Лінійна побудова пейзажного знімка

Лечение при рождении подслизистого узла миомы матки

Рождение подслизистого узла миомы матки

Происходят сглаживание и раскрытие канала шейки матки, при этом подслизистый узел может родиться в канал шейки матки или во влагалище.

Иногда родившийся подслизистый узел миомы некротизируется вследствие резкого нарушения кровообращения. Цвет узла становится серовато-черным, ткань опухоли хрупкая, легко рвется. Обычно некроз узла сопровождается повышением температуры, увеличением СОЭ, количества лейкоцитов.

Появление схваткообразных болей при миоме матки, особенно в тех случаях, когда имеется подозрение на субмукозное расположение узла, всегда должно настораживать в отношении возможности рождения опухоли.

Наличие субмукозно расположенного узла фибромиомы можно установить с помощью зондирования матки, однако этот метод нельзя считать достаточно точным. Достоверные данные удается получить при гистеросальпингографии. Необходимо отметить, что при маточном кровотечении гистеросальпингографию следует производить не масляными контрастными растворами (опасность жировой эмболии!), а водными. Современным методом обнаружения подслизистых миом матки служит также гистерография.

При рождении подслизистого узла миомы необходимо неотложное хирургическое вмешательство, так как оно часто сопровождается профузными маточными кровотечениями, схваткообразными болями и нарушениями кровообращения в узле.

После обработки операционного поля щипцами Мюзо захватывают верхушку узла и максимально низводят книзу, затем ножницами надсекают основание узла и производят вращательные движения (откручивание), после чего он легко отделяется от стенки матки. При высоком расположении ножки узла предварительно рассекают переднюю губу шейки матки, чтобы открыть доступ к ножке узла и произвести его отсечение. При отсутствии эффекта от операции и продолжающемся кровотечении показана экстирпация матки без придатков.

Намітивши для зйомки пейзаж за обраною темою, фотограф вирішує питання про межі зображення, тобто у якому форматі знімати – вертикальному, горизонтальному чи квадратному, про розташування окремих елементів композиції, їхній взаємозв’язок, висвітлення тощо, тобто обмірковує композицію майбутнього знімка. Вибір місця зйомки значною мірою визначає композицію кадру й може полегшитися, якщо застосувувати для цього рамку-видошукач із широкими чорними полями. Це найпростіше пристосування допоможе вибрати в пейзажі ту його частину, що дає основу для композиційного вирішення знімка. Змінюючи положення місця спостереження за вертикаллю й горизонталллю, повертаючи рамку-видошукач і спрямовуючи її в різні боки, віддаляючи або наближаючи до ока, можна знайти таке її положення, коли окремі елементи пейзажу гармонійно розташовуються в кадрі в певному взаємозв’язку, а зміст знімка виражатиметься в закінченій образотворчій фотографічній формі. ⁷⁰

Обираючи місце зйомки, фотожурналіст повинен продумати композиційну побудову кадру, обмеженого рамкою видошукача. У кадр необхідно включати об’єкти цікаві та виразні за формою й висвітленням, які неодмінно розкривають глядачеві зміст знімка. Краса сама по собі не може наповнити фотографію змістом. Добре освітлені, але другорядні об’єкти не повинні перебувати на самому краї кадру, тому що вони відволікають увагу глядача від головного в знімку, а отже, порушують цілісність композиції.

При виборі місця, з якого буде здійснюватися зйомка, рамку видошукача варто розташовувати так, аби основний об’єкт зображення було чітко видно в кадрі, а уявні лінії, що окреслюють групи дерев, кущів, будинків, межі берегів ріки або ставка тощо, утворювали таку собі просту лінійну схему, що визначає певний порядок у кадрі.

Для полегшення вибору місця зйомки на початку професійного формування фотожурналісту необхідно у блокноті робити схематичні малюнки побудови кадру з різних місць спостереження й, зіставляючи їх, вибирати максимально виразне місце. Іноді досить відійти трохи далі, й одноманітний пейзаж матиме зовсім інший вигляд завдяки введенню до кадру першого плану, що створює нову лінійну побудову. Таким чином, переходячи з одного місця на інше й користуючись рамкою-видошукачем, можна знайти краще місце зйомки на основі простої, чіткої, зрозумілої схеми композиції, у якій виразно виділяється важливий центр знімка. ⁷¹

Дуже часто в пейзажі, що представляє собою випадкове, хаотичне сполучення безладно розташованих ліній, можна знайти кадр, що заслуговує на увагу. У такому випадку накреслена схема лінійної композиції кадру допоможе розібратися в композиційних лінійних сполученнях. Насамперед фотожурналіст зрозуміє, що для чіткості композиції зображення потрібно кілька основних ліній, які визначають простоту сприйняття фотозображення глядачем. Адже в основі лінійної композиції лежить не велика кількість різноманітних ліній і предметів, а щось одне, істотно важливе, що утворює важливий і зоровий центр зображення. Отже, обираючи місце зйомки, фотожурналісту-початківцю корисно робити попередні замальовки композиційних побудов і схем з різних місць спостереження, щоб, порівнюючи їх, відібрати найкращу. Порівняння намальованих лінійних перспектив не тільки виявить найвдаліший варіант лінійної композиційної будови знімка, але й передасть особливості перспективи, допоможе її вивчити, що необхідно фотопейзажистові для швидкого орієнтування при виборі місця зйомки й успішної роботи. Завдяки перспективі чітко сприймається глибина простору, відстань від місця зйомки до предметів, взаємне розташування елементів композиції.

Перспективою називається зміна розмірів предметів залежно від їхнього віддалення від глядача й зміни місця спостереження.

Зменшення розмірів предметів зі збільшенням відстані до них особливо помітне на об’єктах одного розміру. Наприклад, щогли лінії високої напруги на обрії здаються нижчими й тоншими, а паралельно підвішені дроти на них, що йдуть за напрямом погляду спостерігача, немовби сходяться в одній точці на лінії обрію. Ця точка називається головною точкою сходження. На зображенні можуть бути й дві точки сходження, якщо об’єкт розташований під кутом до глядача. Бічні точки сходження й у цьому випадку теж перебувають на лінії обрію, але розташовані за рамкою зображення. При переміщенні точки спостереження за горизонталлю точка сходження також відповідно зміщується праворуч або ліворуч.

Якщо точку спостереження перемістити по вертикалі, то лінія обрію залишиться на рівні очей людини, але переміщення спричиняє й переміщення точок сходження ліній. Таким чином, зміна точки спостереження веде до зміни лінійної перспективи зображення.

При верхній точці спостереження лінія обрію й точка сходження піднімуться вгору, у кадрі буде добре видно розташування предметів, але вони виявляться немовби притиснутими до землі.

При нижній точці спостереження лінія обрію й точка сходження опустяться, об’єкти зйомки, що перебувають на близькій відстані від фотоапарата, чітко виділяться на тлі неба, вони стануть немовби вищими, могутнішими, значнішими.

При верхній точці спостереження-зйомки в усіх випадках об’єкти добре проглядаються, але здаються притиснутими до землі, при нижній точці спостереження-зйомки у всіх випадках при розташуванні об’єктів зйомки в першому ряду об’єкти буде чітко видно на тлі неба. Тому за необхідності показати простір, довжину об’єкта вглибину, спільне розташування окремих частин пейзажу варто вибрати для зйомки верхню точку зомки; якщо ж вирішено зосередити увагу глядача на першому плані, то в цьому випадку краще застосувавти нормальну або нижню точку зйомки.

Пейзаж може бути симетричним по вертикалі або горизонталі. Прикладом симетрії по вертикалі може служити знімок об’єкта і його відобраення у воді; симетрію по горизонталі найкраще видно на знімках архітектурних об’єктів, що сполучаються з пейзажем – це є особливістю планування цих об’єктів. Напрям ліній і їх сполучення в природі нескінченно різноманітні. Творче завдання організації ліній, художньо виразну значущість фотограф часто виконує інтуїтивно. Знання основ перспективи, важливості виокремлення основних ліній й їхніх сполучень допоможе фотожурналістові у виборі кращого місця зйомки. ⁷²

Зусилля для лінійнійної побудови знімка повинні бути спрямовані на забезпечення простоти й чіткості, при цьому посилюючи загальне враження. Важливо, щоб ці лінії утворювали певний зоровий центр. Треба прагнути до того, щоб головний центр сходився із центром зоровим, на якому, насамперед, зосереджується погляд спостерігача. Недотримання цих умов розриває єдність у лінійній побудові знімка й знижує виразність пейзажу.

Дата добавления: 2014-01-07