Класифікація витрат робочого часу

Важливе місце в організації і нормуванні праці займає вивчення витрат робочого часу - це основа для оптимізації трудового процесу та поширення передових методів організації праці.

РОБОЧИЙ ЧАС - це встановлена законодавством тривалість робочого дня (зміни), робочого тижня.

У робочому часі можна виділити 2 групи:

- час, необхідний на виконання виробничого завдання (ВЗ);

- час на роботу, не передбачену виробничим завданням (утрати часу).

У свою чергу час, необхідний на виконання виробничого завдання, складається з таких елементів:

- ПЗ - підготовчо-заключний час – час, затрачуваний на підготовку виконавця і засобів технологічного оснащення і надання останнім порядку після закінчення зміни чи виконання цієї технологічної операції для партії предметів праці.

Підготовчо-заключний містить у собі час: на одержання виробничого завдання, матеріалів, інструментів, пристосувань, технологічної документації, ознайомлення з роботою, кресленнями, техдокументацією, одержання виробничого інструктажу, установку та зняття інструментів і пристосувань, настроювання устаткування на необхідні режими, здавання готової продукції у відділ технічнго контролю чи майстру, здавання і прибирання креслень, техдокументації, залишків матеріалів.

Підготовчо-заключний час витрачається не періодично (тобто не на кожну одиницю продукції, яка підлягає виготовленню), а одноразово - на зміну чи на всю нову партію продукції. Величина підготовчо-заключного часу не залежить від кількості продукції (штук) у партії.

ОПЕРАТИВНИЙ (Т_о) – час, який використовується на безпосереднє виконання завдання. Частина оперативного часу витрачається на безпосередню зміну предметів праці та називається ОСНОВНИМ (О) чи технологічним часом. Основний час буває машинним, автоматизованим чи апаратним, але може бути також і ручним, механізованим чи машинно-ручним.

Друга частина часу витрачається на різні прийоми, які забезпечують виконання основної роботи і називається ДОПОМІЖНИМ (Т_д). До нього відноситься час при виконанні кожної операції на: установку, кріплення заготівель і знімання готової продукції, переміщення предметів праці в робочій зоні, керування устаткуванням і зміну режимів його роботи, контроль якості продукції, яка виготовляється. Т_д може бути повністю ручним, машинно-ручним чи машинним.

З метою раціональної організації і нормування праці важливо враховувати, у якому ступені ручний чи ручний механізований допоміжний час може бути перекрито основним машинним часом.

Під часом ОБСЛУГОВУВАННЯ робочого місця розуміють час, який виконавець затрачає для підтримки свого робочого місця в стані, що забезпечує продуктивну роботу.

У машинному й автоматизованому виробничому процесах цей час підрозділяють на час технічного обслуговування і час організаційного обслуговування робочого місця.

Час технічного обслуговування - це час, затрачуваний на догляд за робочим місцем, необхідний для виконання конкретної операції: заточення і заміна інструменту, який затупився чи зносився, під налагодження устаткування і регулювання інструмента, видалення стружки.

Організаційний - це час, затрачуваний на підтримку робочого місця в робочому стані на протязі зміни. На відміну від технічного, організаційний час не залежить від конкретно виконуваної операції і включає час на прийом і здавання зміни, розкладання на початку зміни і збирання наприкінці зміни інструменту, документації, переміщення в робочій зоні тари з деталями чи готовою продукцією.

Перерви в роботі можуть бути:

- РЕГЛАМЕНТОВАНІ - це час на відпочинок і особисті потреби, обідні та перерви, обумовлені технологічним процесом і формою організації виробництва, наприклад, розходження тактів роботи, профілактика устаткування, підналагодження, виконуване за графіком;

- НЕРЕГЛАМЕНТОВАНІ - це втрати робочого часу. До них відносяться: час на виправлення браку, порушення виробничого процесу внаслідок затримок у подачі сировини, заготівель, інструмента, подачі електроенергії, чекання майстра, наладчика, поломка устаткування, порушення трудової дисципліни.

Об'єктом дослідження трудових процесів є робота виконавця. У ході вивчення трудових процесів велика увага приділяється дослідженню тривалості праці взагалі й ефективності трудових дій при виконанні визначених робіт. З цією метою вивчаються витрати праці на протязі всього дня (зміни), а також трудові дії, що відносяться безпосередньо до виконуваної операції.

Для вивчення витрат робочого часу спостереженням застосовуються:

- фотографія робочого дня, хронометраж операції, фотохронометраж, метод миттєвих спостережень та інші методи.

Розглянемо найбільш застосовувані методи.

ФОТОГРАФІЯ РОБОЧОГО ДНЯ (ФРД) –- це тривале дослідження трудового процесу, що має метою виявити втрати робочого часу на протязі робочого дня, тобто невикористані резерви підвищення продуктивності праці.

Метою ФРД є:

1) вивчення використання робочого часу кращими робітниками для поширення їхнього досвіду;

2) проектування найбільш раціонального розподілу робочого часу за групами його витрат;

3) аналіз утрат робочого часу та причин, що його викликають, для розробки заходів щодо усунення неполадок і поліпшенню використання робочого часу;

4) визначення необхідної кількості робітників, які обслуговують машини;

5) облік фактичного вироблення продукції в перебігу зміни.

Види ФРД:

1) за кількістю об'єктів, що спостерігаються: індивідуальні, групові, бригадні та самофотографії;

2) за характером спостережень: безупинні та маршрутні (через проміжок часу);

3) за способом фіксації робочого часу: цифрова, графічні, фотокінозйомка.

Порядок їх проведення:

1) підготовка до спостереження: вибір методу спостережень, підготовка документів для ФРД;

2) проведення спостережень за об'єктом, обробка й аналіз даних.

Показниками, які характеризують ступінь використання робочого часу є:

- коефіцієнт використання робочого часу:

К _вик = (ДОП+ОП+ОРМ+ОТО)/Т_зм,

де ДОП - допоміжне (підготовчо-заключний) час;

ОП - оперативний час;

ОРМ - час обслуговування робочого місця;

ОТО - час на відпочинок і особисті потреби (фактичні та нормативні);

Т_зм - тривалість зміни(періоду спостереження);

- коефіцієнт утрат робочого часу з організаційно-технічних причин:

К _ут = ПОТ / Т_зм,

де ПОТ - простої з організаційно-технічних причин;

- коефіцієнт утрат робочого часу в зв'язку з порушенням трудової дисципліни:

К _птд = (ПТД + (ОТО _факт – ОТО _норм)) / Т_зм,

де ПТД - час порушень трудової дисципліни.

3 Розробка заходів щодо усунення втрат робочого часу та проектування нормального балансу робочого дня.

БАЛАНСОМ РОБОЧОГО ЧАСУ називається співвідношення окремих категорій робочого часу, які складають загальну тривалість робочого дня.

Підвищення продуктивності праці при скороченні втрат робочого часу рахується за формулою:

П _пр = (ПОТ + ПТД + (ОТО _факт – ОТО _норм)) К_скор / ОП,

де К_скор - коефіцієнт скорочення втрат робочого часу.

САМОФОТОГРАФІЯ робочого дня виконується самим працівником, результати обробляє фахівець.

ХРОНОМЕТРАЖ ОПЕРАЦІЇ (роботи) – - це спосіб вивчення витрат часу на виконання циклічно повторюваних елементів основного та допоміжного часу операції.

Основна задача хронометражу - виявлення факторів, які впливають на тривалість кожного елемента досліджуваної операції в цілому та нормальну тривалість окремих її елементів. Хронометраж застосовується:

1) для вивчення передових методів і прийомів роботи;

2) перевірки діючих норм часу;

3) установлення тривалості Т_оп (новий технологічний процес);

4) для корегування норм, встановлених розрахунковим шляхом у багатосерійному та масовому виробництві.

Хронометраж проводить спостерігач, добре знайомий з даним процесом виробництва, з оснащенням, інструментом і організацією роботи.

Етапи хронометражу:

1) ознайомлення з нормованою операцією;

2) вибір виконавця, який володіє високим професіоналізмом;

3) поділ операції на складові елементи й установлення для робітника відмітних меж елементів (фіксажних точок);

4) інструктаж про порядок виконання роботи;

5) виконання операції і вимірів за допомогою секундоміра;

6) повтор операції для виключення випадкових величин.

Дата добавления: 2014-01-07