Економічна реформа

Загальні підходи до стратегічного планування економічних реформ бути опубліковані дуже пізно – вже в ході активної фази виборчої кампанії 2006 року. Головними джерелами тут стали:

1) тези виступу Ю. Єханурова перед студентами Києво-Могилянської академії щодо Довгострокової програми розвитку України (2.02. 2006 р.);

2) текст виступу В. Ющенка перед ВР України з приводу передачі президентського послання (9. 02. 2006 р.);

3) фрагменти виступу міністра економіки А. Яценюка на інвестиційній конференції, організованій компанією «Ренесанс капітал Україна» (7. 02. 2006 р.).

Стратегія уряду. Головними позиціями її були: стабілізація економічної ситуації; «побудова діалогу з бізнесом», скорочення енергозалежності України (це не вирішувалося, як було сказано, через спротив бізнесових кіл, які зацікавлені у збереженні впливу на Україну країн-поставників енергоресурсів, Уряд мав почати з повного аудиту споживання енергоносіїв і впровадження енергозберігаючих технологій); «підвищення якості життя населення й об’єднання країни»; «підвищення довіри до держави» за допомогою боротьби з корупцією, підвищення прозорості влади й скорочення її втручання в справи громадян.

Загальні зауваження до цієї стратегії можуть бути висунуті такі:

1) зовсім не була розкрита соціальна політика уряду (зате про неї дуже багато скаже Президент 9.02. 2006 р. у парламенті. Отже, її просто механічно «залишили для Президента»);

2) нічого не було сказано про сільське господарство, і теж не випадково, бо це – теж тема Президента;

3) достатньо глибоко була розкрита тема енергозалежності. Дещо було сказано про методи енергозбереження, але – нічого про забезпечення країни енергоносіями (вочевидь, тому, що прем’єр не мав впливу на це рішення);

4) сама стратегія була описана у найзагальніших рисах, то ж скоріше мова йшла тільки про принципи її побудови.

Більш конкретні зауваження можуть бути такими:

а) говорячи про економічну стабілізацію, мова йшла не про економічне зростання, а про «агресивне зростання ВВП», і в якості найважливішого інструменту забезпечення цього зростання вказувалась приватизація. То ж видно, що уряд мав намір жити за рахунок реалізації моделі «Криворізьсталі» – продажу крупних підприємств іноземним інвесторам. Адже саме за рахунок цього заходу уряд отримав гарні результати 2005 року зі зростання ВВП й наповненості держбюджету (що, правда, не завадило провалити план видатків). Однак не проданих підприємств залишилося на цей час уже не так вже й багато;

б) фрази про «більшу інтеграцію в світову систему розділення праці» й те, що «підприємці отримають доступ на нові ринки» були просто фразами, які можна не коментувати, бо точних термінів вступу до ЄС і ЄЕП не вказувалося, то ж перше твердження просто зависало; як також було неясно, про які ринки йшлося, якщо ринки СНД для України явно закривалися, а європейські й так були перенасичені власними високоякісними товарами;

в) найприкметнішою була теза про те, що громадяни повинні отримати «більші можливості для вільного пересування, й не тільки для туризму, а й для праці». Це означало, що ніякого поліпшення ситуації з працевлаштуванням в Україні уряд не планує (а як же президентська програма створення 5 мільйонів робочих місць?..) й буде спроваджувати «лишню» робочу силу за кордон. На цьому тлі пункт про «розвиток інтелектуального потенціалу» вже не мав значення – за обраної моделі нічого розвивати не буде потрібно. (Дивним видається інше: те, що Києво-Могилянка ніяк не відреагувала на це, адже її студенти не для того стояли на Майдані, щоб полювати на чиновників-корупціонерів, але й не для того, щоб омріяна ними нова влада виштовхала їх на заробітки за кордон. /Хоча теза про те, що попередній режим був антинародним саме тому, що вигнав з країни 5 мільйонів виборців і їх треба повернути назад, була однією з ключових у передвиборчій програмі В. Ющенка/. Залишається тільки припустити, що студенти й викладачі КМА вирішили, що виштовхувати з країни будуть інших, а не їх;

Інші положення виступу прем’єра теж виглядали дуже неоднозначно, але ми проаналізували принципові.

Стратегія Президента. У своєму виступі перед ВР України Президент розкритикував стару стратегію розвитку країни й заявив, що «фактично вперше в історії незалежної України ми сформулювали модель соціально-орієнтованої економіки й забезпечили її практичне функціонування. Тільки така модель могла забезпечити рекордні показники зростання добробуту людей: реальні доходи населення виросли на 20%». При цьому вдалося зберегти макроекономічну стабільність.

Президенту довелося визнати суттєве падіння темпів економічного зростання, але він визначив його тимчасовим. Він також виклав усі зазначені вище «пробіли» в програмі Єханурова й заповнив їх, тобто багато говорив про соціальну політику й сільське господарство. Слід зазначити, що більш докладно В. Ющенко висвітлив проблеми сільського господарства під час свого радіозвернення (4. 02. 2006 р.), то ж, напевне, вирішив, що цього достатньо. З усього можна було побачити, що головним шляхом захисту сільського господарства він уважає вступ до СТО, бо це, на його думку, надасть українській продукції нові ринки. Загальне ж враження від обох виступів В. Ющенка було таким, що Президент розглядав село як щось духовно-культурне, економічних же перспектив за ним він не бачив жодних.

Відносно інноваційного розвитку В Ющенко теж говорив досить багато й правильно, але склалося таке враження, що Україна ним розглядалася тільки як джерело більш-менш кваліфікованих кадрів для Заходу. В те ж, що в Україні хтось розмістить високотехнологічні виробництва, схоже, не дуже вірив і він сам.

Загальна картина зміни економічних моделей. Слід визнати, що критика Президентом В. Ющенком попередньої моделі економіки й оцінки нової її моделі, були цілком правильними. Ясно, що експортно-орієнтована економіка, в підвалинах якої лежали сировинні галузі, могла бути тільки перехідною до більш стабільного (хоча й менш прибуткового) розвитку, створивши для нього фінансову базу. Така модель занадто залежить від ситуації на зовнішніх ринках, а в українському варіанті ще й потребує дешевих енергоресурсів. Саме тому обидва кандидати на посаду Президента України у 2004 році й орієнтувалися на забезпечення економічного зростання за рахунок внутрішнього споживання (модель «нового курсу» Ф.Д.Рузвельта). І в цьому сенсі у 2005 році все робилося відповідно. Але ж перехід від експортно-орієнтованої економіки до «економіки споживання» призвів до вражаючого падіння темпів росту. Причина полягала як у вкрай несприятливих зовнішніх обставинах (переформатування ринку металу), так і в тому, що сам по собі цей перехід відбувався методами «великого стрибка». Фактично соціальна сфера зростала, «з’їдаючи» економіку. З одного боку, не були підтримані експортні виробництва (які забезпечували й наповнення бюджету, і добробут працівників), а з іншого – не отримали ні підтримки, ані часу для пристосування до нової ситуації імпорт-заміщувальні сектори (сільське господарство, легка й харчова промисловості). Тож усі зміні в економіці по суті були зведені до одного – простої заміни експортно-орієнтованої економіки на імпортно-орієнтовану.

Прикметно, що це не суміщувалося з планами Президента досягти якнайскорішого вступу України до СТО, адже це було вигідно саме для експортно-орієнтованих галузей (насамперед – для металургії) й невигідно імпортно-орієнтованим, бо стримує їхній розвиток. Це мало за перспективу наступне: частина металургії повинна була вижити, а орієнтований на безпосереднє споживання сектор поступово мав бути заміщений імпортом і витіснений у сферу натурального господарства. Цей шлях – типовий саме для східноєвропейських країн – невеликих за розмірами, з економікою й культурою, схожими до тих, які є в Галичині. Якби вся Україна вміщувалася у розміри максимум восьми областей і не мала великих індустріальних потужностей і ще багато чого, що не притаманне західноукраїнському регіону, було б ідеально і євроатлантичний вектор її геополітики вже давно б було реалізовано. Але Україна – не типова східноєвропейська країна, це – важлива частина величезного євроазіатського економічного комплексу, нехай уже й сильно трансформована й порубана, і не враховувати це для неї смерті подібно.

\

Дата добавления: 2014-01-07