Зовнішня політика України наприкінці XX ст. – на початку XXI ст

8 грудня 1991 р. у Мінську лідери Росії, України та Білорусії заявили про припинення дії Союзного Договору 1922 р. та про намір створити СпівдружністьНезалежних Держав (СНД). Після алма-атинської зустрічі (21 грудня) до складу СНД увійшло 11 колишніх республік (без Грузії та Прибалтійських держав). Таким чином СРСР і припинив своє існування.

Основні принципи зовнішньополітичної лінії України були викладені у схваленому 2 липня 1993 року Верховною Радою документі “Основні напрями зовнішньої політики України”, де вказувалось, що Україна здійснює відкриту зовнішню політику, прагне до співробітництва із зацікавленими партнерами, уникаючи залежності від окремих держав чи їх блоків. З проголошенням незалежності відразу постали й міжнародні проблеми.

Протягом 1992-1994 рр. між Україною і Росією велися складні, напружені переговори стосовно долі Чорноморського флоту і статусу міста Севастополя, постачання нафти та газу, пасивів та активів колишнього СРСР тощо. Підсумком переговорів стало підписання 30 травня 1997 р. Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Росією і Україною. Наступного року було підписано Програму довгострокового економічного співробітництва до 2007 року.

Протягом певного часу залишались напруженими стосунки з Румунією, яка визнавши суверенітет України, висувала територіальні претензії щодо Північної Буковини і Бессарабії. Після знайдення компромісного рішення сторони підписали у 1997 році Договір про відносини добросусідства і співробітництва.

У 1995 році було підписано Договір про добросусідство та співробітництво з Республікою Білорусь, в тому ж році було укладено Меморандум про тристороннє співробітництво між Україною, Туркменістаном та Ісламською Республікою Іран, Договір про поглиблення економічної інтеграції з Узбекистаном, низку документів з Казахстаном.

Активні кроки робила Україна й у західному напрямку. В цьому напрямку важливою залишалась проблема ядерного роззброєння. Тривали консультації про долю ядерного потенціалу, який залишився в Україні з радянських часів. Врешті-решт були підписані угода СНД з питань ядерних роззброєнь (у 1991 році) та Лісабонський протокол (травень 1992), а 14 січня 1994 р. в Москві Президенти України, США і Росії підписали угоду про ліквідацію ядерної зброї в Україні та про виплату компенсацій за вартість урану в ядерних боєзарядах, розміщених на її території. Крім того, уряди США і Росії обіцяли надати Україні гарантії безпеки, як тільки вона завершить процес роззброєння, що Україна і виконала у 1996 році. 16 листопада 1994 р. Україна приєдналася до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї за умови надання гарантій безпеки з боку ядерних держав. Восени 1995 р. Україну було прийнято до Ради Європи. 9 липня 1997 р. на самміті Північно-Атлантичного альянсу в Мадриді було підписано Хартію про особливе партнерство між Україною та НАТО. Впродовж 90-х рр. Україна брала активну участь у діяльності ряду міжнародних інституцій, зокрема у миротворчих місіях під егідою ООН у Боснії та на Близькому Сході. У вересні 1997 р. у складі міжнародного екіпажу здійснив космічний політ перший космонавт незалежної України Леонід Каденюк.

У 1999 р. Кучма проголосив стратегію багатовекторної зовнішньої політики, серед пріоритетних напрямків значилися США, ЄС, Росія. Україна продовжила проведення активної зовнішньої політики, співпрацю з міжнародними інституціями та організаціями. У вересні 2000 р. українська делегація на чолі з Президентом України Леонідом Кучмою взяла участь у самміті тисячоліття в Нью-Йорку. Розширювалися міжнародні економічні та наукові зв'язки України, зокрема у космічній сфері. Прикладом успішного співробітництва в освоєнні космічного простору стала участь України у міжнародній програмі "Морський старт".

Протягом останніх років активізувались україно-британські й україно-німецькі економічні відносини. Німеччина, Британія, США, Голландія і Росія є найбільшими зовнішніми інвесторами України. Розвиваються й контакти України з Італією, Францією, Австрією, Канадою, а також країнами Східної Європи (Угорщиною, Словаччиною та іншими). На початку 2001 р. Україна підтримувала дипломатичні відносини із 153 країнами світу.

Політичні події в Україні останнього року призвели до зближення України з Грузією й Польщею, активізації її діяльності на міжнародній арені. Але, не зважаючи на цю активність, зокрема, участь українських миротворців у вирішенні Іракського конфлікту, поки що не дає очікуваних результатів. ЄЕС поки що не має на меті прийняття України до числа своїх членів.

Дата добавления: 2014-01-07