Майстерність бесіди

Вимоги до критики

Часто конфлікти виникають у ситуаціях ділової критики. Потрібно пам'ятати, що ця ситуація — провокуюча і слід особливо продумано будувати її. Якою повинна бути критика?

1. Критика на зборах — виключення, сприймається адресатом як приниження. Критика найкраще діє у формі індивідуальної бесіди.

2. Не принижувати гідність підлеглого ("Ти ось не знаєш, а я знаю. Слухай і роби", "Ви поганий педагог, безвідпо­відальний").

3. Критику слід поєднувати з позитивною оцінкою, висловлювати зауваження на фоні схвалення. Зловживання критикою призводить до протилежної очікуваній реакції: до опору, протесту, байдужості.

4. Встановити довірливі відносини, емоційний контакт з тим, кого критикуєш.

5. Критикувати можна те, що керівник спостерігав особисто, а не те, що знає зі слів сторонніх. Наприклад, завуч дав інформацію директору про запізнення одного з вчителів. Як реагувати? Найкраще директору самому переконатись у тому, коли підлеглий приходить на роботу, і тоді вже пого­ворити з ним.

6. Не порівнювати з колегами, бо це призводить до розбрату в колективі.

7. Якщо критика висловлюється на зборах, продумати, як до неї поставиться колектив, а не тільки критикована особа.

8. Зміст критики обумовлюється інтересами справи, а не особистими враженнями, тому повинен бути аргументованим.

9. Дієва критика повинна бути індивідуально спря­мованою.

Ведення ділової бесіди залежить від її змісту, але водночас має і загальні правила. її мета: створити позитивну пси­хологічну атмосферу. Починати розмову найкраще з цікавого чи важливого для співбесідника. Цей етап називають "малою розмовою". Правила "малої розмови":

1) тема не повинна бути надто серйозною;

2) доцільно почати з питань про приємні події в житті співбесідника;

3) якомога більше позитивних відгуків про предмети, ідеї, людей, відомі співбесіднику.

Питання слід ставити так, щоб співбесідник захотів відповісти, міг продумати і зважити відповідь. Найкраще використати відкриті питання, які менше обмежують від­повідь. Якщо співбесідник надмірно балакучий, доцільнішими є закриті питання, які передбачають однозначну відповідь. Слід пом'якшувати питання, ставити їх у формі гіпотези ("Можливо..."), не починати зі слів типу: "Ти що...", "А чому це ти не...". Не ставити питання, відповідь на яке заздалегідь відома. Під час бесіди можна ефективно і гнучко викорис­товувати перехід від пасивного до активного слухання. При пасивному слуханні слухач якомога менше висловлює своє ставлення до того, що розповідає мовець. Мовлення мовця наближається до монологу. Цей тип слухання рекомендується, коли співбесідник не впевнений у готовності слухача ви­слухати його. Активне слухання передбачає більший вміст діалогових ознак, жваву реакцію на висловлюване спів­бесідником. Ось деякі прийоми активного слухання.

1) Дослівне повторення. Можна почати: "Як я вас зрозумів", "Отже, ти вважаєш...".

2) Перефразування висловлень мовця.

3) Називати на ім'я та по-батькові. Проаналізуємо лише один фрагмент розмови:

— Добрий день, Іван Петрович!

— Добридень!

Одразу можна розпізнати репліку керівника і підлеглого. Підлеглий використовує ім'я, по-батькові керівника, ви­словлюючи цим свою повагу. Він більше зацікавлений сподобатися керівникові. Мотивація бути привабливим сприяє встановленню діалогу.

При здійсненні покарання мають значення наступні фактори:

— досягти, щоб вашу позицію сприйняли;

— засуджувати не особистість, а вчинок, без узагальнених оцінок;

— не відштовхувати від себе, пам'ятаючи про майбутнє співробітництво;

— добрий і приємний вираз обличчя.

У бесіді доцільно використати компліменти. Компліменти — слова з незначним перебільшенням позитивних якостей людини. Вони виражають не стільки актуальну оцінку дій адресата, скільки впевненість у його можливостях (аванс довіри).

Дата добавления: 2014-01-07