Світлове вирішення пейзажного фотознімка

Освітлення під час фотографування пейзажу має першорядне значення. Його багате розмаїття в різну пору року й доби, а також за різної погоди можна використати насамперед для вираження характеру пейзажу, для створення певного настрою знімку. Радісний безхмарний ранок; спекотний літній сонячний день; затишшя у природі перед грозою; тихий вечір, сповнений поезії й лірики; похмурий дощовий день або напівприхований туманом пейзаж золотої осені – усі ці образи природи відтворюються у фотографічному зображенні правдиво, виразно й реалістично за відповідного освітлення. Силуетний пейзаж будується лише на тональних переходах, що підкреслюється й загальною м’якістю ліній. Фотожурналіст під час зйомки пейзажу не може довільно видозмінювати світло, тому він повинен уважно спостерігати, вивчати, вичікувати й відбирати найкраще, найбільш виразне освітлення для кожного конкретного пейзажу, пам’ятаючи про основний принцип розташування світлотіні, коли головна деталь об’єкта зйомки виділяється освітленням на гармонійно-контрастному з ним тлі.

Спостерігаючи за зміною освітлення обраного пейзажу протягом дня, можна помітити, що світлова виразність знімка, навіть його лінійна й тональна композиції, помітно змінюються залежно від освітлення. Пейзажі, зняті з одного місця в похмурий і сонячний день, а також вранці, опівдні й увечері, виявляються зовсім різними, хоча передають одне місце.

Сірого, похмурого дня неможливо сфотографувати багато цікавих і різноманітних пейзажів, хіба тільки під час осінніх туманів такий пейзаж приваблюватиме своєрідністю тональних сполучень. Зате погожого сонячного дня можуть бути зроблені виразні знімки, коли пейзаж чітко поєднується із світлотінню, а повітряний серпанок підкреслюється зустрічним світлом, поверхня води блищить у променях сонця, а малюнок хмар доповнює загальну композицію.

Різноманітні варіанти освітлення, які спостерігаються в природі, можна звести до декількох видів. Освітлення в похмуру погоду, коли є туман, чи за відсутності сонця незадовго до його сходу або незабаром після заходу називається невідповідним. Тому що розсіяне світло освітлює предмети з усіх боків однаково й не дає чітких тіней, обсяг і фактура об’єктів зйомки виражаються гірше, ніж при сонячному освітленні.

Маловиразна й тональна перспектива такого пейзажу – у більшості випадків похмурого дня пейзаж здається нудним, монотонним, нецікавим для зйомки. Але щоб досягти гарних результатів при розсіяному світлі, фотожурналіст повинен використовувати переважно виражальні особливості тональної перспективи. У таких умовах для зйомки варто вибирати пейзаж багатоплановий або, принаймні, з темним тоном переднього плану. Такі знімки вдаються під час туману, коли поділ на плани є чітким і зайві деталі об’єкта закриті туманом. Достатньо затемнений передній план за похмурої погоди може вийти на знімку тільки тоді, коли за фотоапаратом перебуває щось таке, що затримує світло, наприклад, ліс. Дерева, що межують із галявиною, будуть погано освітленим переднім планом, оскільки позаду знаходиться ліс. Сама галявина складе середній план – вона буде освітлена сильніше.

Спрямоване світло дає відкрите яскраве джерело. Воно може бути природним (сонце) або штучним (освітлювальні прилади, миттєвий спалах яскравого світла). Оскільки це світло має певну силу й напрям, воно дає, крім яскравих плям на предметах, ще й тіні від них, що підкреслюють яскравість світла своїми контрастами, завдяки чому збагачується світлова будова знімка. Предмети, освітлені спрямованим світлом, мають чіткі контури й виразну форму. Фактура об’єктів, їхній обсяг сприймаються при цьому повніше, тому що тіні виділяють яскраво освітлені частини предметів, які виступають, і дають повніше зображення предметів зйомки.

Спрямоване світло незалежно від положення джерела дає різні варіанти освітлення пейзажу. Пряме спрямоване світло (лобове) дає джерело світла, що перебуває за фотоапаратом. У цьому випадку тінь не видно, тому що вона падає позаду предметів і перекривається ними. Виняток становить зйомка з високої точки або з літака, коли тінь добре проглядається зверху. Відкритий пейзаж, рівномірно освітлений прямим спрямованим світлом, може служити тлом для переднього плану, коли знімається подія, архітектурний об’єкт або скульптура. Важливе значення при цьому мають тональні співвідношення головного об’єкта зображення й тла: передній план повинен бути або дуже світлим – світлішим від віддаленого пейзажу, або темним, щоб вийшла відповідна різниця в освітленості планів. Порушення цієї умови, незважаючи на достатність світла, призводить у більшості випадків до повного провалу зйомки.

Зустрічне спрямоване світло (контражур) дає джерело світла, розташоване перед фотоапаратом. Зустрічне світло створює цікаві ефекти освітлення: на блискучих предметах і на воді дає відблиски, на інших об’єктах утворються яскраво освітлені контури. ⁷⁴ Зустрічне світло виразно підкреслює форму деталей і світлових відблисків, що дає можливість відділити контури, які характеризують ефект освітлення. Сторони об’єктів зйомки, звернені до апарата, освітлені при цьому тільки розсіяним світлом від неба, тому експозицію доводиться фактично визначати за деталями у тінях пейзажу. Положення сонця за висотою має велике значення: чим воно нижче, тим тонші світлові контурні лінії на предметах, тим більш насиченими й довшими будуть тіні об’єкта зйомки.

Основна умова одержання технічно гарного знімка при зустрічному світлі – це повний захист лінз об’єктива від прямого потрапляння на них сонячних променів. За високого положення сонця варто одягнути на об’єктив бленду (захисний пристрій, який надягається на об’єктив для зменшення потрапляння занадто яскравого світла), якщо сонце знаходиться низько – його диск повинен перекриватися у кадрі будь-яким предметом, наприклад стовбуром дерева, листям, деталлю, інакше промені сонця, які потраплять до об’єктива, спричинять внутрішньолінзові відблиски й знімок буде зіпсований.

Пейзажі, сфотографовані при зустрічному світлі, особливо з верхньої точки, завжди ефектні за висвітленням й виразні за передачею глибини простору, форми й обсягу предметів, за чіткістю й своєрідністю світлової побудови.

Бічне спрямоване світло дає джерело світла, розташоване праворуч або ліворуч від фотоапарата. Бічне світло може надати пейзажу різного характеру, адже сонячне світло залежно від часу дня змінює свій напрям від майже зустрічного до прямого. Тому за бічного спрямованого освітлення й загальна композиція знімка, що залежить від розташування самих предметів, їхніх тіней на землі, а також і від розподілу тональних плям у кадрі, дуже змінюється протягом дня й дає можливість знайти найрізноманітніші світлові рішення пейзажу. Наприклад, уранці можна знімати при зустрічному світлі, удень – при передньо-боковому світлі, а ввечері – при низькому бічному світлі.

Передньо-бокове світло відмінно моделює об’єкти зйомки, передусім, скульптурні й архітектурні. Різні умови освітлення, характерні світлотіні при бічному або зустрічному світлі сприяють створенню різного настрою пейзажу. Так, темні зустрічні діагональні тіні, що проходять через знімок, або ледь помітні тіні, що йдуть удалину, формують зовсім різне враження: у першому випадку виникає відчуття важкості, а в другому – легкості в освітленні пейзажу. При вдалому застосуванні бічне спрямоване світло є найбільш сприятливим для фотозйомки різноманітних пейзажів. При цьому треба пам’ятати, що застосування бленди обов’язкове для захисту лінз об’єктива не тільки від зустрічного, але й від передньо-бокового й навіть розсіяного світла, особливо при фотографуванні згори світлосильними об’єктивами.

При всіх видах спрямованого світла велике значення має загальне освітлення об’єкта розсіяним світлом, украй важливим для пророблення деталей у тінях. За цією освітленістю тіней визначається експозиція при фотографуванні пейзажу, за винятком випадків дуже великого інтервалу яскравості об’єкта, коли експозиція встановлюється за освітленістю сюжетно важливих деталей об’єкта.

Світло, відбите від хмар, при сонячному освітленні пейзажу пом’якшує контрасти спрямованого світла сонця, створює гармонійність загального освітлення й істотно впливає на експозицію при фотозйомці. Відомо, що при легких світлих хмарах можна фотографувати з меншими експозиціями, ніж при безхмарному небі. У деяких випадках світло сонця, відбите від земної поверхні, може забезпечити особливі ефекти освітлення знизу. У пейзажі таким джерелом освітлення найчастіше буває світло, відбите від чистого льоду, водних або снігових поверхонь, при зустрічному положенні сонця. Фотожурналіст зазвичай використовує поєднання цього відбитого сонця із зустрічним світлом для зйомки так званих «місячних пейзажів», експонуючи світлі елементи освітлення й одержуючи знімки поганої якості. Нормальна експозиція за такого освітлення дає дуже цікаві, залите світлом, життєрадісні знімки пейзажів з фігурами й предметами, окресленими яскравими тонкими світловими контурами й добре переданою повітряною перспективою.

За такого освітлення обов’язково необхідно застосовувати надійний захист лінз об’єктива від прямого сонячного світла. У деяких випадках зйомки при надмірно яскравих відблисках слід використовувати поляризаційний світлофільтр.

Нижнє світло варто відрізняти від низького сонячного світла при сході сонця або у вечірні години перед його заходом. Низьке світло характеризується контрастами між освітленою й тіньовою частиною об’єкта, такий самий ефект отримується і при вечірньому освітленні.

Місцеве, або локальне світло, в точному значенні цього словосполучення, – світло, що створює освітлення, властиве певному місцю, наприклад освітлення маленької галявинки серед густого лісу, освітлення річки, що протікає в глибокій ущелині тощо. Локальне освітлення ми нерідко спостерігаємо на відкритому пейзажі, освітленому яскравим сонячним світлом, що проходить через прориви в хмарах або через листя дерев, у просвіти між ними. Локальне освітлення необхідне для виділення центра на знімку. При цьому другорядні деталі пейзажу йдуть у півтінь і завдяки цьому пом’якшуються. Це особливо важливо тоді, коли іншими способами такі деталі неможливо виключити з кадру. Наприклад, локальним освітленям у пейзажі можна виділити будинок, а тінь від хмар може бути використана для затінення ще незакінченої будівлі, що знаходиться неподалік. Але домогтися такого світлового рішення на практиці нелегко. При локальному освітленні експонувати треба за сюжетно важливими частинами пейзажу, але враховуючи освітленість тіней, щоб не здавалося, що на знімку зафіксована нічна пора. Отже, при пейзажній зйомці локальне світло використовується для акцентування у кадрі важливих елементів композиції.

Гарними пейзажними знімками можуть бути і світлини, зроблені при штучному освітленні, наприклад міські сутінкові або нічні пейзажі, святкова ілюмінація й феєрверки. Особливо виразними виходять знімки при фотографуванні в сутінках, коли загальне розсіяне світло дозволяє відтворювати пейзаж у вигляді напівсилуету на більш світлому тлі неба, а вогні ліхтарів, освітлені вікна чи блиск святкових ілюмінацій надають знімку необхідного тонального контрасту й забезпечують цікаве світлове вирішення кадру.

Силуетний передній план у кадрі завжди виразно підкреслює глибину простору. Цей прийом використовують і для зйомки нічного пейзажу, поміщаючи за ближнім об’єктом – переднім планом – джерело штучного світла – імпульсну лампу, прожектор. Для переднього плану можна підібрати також гарний малюнок садової огорожі або вазу, скульптуру, дерева та інші природні елементи, які можна використати для створення композицій майбутнього пейзажу. Тобто, образотворче вирішення пейзажу значною мірою залежить від уміння використовувати освітлення при зйомці. Складність роботи фотожурналіста при зйомці пейзажу вимагає від останнього уважного вибору світлового рішення композиції знімка. За інтенсивністю освітлення може бути встановлена правильна експозиція. Однак вибрати найбільш виразне й гармонійне освітлення пейзажу не завжди легко й просто. Світло треба розглядати не тільки як технічний засіб для одержання правильної експозиції, але й як найважливіший елемент композиції, а вибір освітлення – як творчий момент у роботі фотожурналіста-пейзажиста.

Загальний характер освітлення на натурі може бути різноманітним, завдяки чому на знімку передається різний ступінь виразності не тільки форм, обсягів, фактур деталей пейзажу – лінійна й тональна побудова знімка виділяє світловим акцентом в кадрі головне, пом’якшує тінню другорядне. Головний напрям світла за принципом єдності освітлення у світловому його рішенні при фотозйомці пейзажу здійснюється легше, ніж при інших видах фотографування, оскільки основним джерелом освітлення в природі в більшості випадків є сонце – найпотужніше з усіх джерел світла.

Дата добавления: 2014-01-07