Загальна психологія

Особливе місце серед інших галузей психології посідає за­гальна психологія.

Вона не є такою галуззю психологічної науки, яка могла б бу­ти поставлена в один ряд із педагогічною, юридичною, медич­ною, військовою, порівняльною психологією тощо.

Загальна психологія характеризує найзагальніші закономір­ності, що їх виявляє психологія; методи вивчення, якими корис­тується ця наука; теоретичні принципи, яких вона дотримується;

основні наукові поняття, які увійшли в її вжиток.

Загальну психологію іноді називають теоретичною та експе­риментальною психологією. Її завдання — розроблення проблем методології та історії психології; теорії та методів дослідження найзагальніших законів виникнення, розвитку та буття психоло­гічних явищ.

Загальна психологія вивчає:

- пізнавальну і практичну діяльність;

- загальні закономірності відчуття, сприйняття, пам'яті, уяви,

мислення;

- психічну саморегуляцію;

- диференціально-психологічні особливості особистості лю­дини;

- характер і темперамент;

- переважні мотиви поведінки і т. ін.

Результати дослідження в галузі загальної психології — фун­даментальна основа розвитку всіх галузей і розділів психологіч­ної науки.

Поняття загальної психології охоплюють: психічні процеси; психічні стани; психічні властивості чи особливості особистості. До психічних процесів зазвичай відносять пізнавальні процеси:

• відчуття і сприйняття як відображення безпосередньо дію­чих на органи чуттів предметів, подразників;

• пам'ять як відновлювальне відображення дійсності;

• уяву і мислення як узагальнене й перероблене у свідомості людини відображення властивостей дійсності, які недоступні безпосередньому пізнанню;

.вольові процеси (спонукання потреб, виникнення мотивів чи спонукань діяти певним чином; винесення рішення і його ви­конання);

• емоційні процеси (виникнення почуттів, їх динаміка залеж­но від задоволення потреб тощо);

До психічних станів відносять:

• прояви почуттів (настрої, афекти);

• прояви уваги (зосередженість, розсіяність);

- прояви волі (впевненість, невпевненість);

• прояви мислення (сумніви і т. д.).

До психічних властивостей, або властивостей особистості, від­носять: якості розуму, мислення, стійкі особливості вольової сфери, що закріпилися в характері, темпераменті, здібностях; закорінені та щойно виниклі спонукання діяти певним чином, властивості почут­тів (запальність, сентиментальність, соромливість) тощо.

Поділ усіх проявів психіки на вказані категорії є досить умовним.

Поняття «психічний процес» підкреслює процесуальність, ди­наміку факту, що його встановлює психологія.

Поняття «психічний стан» характеризує статичний момент, відносну постійність психічного факту.

Поняття «психічна особливість», або «психічна властивість», виражає тривкість психологічного факту, його закріпленість і по­вторюваність у структурі особистості.

А втім, той самий психічний факт — афект, себто бурхливий і короткочасний емоційний спалах, з повним правом може бути схарактеризований як психічний процес (динаміка розвитку по­чуттів, стадії, що послідовно заступають одна одну), як психіч­ний стан (поза як є характеристикою психічної діяльності за пев­ний період часу) і як прояв психічних особливостей людини (оскільки тут виявляються такі риси особистості, як збуджува­ність, гнівливість, нестриманість).

3. ПЕДАГОГІЧНІ ДИСЦИПЛІНИ

Розвиток науки, техніки і культури зумовлює диференціацію педагогічних знань.

Із педагогіки виокремилися галузі педагогічних знань, які ви­значаються особливостями об'єкта виховання.

Основними напрямами системи педагогічних наук є такі.

Дата добавления: 2014-01-07