Тема 11.4 Ціноутворення. Методи ціноутворення: визначення, класифікація

План

1. Формування ціни на продукцію.

2. Методи ціноутворення на продукцію.

1. Ціни розрізняються у залежності від того, на який стадії товарного руху вони знаходяться. Звичайно масовий товар проходить три стадії товарного руху: підприємство – оптова торгівля; оптова торгівля – роздрібна торгівля – споживачі. Відповідно цім стадіям товарного руху виділяють три виду цін:

- оптові ціни підприємства (відпуск продукції підприємством);

- оптові ціни промисловості (оптова торгівля);

- роздрібні ціни (роздрібна торгівля).

Оптові (відпускні) ціни підприємства – це ціна, за якою реалізується продукція підприємства – виробника. Вона структурно складається із: собівартості товару, прибутку підприємства, величини податку на додану вартість, суми акцизів (для товарів, що обкладаються акцизним збором), суми ліцензійного збору (для алкогольної продукції).

Оптова (відпускна) ціна промисловості – ціна,за якими підприємства і організації-постачальники оплачують продукцію підприємствам – виробникам або збутовим (оптовим) організаціям. Вони включають оптову (відпускну) ціну підприємства – виробника, податок на додану вартість, акцизний та ліцензійний збори, а також витрати зазначених підприємств (організацій) для закупівлі, збереження, фасування, транспортування й реалізації продукції та прибуток, необхідний для нормальної діяльності.

Роздрібна ціна - ціна, за якою товари реалізуються в роздрібній торгівельній сіті населенню. Формування роздрібної ціни відбувається шляхом додавання до оптової ціни промисловості торговельної надбавки, яка складається з витрат та прибутку торговельних організації.

Типові структурні елементи ціни показано на рис. 6.2.

Розглянемо складові ціни продукції.

Вихідним елементом відпускної ціни промислового підприємства є собівартість продукції, яка відображає витрати підприємства по виробництву і реалізації продукції

Другий елемент відпускної ціни це прибуток, який є основним джерелом формування власних коштів підприємства.

Акциз (акцизний збір) - непрямий податок, встановлений державою на окремі види товарів (високорентабельні та монопольні), який включається у ціну цих товарів. Перелік цих товарів і розмір акцизного збору затверджується Кабінетом України. З 1 січня 2000 року акциз установлено на сім основних груп товарів – спирт, алкогольні напої, пиво, тютюнові вироби, нафтопродукти, транспортні засоби, ювелірні вироби.

Рисунок 6.2 – Типові структурні елементи ціни одиниці продукції.

Розрахунок суми акцизу по товарам знаходиться наступним чином:

1. Визначається оптова ціна підприємства по даному виду продукції (Ц опт):

Ц опт = C+ П

або

Ц опт = С + (С * Р/ 100%)

де С – повна собівартість виробу, грн..;

П – прибуток, грн..;

Р - норматив рентабельності, %.

2. Розраховується відпускна ціна товару з урахуванням акцизу (Ц а):

Ц а = (Ц опт * 100 %) / (100% - А)

де А – ставка акцизу, %;

3. Розраховується сума акцизу (Н а):

Н а = ((Ц а * А) / 100 %) * N;

Де N – об’єм реалізації підакцизних товарів у натуральному виразі, шт..

Відзначимо, що при розрахунку сум акцизів у вартість товарів податок на додану вартість не враховуються.

Податок на додану вартість (ПДВ) – це части знов створеної вартості, яка вноситься до бюджету на кожному етапу виробництва товарів, виконання робот і послуг.

2. За ринкових умов господарювання можуть застосовуватися різноманітні методи ціноутворення.

1. Розрахунок ціни за методом „ середні витрати плюс прибуток” є найпростішим і широко застосованим. Згідно з ним ціна визначається за формулою

Ц = СВ + П,

Де СВ – середні витрати (собівартість);

П - величина прибутку в ціні, яка встановлюється самим підприємством або обмежується державою як граничний рівень рентабельності продукції.

2. Розрахунок ціни на підставі цільового (фіксованого) прибутку вважається різновидом методики визначення ціни на засаді середніх витрат (собівартості). Особливість його полягає в тім, що ціну поставлено в жорстоку залежність від загального розміру прибутку, який підприємство передбачає одержати від продажу певної кількості продукції.

3. Установлення ціни на засаді суб’єктивної цінності товару здійснюється з урахуванням потенційного попиту.

4. Метод ціноутворення „ за рівнем поточних цін”(„ за рівнем конкуренції”) полягає в тім, що ціну розглядають та встановлюють як функцію цін на аналогічну продукцію в конкурентів.

5. Установлення ціни на підставі результатів закритих торгів є різновидом методу „ за рівнем поточних цін” і застосовується з метою одержання замовлення на виготовлення певної продукції (торг за вигідний контракт).

6. Метод ціноутворення „ за рівнем попиту” передбачає встановлення ціни за допомогою пробного продажу товару в різних сегментах ринку. При цьому враховуються умови продажу, кон’юктура ринку, супутні послуги.

7. Метод установлення ціни за місцем походження товару полягає в тім, що товар передається транспортній організації за умови „франко-вагон”; після цього всі права на товар і відповідальність за нього переходять до покупця (замовника).

8. Метод установлення єдиної ціни із включенням у неї витрат на доставку означає відповідні дії підприємства (організації) для включення в ціну фіксованої суми транспортних витрат незалежно від віддаленості покупця (клієнта).

9. Застосування методу встановлення зональних цін полягає в тім, що підприємство (фірма) виокремлює кілька зон, у межах яких встановлюються єдині ціни залежно від рівня транспортних витрат.

10. Метод установлення ціни стосовно базисного пункту характеризується тим, що продавець (фірма) вибирає конкретний район (місто, область) за базисний і збирає з усіх замовників (клієнтів) транспортні витрати в сумі, що дорівнює вартості поставки з цього району (міста, області) незалежно від того, звідки насправді здійснюється відвантаження товару.

11. Метод встановлення цін із прийняттям на себе витрат на поставку означає, що підприємство (організація) частково чи повністю бере на себе фактичні витрати на доставку товару з метою стимулювання находження замовлень від покупців (клієнтів).

12. За встановлення цін зі знижками підприємство-продавець змінює свою вихідну ціну та встановлює певну знижку з неї, ураховуваючи дострокову оплату рахунків, закупівлю великого обсягу продукції або поза сезонну її закупівлю тощо. Це дає змогу підприємству підтримувати більш стабільний рівень виробництва протягом року.

Вибір методу ціноутворення та встановлення відповідно до нього певного рівня ціни є початковим етапом розробки цінової стратегії і тактики підприємства (організації).

Надалі ціни постійно коригуються (регулюються) підприємством (організацією) і державою, згідно з мінливою кон’юктурою ринку та необхідними уточненнями заздалегідь розробленої стратегії ціноутворення стосовно різних видів продукції.

Контрольні питання

1. Які відомі сучасні методи ціноутворення.

2. Назвіть структурні елементи ціни одиниці продукції.

Література

Продиус Ю.И. «Экономика предприятия»: Учебное пособие. – Харьков: ООО «Одиссей». – 2005.- 416 с.

Економіка підприємства: Підручник / за заг.ред. С.Ф. Покропивного. – Вид. 2-ге, перероб. та доп. – К.: КНЕУ, 2005.- 528 с., іл.. Экономика предприятия: Учебник для вузов / под ред. проф. В.Я. Горфинкеля, проф. В.А. Швандара. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Банки и биржи: ЮНИТИ, 2000.- 742 с.

Дата добавления: 2014-01-07