за спеціальним повноваженням за умови, що вказані функції або обов'язки покладені на нього правомочним органом або посадовцем.

Працівники підприємств, установ, організацій, виконуючі професійні (адвокат, лікар, вчитель та ін.), виробничі (наприклад, водій) або технічні (друкарка, охоронець та ін.) функції, можуть признаватися посадовцями лише за умови, що разом з цими функціями вони виконують організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарські обов'язки.

2. Кримінально-правова характеристика зловживання владою або службовим становищем. Об'єктом злочину є нормальна діяльність апарату управління та умисне використання службовою особою, яка здійснює функції представника влади, свого службового становища всупереч інтересам служби.

Службовими особами є особи, які постійно чи тимчасово здійснюють функції представників влади, а також обіймають постійно або тимчасово на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форм власності посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків або виконують такі обов'язки за спеціальним повноваженням.

Об'єктивна сторона злочину полягає у: 1) використанні службовою особою через дію або бездіяльність свого службового становища всупереч інтересам служби; 2) вчиненні такого діяння з корисливих мотивів або іншої особистої заінтересованості; 3) заподіянні вказаними діями істотної шкоди державним чи громадським інтересам, охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян чи суб'єктів підприємницької діяльності.

Службове зловживання матиме місце і у випадку, коли діяння службової особи безпосередньо не були пов'язані з використанням її прямих службових обов'язків за місцем роботи, але нею використовувалася впливовість свого службового становища або можливість давати вказівки підпорядкованим організаціям і контролювати їх. Склад злочину - матеріальний.

Істотна шкода - це матеріальні збитки, які в 100 і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян; тяжкі наслідки, які у 250 і більше разів перевищують цей мінімум.

Суб'єкт злочину - спеціальний. Ним може бути лише службова особа.

Суб'єктивна сторона злочину виявляється у формі прямого умислу. Мотив - корисливий: прагнення службової особи отримати незаконну матеріальну винагороду. Службова особа усвідомлює, що, вдаючись до зазначених вище дій або до бездіяльності, вона використовує своє службове становище всупереч інтересам служби, і бажає цього.

Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його: 1) що спричинило тяжкі наслідки; 2) працівником правоохоронного органу.

3. Кримінально-правова характеристика службової недбалості. Об'єктом злочину виступає нормальна діяльність підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Об'єктивна сторона злочину полягає у невиконанні чи неналежному виконанні службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам окремих юридичних осіб.

Службові обов'язки - зафіксовані в трудових договорах (контрактах), посадових інструкціях функціональні обов'язки працівника, що передбачають виконання робіт, які можуть призвести до створення винаходу (корисної моделі).

Неналежним виконанням службових обов'язків слід вважати дії службової особи в межах службових обов'язків, які виконані не так, як цього вимагають інтереси служби. Необхідно встановити, які конкретно дії службова особа повинна виконати, але фактично не виконала або виконала не так, як потрібно, що і зумовило настання шкоди. Склад злочину - формальний.

Суб'єкт злочину - спеціальний. Ним є лише службова особа, в тому числі представник влади, у випадку так званої бездіяльності влади.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується необережною формою вини у вигляді злочинної недбалості. Недбалість може мати місце лише стосовно дій, які входять в коло обов'язків службової особи, і за умови, що вона мала об'єктивну можливість їх виконати.

Шкідливі наслідки, які настали з тих причин, що службова особа недосвідчена, має недостатню кваліфікацію чи з інших обставин, що не залежали від неї, не могла справитись з роботою, не дають підстав для обвинувачення в службовій недбалості. Так само службова особа не може відповідати за шкідливі наслідки, які настали з не залежних від неї причин, які вона не могла усунути.

Кваліфікуючою ознакою злочину є вчинення його із спричиненням тяжких наслідків (ч. 2 ст. 367 КК).

4. Загальна характеристика хабарництва. Поняття хабарництва є родовим і охоплює три злочини: отримання хабара (ст. 368 КК), дача хабара (ст. 369 КК) і провокація хабара (ст. 370 КК).

Об'єктом цих злочинів служать суспільні відносини, що забезпечують нормальне функціонування державних або самоврядних органів, підприємств, установ або організацій незалежно від форми власності. Додатковим об'єктом можуть виступати права і законні інтереси фізичних та юридичних осіб.

Предмет хабарництва має виключно майновий характер. Їм можуть бути:

- майно (гроші, цінності, інші речі);

- право на майно (документи, що надають право одержати майно, користуватися ним або вимагати виконання зобов'язань та ін.);

- дії майнового характеру (передача майнових вигод, відмова від них, відмова від прав на майно, безкоштовне надання послуг, санаторних або туристичних путівок, проведення будівельних або ремонтних робіт і т.ін.).

При визначенні вартості предмету хабара слід виходити з мінімальних цін, по яких в даній місцевості на час вчинення злочину можна було вільно придбати річ або одержати послугу такого ж роду і якості.

Послуги, пільги і переваги, що не мають матеріального характеру, (похвальні характеристика або виступ в пресі, надання престижної роботи та ін.) не можуть признаватися предметом хабара. Отримання їх може розцінюватися як інша (некорислива) зацікавленість при зловживанні владою або службовим становищем і за наявності до того підстав кваліфікуватися за відповідною частиною ст. 364 КК.

5. Кримінально-правова характеристика одержання хабара. Об'єкт злочину - службові відносини. Предметом хабара можуть бути матеріальні цінності (гроші, продукти, речі, будівельні матеріали) або майнові блага (надання безкоштовної путівки, пошиття одягу).

Об'єктивна сторона злочину полягає в одержанні службовою особою в будь-якому вигляді хабара за виконання чи невиконання в інтересах того, хто дає хабара, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища. Хабарництво — це родове поняття, яке охоплює одержання, давання, провокацію хабара. Склад злочину - матеріальний.

Суб'єкт злочину - спеціальний, лише службова особа. Суб'єктом цього злочину слід вважати і тих службових осіб підприємств, установ та організацій, які через своє службове становище і виконувані ними службові обов'язки могли вжити заходи щодо вчинення іншими службовцями дій, бажаних для хабародавця.

Службовими особами є особи, які постійно чи тимчасово здійснюють функції представників влади, а також обіймають постійно чи тимчасово на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або виконують такі обов'язки за спеціальним повноваженням.

Суб'єктивна сторона злочину проявляється у вигляді прямого умислу. Службова особа усвідомлює, що вона незаконно отримує матеріальну вигоду від іншої особи за вчинення певних дій по службі, і бажає отримати таку винагороду.

Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його: 1) у великому розмірі; 2) службовою особою, яка займає відповідальне становище; 3) за попередньою змовою групою осіб; 4) повторно; 5) поєднане з вимаганням хабара; 6) в особливо великих розмірах; 7) службовою особою, яка займає особливе службове становище (чч. 2, 3 ст. 368 КК).

6. Кримінально-правова характеристика давання хабара. Об'єкт злочину - службові відносини.

Об'єктивна сторона злочину полягає в передачі особисто або через посередників службовій особі матеріальних цінностей або наданні їй майнових вигод чи послуг майнового характеру за виконання або невиконання нею в інтересах хабародавця будь-якої дії, яку ця службова особа повинна була або могла вчинити, використовуючи своє службове становище.

Склад хабара утворюють і дії службової особи, яка віддала розпорядження (наказ) підлеглому домагатися певних благ, пільг чи переваг шляхом підкупу інших службових осіб, надала для цього кошти чи інші цінності або розпорядилася їх виділити, надала законного вигляду виплатам у випадках давання хабарів у завуальованих формах тощо. Якщо ж службова особа лише рекомендувала підлеглому домагатися благ, пільг чи переваг за хабарі, відповідальність за давання хабара несе той працівник, який, виконуючи таку рекомендацію, передав незаконну винагороду. Дії службової особи в цьому випадку можуть кваліфікуватися як підбурювання до давання хабара, а за наявності певної мети - як провокація хабара.

Давання хабара вважається закінченим з моменту прийняття службовою особою хоча б частини хабара. У тих випадках, коли запропонований хабар не прийнятий або відхилений, дії хабародавця слід кваліфікувати за ст.ст. 369, 370 КК. Склад злочину - матеріальний.

Суб'єкт злочину - загальний.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується лише прямим умислом.

Кваліфікуючою ознакою злочину є вчинення його повторно (ч. 2 ст. 369 КК).

Література до теми

1. Андрушко П. Коментар до статті 358 Кримінального кодексу України // Нотаріат для Вас. - 2002. - № 3. - С. 10-15.

2. Дудоров О. О., Мельник М. І., Хавронюк М. І. Злочини у сфері підприємництва: Навч. посібник / За ред. М. І. Хавронюка. - К.: Атіка, 2001. - С. 328-426.

3. Єрмак О. Проблеми кваліфікації дії службової особи, пов’язанних із створенням, керівництвом та участю у злочинній організації // Підприємство, господарство та право. 2003. - № 12. - С. 103.

4. Завидов Б.Д. Взяточничество: Уголовно-правовой анализ получения и дачи взятки (ст. 290 и 291 УК РФ): Пособие для юристов, работников правоохран. органов и других правоприменителей.- М.: ПРИОР, 2002. - 32 с.

5. Зейкан І. Поняття посадової особи в кримінальному законодавстві: порівняльний аналіз // ПУ. - 2002. - № 3. - С. 118-120.

6. Коржанський М. Й. Кваліфікація злочинів: Навч. посібник. - К.: Атіка, 2002. - С. 545-593.

7. Кримінальне право України: Бібліографія. 1991-2002 / Уклали: М.В. Галабала, В.О. Навроцький, С.В. Хилюк. - К.: Атіка, 2004. - С. 226-235.

8. Кримінальне право України: Практикум: Навч. посіб. / Андрушко П.П., Шапченко С.Д. та ін.; За ред. С.С. Яценка. - 2-е вид., пере раб. і допов. - К.: Юрінком Інкрет, 2004. - С. 104-105.

Дата добавления: 2014-01-07