Політичні проблеми

Радянська Україна в умовах загострення кризи комуністичного ладу та спроб оновлення соціалізму (60–80 рр.).

Зміни в соціальній сфері та культурному житті

- Соціальні зміни: покращення матеріального становища трудящих; підвищення зарплати робітників і службовців; збільшення пенсій (на 80%); був скорочений робітничий день до 7 годин; збільшення капіталовкладень у житлове будівництво (малогабаритні квартири – “хрущовки”); пенсійний вік жінок знижений до 55 років, чоловік – до 60 років; збільшена тривалість відпусток; у 1958 році припинена система держзаймів у населення. Але грошова реформа 1961 року призвела до вилучення грошових накопичень у населення, були підвищені ціни на продукти харчування.

В культурній сфері спостерігалися такі тенденції:

- Державні асигнування на освіту, науку, культуру, мистецтво; розширення системи спеціальної освіти;

- Русифікація (особливо шкільної системи, ЗМІ);

- Антицерковна кампанія (закриття православних храмів – закрито 46% за 1957-64 рр., антирелігійна агітація);

- Поява і розвиток нових тенденцій в літературі та мистецтві (І.Драч, О.Довженко, Л.Костенко, О.Заливаха, А.Горська, В.Стус, В.Симоненко та інші)

- Зародження дисидентського руху – “шістдесятників” розпочалось з “культурництва”, яке бере початок у 1955 році, коли О.Довженко закликав “розширювати творчі рамки соціалістичного реалізму”.

Висновки: реформи Хрущова мали як позитивні, так і негативні моменти. Внаслідок їх половинчатості й непослідовності позитивні моменти багато в чому зводились нанівець, оскільки ці реформи не зачіпали основ командно-адміністративної системи. Й сама постать Хрущова була дуже суперечливою. І найкраще усього це зрозумів гнаний Хрущовим видатний скульптор Е.Нєізвєстний, що створив пам’ятник на могилі Хрущова. Він представлений бронзовою скульптурою М.Хрущова на фоні білого і чорного мармуру.

У жовтні 1964 року внаслідок змови Хрущова було усунено від влади. До влади прийшла консервативна частина партійної верхівки на чолі з Л.Брежнєвим і М.Сусловим. Суть консервативного курсу нового керівництва визначається словом “стабілізація” і символізує брежнєвську епоху. В Україні у 1972 році з поста першого секретаря ЦК КПУ був знятий П.Шелест, а на його місце прийшов брежнєвський ставленик В.Щербицький. Цей період характеризувався створенням нового культу особи Брежнєва, підбором кадрів за принципом особистої відданості, посиленням ідеологічного диктату партапарату, посиленням русифікації й популяризацією ідеї про “злиття націй”, зростанням масштабів бюрократичного апарату, підміною справжнього народовладдя формальним представництвом трудівників у радах, згортанням гласності, зосередженням усієї влади в руках КПРС, прийняттям у 1977 році нової Конституції СРСР і у 1978 році Конституції УРСР (закріпила привілейоване становище партії).

Дата добавления: 2014-01-07