І свобод людини і громадянина

Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав

ТЕМА 6.

1. Загальна характеристика та види злочинів проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина.

2. Кримінально-правова характеристика перешкоджання здійсненню виборчого права.

3. Кримінально-правова характеристика грубого порушення законодавства про працю.

4. Кримінально-правова характеристика порушення недоторканності житла.

5. Кримінально-правова характеристика незаконних дій щодо усиновлення (удочеріння).

6. Кримінально-правова характеристика порушення авторського права і суміжних прав.

1. Загальна характеристика та види злочинів проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина. Розділ V Особливої частини УК поєднує злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина, закріпленого в Конституції України.

Родовим об'єктом цих злочинів є суспільні відносини, що забезпечують вільне і безперешкодне здійснення громадянами гарантованих Конституцією України виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина.

Об'єктивна сторона злочинів проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина характеризується істотним порушенням вказаних конституційних прав або перешкоджанням їх здійсненню.

Більшість злочинів даного розділу сформульована як злочини з формальним складом - вони є закінченими з моменту здійснення суспільно небезпечного діяння. Проте, для окремих основних складів злочинів даної групи (порушення авторського права і суміжних прав - ст. 176 КК, порушення прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок, топографію інтегральної мікросхеми, сорт рослин, раціоналізаторську пропозицію - ст. 177 КК), а також деяких кваліфікованих складів (наприклад, ч. 2 ст. 168 КК, ч. 3 ст. 161 КК) необхідною ознакою є настання суспільно небезпечних наслідків.

Суб'єктивна сторона злочинів, передбачених розділом V Особливої частини КК, характеризується умисною формою вини. Відношення до суспільно небезпечних наслідків, передбачених як кваліфікуючі ознаки даних злочинів, може бути як умисним, так і необережним. Мотиви і цілі здійснення даних злочинів на їх кваліфікацію впливу не мають.

Суб'єктами цих злочинів є фізичні осудні особи, що досягли 16 років. Більшість злочинів даного розділу можуть бути вчинені тільки спеціальним суб'єктом (членом виборчої комісії, членом комісії по референдуму, посадовцем, громадянином - власником або уповноваженою їм особою).

Залежно від безпосереднього об'єкту злочину проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина можуть бути поділені на наступні види:

1. Злочини, що посягають на суспільні відносини, які забезпечують здійснення громадянами виборчих прав:

- перешкоджання здійсненню виборчого права (ст. 157 КК);

- неправомірне використання виборчих бюлетенів, підлог виборчих документів або неправильний підрахунок голосів чи неправильне оголошення результатів виборів (ст. 158 КК);

- порушення таємниці голосування (ст. 159 КК);

- порушення законодавства про референдум (ст. 160 КК);

2. Злочини, що посягають на суспільні відносини, які забезпечують здійснення громадянами трудових прав:

- грубе порушення законодавства про працю (ст. 172 КК);

- грубе порушення угоди про працю (ст. 173 КК);

- примушування до участі у страйку або перешкоджання участі у страйку (ст. 174 КК);

- невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат (ст. 175 КК);

3. Злочини, що посягають на суспільні відносини, які забезпечують здійснення громадянами інших особистих прав і свобод людини і громадянина:

- порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності або ставлення до релігії (ст. 161 КК);

- порушення недоторканності житла (ст. 162 КК);

- порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що передаються засобами зв'язку або через комп'ютер (ст. 163 КК);

- ухилення від сплати аліментів на утримання дітей (ст. 164 КК);

- ухилення від сплати коштів на утримання непрацездатних батьків (ст. 165 КК);

- злісне невиконання обов'язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи опікування (ст. 166 КК);

- зловживання опікунськими правами (ст. 167 КК);

- розголошування таємниці усиновлення (удочеріння) (ст. 168 КК);

- незаконні дії щодо усиновлення (удочеріння) (ст. 169 КК);

- перешкоджання законній діяльності професійних спілок, політичних партій, громадських організацій (ст. 170 КК);

- перешкоджання законній професійній діяльності журналістів (ст. 171 КК);

- порушення авторського права і суміжних прав (ст. 176 КК);

- порушення прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок, топографію інтегральної мікросхеми, сорт рослин, раціоналізаторську пропозицію (ст. 177 КК);

- пошкодження релігійних споруд чи культових будинків (ст. 178 КК);

- незаконне утримання, осквернення або знищення релігійних святинь (ст. 179 КК);

- перешкоджання здійсненню релігійного обряду (ст. 180 КК);

- посягання на здоров'я людей під приводом проповідування релігійних віровчень чи виконання релігійних обрядів (ст. 181 КК);

- порушення недоторканності приватного життя (ст. 182 КК);

- порушення права на отримання освіти (ст. 183 КК);

- порушення права на безоплатну медичну допомогу (ст. 184 КК).

2. Кримінально-правова характеристика перешкоджання здійсненню виборчого права. Об'єктом злочину є виборче право громадян України, а також їх право вести передвиборну агітацію. Потерпілими можуть бути виборці, кандидати, довірені особи кандидатів, їх офіційні представники та офіційні спостерігачі, члени виборчих комісій.

Об'єктивна сторона злочину полягає у вчиненні перешкоджань насильством, обманом, погрозами, підкупом або іншим чином вільному здійсненню громадянами права обирати і бути обраним Президентом України, народним депутатом України, депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатом місцевої ради або сільським, селищним, міським головою, вести передвиборну агітацію. Злочин вважається закінченим з моменту вчинення суб'єктом злочину перешкоджання незалежно від його наслідків. Склад злочину - формальний. Суспільна небезпека злочину характеризується тим, що діяння посягає на конституційне право громадян України обирати або бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Суб'єкт злочину - загальний.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим чи непрямим умислом.

Кваліфікуючими ознаками є вчинення злочину: 1) за попередньою змовою групою осіб; 2) членами виборчих комісій; 3) іншою службовою особою з використанням влади або службового становища (ч. 2 ст. 157), а особливо кваліфікуючою ознакою - вплив на результати голосування або виборів (кандидат не був обраний до відповідного органу влади) - ч. 3 ст. 157 КК.

3. Кримінально-правова характеристика грубого порушення законодавства про працю. Об'єктом злочину є трудові права людини, які включають право на працю, на гарантовану заробітну плату, на відпочинок. Потерпілим від цього злочину може бути працівник. Під працівниками слід розуміти осіб, на яких поширюється законодавство України про працю і які є відповідною стороною трудових правовідносин.

З об'єктивної сторони злочин може виявлятися у діях або бездіяльності у формі: 1) незаконного звільнення працівника з роботи; 2) іншого грубого порушення законодавства про працю. Звільнення з роботи має визнаватися незаконним, якщо воно здійснене без законних підстав для цього або з порушенням встановленого порядку звільнення, визначеного законом. Злочин вважається закінченим: у разі незаконного звільнення з роботи - з моменту фактичного припинення трудових відносин з конкретним працівником; у разі іншого грубого порушення законодавства про працю - з моменту фактичного вчинення такого діяння незалежно від його наслідків.

Суб'єкт злочину - спеціальний, службова особа, якій надано право приймати працівника на роботу (поновлювати на роботі), звільняти його з роботи або документально оформляти його прийняття (поновлення, звільнення), вирішувати питання щодо надання відпустки тощо, а також громадянин-підприємець, який використовує найману працю і має визначені вище права щодо найманих працівників. Невиконання службовою особою рішення суду про поновлення на роботі слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ст.ст. 172, 382. Якщо особа була звільнена з роботи через помилку, винна службова особа може нести відповідальність лише за халатність (ст.ст. 367, 425 КК).

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом, а перша його форма, крім того, особистим мотивом (помста, користь тощо).

Кваліфікуючою ознакою злочину є незаконне грубе порушення законодавства про працю щодо певних категорій працівників: неповнолітнього, вагітної жінки чи матері, яка має дитину віком до 14 років або дитину-інваліда.

4. Кримінально-правова характеристика порушення недоторканності житла. Об'єктом злочину є право людини на недоторканність житла та іншого володіння. Предметом може бути житло або інше володіння особи. Потерпілим від цього злочину може бути тільки фізична особа - громадянин України, а також іноземець або особа без громадянства. Інше, крім житла, володіння особи - це земельні ділянки, гаражі, погреби, інші будівлі господарського, у тому числі виробничого, призначення, відокремлені від житлових будівель будь-які інші об'єкти, щодо яких особа здійснює право володіння.

З об'єктивної сторони цей злочин може здійснюватися у формі:

1) незаконного проникнення до житла чи іншого володіння особи;

2) незаконного проведення в них огляду чи обшуку;

3) незаконного виселення;

4) інших дій, що порушують недоторканність житла громадян.

До інших дій, що порушують недоторканність житла громадян, може бути віднесено самовільне вселення до чужого житла, тимчасове використання житла без згоди його власника, незаконне проведення виїмки тощо.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Винний усвідомлює, що порушує недоторканність житла громадян шляхом вчинення вказаних вище дій, і бажає їх вчинити.

Суб'єкт злочину - загальний. Якщо порушення недоторканності житла вчинювалось службовою особою і при цьому воно супроводжувалось насильством, застосуванням зброї або діями, що завдають болю чи ображають особисту гідність потерпілого, його слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 162 і чч. 2, 3 ст. 365 КК.

Кваліфікуючими ознаками цього злочину є вчинення його: 1) службовою особою; 2) із застосуванням насильства чи з погрозою його застосування.

5. Кримінально-правова характеристика незаконних дій щодо усиновлення (удочеріння). Основним об'єктом злочину є встановлений порядок усиновлення (удочеріння) дитини, передачі її під опіку (піклування) чи на виховання в сім'ю громадян, порушення якого може спричинити несприятливі наслідки для нормального фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку дитини. Додатковим факультативним об'єктом можуть виступати здоров'я, життя, інші блага усиновителів та усиновлених, піклувальників та підопічних.

З об'єктивної сторони злочин може полягати у: 1) незаконній посередницькій діяльності щодо усиновлення (удочеріння) дитини;

2) інших незаконних діях щодо усиновлення (удочеріння) дитини;

3) незаконних діях щодо передачі дитини під опіку (піклування);

4) незаконних діях щодо передачі дитини на виховання в сім'ю громадян.

Злочин, передбачений ч. 1 ст. 169 КК, вважається закінченим з моменту вчинення описаних у ч. 1 цієї статті дій.

Суб'єкт злочину - загальний, тобто осудна особа, яка досягла 16 років. Ним можуть бути як особи, які бажають усиновити (удочерити) дитину, взяти її в сім'ю на виховання чи стати опікуном (піклувальником) дитини, так і працівники, у тому числі службові особи органів, установ: організацій, до компетенції яких належить прийняття рішень з питань усиновлення (удочеріння) дітей, передачі їх під опіку (піклування) чи на виховання в сім'ю громадян.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Психічне ставлення винного до тяжких наслідків, передбачених ч. 2 ст. 169 КК, може бути умисним чи необережним.

Кваліфікуючими ознаками злочину є його вчинення: 1) щодо кількох дітей; 2) повторно; 3) за попередньою змовою групою осіб; 4) з використанням службового становища; 5) що спричинило тяжкі наслідки.

6. Кримінально-правова характеристика порушення авторського права і суміжних прав. Об'єктом злочину є авторське право та суміжні права. Обов'язковою ознакою злочину є потерпілий (автор, виконавець, виробник фонограм). Предмет злочину - у перших двох і четвертій його формах - твір науки, літератури, мистецтва, комп'ютерна програма, база даних, виконання, фонограма і програма мовлення, у третій - тільки виконання, фонограма і програма мовлення. До осіб, які мають авторське право або суміжні права, належать автор або виконавець у випадках, коли майновими правами володіють автор або виконавець, а також фізична чи юридична особа, якій було передано майнові права.

З об'єктивної сторони злочин може виявлятися у формі: 1) незаконного відтворення творів науки, літератури, мистецтва, комп'ютерних програм і баз даних, виконань, фонограм та програм мовлення; 2) незаконного розповсюдження творів науки, літератури, мистецтва, комп'ютерних програм і баз даних, виконань, фонограм і програм мовлення на аудіо- та відеокасетах, дискетах, інших носіях інформації; 3) незаконного тиражування виконань, фонограм і програм мовлення на аудіо- та відеокасетах, дискетах, інших носіях інформації; 4) іншого використання чужих творів, комп'ютерних програм і баз даних, об'єктів суміжних прав без дозволу осіб, які мають авторське право або суміжні права. Склад злочину - матеріальний. Злочин є закінченим з моменту настання матеріальної шкоди у великому розмірі. Це означає, що ст. 176 КК охороняє лише майнові права автора. Звичайний плагіат, якщо ним не заподіяно зазначеної матеріальної шкоди автору, не є злочином і кваліфікується, як і деякі інші порушення прав на об'єкти права інтелектуальної власності, що не пов'язані з заподіянням матеріальної шкоди, за ст. 51-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КпАП).

Суб'єкт злочину - загальний.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Кваліфікованими видами злочину є: 1) вчинення його повторно; 2) завдання матеріальної шкоди в особливо великому розмірі (який у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян), а особливо кваліфікованим - вчинення його службовою особою з використанням службового становища щодо підлеглої особи.

Література до теми

1. Коваль А. Особливості визначення форми вини при вчиненні злочину “порушення авторського права і суміжних з ним прав” у теорії кримінального права та практичній діяльності // Юридичний журнал. - 2005. - № 10. - С. 37.

2. Кримінальне право України: Бібліографія. 1991-2002 / Уклали: М.В. Галабала, В.О. Навроцький, С.В. Хилюк. - К.: Атика, 2004. - С. 137-140.

3. Кримінальне право України: Практикум: Навч. посіб. / Андрушко П.П., Шапченко С.Д. та ін.; За ред. С.С. Яценка. - 2-е вид., пере раб. і допов. - К.: Юрінком Інкрет, 2004. - С. 72-79.

4. Ляхова С. Перешкоджання роботі виборчих комісій та інші злочини проти виборчих прав громадян України. // Кримінальне право. - 2005. - № 1. - С. 24.

5. Медіка Л. Виборчі права громадян України як об’єкт злочину. // Вісник прокуратури. - 2003. - № 11. - С. 36.

6. Рубон В. Порушення кримінальної справи за ст. 175 Карного кодексу України. // Вісник прокуратури. – 2003. - № 6. – С. 37.

Дата добавления: 2014-01-07